11.02.2026 року м. Дніпро Справа № 908/457/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О.,Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Військової частини НОМЕР_1
на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025р.
(суддя Боєва О.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 12.05.2025р.)
у справі
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД АГРОФОРМАТ», Запорізька область, м. Оріхів
про стягнення суми 279 760,00 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД АГРОФОРМАТ» 279760,00 грн, з яких: сума 269000,00 грн - штраф, 10760,00 грн - пеня.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами Договором №26/11-2 від 26.11.2024, а саме: невиконання зобов'язання щодо поставки товару в обумовлений договором строк (термін) - по 15 грудня 2024 року, у зв'язку із чим позивачем був направлений відповідачу лист від 23.12.2024 № 1705/3435 з повідомленням про розірвання договору відповідно до п. 6.2.1 договору та застосування штрафних санкцій, передбачених п.7.4 договору у розмірі 269000,00 грн. Окрім того, на підставі п.7.2 договору позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 10760,00 грн за кожен день прострочення поставки товару - з 16.12.2024 по 23.12.2024 (день розірвання договору). Позов обґрунтований ст.ст. 509, 526, 530, 610, 629, 631, 651 ЦК України та умовами договору.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025р. у справі №908/457/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД АГРОФОРМАТ» на користь Військової частини НОМЕР_1 суму 10 760 грн. 00 коп. пені та суму 188 300 грн. 00 коп. штрафу. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 , через систему "Електронний суд", звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025р. у справі №908/457/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині, в якій позовні виомги - задовольнити.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач зазначає, що відповідачем не наведено виключного випадку для застосування судом свого права на зменшення штрафу, який підлягає стягненню, а її обґрунтування зводиться лише до того, що заявлені штрафні санкції не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Позивач із з такими доводами не погоджується, оскільки фактично укладаючи договір відповідач гарантував позивачу те, що товар, який є предметом поставки за правочином, перебуває у власності постачальника. Тобто, фактично було запевнено покупця, що останній отримає такий товар. Тоді як встановлено матеріалами справи, Відповідач повідомив листом від 20.12.2024 (вх. №12099 від 20.12.2024) Позивача, що внаслідок обставин непереборної сили Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод Агроформат» не має можливості поставити лазне-пересувний комплекс вчасно.»
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що апелянт жодним чином не навів приклади порушення судом першої інстанції приписів закону як то щодо матеріального права чи процесуального, а лише висловив своє непогодження з висновком суду щодо оцінки ним (згідно приписів статті 86 ГПК України) наданих сторонами доказів, відтак оскаржуване судове рішення від 12.05.2025 року по даній справі повністю відповідає вимогам статті 236 ГПК України - ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, відповідає завданню господарського судочинства з врахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, а тому не має бути скасоване.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/457/25.
Матеріали справи № 908/547/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2025р. апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025р. у справі № 908/457/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3633 грн. 60 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.1 ст.270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч.10 ст.270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
26.11.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД АГРОФОРМАТ» (Постачальник, відповідач у справі) укладено Договір № 26/11-2 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався у 2024 році поставити Замовникові товар - Мобільний лазне-пральний комплекс (код згідно з Державним класифікатором ДК 021:34220000-5 Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери), зазначені в Специфікації (Додатку №1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари. Ціна цього Договору становить 1345000,00 грн з ПДВ. Невід'ємною частиною цього Договору є: Додаток № 1 Специфікація, Додаток № 2 Комплектація (п.п. 1.1, 3.1, 13.1 Договору).
В Специфікації (Додаток № 1 до Договору) визначено: найменування товару - Мобільний лазне-пральний комплекс; кількість - 1 шт.; ціна товару з ПДВ - 1345000,00грн.
Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 робочих днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п. 4.2. Договору).
Згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору, строк (термін) поставки (передачі) товарів: з моменту укладання договору по 15 грудня 2024р. Місце поставки (передачі) товарів: м.Дніпро, в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до пп. 6.3.1, 6.3.5 п. 6.3 Договору, Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; належно виконувати умови цього Договору.
В пп. 6.2.1 п. 6.2 Договору визначено, що Замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір у разі невиконання зобов'язань учасником або з інших причин, які не дозволяють виконати зобов'язання.
В п. 12.1 Договору визначено, що останній набирає чинності з дати підписання договору та діє до 31.12.2024р.
Позивачем до позовної заяви, в т.ч. додано копію гарантійного листа ТОВ “ЗАВОД АГРОФОРМАТ» № 3 від 29.10.2024, адресованого Військовій частині НОМЕР_1 (арк.с. 12), в якому відповідачем надавались гарантії, зокрема, щодо: наявності товару, що постачається, в повному обсязі відповідно до вимог документації; зобов'язання поставити товар у визначені договором терміни; згоди з проектом договору та остаточною редакцією викладеною замовником.
Листом-повідомленням від 20.12.2024 ТОВ “ЗАВОД АГРОФОРМАТ» повідомив Військову частину НОМЕР_1 про відтермінування виконання Договору № 26/11-2, а саме - неможливість поставки лазне-пересувного комплексу у строк до 15 грудня 2024 року з підстав незалежних від товариства, що зумовлено агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану. Вказаний лист згідно з відбитком вхідного штемпеля на ньому, був отриманий позивачем 20.12.2024 (арк.с. 13).
23.12.2024 Військова частина НОМЕР_1 направила ТОВ “ЗАВОД АГРОФОРМАТ» лист-повідомлення від 23.12.2024 № 1705/3435 про розірвання Договору № 26/11-2 від 26.11.2024 відповідно до п. 6.2.1 його умов, а також про застосування штрафних санкцій, передбачених п.7.4 Договору у розмірі 269000,00 грн (20% від 1345000,00 грн), які позивач просив перерахувати у семиденний строк від дня отримання цього повідомлення про розірвання договору на зазначені у листі платіжні реквізити Військової частини НОМЕР_1 (арк.с. 14-18).
У зв'язку з несплатою відповідачем штрафу у добровільному порядку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ “ЗАВОД АГРОФОРМАТ» суми 269000,00 грн штрафу, а також пені в сумі 10760,00 грн, нарахованої на підставі п.7.2 Договору за кожен день прострочення поставки товару - з 16.12.2024 по 23.12.2024,
За результатами розгляду позову місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з доведеності факту прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної поставки товару. Разом з цим, враховуючи принцип збалансованості інтересів сторін та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд першої інстанції вважав справедливим та таким, що відповідає принципу верховенства права, зменшити розмір штрафу до 188300,00 грн від розрахованої позивачем.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Зважаючи на те, що Військова частина НОМЕР_1 оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених позовних вимог.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів статей 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Підпунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.
За невиконання (неналежне виконання) умов договору, у тому числі відмову від виконання договору Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20 відсотків від ціни договору (п.7.4 Договору).
Згідно з умовами п. 5.1. Договору, відповідач повинен був поставити товар позивачу з моменту укладення договору по 15 грудня 2024.
Проте, як свідчать матеріали справи, у вказаний строк зобов'язання з поставки позивачу товару відповідач не виконав, повідомивши позивача листом від 20.12.2024 (отриманий позивачем 20.12.2024) про неможливість поставки товару у визначений договором термін з незалежних від нього причин, які зумовлені збройною агресією Російської Федерації, посилаючись на масовані обстріли та бомбардування зі сторони російських загарбників, що потягло стабілізаційні відключення електроенергії та, як наслідок, неможливість Товариства здійснювати свою діяльність, виготовлення обумовленого договором обладнання.
Вирішуючи питання щодо остаточного розміру суми штрафних санкцій, які підлягають стягненню, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення суми штрафу до 188 300,00 грн, з чим погоджується судова колегія, з огляду на таке.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, якщо: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.
Колегія суддів також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20).
Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, зокрема ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, а також інші істотні інтереси учасників зобов'язання.
Такий правовий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08.10.2020 у справі №904/5645/19 та від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
24.02.2022 рф розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Наведені факти є загальновідомими обставинами, отже, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому ці обставини відомі обом сторонам.
Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне здійснення господарської діяльності. Однак, суд зауважує, що ступінь цього впливу є різним.
В умовах воєнного стану господарюючі суб'єкти на всій території країни зазнали та зазнають на собі вплив від військової агресії, що викликане порушенням господарських ланцюгів з суміжними підприємствами, порушенням стабільності критично важливих питань діяльності у сфері електропостачання, водопостачання та теплопостачання.
Як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні, відповідач здійснює свою господарську діяльність в місті Оріхові. Саме в місті Оріхів знаходяться виробничі потужності, саме там залишились робітники, яких відповідач намагається забезпечити роботою. Відповідачем допускалось, що виконувати свої зобов'язання буде складно, однак масованість обстрілів передбачити неможливо.
Вказані обставини не залежали від волі, бажань чи дій Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД АГРОФОРМАТ» та перебували у прямому причинному зв'язку з вимушеним порушенням строків виконання зобов'язань за договором.
Суд враховує ступінь вини боржника та його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, що прямо відповідає критеріям, які Верховний Суд визначив як юридично значимі при вирішенні питання про зменшення санкцій.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що прострочення виконання зобов'язань не носило умисного характеру.
Колегія суддів зазначає, що постачання товару мало відбутися без умов попередньої оплати, що підтверджує відсутність у позивача ризиків втрати коштів.
Ця обставина також свідчить про відсутність істотного порушення майнових інтересів позивача, що має враховуватись судом при забезпеченні справедливого співвідношення між порушенням та розміром відповідальності.
За таких умов судова колегія вважає, що подальше стягнення штрафних санкцій у повному обсязі не відповідає засадам пропорційності, добросовісності та розумності, а також призводить до надмірного фінансового тягаря на відповідача, особливо з огляду на надзвичайні умови здійснення господарської діяльності в період воєнного стану.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідальність має компенсаційний, а не каральний характер, і не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника. В той час як стягнення штрафу в заявленому розмірі за встановлених обставин не спрямовано на розумне стимулювання боржника виконувати зобов'язання, а є фактично доходом позивача.
З урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, відсутності умисного характеру порушення, об'єктивного впливу воєнного стану на здійснення господарської діяльності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення стягнення штрафу в розмірі до 188 300,00 грн., адже стягнення штрафних санкцій у повному обсязі не відповідає їх компенсаційній природі та призводить до непропорційного фінансового навантаження на відповідача.
Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан, ступінь вини та наслідки як відповідача, так і позивача у даній справі.
Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для зменшення з відповідача суми штрафу.
Інші доводи Скаржника були розглянуті колегією суддів, між тим вони не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025р. у справі №908/457/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О.Дармін