28 січня 2026 року м. Харків Справа № 922/4265/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вх. №2685 Х/2)
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2025 (повну ухвалу складено 04.12.2025) у справі № 922/4265/25 (суддя Погорелова О.В.)
за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова,
до відповідачів:
1) Харківської міської ради, м. Харків,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
3) Фізичної особи-підприємця Шершень Раїси Іванівни, м. Харків,
про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно
У грудні Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача-1 - Харківської міської ради (далі - ХМР), відповідача-2 - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відповідача-3 - Фізичної особи - підприємця Шершень Раїси Іванівни (далі - ФОП Шершень Р.І.) про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.12.2012 № 4946-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Шершень Р.І., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №3799;
- зобов'язання ФОП Шершень Р.І. повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 14847363101 - нежитлові приміщення цокольного поверху №13-1-:-13-6, VIII, ІХ загальною площею 55,4 кв. м, в житловому будинку літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Олексіївська, 18, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовано тим, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тому, на думку прокурора, договір купівлі-продажу, укладений між ФОП Шершень Р.І. та Управлінням комунального майна та приватизації, суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний судом недійсним, а вказані нежитлові приміщення підлягають поверненню на користь територіальної громади міста Харкова.
Разом з позовною заявою прокурором до суду була подана заява про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна будь-які реєстраційні дії стосовно приміщення (групи приміщень), нежитлові приміщення цокольного поверху №13-1-:-13-6, VIII, IX загальною площею 55,4 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 14847363101), в житловому будинку літ. "А- 2" за адресою: м.Харків, вул. Олексіївська, 18.
Заява про забезпечення позову мотивована наявністю підстав, передбачених ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом встановлення заборони на відчуження спірних об'єктів нерухомого майна. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що відчуження відповідачем-3 спірних нежитлових приміщень унеможливить у подальшому виконання рішення суду за результатом розгляду позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, та зобов'язання ФОП Шершень Р.І. повернути зазначені об'єкти нерухомості у разі задоволення позовних вимог. Так, за твердженням прокурора, подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення відповідачем-3 будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.
Таким чином, на думку прокурора, наявність у ФОП Шершень Р.І. правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, у тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. Відповідач-3, знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовними заявами.
Враховуючи викладене, з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, передачі в оренду тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову.
Прокурор наголошує, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду справи судом не будуть перешкоджати діяльності ФОП Шершень Р.І., оскільки не позбавляють її права володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежать її права розпоряджатися ним. Вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, що відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі №922/4265/25 у задоволенні заяви керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор не навів фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, а також не вказав обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади, які є предметом цього спору.
Разом з цим, за результатом розгляду заяви про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що прокурором не надано доказів на підтвердження наміру відповідача не виконувати рішення суду у даній справі.
Водночас суд першої інстанції визнав, що доводи прокурора зводяться до твердження про наявність у відповідача-3 необмеженої можливості розпорядження зареєстрованим за ним майном, що є одним лише теоретичним припущенням, яке не свідчить про вчинення відповідачем-3 будь-яких умисних дій та не може бути достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Не погодившись із вказаною ухвалою, керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі № 922/4265/25 та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 136, 137, 140 ГПК України, не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Скаржник наголошує на тому, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у випадку задоволення позову, а умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру у цьому спорі є достатньо обґрунтоване припущення, що спірне нерухоме майно, яке знаходиться у власності відповідача-3 на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Обґрунтованість позиції прокурора також підтверджується судовою практикою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28.05.2025 у справі № 922/3220/24.
Прокурор наголошує на тому, що у разі задоволення позовних вимог відповідач-3 втрачає право власності на спірне майно, водночас своєчасне невжиття заходів забезпечення може призвести до відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що в свою унеможливить у подальшому виконання рішення суду. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ФОП Шершень Р.І. може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час.
За твердженням прокурора, суд першої інстанції не врахував того, що подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. При цьому, вчинення будь-яких реєстраційних дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено
Крім того, на думку прокурора, суд першої інстанції проігнорував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 щодо необов'язковості надання позивачем конкретних доказів вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна, а також встановив надзвичайний та заздалегідь недосяжний стандарт доказування, що порушує баланс інтересів сторін, та не надав належної оцінки доказам щодо можливого ухилення відповідача-3 від виконання рішення у даній справі.
На переконання прокурора, застосування заявлених заходів забезпечення позову спрямоване саме на збереження існуючого становища спірного майна до вирішення цієї справи, і такі заходи покликані забезпечити можливість виконання судового рішення і ефективно захистити права територіальної громади. Вжиття заходів забезпечення позову щодо спірного майна має логічний зв'язок із предметом позову і такий захід спрямований на забезпечення ефективного захисту прав та інтересів територіальної громади у разі залишення без змін рішення суду першої інстанції. У випадку ж чергової перереєстрації майна (зміни незаконного володільця), рішення суду у цій справі про витребування майна буде неможливо виконати, а задоволення позовних вимог може втратити сенс.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2026 (з урахуванням ухвали суду від 22.12.2025 про залишення апеляційної скарги без руху) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі №922/4265/25; призначено розгляд апеляційної скарги на 28.01.2026 о 15:30; встановлено учасникам справи строк - 10 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.
07.01.2026 матеріали справи №922/4265/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
До початку розгляду апеляційної скарги відповідачі-1 , -2, -3 не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Усі учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, отже були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе перейти до розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як підтверджується дослідженими судом матеріалами справи, керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до господарського суду з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації, ФОП Шершень Р.І. про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.12.2012 № 4946-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Шершень Р.І., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №3799;
- зобов'язання ФОП Шершень Р.І. повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 14847363101 - нежитлові приміщення цокольного поверху № 13-1-:-13-6, VIII, ІХ загальною площею 55,4 кв.м, в житловому будинку літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Олексіївська, 18, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Одночасно з поданням позову прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 14847363101 - нежитлові приміщення цокольного поверху № 13-1-:-13-6, VIII, ІХ загальною площею 55,4 кв.м, в житловому будинку літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Олексіївська, 18.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення, прокурор посилається на те, що позов у цій справі є майновим, а в разі задоволення позовних вимог ФОП Шершень Р.І. буде зобов'язана повернути нерухоме майно на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.
Прокурор стверджує про наявність обґрунтованого припущення існування реальної загрози того, що відповідач-3 - ФОП Шершень Р.І., будучи зареєстрованою власницею спірного нерухомого майна, може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду; наведені обставини, на думку прокурора, фактично знівелюють мету судового захисту та матимуть наслідком не поновлення прав та інтересів держави.
На переконання заявника, обрані заходи забезпечення позову на період розгляду спору судом не будуть перешкоджати діяльності ФОП Шершень Р.І., оскільки не позбавляють її прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежать її права розпоряджатися ним.
Як вже зазначалося, за результатами розгляду вказаної заяви Господарським судом Харківської області 04.12.2025 постановлено оскаржувану ухвалу у справі №922/4265/25, якою відмовлено у задоволенні заяви прокуратури про забезпечення позову.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
При цьому вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з ч. 4 цієї статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Водночас, колегія суддів враховує, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Як вже зазначалося, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи прокурора не свідчать про наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, оскільки ним не надано жодних доказів на підтвердження обставин здійснення відповідачем-3 - ФОП Шершень Р.І. будь-яких дій щодо відчуження спірного нерухомого майна або таких, які свідчать про можливе ускладнення ефективного судового захисту.
Однак, судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.12.2012 № 4946-В-С, укладеного між відповідачами, та зобов'язання ФОП Шершень Р.І. повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкти спірного нерухомого майна.
Отже, предметом спору у цій справі, окрім визнання недійсним правочину, є майнові вимоги прокурора в інтересах держави в особі територіальної громади міста Харкова про зобов'язання відповідача-3 повернути спірне нерухоме майно.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23).
При цьому можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
За таких обставин, у даному спорі майнового характеру саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду прокурор, зокрема, й ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (див. постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 14.12.2022 у справі № 922/1369/22 та від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23).
Досліджені судом матеріали свідчать, що право власності на спірні об'єкти нерухомості за договором купівлі-продажу, який просить визнати недійсним прокурор, зареєстроване за відповідачем - ФОП Шершень Р.І. та внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З урахуванням приписів ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Одним із видів визначення такої фактичної та юридичної долі речі є відчуження свого майна, тобто обставина, яка припиняє право власності у конкретного суб'єкта (власника) на об'єкт права власності.
За змістом ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється, зокрема, у випадку відчуження власником свого майна.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що подальше можливе відчуження ФОП Шершень Р.І. спірних об'єктів нерухомості та внесення змін до Державних реєстрів щодо нового власника/користувача не тільки може утруднити виконання судового рішення, але і може позбавити прокурора ефективного механізму захисту прав територіальної громади міста Харкова, в інтересах якої він звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів враховує, що питання забезпечення позову шляхом встановлення заборони на відчуження спірних об'єктів нерухомості, які предметом позову у даній справі повністю відповідає позовним вимогам про зобов'язання відповідача-3 повернути об'єкти нерухомого майна, а тому вжиття таких заходів відповідає вимогам ст.ст. 136, 137 ГПК України та є адекватними і співмірними із заявленими позовними вимогами.
З предмету спору також вбачається, що такий позов може бути поданий лише до титульного власника об'єкту нерухомості. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору (подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.08.2023 у справі №904/1329/23).
Враховуючи той факт, що за ФОП Шершень Р.І. на даний час зареєстроване речове право щодо спірних об'єктів нерухомого майна, повернення яких є предметом позову у цій справі, відтак невжиття заходів забезпечення позову свідчить про те, що відповідач-3, маючи необмежене право розпорядження таким майном, може відчужити його у будь-який час, що, в свою чергу, утруднить чи взагалі унеможливить виконання рішення у справі №922/4265/25 та може призвести до необхідності вжиття прокурором додаткових заходів для захисту порушених прав територіальної громади міста Харкова.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ФОП Шершень Р.І., оскільки спірне майно фактично перебуває у володінні і користуванні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, а саме відчужувати спірні нежитлові приміщення (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №369/16176/20).
Також колегія суддів враховує відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів наявності у відповідача-3 намірів здійснити відчуження спірних нежитлових приміщень. За таких умов колегія суддів не вбачає суттєвих ризиків порушення права відповідача в разі застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірних об'єктів нерухомості.
Відповідачами у справі, зокрема, відповідачем-3 - ФОП Шершень Р.І. не наведено будь-яких обґрунтованих заперечень з приводу недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення.
При цьому, як вже зазначалося раніше, встановлення заборони на відчуження спірного нерухомого майна жодних чином не перешкоджає повноцінному володінню та користуванню відповідачем-3 нерухомим майном, яке він набув у власність та експлуатує за спірним договором купівлі-продажу, а лише обмежуються реєстраційній дії по цьому об'єкту, що не перешкоджає власнику в експлуатації та веденні власної господарської діяльності.
У свою чергу, можливі негативні наслідки, які можуть настати для територіальної громади міста Харкова внаслідок невжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення, вочевидь переважають негативні наслідки від їх вжиття.
При цьому невжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони на відчуження спірних об'єктів нерухомості унеможливить ефективний захист та поновлення прав територіальної громади міста Харкова, у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення її прав.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову у цій справі №922/4265/25 господарський суд першої інстанції не надав належної оцінки обґрунтованості доводів прокурора щодо необхідності вжиття відповідних заходів, зокрема, про можливість відповідача - ФОП Шершень Р.І. у будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності.
Суд першої інстанції також не врахував того, що заходи забезпечення позову, про застосування яких просив прокурор, пов'язані з наявністю реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а також спрямовані на забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача у випадку задоволення позовних вимог.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що заявлений прокурором захід забезпечення позову у вигляді встановлення заборони відчужувати спірні об'єкти нерухомого майна перебуває в логічному зв'язку з позовними вимогами про зобов'язання ФОП Шершень Р.І. повернути спірні об'єкти нерухомості територіальній громаді в особі Харківської міської ради.
Зазначений захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до неможливості та/або значного ускладнення виконання рішення суду, у разі задоволення позову, оскільки, у випадку подальшого відчуження спірних нежитлових приміщень, прокурор не зможе захистити порушене право територіальної громади в межах цього судового провадження без інших звернень до суду до нових власників цих об'єктів нерухомості.
Колегія суддів також враховує, що судове рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання відповідача повернути нерухоме майно є підставою для державної реєстрації права власності на відповідне майно за його попереднім власником. Тому метою забезпечення позову у цьому випадку є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача таким чином, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Такий спосіб забезпечення позову як заборона відчуження нерухомого майна є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, має майновий характер, власником спірного майна є ФОП Шершень Р.І., а відсутність обтяжень не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.
У свою чергу, сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (ФОП Шершень Р.І.) вільно розпоряджатися майном.
Здійснення свого права власності на спірне приміщення за ФОП Шершень Р.І. надає реальну можливість власнику оперативно, повноцінно, на власний розсуд скористатись всіма правами власника майна щодо безперешкодного відчуження та вчинення будь-яких правочинів з цим майном, в тому числі обтяжень цього майна та інше.
Судова колегія зазначає, що у цій справі існує прямий та логічний зв'язок між обраними прокурором заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, а обрані прокурором заходи забезпечення позову на період розгляду спору судом не будуть перешкоджати діяльності ФОП Шершень Р.І., оскільки не позбавляють власника прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право розпоряджатися майном, зокрема, його відчуження.
Аналогічний за змістом висновок викладено Верховним Судом у постанові від 05.09.2025 у справі №922/3220/24 у подібних правовідносинах щодо приватизації комунального майна.
Водночас, судова колегія не погоджується з висновками місцевого суду про те, що прокурором не наведено обставин, які б свідчили про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, а також не надано доказів, які б свідчили про наявність у відповідача наміру або вчинення ним дій, спрямованих на відчуження спірних об'єктів нерухомості.
Апеляційний господарський суд виходить з того, що у даному випадку подання доказів, які б свідчили про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, не є визначальною умовою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки до ухвалення рішення і набуття ним чинності ФОП Шершень Р.І. може у будь-який момент безперешкодно відчужити своє майно (нежитлові приміщення), зокрема шляхом укладення договорів купівлі-продажу з третіми особами. При цьому до укладання таких договорів вона може і не здійснювати жодних дій, які б могли прямо чи опосередковано свідчити про намір вчинити відчуження об'єктів нерухомості, як-то, наприклад, подання оголошень про їх продаж чи укладення попередніх договорів про намір продажу тощо.
У разі невжиття судом запропонованих прокурором заходів забезпечення позову, відповідач має необмежену законом можливість розпорядитись у будь-який час належним йому нерухомим майном та відчужити його на корить третіх осіб за прямим договором за відсутності будь-яких доказів наміру або фактичного вчинення таких дій, що надає суду обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав позивача.
Судова колегія також погоджується з позицією прокурора про те, що у разі відчуження відповідачем спірних об'єктів нерухомого майна до ухвалення судового рішення у цій справі, такі обставини вочевидь значною мірою ускладнять або взагалі унеможливлять захист законних інтересів територіальної громади міста Харкова, оскільки позивач буде вимушений звертатися до суду з новим позовом до іншого власника, у тому числі можливого добросовісного набувача, що взагалі може позбавити позивача ефективного способу захисту своїх прав у майбутньому.
Отже, з метою обмеження можливості відчуження ФОП Шершень Р.І. спірних об'єктів нерухомості колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе вжити заходи забезпечення позову за відсутності доведеності обставин, які б безпосередньо вказували на наявність у відповідача наміру чи вчинення ним безпосередньо дій, спрямованих на відчуження спірних нежитлових приміщень, адже можливі негативні наслідки від відчуження нерухомого майна відповідачем перевищують негативний вплив запроваджених обмежень.
При цьому, судова колегія враховує, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову. У разі зміни власника спірних об'єктів нерухомого майна буде позбавлено оперативного, вчасного захисту та поновлення прав, які прокурор вважає порушеними, та виникне необхідність нового звернення до суду з іншим позовом.
У цьому випадку обраний прокурором захід забезпечення позову не обмежує ФОП Шершень Р.І. у реалізації її прав як власника нерухомого майна та не перешкоджає її господарській діяльності, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких сприятиме поновленню прав позивача у випадку задоволення позовних вимог.
Такі заходи забезпечення позову сприяють та забезпечують виключно збереження та сталість реєстраційних даних на це майно. Крім того, такі заходи жодним чином не впливають на висновки суду при розгляді справи та винесенні остаточного рішення по суті спору.
Колегія суддів вважає такі заходи забезпечення позову цілком співмірними із заявленими прокурором позовними вимогами та такими, що унеможливлюють ймовірне зловживання учасниками справи своїми правами.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову є пов'язаними із наявністю реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а також направлені на забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача у випадку задоволення позовних вимог, пов'язані із предметом розгляду цього спору, є співмірними та адекватними по відношенню до заявлених позовних вимог, такими, що не порушують рівності та збалансованості інтересів сторін, оскільки мають тимчасовий характер, та, навпаки, спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, що може слугувати додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позовних вимог, буде реально виконане.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду та з метою ефективного захисту порушених прав територіальної громади міста Харкова, за захистом яких позивач звернувся до суду, судова колегія вважає доцільним задовольнити заяву про вжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову.
Водночас апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 143 ГПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим, а згідно з ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Таким чином, відповідач-3 не позбавлений права та можливості звернутися до суду з відповідним клопотанням, підтвердивши належними доказами та довівши суду наявність обставин, з якими пов'язується можливість заміни заходу забезпечення позову іншим або взагалі відсутність підстав чи подальшої потреби у їх застосуванні.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Оскільки в даному випадку справа не вирішується по суті, то відповідно до положень ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судового збору. Понесені прокуратурою судові витрати за розгляд заяви та апеляційної скарги слід врахувати при розподілі судових витрат за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі №922/4265/25 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2025 у справі №922/4265/25 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 14847363101 - нежитлові приміщення цокольного поверху №13-1-:-13-6, VIII, ІХ загальною площею 55,4 кв. м, в житловому будинку літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Олексіївська, 18.
Стягувачем за постановою є Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова (вул. Вартових Неба, 55-А, м. Харків, 61072; код ЄДРПОУ 0291010821).
Боржником за постановою є Фізична особа-підприємець Шершень Раїса Іванівна ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Дана постанова є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Строк пред'явлення даної постанови до виконання складає три місяці, починаючи з наступного дня після набрання даною постановою законної сили.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 09.02.2026
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза