вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" лютого 2026 р. Справа№ 910/7826/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: ОСОБА_1 , Плискань І.О. - адвокатка, посвідчення № 001023;
від відповідача: Чорний А.О. - адвокат, посвідчення № 8806/10;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Мікрохім"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 (повний текст - 24.10.2025)
у справі № 910/7826/25 (суддя - Нечай О.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Мікрохім"
про визнання неправомірною бездіяльність товариства та зобов'язання вчинити дії,
1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Мікрохім" (далі - відповідач), в якій просив суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ухилення від надання інформації позивачу, як учаснику товариства; зобов'язати відповідача надати позивачу в електронному або паперовому вигляді відповіді на запит від 14.04.2025, запит від 16.04.2025, повідомлення від 29.04.2025, повідомлення від 07.05.2025, повідомлення від 11.05.2025, а саме надати належним чином засвідчені копії документів:
1) річні та квартальні фінансові звіти (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал) за період з 2023 до першого кварталу 2025 року;
2) документи бухгалтерського обліку, що підтверджують доходи, витрати та розподіл прибутку товариства;
3) протоколи засідань Наглядової ради та протоколи загальних зборів учасників за період з 2023 до першого кварталу 2025 року;
4) договори з контрагентами товариства з ціною понад 500 тисяч гривень за період з 2023 до першого кварталу 2025 року;
5) звіти виконавчого органу про господарську діяльність товариства за період з 2023 року до першого кварталу 2025 року;
6) звіти про управлінські рішення (щодо великих інвестицій, змін у структурі власності та інших значущих подій), що вплинули на діяльність товариства;
7) документи щодо вчинення значних угод та операцій з афілійованими особами за період з 2023 року до першого кварталу 2025 року;
8) інформацію про кредитні зобов'язання товариства.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 закрито провадження у справі № 910/7826/25 в частині позовних вимог про зобов'язання надати належним чином засвідчені копії наступних документів: Річних фінансових звітів (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал) за період з 2023 по 2024 рік; Протоколів загальних зборів учасників за період з 2023 по 2024 рік.
В іншій частині позов задоволено частково. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробничу фірму "Мікрохім" надати ОСОБА_1 в електронному або паперовому вигляді належним чином засвідчені копії договорів з контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Мікрохім" з ціною понад 500 000,00 грн за 2024 рік. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Мікрохім" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 514 грн 00 коп. В іншій частині позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 542,00 грн покладено на позивача.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Частково не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Мікрохім" 13.11.2025 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 14.11.2025), в якій просило відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Мікрохім" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/7826/25 у частині позовних вимог, які було задоволено. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі №910/7826/25 частково, у частині задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Мікрохім" частково, а саме зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Мікрохім" надати ОСОБА_1 в електронному або паперовому вигляді належним чином засвідчені копії договорів з контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Мікрохім" з ціною понад 500 000,00 грн за 2024 рік, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Мікрохім" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/7826/25 (в оскаржуваній частині).
30.11.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України. Водночас, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 118, 207, 269 ГПК України було залишено без розгляду. Всі докази досліджувались в межах вимог і доводів апеляційної скарги в розумінні ст. 42, 269 ГПК України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2026, у зв'язку з тим, що суддя Майданевич А.Г. перебував на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
20.01.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Мікрохім" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/7826/25 (в оскаржуваній частині), у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
20.01.2026 в багатьох областях України, в тому числі на території міста Київ було оголошено повітряну тривогу, у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 20.01.2026 на 14:55, не відбулось. Тоді як, позивач, представники позивача та відповідача на призначений час в будівлю суду з'явилися. А також судове засідання не відбулося через те, що 20.01.2026 було відсутнє електропостачання в будівлі суду, через що ухвалою суду від 20.01.2026 розгляд справи було перепризначено на 02.02.2026.
В судове засідання 02.02.2026 з'явились позивач та представники обох сторін. Представник відповідача свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог - скасувати, з ухваленням нового - про відмову в позові. Позивач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа була розглянута в розумний строк в розумінні ст. 6 Конвенції з незалежних від суду причин; з урахуванням дії воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога", перебої з електроживленням та перебої в роботі мережі Інтернет.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково частково задовольнив позов у частині зобов'язання Товариства надати позивачу копії договорів, оскільки право позивача на отримання саме копій договорів порушене не було. Законодавство передбачає, що право учасника товариства на отримання інформації та документів виникає виключно за умови подання ним належної письмової вимоги, а відповідний обов'язок товариства кореспондується з такою вимогою. Саме факт ненадання документів на конкретну письмову вимогу може свідчити про порушення права учасника та бути підставою для судового захисту.
Скаржник наголошує на принциповій різниці між поняттями «відомості» та «документи». Відомості є інформацією довідкового характеру про факт укладення договору чи його окремі умови, тоді як договір є правочином, оформленим у визначеній законом формі, а його копія - окремим документом. За доводами скаржника, вимога про надання відомостей не є тотожною вимозі про надання копій договорів і не може тлумачитися розширено. Разом з цим, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку про порушення права позивача на отримання копій договорів, що не відповідає фактичним обставинам справи та змісту попередніх звернень позивача до Товариства.
Крім того, позивач, звертаючись до суду, фактично змінив зміст та обсяг своїх вимог порівняно з первинними запитами, сформулювавши у позові вимогу про надання копій договорів загалом, без належного уточнення та без попереднього звернення до Товариства з такою вимогою.
А тому апелянт вважає, що з урахуванням принципів диспозитивності та необхідності доведення порушення права як обов'язкової передумови судового захисту, відсутність у позивача порушеного права на отримання копій договорів - є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні відповідної позовної вимоги. У зв'язку з чим, апелянт вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог цій частині підлягає скасуванню.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників апеляційного провадження
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим. На думку сторони, посилання відповідача на те, що у досудовому зверненні вимагалися лише «відомості», а не копії договорів, є формальним та не відповідає змісту права учасника товариства на інформацію. Інформація про господарську діяльність товариства реалізується через документи, які товариство зобов'язане зберігати, а договори є однією з форм фіксації такої інформації.
Так, звертаючись до відповідача, позивач просив надати відомості про основні господарські договори, а у позовній заяві лише конкретизував спосіб реалізації цього права шляхом надання копій відповідних договорів. Надання узагальненої інформації без доступу до первинних документів позбавляє учасника можливості перевірити зміст господарських операцій і фактично нівелює його корпоративні права.
При цьому, сторона зазначила, що неодноразово та належним чином зверталася до Товариства з вимогами про надання інформації, однак у встановлений законом строк відповідач своїх обов'язків не виконав і надалі ігнорував повторні звернення. Такі дії свідчать про порушення права позивача на інформацію та на участь в управлінні товариством.
Так, позивач вважає, що в даному випадку відсутні порушення норм матеріального чи процесуального права, як підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга спрямована лише на уникнення виконання обов'язку з надання документів. Відтак, на думку сторони, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.11.1991 було проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Мікрохім" (далі - Товариство), про що 10.08.2005 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1390120000000344.
Станом на 30.01.2025 розмір статутного капіталу Товариства складав 4 916 000,00 грн.
З наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації також вбачається, а сторонами вказаного не спростовано, що в переліку засновників (учасників) відповідача значиться ОСОБА_1 з розміром частки в статутному капіталі 1 720 600,00 грн.
Як підтверджується матеріалами справи, 14.04.2025 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо фінансово-господарської діяльності товариства (вх. №1 від 14.04.2025) на ім'я директора Товариства про надання інформації щодо фінансово-господарської діяльності Товариства, в якому просив надати йому: річну фінансову звітність товариства за 2023, 2024 рік (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів тощо); пояснювальну записку до фінансової звітності; відомості про основні господарські договори, укладені у 2024 році, вартістю понад 500 тисяч гривень; інформацію про розподіл прибутку/збитків товариства за підсумками 2024 року; рішення виконавчого органу або загальних зборів учасників, що стосуються фінансової діяльності за зазначений період.
Позивач зазначає, що запит № від 14.04.2025 направлявся відповідачеві повторно 17.04.2025, 08.05.2025, 05.06.2025 та 11.08.2025.
З огляду на те, що відповідач не виконав письмову вимогу та не надав позивачу належним чином засвідчені документи, позивач просить суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язати останнього надати йому, або його уповноваженому представнику належним чином засвідчені копії витребуваних документів.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами 1, 2 статті 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Пунктами 1, 5 частини 3 статті 96-1 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що учасники товариства мають право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.
Частиною 1 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що товариство зобов'язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.
Згідно з частиною 4 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.
Частиною 5 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов'язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов'язаних з пересиланням документів поштою.
Одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні господарською організацію.
При цьому, у постанові від 21.05.2025 у справі № 922/3416/24, Верховний Суд виснував, що зі змісту норм статей 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у сукупності із положеннями статей 96-1, 116 ЦК України вбачається, що закон встановлює для юридичної особи імперативний обов'язок щодо надання її учаснику (засновнику) будь-якої інформації щодо діяльності (у тому числі і господарської) товариства. При чому перелік документів, що містять таку інформацію, не є вичерпним.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує правові висновки, викладені у таких постановах Верховного Суду: від 21.01.2020 у справі № 906/157/19, від 03.12.2020 у справі № 910/13808/19, від 24.12.2020 у справі № 911/73/20, що внаслідок невиконання господарським товариством свого обов'язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права. Водночас, для задоволення позову про зобов'язання товариства надати учаснику документи, які товариство зобов'язане йому надати, суд має встановити наявність відмови товариства у наданні документів та врахувати здійснення або нездійснення самим учасником товариства конкретних дій для отримання запитуваних документів.
Як встановлено судом, позивач, будучи учасником відповідача, звернувся до нього з вимогою про надання належним чином засвідчених копій документів, які містять інформацію про господарську діяльність товариства.
Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б як факт вручення вимоги №1 секретарю Товариства 14.04.2025, так і належні докази направлення вимоги та інших документів 17.04.2025, 08.05.2025 та 11.08.2025.
Разом з цим, позивачем належним чином підтверджено факт направлення вимоги листом від 05.06.2025, про що свідчать наявні в матеріалах справи опис вкладення у цінний лист, накладна АТ "Укрпошта" №0318634006338 та фіскальний чек. При цьому, як вбачається з опису вкладення у цінний лист, позивачем було направлено: запит про надання інформації щодо фінансово-господарської діяльності підприємства від 14.04.2025; запит щодо фінансово-господарської діяльності товариства від 16.04.2025; лист від 29.04.2025 щодо рішення зборів учасників від 16.04.2025 з нотаріальним повідомленням від 29.04.2025 про необхідність інформувати про намір укладання значних правочинів або правочинів із заінтересованістю; повторне повідомлення та вимога надати відповідь від 07.05.2025.
Водночас, як вбачається з направленого відповідачу запиту від 14.04.2025 (оригінал вказаного запиту було оглянуто судом апеляційної інстанції за участю сторін в судовому засіданні 02.02.2026), позивач просив надати інформацію щодо фінансово-господарської діяльності Товариства, та надати йому: річну фінансову звітність товариства за 2023, 2024 рік (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів тощо); пояснювальну записку до фінансової звітності; відомості про основні господарські договори, укладені у 2024 році, вартістю понад 500 тисяч гривень; інформацію про розподіл прибутку/збитків товариства за підсумками 2024 року; рішення виконавчого органу або загальних зборів учасників, що стосуються фінансової діяльності за зазначений період.
Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0318634006338 підтверджується факт отримання вимоги відповідачем 09.06.2025.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем вказаних обставин отримання листа від 05.06.2025 не спростовано. Більше того, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції сторона визнала факт отримання вказаного листа, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не може обмежувати передбачене законом, гарантоване та безумовне корпоративне право учасника товариства одержувати інформацію про діяльність товариства, зокрема, щодо доступу до документів товариства, визначених частиною 1 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
А тому вимога позивача про надання документів відповідача є правомірною та такою, що обґрунтовано задоволена судом.
Щодо доводів відповідача про неефективність обраного способу захисту та про допущену позивачем «неточність» у формулюванні позовної вимоги, оскільки у запиті від 14.04.2025 позивач просив надати відомості про основні господарські договори, укладені у 2024 році, вартістю понад 500 тисяч гривень, тоді як сформульована позовна вимога була шляхом зобов'язання позивача надати договори з контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Мікрохім" з ціною понад 500 000,00 грн за 2024 рік, суд апеляційної інстанції в цій частині зазначає наступне.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47). За таких обставин доводи апеляційної скарги визнаються безпідставними.
Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та підпункті 8.49 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Таким чином, з урахуванням визнаного законодавцем гарантованого та безумовного корпоративного права учасника товариства одержувати інформацію про діяльність товариства, враховуючи наявність доказів в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України звернення позивача з відповідним запитом до відповідача, та фактичним ненаданням запитуваних документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що задоволення позовної вимоги про надання позивачу договорів з контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Мікрохім" з ціною понад 500 000,00 грн за 2024 рік - сприятиме захисту порушених корпоративних прав позивача в розумінні ст. 4 ГПК України. Тоді як застосування «надмірного формалізму» в частині з'ясування, що саме просив надати позивач: «відомості про договори» чи «самі господарські договори» фактично сприятиме у виникненні необхідності повторного звернення позивача до суду. Тоді як судовий розгляд і так триває з червня 2025; фактично за цей час спір міг би бути вирішений шляхом надання відповідачем витребуваних позивачем документів (які йому як учаснику ТОВ зобов'язані були надати).
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що інформація про фізичну особу є видом інформації за її змістом (стаття 10 Закону про інформацію).
Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина перша статті 11 Закону про інформацію).
Закон про захист персональних даних регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних (стаття 1 цього Закону).
Положеннями статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (абзац десятий). Розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця (абзац одинадцятий). Знеособлення персональних даних - вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу (абзац шостий). Суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються (абзац дванадцятий).
Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» об'єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша статті 21 Закону про інформацію).
Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (абзац перший). Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом (абзац другий).
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що персональні дані, як можуть бути наявними у витребуваних у відповідача договорах - є конфіденційною інформацією з відповідним правовим режимом. Тому відповідач має надати учаснику документи з вилученням з них персональних даних фізичних осіб (якщо така наявна). Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2024 року у справі № 925/1440/22.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції (в частині рішення про задоволення позовних вимог) та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції на підставі та в розумінні ст. 2, 4, 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України.
Разом з цим, оскільки судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, а саме не застосовано положення Законів України «Про захист персональних даних», «Про інформацію» то рішення в цій частині підлягає зміні шляхом доповнення відповідного застереження щодо вилучення персональних даних, що відповідає найвищим міжнародним стандартам у сфері ефективної системи захисту конфіденційної інформації (персональних даних).
Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне рішення, помилково не зазначив, що указані документи надати з вилученням з них персональних даних фізичних осіб як конфіденційної інформації.
Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткової зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції.
8. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на нього в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, ст. 275-277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничої фірми "Мікрохім" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі № 910/7826/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 у справі №910/7826/25 - змінити, шляхом доповнення резолютивної частини рішення (п. 2 ) текстом такого змісту:
"Указані документи надати з вилученням з них персональних даних фізичних осіб як конфіденційної інформації".
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.02.2026.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім