29 січня 2026 року м. Харків Справа №917/897/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - Хорішко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (вх.№3038П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Безрук Т.М., дата складання повного тексту рішення - 04.12.2024, у справі №917/897/24
за позовом Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Північно-Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут»
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 3 686 744, 37грн, -
До Господарського суду Полтавської області звернулося Підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про визнання недійсними додаткових угод №2 від 31.05.2021, №4 від 29.07.2021, №5 від 31.08.2021, №7 від 29.10.2021, №8 від 30.11.2021, №10 від 28.12.2021 до договору №100 про постачання електричної енергії споживачу від 15.04.2021 та стягнення 3 686 744, 37грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що після укладення договору сторони підписали оспорювані додаткові угоди, якими безпідставно, з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі,» збільшили ціну за електричну енергію більше ніж на 10% від ціни товару; ці додаткові угоди укладені з порушенням законодавства про закупівлю та мають бути визнані недійсними; вказане призвело до надмірної сплати коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут».
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 позов задоволено частково; визнано недійсними додаткові угоди №2 від 31.05.2021, №4 від 29.07.2021, №5 від 31.08.2021, №7 від 29.10.2021, №8 від 30.11.2021, №10 від 28.12.2021 до договору №100 про постачання електричної енергії споживачу від 15.04.2021; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» на користь Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» грошові кошти в сумі 3 006 848,01 грн та 50 616,60 грн відшкодування витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» вказує про наступне:
- умовами Договору (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації) та Законом України «Про публічні закупівлі» врегульовано право Сторін змінювати істотні умови Договору при збільшенні ціни за одиницю товару;
- суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував те, що у якості обґрунтування коливання ціни на електричну енергію ТОВ «Полтаваенергозбут» використано цінові довідки Полтавської торгово-промислової палати, з яких вбачається очевидне зростання цін на електричну енергію;
- ціна на ринку електричної енергії формується погодинно кожну добу, а тому зміна ціни на ринку електричної енергії в бік збільшення є непрогнозованою, яку не можливо передбачити і закласти в ціну товару на момент подання Постачальником тендерної пропозиції;
- спірні додаткові угоди укладені із дотриманням чинного законодавства в частині внесення змін до договору про закупівлю та в сумі підвищення менше 10% від вартості за кожною наступною угодою. При цьому, зміни внесені вищезазначеними додатковими угодами не призвели до збільшення суми (ціни товару), визначеної в договорі про закупівлю. Законом встановлено можливість декілька разів підвищувати ціну за одиницю товару, в законі жодним чином не обмежується підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 у справі №917/897/24; призначено справу до розгляду на « 19» лютого 2025 р. о 10:00 год.
14.01.2025 від Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» надійшов відзив на апеляційну скаргу, просить у її задоволенні відмовити.
Обґрунтовуючи відзив на апеляційну скаргу позивач в повному обсязі погоджується із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи та викладеними у оскаржуваному рішенні висновками суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 заяву Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на « 19» лютого 2025 о 10:00 год., провести в режимі відеоконференції з представником позивача.
23.01.2025 від Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, просить у її задоволенні відмовити.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 заяву Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на «19» лютого 2025 о 10:00 год., провести в режимі відеоконференції з представником Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» - адвоката Жалій Л.В. задоволено; доручено Київському районному суду м. Полтави забезпечити проведення судового засідання у режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» - адвокатом Жалій Л.В. у справі №917/897/24, розгляд якої відбудеться « 19» лютого 2025 р. о 10:00 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 повідомлено, що розгляд справи відбудеться 03.03.2025 о 14:30 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 зупинено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 у справі №917/897/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення повного тексту постанови. Зобов'язано сторін повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 у зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді Здоровко Л.М. для розгляду справи №917/897/24 визначено новий склад суду, а саме: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 прийнято справу №917/897/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (вх.№3038П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С. Поновлено провадження у справі. Розгляд справи призначено на "29" січня 2026 р. о 10:00 год, за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» надійшло клопотання (вх.№428 від 12.01.2026) про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 задоволено клопотання представника Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області - Хорішка А.М. про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/897/24, яке відбудеться 29.01.2026 о 10:00 год у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/897/24, яке відбудеться 29.01.2026 о 10:00 год постановлено провести за участю представника Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області - Хорішка А.М. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
Від Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» надійшли додаткові пояснення по справі (вх.№925 від 22.01.2026).
Також від Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх.№926 від 22.01.2026).
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№428 від 12.01.2026), колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з пунктом 8 резолютивної частини ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 про призначення справи до розгляду на 29.01.2026 явку представників учасників справи визнано необов'язковою.
За змістом статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.
Отже, у разі неможливості представника учасника справи взяти участь у судовому засіданні, такий учасник не позбавлений права взяти участь у судовому засіданні особисто чи призначити іншого представника.
Заявником клопотання також не вказано яким саме чином неявка представника учасника справи унеможливить розгляд даної справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Зважаючи на те, що правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі, а явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи та можливість розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні за наявними матеріалами справи.
Ураховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи та зважаючи на клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні.
Присутній у судовому засіданні представник третьої особи заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» є комунальним підприємством, засновником якого є Полтавська міська рада.
Підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» (далі - Позивач, Замовник) провело відкриті торги щодо закупівлі електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5 - електрична енергія) в обсягах 5396830кВт*год з очікуваною вартістю предмета закупівлі 11873026,00 грн. з ПДВ. Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті «Prozorro - публічні закупівлі» за № UA-2021-02-16-014920-а.
Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївська енергопостачальна компанія, ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС», ТОВ «Полтаваенергозбут». Під час оцінки тендерних пропозицій, яка проводилася автоматично електронною системою закупівель на основі методики оцінки, зазначеної в тендерній документації шляхом застосування процедури електронного аукціону, найбільш економічно вигідною пропозицією визнано пропозицію ТОВ «Полтаваенергозбут». В підтвердження вказаного до матеріалів справи надано копію оголошення про проведення відкритих торгів, копію форми протоколу розкриття тендерної пропозиції, копію повідомлення про намір укласти договір та копія сторінки процедури закупівлі UA-2021-02-16-014920-а.
За результатами проведених торгів Підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» (далі - Позивач, Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (далі - Відповідач, Постачальник) уклали договір №100 від 15.04.2021 про постачання електричної енергії споживачу, з додатками до нього (далі - Договір №100), умовами якого передбачено наступне:
- цей Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1.1. Договору № 100);
- за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1. Договору № 100);
- Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з тендерною пропозицією. Ціна на електричну енергію з урахуванням тарифу на передачу має зазначатися Постачальником у розрахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.1.-5.4. Договору № 100);
Відповідно до додатку № 2 до Договору № 100 «Комерційна пропозиція» загальна сума договору становить 10 297 151,64 грн, в тому числі ПДВ 1 716 191,94 грн. Обсяг закупівлі електричної енергії (кількість товару) - 5396830 кВт.год. За результатами закупівлі граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію становить 1,59000 грн. без урахування ПДВ та 1,908 грн. з ПДВ.
У п. 5.1. Договору № 100 вказано, що ціна за одиницю товару може змінюватися у випадках передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» шляхом оформлення Сторонами двосторонньої угоди з урахуванням умов встановлених цим Договором.
Надалі до Договору № 100 сторони уклали ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару, а саме:
- у додатковій угоді № 2 від 31.05.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 2,088 грн/кВт.год (з ПДВ) та обсяг товару в розмірі 4972726,21 кВт.год, та зазначили, що ця угода вступає в дію з 01.05.2021. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 15.04.2021 становить 1,908 грн з ПДВ, а з 01.05.2024 - 2,088 грн з ПДВ;
- у додатковій угоді № 3 від 30.06.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 2,2966956 грн/кВт.год (з ПДВ), та обсяг товару у розмірі 45969958,27 кВт.год, та зазначили, що умови цієї угоди вступають в дію з 01.06.2021. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 15.04.2021 становить 1,908 грн з ПДВ, з 01.05.2024 - 2,088 грн з ПДВ, з 01.06.2021 - 2,2966956 грн з ПДВ;
- у додатковій угоді № 4 від 29.07.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 2,526250 грн/кВт.год (з ПДВ), обсяг товару у розмірі 4280047,31 кВт.год, та зазначили, що умови цієї угоди вступають в дію з 01.07.2021. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 15.04.2021 становить 1,908 грн з ПДВ, з 01.05.2024 - 2,088 грн з ПДВ, з 01.06.2021 - 2,2966956 грн (з ПДВ), з 01.07.2024 - 2,526250 грн з ПДВ;
- у додатковій угоді № 5 від 31.08.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 2,778749 грн/кВт.год (з ПДВ), обсяг товару у розмірі 4011139,77 кВт.год, та зазначили, що умови цієї угоди вступають в дію з 01.08.2021. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 15.04.2021 становить 1,908 грн з ПДВ, з 01.05.2024 - 2,088 грн з ПДВ, з 01.06.2021 - 2,2966956 грн (з ПДВ), з 01.07.2024 - 2,526250 грн з ПДВ, з 01.08.2021 - 2,778749 грн з ПДВ;
- у додатковій угоді № 7 від 29.10.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 3,056484 грн/ кВт.год (з ПДВ), обсяг товару у розмірі 3822418,25 кВт.год, та зазначили, що умови цієї угоди вступають в дію з 01.10.2021. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 15.04.2021 становить 1,908 грн з ПДВ, з 01.05.2024 - 2,088 грн з ПДВ, з 01.06.2021 - 2,2966956 грн (з ПДВ), з 01.07.2024 - 2,526250 грн з ПДВ, з 01.08.2021 - 2,778749 грн з ПДВ, з 01.10.2021 - 3,056484 грн з ПДВ;
- у додатковій угоді № 8 від 30.11.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 3,361824 грн/кВт.год (з ПДВ), обсяг товару у розмірі 3685639 кВт.год, та зазначили, що умови цієї угоди вступають в дію з 01.11.2021р. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 15.04.2021 становить 1,908 грн з ПДВ, з 01.05.2024 - 2,088 грн з ПДВ, з 01.06.2021 - 2,2966956 грн (з ПДВ), з 01.07.2024 - 2,526250 грн з ПДВ, з 01.08.2021 - 2,778749 грн з ПДВ, з 01.10.2021 - 3,056484 грн з ПДВ, з 01.11.2021 - 3,361824 грн з ПДВ;
- у додатковій угоді № 10 від 28.12.2021 встановили ціну на електричну енергію в розмірі 3,69767 грн/ кВт.год (з ПДВ), обсяг товару у розмірі 3617868 кВт.год, та зазначили, що ця угода вступає в дію з 01.12.2021. У Комерційній пропозиції вказали, що граничний розмір тарифу за фактично спожиту електричну енергію з 15.04.2021 становить 1,908 грн з ПДВ, з 01.05.2024 - 2,088 грн з ПДВ, з 01.06.2021 - 2,2966956 грн (з ПДВ), з 01.07.2024 - 2,526250 грн з ПДВ, з 01.08.2021 - 2,778749 грн з ПДВ, з 01.10.2021 - 3,056484 грн з ПДВ, з 01.11.2021 - 3,361824 грн з ПДВ, з 01.12.2021 - 3,69767 грн з ПДВ.
У додаткових угодах № 1 від 15.04.2024, № 6 від 29.09.2021 № 9 від 20.12.2021 сторони узгоджували кількість товару та вносили зміни до п. 2.2 договору щодо суми договору.
Позивач у позові посилається на те, що вказані додаткові угоди укладені підставі наступних цінових довідок Полтавської торгово-промислової палати.
Додаткову угоду № 2 укладено, посилаючись на пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922 та на підставі цінової довідки Полтавської торгово-промислової палати (далі - Полтавська ТПП) від 26.05.2021 № 24.14.-05/339, у якій надано інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію за І декаду травня 2021 року та за II декаду травня 2021 року, надісланої з листом ТОВ "Полтаваенергозбут" від 27.05.2021 № 02-10-3/5113.
Додаткову угоду № 3 укладено посилаючись на пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922 та на підставі цінової довідки Полтавської ТПП від 23.06.2021 № 24.14-05/384, у якій відображено інформацію про середньозважені ціни за 20 днів травня 2021 року та 20 днів червня 2021 року, надісланої з листом ТОВ "Полтаваенергозбут" від 29.06.2021 № 02-10-3/6394.
Додаткову угоду № 4 укладено посилаючись на пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922 та на підставі цінової довідки Полтавської ТПП від 26.07.2021 № 24.14 -05/443, у якій відображено інформацію про середньозважені ціни за ІІ декаду червня 2021 року та II декаду липня 2021 року, надісланої з листом ТОВ "Полтаваенергозбут" від 28.07.2021 № 02-10-3/7444.
Додаткову угоду № 5 укладено посилаючись на пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922 та на підставі цінової довідки Полтавської ТПП від 12.08.2021 № 24.14 -05/493, у якій відображено інформацію про середньозважені ціни за І декаду липня 2021 року та І декаду серпня 2021 року, надісланої з листом ТОВ "Полтаваенергозбут" від 20.08.2021 № 02-10-3/8402.
Додаткову угоду № 7 укладено посилаючись на пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922 та на підставі цінової довідки Полтавської ТПП від 27.10.2021 № 24.14-05/699, у якій відображено інформацію про середньозважені ціни за І та II декади жовтня 2021 року, надісланої з листом ТОВ "Полтаваенергозбут" від 28.10.2021 № 02-10-3/11233.
Додаткову угоду № 8 укладено посилаючись на пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922 та на підставі цінової довідки Полтавської ТПП від 17.11.2021 № 24.14-05/774, у якій відображено інформацію про середньозважені ціни за І декаду жовтня 2021 року та І декаду листопада 2021 року, надісланої з листом ТОВ "Полтаваенергозбут" від 30.11.2021 №02-10-3/13495.
Додаткову угоду №10 укладено посилаючись на пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922, на підставі цінової довідки Полтавської ТПП від 20.12.2021 № 24.14-05/161, у якій відображено інформацію про середньозважені ціни станом на 02.12.2021 та 15.12.2021, надісланої з листом ТОВ "Полтаваенергозбут" від 24.12.2021 № 02-10- 3/18942.
Позивач зазначає, що в період квітень 2021 року - січень 2022 року на виконання Договору № 100 ТОВ “Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію, в підтвердження чого сторони склали наступні двостороннє підписані акти купівлі-продажу електричної енергії:
- за актом купівлі-продажу електричної енергії у квітні 2021 року ТОВ “Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 491 880 кВт*год за ціною 2,203998 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 1 084 102,54 грн;
- за актом купівлі-продажу електричної енергії у травні 2021 року ТОВ “Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 360 173 кВт*год за ціною 2,088 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 752041,22 грн (без урахування віднятих сум коригування акту за квітень 2021 року);
- за актом купівлі-продажу електричної енергії у червні 2021 року ТОВ “Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 271 949 кВт*год за ціною 2,2966956 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 624 584,08 грн;
- за актом купівлі-продажу електричної енергії у липні 2021 року ТОВ “Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 211 376 кВт*год за ціною 2,52625 грн/ кВт*год ()з ПДВ на загальну суму 533 989,04 грн;
- за актом купівлі-продажу електричної енергії у серпні 2021 року ТОВ “Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 238 488 кВт*год за ціною 2,778749 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 662 698,25 грн;
- за актом купівлі-продажу електричної енергії у вересні 2021 року ТОВ “Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 376 004 кВт*год за ціною 2,778749 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 1 044 154,77 грн;
- за актом купівлі-продажу електричної енергії у жовтні 2021 року ТОВ “Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 382 218 кВт*год за ціною 3,056484 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 1 168 243,20 грн;
- за актом купівлі-продажу електричної енергії у листопаді 2021 року ТОВ “Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 623 009 кВт*год за ціною 3,361824 грн/ кВт*год на загальну суму 2 094 446,60 грн;
- за актом купівлі-продажу електричної енергії у грудні 2021 року ТОВ “Полтаваенергозбут» поставив, а позивач спожив електричну енергію 621 989 кВт*год за ціною 3,69767 грн/ кВт*год (з ПДВ) на загальну суму 2 299 908,82 грн.
-за рахунком № А 22310263 від 31.01.2022 за активну електричну енергію згідно з Договором про постачання електричної енергії споживачу від 15.04.2021 № 100 ТОВ «Полтаваенергозбут» визначило позивачу до оплати за поставлену у січні 2022 року електричну енергію 551448 кВт*год за ціною 3,697668 (з ПДВ) на загальну суму 2039071,62 грн.
Позивач у позові вказує, що за вказану електричну енергію Підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» сплатило ТОВ «Полтаваенергозбут» 12 356 581,96 грн, що підтверджується платіжними документами, бухгалтерською довідкою ПЕЗО «Міськсвітло», встановлено у акті № 201603-22/18 від 06.07.2023 Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області; заборгованість за вказаним договором відсутня.
У додаткових поясненнях від 18.11.2024 (вх.№15486) позивач навів деталізацію щодо зарахування сплачених ним коштів позивачу з огляду на зачислення на оплату вартості електричної енергії, поставлених у спірний період, наявних коштів передньої оплати а також з врахуванням листів позивача про зміну призначень платежу.
Відповідач заперечень щодо вказаних оплат до суду не надав, не спростував факт відсутності заборгованості за договором за спірний період.
Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 складено акт № 201603-22/18 від 06.07.2023.
На сторінці 28-29 цього акту зазначено, що Підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» та ТОВ «Полтаваенергозбут», в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922, пункту 5.1. Договору №100, внесено зміни до істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод № 2 від 31.05.2021, № 4 від 29.07.2021, № 5 від 31.08.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 30.11.2021, № 10 від 28.12.2021 без обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, та із перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної в Договорі, через що Підприємству електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» завдано збитків у вигляді зайво (надмірно) сплачених коштів на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» упродовж квітня-грудня 2021 року на загальну суму 3686744,37 грн.
Позивач вказує, що постачальник під час укладення спірних додаткових угод, всупереч вимогам п.2 ч.5 ст.41 Закону, збільшив ціну електричної енергії без належного підтвердження наявності коливання ціни на електричну енергію в період на день укладання додаткових угод та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку товару. Жоден із документів, які стали підставою для укладення додаткових угод, не містить інформацію про факт коливання цін на електричну енергію на ринку у період між датою підписання сторонами попередніх додаткових угод та датою звернення постачальника до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку товару.
Позивач у позові вказує, що невідповідність при укладенні додаткових угод № 2 від 31.05.2021, № 4 від 29.07.2021, № 5 від 31.08.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 30.11.2021, № 10 від 28.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії № 100 від 15.04.2021 пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є підставою для визнання зазначених додаткових угод недійсними з моменту їх підписання, а сплачені за такими додатковими угодами грошові кошти повинні бути повернуті Позивачу.
На цій підставі позивач заявив вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 31.05.2021, № 4 від 29.07.2021, № 5 від 31.08.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 30.11.2021, № 10 від 28.12.2021 до Договору № 100 про постачання електричної енергії споживачу від 15.04.2021 та стягнення 3 686 744,37 грн (з врахуванням заяви від 05.11.2024 про виправлення описки у позові).
Оскаржуване судове рішення мотивовано тим, що відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Місцевий господарський суд встановив, що усі наявні у матеріалах справи цінові довідки Полтавської торгово-промислової палати не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку в період з дати укладання договору (15.04.2021) до дати укладання спірних додаткових угод, оскільки вони не містять інформацію про ціну на товар на дату укладання договору та не відображають коливання ціни на товар в період між датою укладання договору та датами укладення додаткових угод. Таким чином, суд дійшов висновку, що необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально. Судом встановлено, що поступове укладення вказаних Додаткових угод призвело до збільшення ціни на електричну енергію на 93,8% від ціни, зазначеної в договорі № 100 про постачання електричної енергії споживачу від 15.04.2021, що суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Місцевий господарський суд дійшов висновку, що при укладенні додаткових угод № 2 від 31.05.2021, № 4 від 29.07.2021, № 5 від 31.08.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 30.11.2021, № 10 від 28.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 100 від 15.04.2021, сторони не дотримались вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови Договору, збільшили ціну товару понад 10 % від узгодженої у Договорі, кожного разу при укладенні Додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтвердили коливання ціни товару в період виконання умов договору, з огляду на що вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними. Суд першої інстанції з урахуванням правовідносин між сторонами на підставі Договору №100 від 15.04.2021 (в первісній редакції на дату його укладення) та умов Додаткової угоди №3 від 30.06.2021 до цього Договору встановив, що Підприємство електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» надмірно сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут» загальну суму 3006848,01 грн та задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VIII) (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною четвертою статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання спірних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб'єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У пункті 13.3 Договору встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Суд встановив, що станом на дату підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Необхідність укладення додаткових угод до договору відповідач обґрунтовував збільшенням ціни на електричну енергію.
Колегія суддів враховує, що кожна зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема ціни за одиницю товару, повинна мати самостійне, належне та документально підтверджене обґрунтування. Документи, якими обґрунтовується зміна ціни, повинні містити підтвердження фактичного коливання ринкової ціни товару, динаміку такого коливання, джерела інформації та їх співвідношення з попередніми періодами.
Сам по собі факт існування змін ціни електричної енергії на ринку не є безумовною підставою для зміни ціни товару, що є предметом договору про закупівлю, укладеного за результатами публічних торгів.
Звертаючись до замовника з пропозиціями щодо підвищення ціни, постачальник зобов'язаний обґрунтувати, чому саме відповідні ринкові зміни унеможливлюють виконання договору за ціною, запропонованою під час тендеру, а також довести, що таке підвищення було непрогнозованим, тобто таким, яке не могло бути передбачене та враховане при формуванні тендерної пропозиції.
Під коливанням ціни слід розуміти зміну ціни товару на ринку за певний період часу, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, причому таке коливання повинно відбуватися саме у період з моменту укладення договору або останньої зміни ціни і до внесення чергових змін.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі №916/747/24).
Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24.
У даній справі відповідач, обґрунтовуючи укладення додаткових угод №2, 4, 5, 7, 8, 10 посилався на довідки Полтавської торгово-промислової палати. Однак такі документи містять вибіркове порівняння окремих періодів та не відображають повної динаміки зміни ціни з моменту укладення договору та датами укладення додаткових угод.
Вказані цінові довідки Полтавської торгово-промислової палати не є належним доказом наявності установлених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав для внесення змін до договору щодо збільшення ціни на електричну енергію, оскільки вони не містять інформації щодо дати та первісної ціни та дати, коли збільшилася ціна. Вони також не містять інформації щодо коливання ціни електричної енергії на ринку в бік її збільшення у період з дати укладання договору до дати укладання спірних додаткових угод. У них не вказано даних щодо ціни електричної енергії на дату укладення договору між сторонами.
Ціна за одиницю електричної енергії, визначена в договорі є такою, що сформована сторонами за результатами проведення процедури закупівлі (тендеру) на основі вільного волевиявлення в домовленості між собою та не може братися для порівняння при визначенні коливання ціни електричної енергії на ринку.
Верховний Суд у постановах неодноразово зазначав, що відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження ринкової вартості вказаного товару на момент укладення договору позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни (постанова від 13.10.2021 у справі № 910/20141/20, постанова від 18.03.2021 по справі № 924/1240/18, постанова від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).
Крім того, згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону №114-ІХ) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону №114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю. Вказана правова позиція обґрунтовано врахована судом першої інстанції при вирішенні справи у спірних правовідносинах.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10% від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10%;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.
Законом №1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".
Внесеними Законом №1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю /внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.
Так, на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону №114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.
Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом №1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом №1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону №1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10%. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10% ціни, встановленої в договорі закупівлі.
Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.
До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24, до розгляду якої зупинялося апеляційне провадження у даній справі.
Отже, норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону №922-VIII.
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24 наголошено на тому, що, з'ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, суд звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ №1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ №1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50% ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.
Тобто положеннями постанови КМУ №1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року № 1067), на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50%, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10% під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом №1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
У даному випадку колегія суддів враховує, що зміни ціни електричної енергії, оформлені спірними додатковими угодами призвели до її збільшення на 93,8% від ціни, зазначеної в договорі № 100 про постачання електричної енергії споживачу від 15.04.2021, що перевищило граничний розмір у 10%, встановлений пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що необхідність укладення спірних додаткових угод №4,5,7,8,10 не була належним чином обґрунтована та документально підтверджена, таке збільшення ціни електричної енергії перевищило граничний розмір зміни ціни за одиницю товару, встановленого пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим укладення зазначених додаткових угод не відповідало вимогам наведеної норми Закону.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод № 2 від 31.05.2021, № 4 від 29.07.2021, № 5 від 31.08.2021, № 7 від 29.10.2021, № 8 від 30.11.2021, № 10 від 28.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №100 від 15.04.2021, оскільки ними передбачено підвищення цін з перевищенням максимального ліміту у 10 %, а також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем не заявлено вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 30.06.2021 до Договору.
Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову (п.п. 4,5 ч.3 ст. 162 ГПК України).
Частинами першою, третьою статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №914/3203/21.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що у суду відсутні підстави для розгляду питання правомірності укладення додаткової угоди № 3 від 30.06.2021 до Договору. А тому судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, що спірні правовідносини між сторонами слід розглядати з урахуванням Договору №100 від 15.04.2021 (в первісній редакції на дату його укладення) та умовами Додаткової угоди № 3 від 30.06.2021 до цього Договору.
Оскільки зазначені спірні додаткові угоди № 2, 4, 5, 7, 8, 10 є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, підлягають стягненню на користь позивача.
Дослідивши здійснений судом першої інстанції розрахунок безпідставно сплаченої суми на підставі наявних у матеріалах справи актів купівлі-продажу електричної енергії, рахунків та здійснених позивачем фактичних оплат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми та наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 3 006 848,01 грн. В іншій частині вимоги про стягнення коштів судом першої інстанції обґрунтовано відхилено у зв'язку з їх безпідставністю та не доведеністю належними доказами.
Апеляційна скарга не містить заперечень щодо здійснено судом першої інстанції розрахунку безпідставно сплачених грошових коштів.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи, наведені апелянтом не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не свідчать про допущення будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 у справі №917/897/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 09.02.2026.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян