Постанова від 21.01.2026 по справі 910/1056/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2026 р. Справа№ 910/1056/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Сибіги О.М.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційні скарги Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 (повний текст рішення складено 09.09.2025) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 (повний текст додаткового рішення складено 24.09.2025)

у справі № 910/1056/25 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В'ячеславовича

до Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Банк Альянс"

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємця Гапонов Андрій В'ячеславович звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України про визнання незаконними та такими, що суперечать умовам Договору №147-24 від 10.06.2024 дії відповідача (замовника) Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України щодо пред'явлення вимоги вих. №06.1/667-25 від 16.01.2025 до АТ «БАНК АЛЬЯНС» про стягнення коштів за банківською гарантією №3376-24 від 05.06.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч умовам Договору №147-24 від 10.06.2024 пред'явлено вимоги вих. №06.1/667-25 від 16.01.2025 до Акціонерного товариства «Банк Альянс» про стягнення коштів за банківською гарантією №3376-24 від 05.06.2024.

В подальшому позивач подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 82 599,90 грн

Звертаючись з даним позовом до суду (з урахуванням заяви про зміну предмета позову), позивач вказував на те, що товари, поставлені 08.07.2024 та 13.08.2024, були передані відповідачу на виконання Додаткової угоди №02-24 від 08.07.2024 та Додаткової угоди №03-24 від 13.08.2024, якими було замінено деякі товари за Договором; додаткові угоди були надіслані відповідачу 21.06.2024, тобто до закінчення строку поставки; відповідач погодився на заміну товарів у Договорі, підписавши додаткові угоди після закінчення строку поставки; додатковими угодами не врегульовано строк поставки замінених товарів; відповідач не пред'являв вимоги щодо поставки товару, у зв'язку із цим позивач не порушив строки поставки товару; висновком Вінницької торгово-промислової палати №B-569 від 14.01.202 було встановлено форс-мажорні обставини щодо виконання зобов'язань із поставки товарів «Шини для бронетранспортерів технік всесезонні 365/90 R18 (13,00R18) 8PR 131F KNK14 TT (OZKA)» у кількості 160 шт. на суму 3 731 360,00 грн, які були поставлені позивачем 22.07.2024.

Отже, оскільки постачальником виконано зобов'язання за Договором №147-24, тому на підставі ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти у сумі 82 599,90 грн.

Крім того, відповідно до умов Договору №147-24 про закупівлю автомобільних шин літніх від 10.06.2024 документами, які підтверджують вимоги покупця та надають право покупцю вимагати платіж (суму гарантії) є: 1) рішення суду, яке набрало законної сили та яке підтверджує порушення постачальником строків виконання зобов'язання, передбаченого договором або чинним законодавством України, або умов зобов'язання щодо якості (комплектності) робіт (товарів або послуг), передбаченого договором або чинним законодавством України, або своїх зобов'язань, передбачених договором, або інших умов договору та чинного законодавства України щодо виконання умов договору; 2) відповідь на претензію покупця, яка задоволена постачальником та підтверджує порушення постачальником строків виконання зобов'язання, передбаченого договором або чинним законодавством України, або умов зобов'язання щодо якості (комплектності) робіт (товарів або послуг), передбаченого договором або чинним законодавством України, або своїх зобов'язань, передбачених договором, або інших умов договору та чинного законодавства України щодо виконання умов договору. Тоді як таких документів, відповідачем до банку не надавалось.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на користь Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В'ячеславовича 82 599,90 грн. та витрати по сплаті судового збору - 3 028,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся 17.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 17.09.2025, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/1056/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник зазначив, що п. 13.5 Договору визначено, що банківська гарантія повинна бути безвідкличною, безумовною та чинною від дня її видачі протягом усього строку дії Договору та додатково місяць.

З огляду на матеріали справи, та як визнано Позивачем у позовній заяві, Постачальником порушено строки поставки Товару, зокрема, 160 шин на 9 днів, 160 шин - на 22 дня, 18 шин на 44 дня, що в подальшому стало підставою для звернення Відповідача до Гаранта.

Водночас, визначаючи чи відповідає вимога бенефіціара умовам гарантії, банк-гарант не повинен вдаватися до аналізу відносин, які склались між бенефіціаром та принципалом, чи було порушення зобов'язання вимушеним. Натомість, для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулося.

Скаржник наголошує, що підставою для направлення вимоги щодо сплати суми коштів за банківською гарантією стало порушення позивачем строків виконання своїх зобов'язань за Договором, а саме порушення пункту 7.1. Договору.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції фактично робить механізм гарантії неефективним, оскільки суперечить суті банківської гарантії та усталеній практиці положенням Договору між Сторонами, а також загальним принципам права щодо справедливості та добросовісності та вказує на відсутність єдиного правового висновку, який би чітко розмежував договірні відносини та незалежне зобов'язання гаранта.

У цій справі суд першої інстанції встановив факт порушення позивачем строків поставки, а з іншого зобов'язав відповідача повернути суму гарантії, що суперечить суті забезпечувального інструменту.

А тому скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 апеляційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/1056/25 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків для надання приведеної у відповідність до вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України апеляційну скаргу з зазначенням третьої особи на стороні відповідача (Акціонерного товариства «Банк Альянс») та доказами надсилання такої апеляційної скарги разом з доданими до неї документами такій особі.

29.09.2025 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до Північного апеляційного господарського суду від Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України надійшла заява про усунення недоліків та апеляційна скарга з зазначення третьої особи та доказами її надсилання учасникам справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/1056/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу на 03.12.2025 без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1056/25.

Водночас, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 заяву представника Фізичної особи - підприємця Гапонова Андрія В'ячеславовича адвоката Шапошнікова І. Б. про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на користь Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В'ячеславовича 11 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням суду першої інстанції, Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України 30.09.2025 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі «Електронний суд» 30.09.2025, у якій просив суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/1056/25.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке додаткове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник вважає, що позивач лише обмежився наданням попереднього орієнтовного розрахунку (що і так передбачено статтею 165 Господарського процесуального кодексу України), а також наміром подати докази розміру понесених витрат із заявою про ухвалення додаткового рішення не пізніше 5 днів після ухвалення рішення у справі №910/1056/25, при цьому, так і не вказав поважних причин, що перешкоджають вчинити такі дії (подати докази до закінчення судових дебатів), а також не звернувся із заявою до суду до закінчення судових дебатів з вказівкою на поважні причини неподання таких доказів.

Водночас, як зазначає скаржник, судом першої інстанції не враховано ці обставини, а також аргументи викладені Відповідачем у запереченні на ухвалення додаткового рішення, зокрема, що: заява про відшкодування судових витрат не була подана Позивачем під час розгляду справи по суті; докази витрат на правничу допомогу не були подані Позивачем до ухвалення рішення; поважні причини несвоєчасного подання Позивачем не наведені та не доведені.

Подані позивачем докази вже після ухвалення основного рішення та в порушення вимог статті 126 Господарського процесуального кодексу України, унеможливили Відповідачу реалізувати право на спростування витрат, адже у заяви про зміну предмету позову позивачем формально зазначено лише суму попереднього орієнтовного розрахунку.

Окрім вищенаведеного, скаржник вважає, що витрачений час представника на підготовку та подання заяви про зміну предмету позову до суду є неспівмірним фактичному часу опрацювання такої заяви, оскільки, представник у даній справі також здійснював представництво інтересів позивача у справі №910/1058/25 про стягнення 6 845,04 грн суми банківської гарантії, що є аналогічною цій справі та подана з одних і тих же підстав, до одного і того же Відповідача, з тим же предметом спору, де позовні вимоги позивача задоволено повністю.

Виходячи із вищенаведеного, скаржник стверджує, що фактичний обсяг наданих позивачу послуг не був значним, a характер та предмет спору не вимагав дослідження та ознайомлення адвоката із значним обсягом процесуальних документів та не становив виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката, що в свою чергу не було враховано судом першої інстанції.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.09.2025 апеляційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/1056/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/1056/25.

Об'єднано апеляційні скарги Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/1056/25, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційної скарги Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/1056/25 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/1056/25 на 03.12.2025 без повідомлення (виклику) учасників справи.

13.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1056/25.

15.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення акціонерного товариства «Банк Альянс», в яких банк зазначив, що він перевірив вимогу відповідача та дійшов висновку, що вимога є достовірною та належно представленою, бенефіціаром дотримані умови подання вимоги, до неї включені всі умови, що передбачаються гарантією, вимога отримана банком в строки, передбачені гарантією, відповідно у банка відсутні правові підстави у відмові в оплаті за вимогою. А тому банк сплатив на користь бенефіціара за гарантією кошти в сумі 82 599,90 грн.

При цьому, банк наголосив, що визначаючи, чи відповідає вимога бенефіціара умовам гарантії, банк-гарант не повинен вдаватись до аналізу відносин, які склались між бенефіціаром та принципалом і відповідно, встановлювати з чиєї вини відбулось порушення принципалом зобов'язання, чи було таке порушення вимушеним. Натомість для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулося. Аналогічна позиція викладена постанові Верховного Суду від 08.06.2022 справі №910/9397/20.

Банк видав гарантію що є безумовною і безвідкличною, тобто такою, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (постанова Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19).

Отже, як зазначає Банк, він належним чином виконав свої обов'язки гаранта, встановив відповідність вимоги умовам гарантії, в тому числі, що у вимозі вказувалось саме про те порушення, яке забезпечувалось гарантією.

Оскільки бенефіціаром були дотримані умови подання вимоги, до неї включені всі умови, що передбачаються гарантією, вимога отримана банком в строки, передбачені гарантією, відповідно у банка були відсутні правові підстави у відмові в оплаті за вимогою.

03.12.2025 розгляд справи №910/1056/24 не відбувся, в зв'язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 призначено розгляд справи на 21.01.2026 без повідомлення учасників справи.

У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.01.2026 у справі №910/1056/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 прийнято справу №910/1056/25 за апеляційними скаргами Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, тобто до 03 лютого 2026 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/1056/25 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 10.06.2024 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (далі-покупець) та Фізичною особою-підприємцем Гапоновим Андрієм В'ячеславовичем (далі-постачальник) укладено Договорі №147-24 про закупівлю шин для бронетанкової техніки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2024 році поставити товароодержувачу автомобільні шини, код ДК 021:2015-34350000-5 Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності, кількість, ціна, інформація, асортимент щодо товару та технічної документації до нього, наведені в Специфікації, яка є Додатком №1 та Технічному опису, який є Додатком №2 до цього Договору (далі-Товар), а покупець - прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. При цьому, товароотримувачем є уповноважена особа за місцем поставки згідно із специфікацією (Додаток №1).

Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом договорів оренди, застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України (п.1.3. договору).

Відповідно до п. 3.1 правочину, загальна вартість за договором становить 8 259 990,00 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору, покупець здійснює оплату за товар в безготівковій формі за фактом його постачання. Датою здійснення будь-яких платежів покупцем за цим договором є дата списання відповідних коштів з розрахункового рахунку покупця.

Відповідно до п. 4.2 Договору, розрахунки за товар здійснюються впродовж 30 (тридцяти) днів з дати поставки (передачі) товару товароодержувачу та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. У разі, якщо поставка здійснена лише частково (видаткова накладна підписана лише на частину товару, зазначеного у специфікації (Додаток № І), оплата здійснюється пропорційно за фактично поставлену кількість товару. Оплата здійснюється відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України.

Згідно з п. 5.1 Договору, строк поставки визначається у графіку постачання (Додаток №4), що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 5.7 Договору, до кожної партії товару, що постачається, постачальник обов'язково надає покупцю видаткові накладні (не менше двох примірників) до моменту здійснення поставки товару, підписані уповноваженою особою (уповноваженими особами) постачальника.

Відповідно до п. 5.8 Договору, уповноваженою особою (уповноваженими особами) постачальника складається акт приймання-передавання товару (далі - акт або акт приймання-передавання товару) (Додаток №3) до цього договору у трьох примірниках (перший - товароодержувачу, другий - покупцю, третій - постачальнику) та надається товароодержувачу разом з товаром та документами, визначеними п. 5.4. цього договору. Після підтвердження товароодержувачем отримання поставленого товару шляхом підписання трьох примірників акту приймання-передавання товару, акти (три примірники) постачальником надаються товароодержувачу.

Відповідно до п. 11.1 Договору, цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2024. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов'язання за договором.

У п. 11.3 Договору сторони погодили, що покупець має право односторонньої відмови від цього договору у разі: - порушення постачальником строків постачання товару; - поставки товару неналежної якості; - відсутності фінансування; - інших випадках, визначених цим Договором та чинним законодавством України. У цьому разі договір вважається припиненим на 10 (десятий) робочий день з моменту направлення покупцем постачальнику письмового повідомлення (рекомендованим листом з повідомленням) про дострокове припинення цього договору.

Усі зміни і доповнення до договору оформлюються додатковими угодами, які підписуються (сторонами і мають однакову юридичну силу (п. 12.1 Договору).

Відповідно до п. 12.13 Договору, договір укладається на підставі постанови КМУ від 12 жовтня 2022 року №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (зі змінами) та на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ зі змінами.

Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (пункт 14.1 договору).

У Додатку №1 до Договору №147-24 (Специфікація) сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та вартість.

У Додатку №2 до Договору №147-24 (Технічний опис на закупівлю автомобільних шин) сторони визначили наступні характеристики, а саме: шини для бронетранспортерів техніки всесезонні, типорозмір - 365/90 R18 (13.00 R18), індекс навантаження не нижче 131F; шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні, типорозмір - 235/85 R16 M/T; індекс навантаження не нижче 120/116Q; шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні, типорозмір - 235/75 R16 M/T; індекс навантаження не нижче 126/123Q; шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні, типорозмір - 335/80 R20; індекс навантаження не нижче 149 К; шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні, типорозмір - 265/75 R16 M/T; індекс навантаження не нижче 122/120Q; шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні, типорозмір - 285/70 R17 M/T; індекс навантаження не нижче 121/118Q.

У Додатку № 4 до договору «Графік постачання» сторони погодили, що у червні 2024 року постачальник зобов'язується поставити такий товар:

- шини для бронетранспортерів техніки всесезонні 365/90 R18 (13,00R18) 8PR 131F KNK14 TT (OZKA) у кількості 160 шт;

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні GRENLANDER DRAK M/T 235/85 R16 120/116Q у кількості 4 шт.;

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні Kapsen RS25 PracticalMax M/T 285/75 R16 126/123Q у кількості 20 шт.;

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні Sportrak SP329 (універсальна) 335/80 R20 149K, у кількості 200 шт.;

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні HABILEAD RS25 PRACTICALMAX M/T 265/75 R16 123/120Q у кількості 40 шт.;

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні FIREMAX FM523 M/T 285/70 R17 121/118Q у кількості 80 шт.

14.06.2024 між сторонами було укладено Додаткову угоду №01-24 до Договору №147-24, в якій сторони дійшли згоди доповнити договір умовами про його забезпечення виконання. Зокрема, сторони погодили, що постачальник для забезпечення виконання договору надає покупцю на дату укладення цієї додаткової угоди банківську гарантію у розмірі 1 (один) відсоток від ціни цього договору, що становить 82 599,90 грн.

У банківській гарантії, яка надається банком-гарантом, визначаються наступні умови, за яких покупцю надається право вимагати платіж (суму гарантії):

1) за порушення покупцем строків виконання зобов'язання, передбаченого договором або чинним законодавством України;

2) за порушення постачальником умов зобов'язання щодо якості (комплектності) робіт (товарів або послуг), передбаченого договором або чинним законодавством України;

3) за порушення постачальником своїх зобов'язань, передбачених договором;

4) за порушення постачальником інших умов договору та чинного законодавства України.

Документами, які підтверджують вимоги покупця та надають право покупцю вимагати платіж (суму гарантії) є:

- рішення суду, яке набрало законної сили та яке підтверджує порушення постачальником строків виконання зобов'язання, передбаченого договором або чинним законодавством України, або умов зобов'язання щодо якості (комплектності) робіт (товарів або послуг), передбаченого договором або чинним законодавством України, або своїх зобов'язань, передбачених договором, або інших умов договору та чинного законодавства України щодо виконання умов договору;

- відповідь на претензію покупця, яка задоволена постачальником та підтверджує порушення постачальником строків виконання зобов'язання, передбаченого договором або чинним законодавством України, або умов зобов'язання щодо якості (комплектності) робіт (товарів або послуг), передбаченого договором або чинним законодавством України, або своїх зобов'язань, передбачених договором, або інших умов договору та чинного законодавства України щодо виконання умов договору.

Покупець повертає постачальнику забезпечення виконання договору (банківську гарантію), у таких випадках:

1) після повного виконання постачальником умов договору;

2) за рішенням суду, яке набрало законної сили та підтверджує, що результати процедури закупівлі є недійсними або договір є нікчемним;

3) у випадках, передбачених ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі»;

4) в інших випадках передбачених законодавством України.

05.06.2024 Акціонерним товариством «Банк Альянс» видано Банківську гарантію №3376-24, якою банк взяв на себе безвідкличні зобов'язання виплатити будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що складає 82 599,90 грн, код валюти - 980, протягом п'яти банківських днів після дня отримання оригіналу належно оформленої письмової вимоги (далі у тексті - Вимога), яка буде містити твердження, що принципал частково або повністю не виконав своїх зобов'язань за договором, із зазначенням суті невиконаних принципалом зобов'язань та суми, яку бенефіціар вимагає сплатити.

Забезпечення виконання Договору повертається:

- після виконання переможцем процедури закупівлі договору про закупівлю;

- за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

- у випадках, передбачених статтею 43 Закону;

- згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів, з дня настання зазначених обставин.

Ця Гарантія є чинною з дати її видачі. Гарантія діє до 01 лютого 2025 року.

На виконання умов договору 17.06.2024 покупець та товароодержувач прийняли від постачальника товар на загальну суму 2 063 582,00 грн:

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні GRENLANDER DRAK M/T 235/85 R16 120/116Q у кількості 4 шт. на суму - 18880,00 грн;

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні Sportrak SP329 (універсальна) 335/80 R20 149K, у кількості 88 шт. на суму - 1581800,00 грн;

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні HABILEAD RS25 PRACTICALMAX M/T 265/75 R16 123/120Q у кількості 40 шт. на суму -286640,00 грн;

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні Kapsen RS25 PracticalMax M/T 285/75 R16 126/123Q у кількості 4 шт. на суму - 24342,00 грн.

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні FIREMAX FM523 M/T 285/70 R17 121/118Q у кількості 22 шт. на суму - 151920,00 грн, - що підтверджується актом № 1237 приймання-передачі товарів від 17.06.2024.

21.06.2024 позивач звернувся до відповідача з листами щодо укладення додаткових угод до договору в частині продовження терміну поставки та заміни деяких товарів. Так, у листі № 21/06/01 від 21.06.2024 ФОП Гапонов А. В., посилаючись на агресію Російської Федерації проти України та її повномасштабним вторгненням на територію України тощо, фактично просив перенести місяць поставки шин для бронетранспортерів техніки всесезонні 365/90 R18 (13,00R18) 8PR 131F KNK14 TT (OZKA) у кількості 160 шт. з червня на липень 2024 року. До вказаного листа додається проєкт додаткової угоди з Додатком № 4 у новій редакції.

Також у листі №21/06/02 від 21.06.2024 позивач повідомив відповідача про відсутність товару (позиція № 4 та № 6) на ринку України, натомість пропонує замість позиції № 4 поставити шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні Wanli SMT02 (універсальна) 335/80 R20 149K в кількості 112 шт., замість позиції № 6 постачальник пропонує поставити шини для броньованих автомобілів всесезонні «Grenlander PREDATOR M/T 285/70 R17 121/118Q» в кількості 58 шт. З урахуванням вищевикладених пропозицій, відповідач просить викласти пункт 3.1 договору в такій редакції: «Загальна вартість по Договору становить 8203990,00 грн, без ПДВ.». До вказаного листа також додається проєкт додаткової угоди та Додатки № 1 та № 4 у новій редакції.

Листом позивача № 25/06 від 25.06.2024 підтверджується звернення ФОП Гапонова А. В. до Вінницької торгово-промислової палати із заявою про встановлення факту наявності в офіційного дистриб'ютора в Україні торгової марки OZKA, виробника OZKA LASTIK VE KAUCUK SAN.TIC. A.S., Туреччина - шин 13,00-18 KNK 14 131F (PR8) TT б/н в кількості 200 шт. в період з 10.06.2024 по 27.06.2024.

08.07.2024 між сторонами підписано додаткову угоду № 02-24 про внесення змін до договору від 10.06.2024 № 147-24 про закупівлю шин для бронетанкової техніки, в якій погоджено: з метою виконання умов договору, своєчасного та повного забезпечення товароодержувача автомобільними шинами літніми для бронетанкової техніки, у зв'язку з письмовими зверненнями постачальника (лист від 21.06.2024 № 21/06/02, лист від 27.06.2024 №27/06/01), керуючись пунктом 12.1 Договору, підпунктом 5 пункту 19 "Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджених Постановою КМУ від 12 жовтня 2022 р. №1178, замінити товар на аналогічний, а саме:

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні Sportrak SP329 (універсальні) 335/80 К20 149K замінити на "Шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні Wanli SMT02 (універсальна) 335/80 R20 149K" в кількості 112 шт;

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні FIREMAX FM523 M/T 285/70 R17 121/118Q замінити на "шини для броньованих автомобілів всесезонні Grenlander PREDATOR M/T 285/70 R17 121/118Q" в кількості 58 шт.

З урахуванням вищевикладеного сторони дійшли згоди викласти пункт 3.1 розділу ІІІ Договору у наступній редакції: « 3.1 Загальна вартість по договору становить 8 202 540,00 грн, без ПДВ.».

Цього ж дня, 08.07.2024, сторонами підписано акт № 134 та видаткову накладну №134 від 08.07.2024, згідно з якими товароодержувач прийняв від постачальника:

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні Wanli SMT02 (універсальна) 335/80 R20 149K у кількості 112 шт на суму - 1957200,00 грн;

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні Grenlander PREDATOR M/T 285/70 R17 121/118Q у кількості 40 шт на суму - 252200,00 грн.

Окрім того, сторонами підписано акт приймання-передавання товарів №136 від 08.07.2024 та видаткову накладну №136 від 08.07.2024 згідно з якими товароодержувач прийняв від Постачальника шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні Kapsen RS25 PracticalMax M/T 285/75 R16 126/123Q у кількості 8 шт на суму - 48684,00 грн.

22.07.2024 сторонами підписано акт приймання-передачі товарів №1724 та видаткову накладну №153 згідно з якими товароодержувач прийняв від постачальника шини для бронетранспортерів техніки всесезонні 365/90 R18 (13,00R18) 8PR 131F KNK14 TT (OZKA) у кількості 160 шт на суму 3731360,00 грн.

09.08.2024 сторонами підписано видаткову накладну №170 від 09.08.2024 про отримання покупцем товару - шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні SUNWIDE HUNTSMAN M/T 285/70 R17 121/118Q у кількості 18 шт. на суму 112950,00 грн.

Також Актом №170 приймання-передавання товарів від 13.08.2024 підтверджується приймання від постачальника шин для бойових броньованих автомобілів всесезонні SUNWIDE HUNTSMAN M/T 285/70 R17 121/118Q у кількості 18 шт. на суму 112950,00 грн.

12.08.2024 сторони уклали додаткову угоду № 03-24 про внесення змін до договору від 10.06.2024 № 147/24, в якій погодили, що з метою виконання умов договору та повного забезпечення товароодержувача автомобільними шинами літніми для бронетанкової техніки, у зв'язку з письмовими зверненнями постачальника (лист від 02.08.2024 вих. № 70), керуючись пунктом 12.1 договору, частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», сторони дійшли згоди внести до договору наступні зміни:

- шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні Grenlander PREDATOR M/T 285/70 R17 121/118Q у кількості 18 шт. замінити на аналогічні з меншою ціною одиниці за штуку, які відповідають Додатку 2 - Технічному опису до Договору, а саме шини для бойових броньованих автомобілів всесезонні SUNWIDE HUNTSMAN M/T 285/70 R17 121/118Q у кількості 18 шт.

Також у цій додатковій угоді сторони погодили викласти пункт 3.1 договору в наступній редакції: « 3.1. Загальна вартість по Договору становить 8 202 000,00 грн, без ПДВ.».

Однак, строк поставки не змінювався - у Додатку №4 до Договору №147-24 про (Графік постачання) сторони погодили, що весь товар постачається у червні 2024 року.

ФОП Гапонов А.В. у позовній заяві зазначив, а відповідач не заперечив, що поставив 504 шт. шин на загальну суму 8 202 000,00 грн, що підтверджується наступними документами, а саме:

- актом приймання-передання товарів №1237 від 17.06.2024 на суму 2 050 922,00 грн (позивач вказав, що в акті сума товарів становить 2 063 582,00 грн, однак у даному акті зроблено помітку щодо шин для бойових броньованих автомобілів всесезонні «FIREMAX FM523 M/T 285/70 R17 121/118Q» у кількості 22 шт., а не 24 шт, а тому сума поставки за цим актом становить 2 050 922,00 грн, а не 2 063 582,00 грн)

- видатковою накладною № 124 від 27.06.2024 на загальну суму 48 684,00 грн у кількості 8 шт.;

- актом приймання-передання товарів № 136 від 28.06.2024 на загальну суму 48 684,00 грн у кількості 8 шт.;

- актом приймання-передання товарів № 134 від 08.07.2024 на загальну суму 2 209 400,00 грн у кількості 152 шт;

- актом приймання-передання товарів № 1724 від 22.07.2024 на загальну 3 731 360,00 грн у кількості 160 шт;

- актом приймання-передання товарів № 170 від 13.08.2024 на загальну 112 950,00 грн у кількості 18 шт.

З огляду на вищевикладене, позивачем було прострочено поставку товару, передбаченого Специфікацією, враховуючи Додаткову угоду №03-24 до Договору №147-24, за актами № 134 від 08.07.2024, № 1724 від 22.07.2024 та №170 від 13.08.2024.

Надалі, відповідач звернувся до Акціонерного товариства «Банк Альянс» із вимогою про сплату суми банківської гарантії №06.1/667-25-вих від 16.01.2025, яка мотивована тим, що позивач (принципал) прострочив терміни поставки товару за Договором №147-24.

24.01.2025 банк скерував позивачу повідомлення про отримання вимоги по банківській гарантії №3376-24 від 05.06.2024 в розмірі 82 599,90 грн.

13.02.2025 позивач перерахував грошові кошти у сумі 82 599,90 грн на свій спеціальний рахунок, який відкритий в Акціонерному товаристві «Банк Альянс», і банк списав вказані грошові кошти на виконання вимоги бенефіціара.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну предмета позову), позивач вказав, що він як постачальник виконав свої зобов'язання за Договором №147-24, а тому на підстав ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов Договору №147-24 відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти у сумі 82 599,90 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Отже, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, із урахуванням укладених додаткових угод, сторони погодили поставку іншого товару, а саме шин з іншими характеристиками на загальну суму 8 202 000,00 без ПДВ.

Разом з тим, додатковими угодами не змінювався строк поставки товару - у Додатку №4 до Договору №147 (Графік постачання) сторони погодили, що весь товар постачається у червні 2024 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача, що строк поставки за додатковими угодами не було погоджено, оскільки в силу вимог ст. 628 та 629 Цивільного кодексу України умови договору погоджені сторонами є обов'язковими для виконання, якими визначено поставку в червні 2024 року.

Колегія суддів наголошує, що лише у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо, і у разі таких змін зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на умови додаткових угод, що всі інші умови договору залишаються без змін, а отже, строк поставки, встановлений у Додатку №4, який є невід'ємною частиною договору, не змінювався, що свідчить, що весь товар (шини) позивач повинен був поставити до кінця червня 2024 року.

Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Як встановлено судом, позивач поставив 504 шт. шин на загальну суму 8 202 000,00 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується наступними документами, а саме:

- видатковою накладною № 124 від 27.06.2024 на загальну суму 48 684,00 грн у кількості 8 шт.;

- актом приймання-передання товарів № 136 від 28.06.2024 на загальну суму 48 684,00 грн у кількості 8 шт.;

- актом приймання-передання товарів № 134 від 08.07.2024 на загальну суму 2 209 400,00 грн у кількості 152 шт;

- актом приймання-передання товарів № 1724 від 22.07.2024 на загальну 3 731 360,00 грн у кількості 160 шт;

- актом приймання-передання товарів № 170 від 13.08.2024 на загальну 112 950,00 грн у кількості 18 шт.

Тобто, зазначеними документами підтверджується, що позивачем було прострочено поставку товару відповідно до актів № 134 від 08.07.2024, № 1724 від 22.07.2024 та № 170 від 13.08.2024.

Внаслідок порушення зобов'язань з поставки товару, а саме, поставки товару з порушенням строків, відповідач звернувся до гаранта з вимогою №06.1/667-25-Вих від 16.01.2025 про виплату суми банківської гарантії.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Частинами першою, третьою статті 563 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Як передбачено частиною другою статті 564 ЦК України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до частин першої, третьої статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Таким чином відповідно до наведених законодавчих положень, з одного боку, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією; кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

З іншого боку, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання; якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; але повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Отже, механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов'язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.

Перш за все - це договір між бенефіціаром та принципалом, який спрямований на виникнення основного зобов'язання. Умова щодо забезпечення основного зобов'язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.

Другий - обов'язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії, який виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.

Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов'язання гаранта.

Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб'єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв'язують всіх їх одночасно.

Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов'язання, зв'язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта.

Договір між принципалом і гарантом зв'язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара.

Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов'язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов'язанні.

Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії.

Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.

Виходячи з викладеного, законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.

При цьому, положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв'язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.

Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання.

Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.

Згідно з пунктами 38-41 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями № 639 вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення гаранту. Вимога за контргарантією складається гарантом (або іншим контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення контргаранту. Гарант (резидент) перевіряє достовірність вимоги, а також те, що вона становить належне представлення, після отримання вимоги від: 1) бенефіціара або 2) банку бенефіціара, або іншого банку - якщо гарантом, до якого надійшла вимога, є банк. Гарант (резидент) надсилає копію вимоги, що становить належне представлення, принципалу (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії).

Гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення. Гарант (резидент) сплачує кошти за гарантією на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги та згідно з реквізитами, зазначеними в гарантії, якщо інші реквізити не визначені у вимозі.

Відповідно до визначення термінів, що містяться у підпунктах 5, 11, 12 пункту 2 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями №639:

- вимога - лист або повідомлення з вимогою до гаранта/контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією;;

- належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями;

- представлення - означає доставку документа за гарантією/контргарантією гаранту/контргаранту.

Отже, підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара. За змістом наведених норм ця вимога бенефіціара має бути письмовою та має відповідати умовам, передбаченим у самій гарантії. При цьому, зобов'язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають з будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром.

Відповідно до визначеного наведеними нормами чинного законодавства порядку розгляду гарантом вимоги бенефіціара перш ніж відмовити чи задовольнити вимогу бенефіціара гарант зобов'язаний перевірити отриману від бенефіціара вимогу на предмет її відповідності умовам гарантії.

Отже, 16.01.2025 відповідач у межах строку дії гарантії направив банку відповідну вимогу разом з копією договору від 10.06.2024 №147-24, копіями актів приймання-передавання товарів та копією витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України.

Судом встановлено, що заявлена гаранту вимога від 16.01.2025 за №06.1/667-25-Вих відповідає умовам банківської гарантії та направлена у межах дії договору, а тому у банку не було підстав відмовляти відповідачеві у виплаті суми банківської гарантії.

Разом з тим, умовами договору про закупівлю шин для бронетанкової техніки №147-24 від 10.06.2024 та додаткової угоди №01-24 від 14.06.2024, сторони обумовили, що документами, які підтверджують вимоги покупця та надають право покупцю вимагати платіж (суму гарантії) є:

Як вже зазначалось вище, договір між бенефіціаром та принципалом спрямований на виникнення основного зобов'язання та зв'язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта.

Отже, сторони чітко погодили документи, які давали право відповідачеві вимагати сплату суми банківської гарантії і в силу вимог ст. 627-629 Цивільного кодексу України зазначене є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач разом з вимогою про сплату суми банківської гарантії за договором №147-24 про закупівлю шин для бронетанкової техніки від 10.06.2024 подав банку: 1) копію вказаного договору, 2) копію актів приймання-передачі товарів, 3) копію витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України.

При цьому, матеріали справи не містять доказів подання відповідачем до банку разом із вимогою тих документів, які є обов'язковими та які відповідно до п. 13.3 договору №147-24 про закупівлю шин для бронетанкової техніки від 10.06.2024 (в редакції додаткової угоди №01-24 від 14.06.2024) виключно підтверджують виникнення у бенефіціара права вимагати гарантійний платіж.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В'ячеславовича про стягнення з Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України грошових коштів у розмірі 82 599,90 грн.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє через необґрунтованість доводи скаржника про те, що суд першої інстанції створив правову невизначеність для сторін і для гаранта, з одного боку, - визнав факт порушення договору з боку позивача, а з іншого - фактично позбавив відповідача механізму захисту свого порушеного права, зобов'язавши стягнути з відповідача на користь позивача суму банківської гарантії.

Так правовідносини між банком та бенефіціаром регулюються банківською гарантією, тоді як правовідносини між бенефіціаром та принципалом регулюються договором №147-24 про закупівлю шин для бронетанкової техніки від 10.06.2024 і недотримання відповідачем умов п.13.3 договору не надає останньому права задовольнити свої вимоги за рахунок коштів позивача. За таких обставин, відсутня «правова невизначеність», про яку помилково зазначає скаржник.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача та приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі № 910/1056/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Скаржник також звернувся з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у цій справі, яким стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу 11 500,00 грн., та просив його скасувати.

Скаржник вважає, що позивач лише обмежився наданням попереднього орієнтовного розрахунку (що і так передбачено статтею 165 Господарського процесуального кодексу України), а також наміром подати докази розміру понесених витрат із заявою про ухвалення додаткового рішення не пізніше 5 днів після ухвалення рішення у справі №910/1056/25, при цьому, так і не вказав поважних причин, що перешкоджають вчинити такі дії (подати докази до закінчення судових дебатів), а також не звернувся із заявою до суду до закінчення судових дебатів з вказанням поважних причин неподання таких доказів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, у заяві про зміну предмету позову від 24.02.2025 позивач заявив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції в орієнтовному розмірі 37 500,00 - 45 500,00 грн.

Після ухвалення рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у цій справі, 16.09.2025 представник позивача звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення та просив стягнути з відповідача 11 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До вказаної заяви долучив докази зазначених витрат у вказаній сумі.

На підтвердження судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, адвокат Шапошніков І. Б. надав до суду:

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3284/10 від 19.04.2007;

- копію Договору про надання правової допомоги № 19/7/2 від 19.07.2024 (далі - Договір);

- копія Додатку № 18/2 від 18.02.2025 до Договору (далі - Додаток);

- копію платіжної інструкції № 32 від 21.02.2025;

- копія платіжної інструкції №117 від 13.09.2025.

- копію акту здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 12.09.2025 (далі - Акт);

- копії титульної сторінки Статуту Адвокатського об'єднання «Альва Прайвесі», Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Адвокатського об'єднання «Альва Прайвесі».

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач зазначив, що на виконання умов вищевказаного Договору про надання правової допомоги, Додатку № 18/2 від 18.02.2025, позивачем було перераховано на банківський рахунок АО «Альва Прайвесі» гонорар у сумі 11 500, 00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Як вбачається з матеріалів справи № 910/1056/25, представником Фізичної особи - підприємця Гапонова А. В. у справі був адвокат Шапошніков І. Б., який діяв на підставі ордеру серії АI №1828601 від 20.02.2025 та договору про надання правової допомоги №19/7/2 від 19.07.2024, укладеного між позивачем, як Клієнтом, та Адвокатським об'єднанням «Альва Прайвесі», від імені якого на підставі Статуту діє голова адвокатського об'єднання Шапошніков І. Б., як Об'єднанням.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу, передбачену Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у сферах кримінального, цивільного, адміністративного та інших галузей права, а також здійснювати представництво інтересів Клієнта в судах, інших органах та у відносинах з третіми особами, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, додатковими угодами (додатками) до нього та зверненнями (замовленнями) Клієнта з відповідними дорученнями та надання правової допомоги, а Клієнт у свою чергу зобов'язується оплатити надання такої правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, для виконання доручень Клієнта і надання йому правової допомоги в рамках цього договору, які (яка) за згодою сторін або за законом потребують участі адвоката, Об'єднання призначає відповідного адвоката, про що Об'єднанням видається відповідний ордер. Якщо інший адвокат не був призначений Об'єднанням, то правову допомогу за цим договором Клієнтові безпосередньо надають наступні адвокати, для підтвердження повноважень яких окремий ордер Об'єднанням може не видаватися, а достатньо наявності лише цього договору:

- адвокат Шапошніков Ілля Борисович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3284/10 від 19.04.2007, видане на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 151 від 19.04.2007);

- адвокат Шапошнікова Тетяна Геннадіївна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 8661/10 від 27.12.2019, видане на підставі рішення Ради адвокатів Київської області № 77 від 27.12.2019).

У разі виникнення необхідності заміни та/чи неможливості виконання вказаними адвокатами доручення Клієнта Об'єднання зобов'язане призначити іншого адвоката, про що Об'єднанням видається відповідний ордер.

В усіх інших випадках правову допомогу (юридичні послуги) в рамках цього Договору Клієнтові можуть безпосередньо надавати також юристи Об'єднання. В цьому разі їх повноваження діяти від імені Клієнта та представляти його інтереси у відносинах з третіми особами підтверджуються відповідною довіреністю, яку Клієнт повинен видати за зверненням Об'єднання.

Згідно з пунктом 1.3 Договору сторони домовились, що в рамках цього договору Об'єднання (його адвокати, юристи) може (-уть) надавати Клієнту наступні види правової допомоги:

Брати участь у якості його представника, захисника, надавати послуги із захисту прав та інтересів Клієнта перед третіми особами, в державних органах, підприємствах та організаціях будь-якої форми власності;

Надавати Клієнту усні і письмові консультації та роз'яснення з правових (юридичних) питань, усні письмові довідки щодо законодавства; складати заяви, скарги та інші документи правового характеру; здійснювати представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами; здійснювати правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності;

Складати проекти листів, заяв, претензій, клопотань, скарг, запитів, відповідей на запити та інші документи правового характеру (в т.ч. позовних заяв та інших процесуальних документів); складати та проводити юридичну експертизу договорів, в т.ч. зовнішньоекономічних контрактів; здійснювати для Клієнта інформаційно-аналітичні дослідження з проблем правового характеру, правовий супровід (забезпечення) інвестиційної діяльності та господарських операцій;

Представляти інтереси (здійснювати представництво) та вести справи в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, об'єднаннях громадян, з усіх без винятку питань, пов'язаних з інтересами Клієнта;

Вести справи, представляти (здійснювати представництво) і захищати права та інтереси (здійснювати захист) Клієнта в судах будь-якої юрисдикції та інстанцій, третейських судах, органах дізнання та досудового розслідування (слідства), прокуратурі, інших правоохоронних органах, органах нотаріату, - у якості його представника, довіреної особи, захисника, з усіма процесуальними правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві, третій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, виправданому, особі, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особі, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), зокрема у господарському, цивільному, адміністративному, кримінальному провадженні (судочинстві), а також у справах про адміністративні правопорушення;

Всі інші види правової допомоги, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до пункту 1.5 Договору, конкретний вид та обсяг правової допомоги, вартість (розмір гонорару) та порядок її оплати можуть визначатися сторонами також шляхом підписання додаткових угод (додатків) до цього договору.

Платою Клієнта за надання правової допомоги за цим договором є гонорар, що виплачується на користь Об'єднання. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Об'єднанням позитивного результату, якого бажає Клієнт (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що вартість надання правової допомоги (розмір гонорару) за цим договором може визначатися Сторонами у додатках / додаткових угодах до цього договору.

Якщо вартість надання правової допомоги (розмір гонорару) за цим договором додатками/додатковими угодами не встановлена, то вона визначається, виходячи з обсягу фактично витраченого адвокатами та юристами Об'єднання часу на надання правової допомоги Клієнту та погодинної ставки, яку сторони за взаємною згодою визначили в розмірі 1 500, 00 грн (без ПДВ) за одну годину роботи адвоката (юриста) Об'єднання.

Остаточна вартість наданої правової допомоги (розмір гонорару), що підлягає оплаті Клієнтом за виконання певного доручення Клієнта (надання певного обсягу правової допомоги), визначається в рахунках-фактурах (інвойсах) (та/або за необхідності - у актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг)), які складаються Об'єднанням. Сторони окремо визначають строки (терміни, періоди часу) виставлення інвойсів та відповідно - порядок їх оплати Клієнтом. Такі інвойси (акти) за надану правову допомогу готує Об'єднання та надає Клієнту для оплати (підписання). Якщо оплата наданої правової допомоги здійснюється на підставі інвойсу, то підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих / послуг) між сторонами не здійснюється. Оплата вартості (гонорару) фактично наданої правової допомоги здійснюється Клієнтом в узгоджені сторонами строки, а якщо такі строки сторонами узгоджені не були, то надана у минулому місяці правова допомога оплачується не пізніше 10-го числа поточного місяця (підпункт 3.2.3 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 3 (трьох) років, а в частині доручень Клієнта, виконання яких вже розпочато Об'єднанням узгодженого між сторонами доручення Клієнта чи скасування (відкликання) такого доручення Клієнтом або ж до розірвання (припинення дії) цього договору (пункт 5.1 Договору).

Договір підписано головою Об'єднання та Клієнтом, їх підписи скріплено печатками сторін.

Згідно з пунктом 1 Додатку сторони домовились, що Клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання в рамках укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги надати Клієнту правову щодо повного ведення судової справи № 910/1056/25 а саме: аналіз наданих клієнтом документів, представництво та захист інтересів Клієнта в суді першої інстанції, у т.ч. (але не обмежуючись) підготовка і подання до суду заяви про зміну предмету позову, інших необхідних заперечень, клопотань, пояснень, заяв тощо, участь адвоката у судовому розгляді справи (участь у судових засіданнях) тощо.

Відповідно до п. 1.1 Додатку вартість надання правової допомоги (гонорар) та порядок розрахунків за ведення судової справи та представництво інтересів Клієнта в судах апеляційної та касаційної інстанцій, на стадії виконання судового рішення чи перегляду за нововиявленими обставинами узгоджуються Сторонами окремо (додатково).

У пункті 2 Додатку сторони домовились, що вартість надання правової допомоги (гонорар) та порядок розрахунків за цим додатком є наступними:

7 500,00 грн Клієнт сплачує шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок Об'єднання протягом 3 календарних днів з дня підписання цього Додатку.

4 000,00 грн Клієнт сплачує шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок Об'єднання протягом 5 календарних днів з дня ухвалення судом рішення у справі.

Сторони також домовились, що за кожне судове засідання Клієнт зобов'язується додатково оплачувати по 4 000,00 грн (за 1 судове засідання) (п.п. 2.1. -2.3 Додатку).

У разі, якщо адвокат Об'єднання бере учать у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду і таке засідання не відбулось з технічних чи інших причин (наприклад, оголошення повітряної тривоги, технічний збій, хвороба судді або іншого співробітника суду, зняття з розгляду у зв'язку із зайнятістю судді в іншому процесі тощо), які не залежали від адвоката, то Клієнт зобов'язується оплатити таке засідання за ставкою 2 000,00 грн за кожне таке засідання, яке не відбулось.

Цей додаток є невід'ємною частиною Договору про надання правової допомоги №19/7/2 від 19.07.2024 (пункт 3 Додатку).

Відповідно до Акту здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 12.09.2025 сторони його уклали в рамках Договору про те, що Клієнт прийняв надану відповідно до Додатку Об'єднанням в строк і належної якості правову допомогу (послуги), зокрема (але, не обмежуючись) з наступних питань:

- повного ведення судової справи № 910/1056/26 а саме: аналіз наданих клієнтом документів, представництво та захист інтересів Клієнта в суді першої інстанції, у т.ч. (але не обмежуючись) підготовка і подання до суду заяви про зміну предмету позову, інших необхідних заперечень, клопотань, пояснень, заяв тощо.

Сторони підтверджують, що вартість вищеописаної правової допомоги (послуг), фактично наданої Об'єднанням Клієнту, становить 11 500,00 грн, без ПДВ.

Сплата позивачем коштів на користь Об'єднання у справі підтверджується у сумі 11 500, 00 грн, а саме: згідно з платіжною інструкцією № 32 від 21.02.2025 ФОП Гапонов А. В. сплатив на користь АО «Альва Прайвесі» 7 500, 00 грн, згідно з платіжною інструкцією №117 від 13.09.2025 - 4 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення належить до основних засад господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Отже, аналізуючи умови договору, сторонами було погоджено погодинний розмір гонорару, що підлягає сплаті за надану правничу допомогу згідно вказаного договору.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частиною четвертою статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Судом першої інстанції враховано, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також судом враховано, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі № 922/1964/21).

Таким чином, у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Такі висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №910/9714/22.

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами відповідача про те, що з матеріалів справи, а саме з Додатків №18/2 від 18.02.2025 та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) не визначено/не зазначено порядок розрахунку по кожному виду наданої правової допомоги, оскільки у заяві про ухвалення додаткового рішення позивачем подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами Адвокатського об'єднання «Альва Прайвесі» у зв'язку з наданням правової (правничої) допомоги, та зазначено наступне:

Аналіз матеріалів справи, аналіз нових доказів, підготовка та подання заяви про зміну предмету позову до суду - 5 год;

Аналіз додаткових пояснень відповідача, підготовка та подання до суду заперечення на додаткові пояснення відповідача - 3, 25 год;

Аналіз заяви відповідача про наявність рішення суду, підготовка та подання до суду заперечення на заяву відповідача - 2, 5 год.

Дослідивши надані Адвокатським об'єднанням клієнту послуги, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що витрачений адвокатами час є обґрунтованим, оскільки судом враховано кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів по справі.

Крім того, суд першої інстанції звертав увагу, що позивачем в детальному описі зазначено кількість загального витраченого часу - 10,75 год, а в Договорі про надання правової допомоги № 19/7/2 визначено погодинну ставку в розмірі 1 500,00 гривень (10,75 год*1 500,00 грн = 16 125,00 грн), тобто позивачем заявлено меншу суму, а тому заперечення відповідача щодо неспівмірності із виконаною роботою позивача по справі №910/1056/25 в цій частині є необґрунтованими, витрати Фізичної особи-підприємця Гапонова Андрія В'ячеславовича на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи відповідають критеріям реальності, розумності та пропорційності та підлягають стягненню з відповідача у розмірі 11 500, 00 грн.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Колегія суддів апеляційного суду не приймає доводи скаржника, що оскільки позивач лише обмежився наданням попереднього орієнтовного розрахунку понесених витрат та не вказав поважних причин, що перешкоджали подати докази понесених витрат до закінчення судових дебатів.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина третя статті 124 ГПК України).

Частиною 2 статті 124 ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, аналіз частини другої статті 124 ГПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, що вказує, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Такий висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18.

При цьому, позивач подав докази на підтвердження розміру судових витрат, які позивач сплатив у зв'язку з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, враховуючи, що до закінчення судових дебатів у справі (разом з заявою про зміну предмета позову) позивач зробив про це відповідну заяву, чим виконав вимоги ст. 129 ГПК України.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного додаткового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/1056/25 слід відмовити, а оскаржуване додаткове рішення - залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/1056/25 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/1056/25 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/1056/25 залишити без змін.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі №910/1056/25 залишити без змін.

5. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на скаржника.

6. Матеріали справи №910/1056/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.02.2026.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Г.А. Кравчук

О.М. Сибіга

Попередній документ

133981473

Наступний документ

133981475

Інформація про рішення:

№ рішення:	133981474
№ справи:	910/1056/25
Дата рішення:	21.01.2026
Дата публікації:	12.02.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (13.10.2025)
Дата надходження:	29.01.2025
Предмет позову:	визнання дій незаконними