вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
11.02.2026м. ДніпроСправа № 904/7453/25
за позовом Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради, с. Боратин, Волинська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна керуюча компанія», м. Дніпро
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 19 841 грн. 75 коп.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи
Луцька окружна прокуратура Волинської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна керуюча компанія» (далі - Відповідач), за змістом якого просить:
- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 28.02.2025 до Договору про закупівлю товару №01/25 від 11.02.2025, укладену між Боратинською сільською радою та ТОВ “Центральна керуюча компанія»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна керуюча компанія» на користь Боратинської сільської ради до місцевого бюджету 19 841,75 гривень штрафних санкцій (пені) за договором №01/25 від 11.02.2025.
Позовні вимоги Прокурора мотивовані тим, що додаткова угода №1 від 28.02.2025 року укладена сторонами з порушенням вимог п. 4 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», що є підставою для визнання її недійсною в судовому порядку, в силу частини 1 статті 203 та статті 215 ЦК України. Позовні вимоги щодо стягнення пені Прокурор мотивує неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про закупівлю товару №01/25 від 11.02.2025 в частині своєчасної поставки товару.
Ухвалою суду від 26.12.2025 року відкрито провадження у справі № 904/7261/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що Прокурор не навів жодної правової підстави для визнання спірної додаткової угоди недійсною. Крім того, обґрунтовуючи свої заперечення по суті заявлених вимог, Відповідач зазначив, що спірна додаткова угода була укладена за належного обґрунтування підстав та причин необхідності відтермінування строків поставки, зокрема, по тексту додаткової угоди було прямо вказано, що затримка поставки відбувається у зв'язку з затримкою заводів - виробників у відвантаженні товарів через кордон, а також у зв'язку із проведення тривалої процедури розмитнення.
Крім того, Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 99%.
Прокурор у відповіді на відзив наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що Відповідачем не надано будь-яких обґрунтованих, документально підтверджених об'єктивних обставин для продовження строку поставки товару за договором на дату укладання додаткової угоди №1 від 28.02.2025, а тому підстав для її укладення не було.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення ухвалено без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
В січні 2025 року Боратинською сільською радою (далі за текстом - Замовник) проведено відкриті торги з особливостями (№ UA-2025-01-23-009545-a).
Відповідно до змісту оголошення про проведення відкритих торгів, визначено строк поставки товарів до 28 лютого 2025 року.
Згідно реєстру у зазначеній закупівлі свою пропозицію зареєструвало 3 учасника.
За результатами розкриття пропозицій, у зв'язку із відсутністю підстав для відхилення, 04.02.2025 Замовник визначив ТОВ “ЦЕНТРАЛЬНА КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ» переможцем у даній закупівлі як учасника з найнижчою ціновою пропозицією.
11.02.2025 року між Позивачем (Покупцем) та Відповідачем (Постачальником) укладено Договір про закупівлю товарів №01/25 (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1.Договору Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, асортимент, кількість та ціни зазначені у Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальна вартість цього договору на дату укладення становить 4 756 000,00 грн.
Строк поставки товару: не пізніше 28.02.2025 року (п. 4.1. Договору).
Специфікацією до Договору сторони погодили поставку квадрокоптерів в кількості 29 одиниць загальною вартістю 4 756 000,00 грн.
Як убачається з матеріалів справи, 28.02.2025 року Відповідач поставив на адресу Позивача 23 одиниці товару на суму 3 772 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4023 (а.с. 35), які оплачені Позивачем згідно платіжної інструкцій № 329 твід 03.03.2025 року.
28.02.2025 року сторони уклали Додаткову угодою №1, відповідно до умов якої, у зв'язку з неможливістю виконання Постачальником своїх зобов'язань на умовах, визначених Договором, зумовленою тривалою широкомасштабною агресією рф на території України, та відповідно, збільшення строків відвантаження товарі заводами-виробниками і декларуванням товарів, що ввозяться на митну територію України, Сторони дійшли згоди щодо внесення змін до Договору в частині продовження строків виконання Сторонами зобов'язань (поставки товару), передбачених Договором до 21.03.2025 року без зміни ціни.
З урахуванням наведеного сторони виклали п. 4.1. Договору в наступній редакції:
« 4.1. Строк поставки товару: 23 одиниці - не пізніше 28.02.2025 року (включно) та ще 6 одиниць - не пізніше 21.03.2025 року».
27.03.2025 року Відповідач поставив на адресу Позивача ще 6 одиниць товару на суму 984 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4218. Оплата відповідної частини поставки здійснена Позивачем 07.04.2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 671.
Звертаючись з позовом до суду, Прокурор стверджує, що продовження строку поставки товару згідно з Додатковою угодою №1 від 28.02.2025 року, здійснено сторонами без належних підстав та з порушенням встановленого порядку, в зв'язку з чим, зазначена додаткова угода підлягає визнанню недійсною в судовому порядку.
Здійснивши оцінку наведених доводів Прокурора, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю, це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За змістом пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 року у справі № 927/863/23 зазначив, що оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.
Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору. Істотною умовою договору у всіх без винятку випадках є умова про предмет договору. Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду. Крім того, істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Із системного аналізу зазначеної вище норми ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що визначена сторонами договору поставки така умова як строк поставки, є істотною умовою договору.
Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України , який визначає загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).
Так, особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Згідно з п. 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 за №1178, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, в тому числі, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, під час дії спірного договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк поставки шляхом його продовження, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №907/811/21).
Як вище встановлено судом, продовження строку поставки товару шляхом укладення спірної Додаткової угоди №1 від 28.02.2025 року, сторони обґрунтували тривалою широкомасштабною агресією російської федерації на території України, що призвело до збільшення строків відвантаження товарів заводами-виробниками і декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України.
На час укладення Договору в лютому 2025 року, військова агресія російської федерації проти України та відповідно пов'язані з цим негативні наслідки, фактично тривали вже більше трьох років, а отже, зазначені події не можна віднести до виникнення обставин, які дають підстави для зміни істотних умов договору.
Статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачені основні принципи здійснення публічних закупівель, а саме 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Передбачені Законом України "Про публічні закупівлі" процедури закупівель визначені з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах. Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт.
Дії сторін Договору щодо необґрунтованого продовження строку поставки товару шляхом укладення Додаткової угоди № 1 суперечать меті Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.
Укладення оспорюваної додаткової угоди до Договору щодо продовження строків виконання зобов'язань за Договором за відсутності для цього документально підтверджених об'єктивних обставин, у т.ч. обставин непереборної сили, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
Таким чином, укладення додаткових угод про продовження строків виконання зобов'язань, жодним чином не відповідає принципам добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності.
А можливість зміни строків виконання робіт внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 921/524/18.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
За ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17).
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищевказані положення законодавства, враховуючи зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд приходить до висновку, що на дату укладення Додаткової угоди № 1 від 28.02.2025 року не було жодного документального підтвердження виникнення об'єктивних обставин, що зумовило би необхідність та правомірність продовження строків поставки товару за Договором про закупівлю товару №01/25 від 11.02.2025 року, а отже, сторони вказаного договору внесли до нього зміни шляхом укладання оспорюваної додаткової угоди всупереч приписам закону (зокрема, Закону України "Про публічні закупівлі"), що є підставою для визнання її недійсною в судовому порядку.
Щодо вимог про стягнення пені, господарський суд зазначає наступне.
В силу положень ст.ст. 216, 236 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У зв'язку з визнанням недійсною Додаткової угоди № 1, якою сторони змінили істотній умови договору щодо строку поставки товару, відповідно до чинних умов п. 4.1. Договору, поставка мала бути здійснена Відповідачем не пізніше 28.02.2025 року (включно).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов'язку сплатити неустойку.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що в разі порушення терміну поставки Товару Постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожен день прострочення.
Враховуючи факт порушення строку поставки товару, Прокурор розрахував та просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 19 841,75 грн., яка нарахована за період прострочення виконання зобов'язання з поставки 6 (шести) одиниць товару на суму 984 000,00 грн. в період з 03.03.2025 року по 26.03.2025 року.
За підрахунками суду, розрахунок розміру пені здійснено Прокурором арифметично правильно.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 99%, відповідне клопотання мотивовано тим, що Відповідачем було реалізовано всі залежні від нього зусилля, аби завершити поставку товару якнайшвидше. І саме поставка якісного товару на адресу Покупця і була головною метою Відповідача при виконанні спірного договору.
Окремо, Відповідач просить врахувати при вирішенні питання про зменшення пені те, що сам Позивач підписав оспорювану Додаткову угоду до Договору, і Відповідач об'єктивно розраховував на її дотримання і врахування з боку Позивача. Тобто, Відповідач, усвідомлюючи згоду Позивача на відтермінування строку поставки товару, фактично не порушив зобов'язання в частині строків поставки товару, станом на момент такої. За наявності чинної оспорюваної угоди Відповідач не знав і не міг знати, що ним допускається порушення зобов'язання в частині строків поставки товару, і відповідно не знав і не міг знати про застосування до нього пені за порушення таких строків, так як станом на момент виникнення спірних правовідносин була підписана Додаткова угода до Договору.
Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причину) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи те, що на момент укладення Договору про закупівлю товару №01/25 від 11.02.2025 року повномасштабна збройна агресія рф проти Україні, та її наслідки вже тривала, ці обставини для сторін договору були загальновідомим фактом. Тож, здійснюючи господарську діяльність, сторони не були позбавлені змоги врахувати зазначені обставини та передбачити можливі ризики для себе. Натомість Відповідач прийнявши рішення про укладення договору на певних умовах, взяв на себе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.
За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру пені.
З урахуванням встановлених обставин, вимоги Прокурора про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення в судових рішеннях, слід врахувати практику Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 по справі «Серявін та інші проти України», в який останній зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що решта доводи та міркування, які викладені в заявах, клопотаннях і запереченнях сторін, судом розглянуті, але до врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки з урахуванням встановлених обставин, на результат вирішення спору не впливають.
За загальним правилом ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Разом із тим, згідно положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку, що причиною виникнення спору в його немайновій частині вимог, в рівних частинах стали неправильні дії Позивача та Відповідача у справі, які допустили укладення спірної додаткової угоди без достатніх правових підстав.
За викладених обставин, суд вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат у спосіб, визначений ч. 9 ст. 129 ГПК України, зокрема, витрати зі сплати судового збору в частині немайнових вимог (2422,40 грн.) в рівних частинах покласти на Позивача та Відповідача, незалежно від результатів вирішення спору. Судові витрати в частині майнових вимог, слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 126, 129, 165, 202, 233, 236-241, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Прокурора задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 28.02.2025 до Договору про закупівлю товару №01/25 від 11.02.2025 року, укладену між Боратинською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Центральна керуюча компанія»
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна керуюча компанія» (49064, місто Дніпро, вул. Бачалова, будинок 1, кімната 4 ЄДРПОУ 40973699) на користь Боратинської сільської ради (45605, Волинська область, Луцький район, село Боратин, вул. Центральна, 20, код ЄДРПОУ 04332207) 19 841,75 грн. пені.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна керуюча компанія» (49064, місто Дніпро, вул. Бачалова, будинок 1, кімната 4 ЄДРПОУ 40973699) на користь Луцької окружної прокуратури Волинської області (43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 13, код ЄДРПОУ 0290991522) 3 633,60 грн. витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з Боратинської сільської ради (45605, Волинська область, Луцький район, село Боратин, вул. Центральна, 20, код ЄДРПОУ 04332207) на користь Луцької окружної прокуратури Волинської області (43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 13, код ЄДРПОУ 0290991522) 1 211,20 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ліпинський