вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"30" січня 2026 р. Cправа № 902/1325/24(902/1398/25)
Господарський суд Вінницької області у складі
головуючого судді Лабунської Т.І.
за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.
представник позивача - ОСОБА_2
представник відповідача - Кобаля О.В. (в режимі ВКЗ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до: Фермерського господарства "Дуби" (вул. Господарська, буд. 1, с. Спичинці Вінницький рн., Вінницька обл., 22250, код 41131241)
про зобов'язання передати зерно кукурудзи, вагою 100 тон.
в межах справи № 902/1325/24
за спільною заявою
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (вул. Івана Богуна, буд. 2, офіс 304, м. Вінниця, 21010, код 40884934)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" (вул. Івана Богуна, буд. 2, офіс 303, м. Вінниця, 21010, код 39286927)
до: Фермерського господарства "Дуби" (вул. Господарська, буд. 1, с. Спичинці Вінницький рн., Вінницька обл., 22250, код 41131241)
про банкрутство
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1325/24 за спільною заявою ТОВ "ГРОУ СІДС" та ТОВ "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" про банкрутство ФГ "Дуби".
Ухвалою суду від 23.04.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ "Дуби", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гонту О.А.
13.10.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до ФГ "Дуби" про зобов'язання передати зерно кукурудзи, вагою 100 тон.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.08.2025, вказаний позов передано на розгляд судді Лабунській Т.І.
Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито провадження у справі № 902/1325/24(902/1398/25), визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 14.11.2025.
07.11.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
12.11.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 14.11.2025 розгляд справи № 902/1325/24(902/1398/25) відкладено на 05.12.2025.
17.11.2025 до суду від ФГ "Дуби" надійшли заперечення на відповідь на відзив.
05.12.2025 до суду від ФГ "Дуби" до суду надійшли письмові пояснення.
Разом з тим, 05.12.2025 судове засідання не відбулося з об'єктивних причин.
Ухвалою суду від 10.12.2025 судове засідання у справі № 902/1325/24(902/1398/25) призначено на 21.01.26.
30.12.2025 до суду від представника позивача надійшли заперечення на доводи та клопотання, викладені в поясненні.
За результатами слухання справи 21.01.2026 суд у протокольній формі ухвалив оголосити перерву з розгляду справи по суті до 30.01.2026.
Ухвалою суду від 29.01.2026 поновлено ОСОБА_1 строк для подання доказів направлення вимоги на адресу розпорядника майна ФГ «ДУБИ» та долучено до матеріалів справи докази направлення вимоги на адресу розпорядника майна ФГ «Дуби», а саме фіскальні чеки, описи вкладення, рекомендовані повідомлення про вручення листів долучити до матеріалів справи. Поновлено ФГ "ДУБИ" строк для подання доказів, а саме рахунку-фактури № 1 від 29.11.2024, видаткової накладної № 1 від 29.11.2024, податкової накладної № 1 від 29.11.2024 з квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9369456690 від 05.12.2024 а долучено їх до матеріалів справи.
В судовому засіданні 30.01.2026 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача заперечив щодо позову та просив відмовити в його задоволенні.
В судовому засіданні 30.01.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
Позов мотивовано тим, що 19.06.2024 сторони домовились про купівлю-продаж кукурудзи.
19.06.2024 Відповідачем було сформовано, підписано та надано Позивачу рахунок-фактуру № 1 для оплати кукурудзи у кількості 100 тон за ціною 300 000 гривень, в т. ч. ПДВ 36842 грн.
Цього ж дня, Позивачем сплачено на рахунок Відповідача 300 000 грн. з призначенням платежу: «за кукурудзу у кількості 100 тон», що підтверджується платіжною інструкцією № 13249662-0791-4015-9с88-е867б9с7с1 ас від 19.06.2024 року.
Незважаючи на повну оплату, відповідачем не було передано Позивачу товар.
12.09.2025 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою, в якій просив невідкладно, в будь-якому разі не пізніше 7 (семи) днів з дня отримання цієї вимоги, передати 100 (сто) тон зерна кукурудзи, повідомивши письмово та завчасно (у будь-якому разі не пізніше ніж за один день до дати відвантаження) про дату, час і місце відвантаження (передачі) товару. Також у Вимозі було повідомлено, про готовність Позивача забезпечити транспортний засіб та навантаження товару на транспортний засіб у визначену дату та місце.
Направлення вказаного листа підтверджується фіскальним чеком AT «Укрпошта» № 0871100911303 від 12.09.2025 та описом вкладення до листа зі штемпелем поштового відділення від 12.09.2025.
Лист отриманий Відповідачем 01.10.2025, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту AT «Укрпошта» за трекінговим номером 0871100911303.
Проте, боржник товар не передав, отримані кошти не повернув.
Таким чином, зобов'язання відповідача щодо поставки товару залишилось не виконаним.
Враховуючи наведене, позивач просить зобов'язати ФГ "ДУБИ" передати ОСОБА_1 зерно кукурудзи, вагою 100 тонн.
У відзиві від 06.11.2025 на позовну заяву відповідачем зазначено, що між позивачем та відповідачем не було укладено жодного договору, проте було сформовано Рахунок-фактуру № 1 від 19.06.2024 (з якого вбачається, зокрема інформація про постачальника, одержувача, назву товару, кількість товару, загальна сума до сплати), на підставі якого ОСОБА_1 було сплачено 300 000 грн.
У даному випадку рахунок-фактура містять інформацію, зокрема про найменування та вартість товару, водночас строку виконання зобов'язань ФГ «ДУБИ» щодо поставки кукурудзи, у разі здійснення оплати ОСОБА_1 , не визначено.
Зважаючи на незазначення у рахунку-фактурі № 1 від 19.06.2024 строку виконання зобов'язань постачальником, сторони фактично погодились, що договірні відносини, що склались між сторонами є безстроковими, а тому граничного строку постави немає.
Разом із тим, сторонами також не було зазначено про місце виконання зобов'язання щодо передачі кукурудзи ОСОБА_1 .
Відповідач вважає, що у даних правовідносинах, відсутнє порушення зобов'язання ФГ «ДУБИ» щодо своєчасної передачі ОСОБА_1 товару, який був попередньо оплачений, що вказує на передчасність звернення ОСОБА_1 до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про зобов'язання ФГ «ДУБИ» передати зерно кукурудзи.
З огляду на вищевказане, звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до ФГ «ДЦБИ» про зобов'язання останнього передати кукурудзу є безпідставним та необґрунтованим, що вказує на відсутність будь-яких законних підстав для задоволення вказаної позовної заяви ОСОБА_1 .
У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідач у відзиві погоджується, що між сторонами виникли відносини з поставки зерна кукурудзи вагою 100 тон за ціною 300000 грн., в яких ФГ «ДУБИ» є постачальником, а ОСОБА_1 покупцем.
Відповідач у відзиві не заперечує отримання вимоги ФГ «Дуби», проте заперечує доказовість її направлення, зазначаючи « ОСОБА_1 нібито було направлено ФГ «Дуби» вимогу про передачу 100т кукурудзи».
Враховуючи наведене, позивач вказує, що 12.09.2025 ОСОБА_1 направлено вимогу на адресу ФГ «ДУБИ», про що свідчать: фіскальний чек АТ «Укрпошта» про відправлення р/листа № 0871100911303 від 12.09.2025, опис вкладення до р/листа, на якому міститься: найменування виробничого підрозділу Укрпошта: «Козин ВПЗ»; штемпель відділення поштового зв'язку (ВПЗ) Козин; дата проставлення штемпеля ВПЗ «Козин» 12.09.2025; підпис працівника поштового відділення; найменування та адреса отримувача - ФГ "Дуби"; найменування вкладення: вимога від 12.09.2025 про передачу 100т. кукурудзи
01.10.2025 вищевказаний лист отримано ФГ «ДУБИ», про що свідчать роздруківка з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трекінговим номером 0871100911303, в якій зазначено про вручення листа одержувачу 01.10.2025 вищевказаний лист отримано ФГ «ДУБИ», про що свідчать роздруківка з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трекінговим номером 0871100911303, в якій зазначено про вручення листа одержувачу 01.10.2025 та рекомендоване повідомлення № 0871100912539 про вручення листа №0871100911303 від 12.09.2025, в якому міститься особистий підпис уповноваженої особи одержувача: «Гоменюк» та дата вручення « 01.10.2025».
01.10.2025 та рекомендоване повідомлення № 0871100912539 про вручення листа №0871100911303 від 12.09.2025, в якому міститься особистий підпис уповноваженої особи одержувача: «Гоменюк» та дата вручення « 01.10.2025».Тобто, у матеріалах справи містяться докази як направлення листа, так і його отримання відповідачем.
Також у відзиві відповідач зазначає, що за погодженням між сторонами не визначено строку поставки (передачі) товару, тобто моменту коли відповідач має виконати обов'язок з передання товару у розпорядження позивача.
Проте, ч. 1 ст. 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Тобто, прямою нормою закону чітко передбачено, що у разі не визначення сторонами строку виконання зобов'язання продавцем з передачі товару покупцю, такий строк визначається відповідно до положень ст. 530 ЦК України.
У відзиві відповідач пов'язує невизначеність строку поставки товару з невизначеністю місця поставки.
Натомість, з моменту оплати зерна кукурудзи жодних повідомлень про готовність передати товар зі сторони продавця не було.
У вимозі ОСОБА_1 просив повідомити письмово та завчасно про дату, час і місце відвантаження (передачі) товару. Також зазначав про готовність позивача забезпечити транспортний засіб та навантаження товару на транспортний засіб у визначену дату та місце.
Таким чином, з вищенаведених правових норм видно, що строк поставки не залежить від місця поставки.
Водночас, позивач просив відповідача повідомити дату і місце передачі товару, вчиняв необхідні дії для забезпечення отримання товару, натомість, відповідач оплаченого товару не передав.
Проте, відповідач не повідомив ні про дату, ні про місце відвантаження товару.
Безстроковість договірних відносин не свідчить про ненастання строку виконання зобов'язання. В свою чергу, строк виконання зобов'язання, у разі невстановлення його сторонами, визначається відповідно до ст. 530 ЦК України.
У запереченнях від 17.11.2025 ФГ "ДУБИ" вказує, що ФГ «ДУБИ» не заперечує факт отримання поштового відправлення № 0871100911303, проте заперечує отримання вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ФГ «ДУБИ» передати зерно, адже позивачем не доведено належним чином направлення безпосередньо вказаної вимоги.
Також відповідач вказує, що рахунок-фактура містять інформацію, зокрема про найменування та вартість товару, водночас строку виконання зобов'язань Фермерського господарства «ДУБИ» щодо поставки кукурудзи, у разі здійснення оплати ОСОБА_1 , не визначено. Зважаючи на незазначення у Рахунку-фактури № 1 від 19.06.2024 року строку виконання зобов'язань постачальником, Сторони фактично погодились, що договірні відносини, що склались між сторонами є безстроковими, а тому граничного строку постави немає.
Враховуючи наведене, на думку відповідача, позивач безпідставно посилається на положення ст. 693 ЦК України, адже передумовою застосування положень вказаної статті в будь-якому разі є невиконання обов'язку продавцем з поставки (передачі) товару у передбачений (домовлений) строк, та саме позивач має довести суду, що строк поставки (передачі) товару є таким, що настав та прострочений Відповідачем, проте, у даному випадку, відсутнє прострочення виконання зобов'язання Фермерського господарства «ДУБИ» щодо передання кукурудзи ОСОБА_1 .
Таким чином, у даних правовідносинах, відсутнє порушення зобов'язання ФГ «ДУБИ» щодо своєчасної передачі ОСОБА_1 товару, який був попередньо оплачений, що вказує на передчасність звернення ОСОБА_1 до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про зобов'язання ФГ «ДУБИ» передати зерно кукурудзи.
Додатковим підтвердженням невстановлення та незазначення кінцевого строку виконання зобов'язання ФГ «ДУБИ» щодо передання кукурудзи ОСОБА_1 є те, що оплата здійсненна 19.06.2024, проте з позовною заявою, у зв'язку з нібито невиконання зобов'язання ФГ «ДУБИ» щодо поставки товару строк якого нібито настав, звернувся Позивач лише 13.10.2025, тобто більше ніж через рік.
У поясненнях ФГ "Дуби" від 04.12.2026 зазначено, що після здійснення аналізу та пошуку архівної документації, Фермерським господарством «ДУБИ» були виявлено наступні документи: Рахунок-фактура № 1 від 29.11.2024, видаткова накладна № 1 від 29.11.2024, податкова накладна № 1 від 29.11.2024 з квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9369456690 від 05.12.2024.
19.06.2024 було сформовано Рахунок-фактури № 1, відповідно до якого вбачається наступна інформація: Постачальник - Фермерське господарство «ДУБИ»; Одержувач - ОСОБА_1 ; Назва товару - кукурудза; Кількість товару - 100 тонн; Ціна за тонну ПДВ - 7 192 грн.; Сума до сплати за товар без ПДВ - 263 158 грн.; ПДВ 14 % - 36 842 грн.; Загальна сума до сплати з ПДВ - 300 000 грн.
Відповідач вказує, що у рахунку - фактурі № 1 від 19.06.2024 року було зазначено загальну суму до сплати з ПДВ у розмірі 300 000 грн. як передоплату за подальше постачання ФГ «ДУБИ» кукурудзи загальною кількістю - 100 тонн.
Тому загальні вартість 100 тонн кукурудзи, що підлягала поставці ОСОБА_1 . Відповідачем, у Рахунку-фактури №1 від 19.06.2024 року не зазначалась.
19.06.2024 ОСОБА_1 здійснив оплату у розмірі 300 000 грн. на рахунок ФГ «ДУБИ», на підтвердження чого, позивачем надано платіжну інструкцію № 13249662-0797-4015-9c88-e867b9c7c1ac.
Проте ОСОБА_1 замовчується факт постачання ФГ«ДУБИ» позивачу кукурудзи у загальній кількості - 80 тонн, що підтверджується наступним.
Відповідно до Рахунку-фактури № 1 від 29.11.2024 року вбачається, зокрема наступне: Назва - кукурудза українського походження власного урожаю 2024 року (доплата за поставлений товар), Одиниця - тонна, Кількість - 43,41, Ціна за тонну без ПДВ - 7 192 грн., Сума без ПДВ - 312 202,11 грн., Всього з ПДВ - 355 910,40 грн.
Згідно з інформацією, що зазначена у Видатковій накладній № 1 від 29.11.2024 року вбачається наступне: Назва - кукурудза, Одиниця - тонна, Кількість - 80,00, Ціна за тонну без ПДВ - 7 192 грн., Сума без ПДВ - 575 360 грн., Всього з ПДВ - 655 910,40
З вищевказаного вбачається, що ФГ «ДУБИ» було поставлено ОСОБА_1 кукурудзу у загальній кількості 80 тонн, загальною вартістю 655 910,40 грн., що складається наступного: 300 000 грн. - вартість за 36,59 тонни кукурудзи з ПДВ.; 355 910, 40 грн. - вартість за 43,41 тонни кукурудзи з ПДВ.
Факт здійснення поставки ФГ «ДУБИ» ОСОБА_1 кукурудзи у загальній кількості 80 тонн, загальною вартістю 655 910,40 грн. підтверджується також податковою накладною № 1 від 29.11.2024 року, відповідно до якої вбачається, що Відповідачем поставлено кукурудзи 80 тонн на загальну вартість з ПДВ 655 910,40 грн.
За поставку кукурудзи у кількості 43,41 тонни, ОСОБА_1 не було здійснено оплати ФГ «ДУБИ», тому приховування вказаних вище обставин Позивачем здійснено задля створення уявлення про невиконання зобов'язання з поставки ФГ «ДУБИ», тоді як порушення зобов'язання існує виключно зі сторони ОСОБА_1 , адже останній не здійснив оплату у розмірі 355 910,40 грн.
У запереченнях на доводи, викладені в поясненні ФГ "ДУБИ" вказано, що спірні правовідносини між сторонами з поставки зерна кукурудзи вагою 100 тон за ціною 300 000 грн., в яких ФГ «ДУБИ» є постачальником, а ОСОБА_1 покупцем виникли на підставі Рахунку-фактури №1 від 19.06.2024.
Рахунок-фактура №1 від 29.11.2024 сформований та підписаний односторонньо - ФГ «ДУБИ».
У Видатковій накладній №1 від 29.11.2024 неможливо ідентифікувати особу, яка її підписала.
Податкова накладна від 29.11.2024 сформована та підписана односторонньо ФГ «Дуби» та не містить жодної ідентифікації покупця товару.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 товар від ФГ «ДУБИ» не отримував і нікого на його отримання не уповноважував, враховуючи відсутність ідентифікації особи, яка отримала за товар за Видатковою накладною №1 від 29.11.2024, враховуючи складання Рахунку-фактури № 1 від 29.11.2024 і податкової накладної від 29.11.2024 односторонньо ФГ «ДУБИ» без зазначення відомостей про покупця, зважаючи, що перераховані документи «з'явились» через 2 місяці з моменту відкриття провадження у даній справі, тому ні рахунок-фактура № 1 від 29.11.2024, ні видаткова накладна № 1 від 29.11.2024 року, ні податкова накладна № 1 від 29.11.2024 з квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 9369456690 від 05.12.2024 - не мають жодного відношення до спірних правовідносин.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам та порушеному праву позивача, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Ст. 205 ЦК України визначено форми правочину та способи волевиявлення. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За приписами ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. 2 ст. 206 ЦК України).
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Укладення договору має місце, якщо зі змісту документів можливо встановити виражений намір особи укласти конкретний договір та розуміння цією особою своїх зобов'язань у разі прийняття її пропозиції іншою особою; істотні умови майбутнього договору; адресата (адресатів) відповідної пропозиції; прийняття пропозиції на запропонованих умовах другою стороною або вчинення нею в межах строку для відповіді на оферту дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ФГ «ДУБИ» виставило рахунок-фактуру №1 від 19.06.2024, в якому зазначено:
Постачальник - Фермерське господарство «ДУБИ»
Одержувач - ОСОБА_1
Назва товару - кукурудза
Кількість товару - 100 тонн
Ціна за тонну без ПДВ - 2 631, 58 грн.
Сума без ПДВ - 263 158 грн.
Всього з ПДВ - 300 000 грн.
Позивач платіжною інструкцією № 13249662-0791-4015-9с88-е867б9с7с1ас від 19.06.2024 сплатив відповідачеві 300 000,00 грн. з призначенням платежу: «купівля кукурудзи 100 тон».
Зазначені документи засвідчують наявність між сторонами договірних відносин з поставки кукурудзи, без укладення і підписання договору як окремого документа.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Сторонами не було визначено конкретної дати поставки товару, тому 12.09.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою, у якій ОСОБА_1 просив невідкладно, в будь-якому разі не пізніше 7 (семи) днів з дня отримання цієї вимоги, передати 100 (сто) тонн зерна кукурудзи, повідомивши письмово та завчасно (у будь-якому разі не пізніше ніж за один день до дати відвантаження) про дату, час і місце відвантаження (передачі) товару.
Також у Вимозі повідомлено про готовність позивача забезпечити транспортний засіб та навантаження товару на транспортний засіб у визначену дату та місце».
Направлення вказаної вимоги підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» про відправлення р/листа № 0871100911303 від 12.09.2025, описом вкладення до р/листа, на якому міститься: найменування виробничого підрозділу Укрпошта: «Козин ВПЗ»; штемпель відділення поштового зв'язку (ВПЗ) Козин; дата проставлення штемпеля ВПЗ « Козин » 12.09.2025; підпис працівника поштового відділення; найменування та адреса отримувача - ФГ "Дуби"; найменування вкладення: вимога від 12.09.2025 про передачу 100т. кукурудзи.
ФГ "ДУБИ" отримало вказану вимогу 01.10.2025, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трекінговим номером 0871100911303 та рекомендованим повідомленням № 0871100912539 про вручення листа №0871100911303 від 12.09.2025р., в якому міститься особистий підпис уповноваженої особи одержувача: «Гоменюк» та дата вручення - 01.10.2025.
Відповідно до ст. 530 ЦК України зазначено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому суд враховує позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2019 у справі №909/524/18, що ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права.
Доказів поставки товару та належного виконання відповідачем зобов'язань до суду не подано.
Що стосується доказів, наданих відповідачем, а саме рахунку-фактури № 1 від 29.11.2024, видаткової накладної № 1 від 29.11.2024 про поставку ОСОБА_1 кукурудзи на суму 655 910,40 грн., податкової накладної від 29.11.2024, суд зазначає наступне.
Податкова накладна від 29.11.2024 не містить жодної ідентифікації покупця товару.
Крім того, податкова накладна не є первинним бухгалтерським документом, який доводить факт здійснення господарської операції та поставки товару.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові № 520/223/20 від 13.07.2022 вказано, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
За приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.
Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
З огляду на викладене, всі господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами. До таких зокрема належать: видаткова накладна, рахунок фактура, товарно - транспортна накладна, акт виконаних робіт або акт прийманні виконаних робіт, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно - сальдові відомості, касові ордери (прибутковий та видатковий), бухгалтерська довідка.
Саме вказані документи розкривають внутрішню суть господарської операції, її справжність, економічну вигоду, ділову мету. Якщо таких документів немає у матеріалах справи, то тоді неможливо підтвердити реальність та товарність спірної господарської операції.
Отже, за своєю правовою природою видаткова накладна є первинним документом, що містять відомості про здійснену господарську операцію щодо поставки товару.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Судом встановлено, що у видатковій накладній № 1 від 29.11.2024 зі сторони одержувача міститься підпис та напис: «за дорученням» - без зазначення прізвища, ім'я, по-батькові особи, та посади особи, яка поставила свій підпис. Крім того, вказане доручення до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відсутність всіх обов'язкових реквізитів свідчить про неналежне оформлення зазначеного документу.
Разом з тим, всупереч вказаних положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видаткова накладна № 1 від 29.11.2024 не містить обов'язкових реквізитів, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони одержувача.
З огляду на вказане, видаткова накладна № 1 від 29.11.2024 на суму 655 910,40 грн. не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні ст. 74 ГПК України, який підтверджує поставку відповідачу кукурудзи та прийняття її останнім.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи на те, що доказів поставки товару та доказів повернення суми коштів у розмірі 300 000,00 грн. матеріали справи не містять, а тому відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
За таких обставин, решту аргументів відповідача, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наведених вище мотивів.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову повністю на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 4 500,00 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 11, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 196, 210, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 255, 256, 326, 327 ГПК України -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Фермерське господарство "ДУБИ" (вул. Господарська, буд. 1, с. Спичинці Вінницький рн., Вінницька обл., 22250, код 41131241) передати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зерно кукурудзи, вагою 100 (сто) тонн.
3. Стягнути з Фермерського господарства "ДУБИ" (вул. Господарська, буд. 1, с. Спичинці Вінницький рн., Вінницька обл., 22250, код 41131241) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 4 500,00 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Копію ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: арбітражному керуючому - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ФГ "ДУБИ" - 41131241@ukr.net; ІНФОРМАЦІЯ_3.
Повне рішення складено 10 лютого 2026 р.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
3 - ФГ "ДУБИ" (вул. Господарська, буд. 1, с. Спичинці Вінницький рн., Вінницька обл., 22250)