ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про зупинення провадження у справі
11 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5520/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богацької Н.С.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Прохоров Ю.Г., за довіреністю;
від відповідача: Анісімов В.В., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства “Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду Одеської області
від 07 травня 2024 року (повний текст складено 16.05.2024)
у справі № 916/5520/23
за позовом: Державного підприємства “Гарантований покупець»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕС ВИНОГРАДОВО"
про стягнення 6 928 235,13 грн., -
Державне підприємство “Гарантований покупець» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "СЕС ВИНОГРАДОВО" про стягнення суми боргу у розмірі 6 928 235,13 грн., який виник в процесі виконання сторонами договору від 16.02.2018 №14876/01, за умовами якого позивачем були прийняті на себе зобов'язання із купівлі у відповідача електричної енергії, виробленої за "зеленим" тарифом.
Так, в обґрунтування позовних вимог Державне підприємство “Гарантований покупець» зазначило, що в рахунок оплати купленої у відповідача електричної енергії ним було перераховано ТОВ “СЕС “ВИНОГРАДОВО» грошові кошти у загальному розмірі 6 928 235,13 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, наявними у матеріалах справи. Однак, у зв'язку із оновленням НЕК “Укренерго» сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS, а саме проведення коригування даних обсягу виробленої електричної енергії на об'єктах відповідача за квітень-червень 2023 року було встановлено дані, що рівні 0 (підстава не здійснення синхронної роботи в ОЕС України). На підставі зазначеного було проведення коригування нарахувань позивачем, що в свою чергу призвело до зміни обсягу зобов'язань взятих на себе Гарантованим покупцем. На вимогу Державного підприємства «Гарантований покупець" повернути грошові кошти у розмірі 6 928 235,13 грн. ТОВ “СЕС ВИНОГРАДОВО» відреагувало відмовою (у зв'язку із необґрунтованістю вимог), у зв'язку з чим Державне підприємство “Гарантований покупець» звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по передплаті за куплену у квітні-травні 2023 року електричну енергію у загальному розмірі 6 928 235,13 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 у справі №916/5520/23 (суддя Нікітенко С.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Зокрема, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено факт поставки електричної енергії позивачу її виробником, яка в подальшому у повному обсязі була продана Гарантованим покупцем на відповідних сегментах ринку електричної енергії. При цьому, місцевий господарський суд відхилив посилання позивача на неможливість здійснення відповідачем господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях Херсонської області, оскільки таке твердження спростовується фактом прийняття позивачем електричної енергії відповідача у періоді квітня-червня 2023 року, а також посиланням на те, що Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не містить заборон щодо здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях Херсонської області в т.ч. і виробництва електричної енергії.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство “Гарантований покупець» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 у справі №916/5520/23 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ “СЕС “ВИНОГРАДОВО» 6 928 235,13 грн. у повному обсязі.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 30.05.2024, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Діброви Г.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 було відкрито провадження у справі №916/5520/23 та призначено її до розгляду на 17.07.2024.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.07.2024 вказана справа була прийнята до розгляду судовою колегією у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І., оскільки суддя-члена колегії Діброва Г.І., перебувала у відпустці з 01.07.2024 по 26.07.2024.
17.07.2024 відповідною ухвалою суду було задоволено заяву ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" та зупинено апеляційне провадження у справі №916/5520/23 до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23, в якій Об'єднаною палатою розглядалось питання щодо правильного застосування судом норм матеріального права (ст. 13 та 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правової режим на тимчасово окупованій території України») в аспекті Єдності судової практики та одностайності застосування органами судової влади положень вказаного Закону.
Вказана ухвала від 17.07.2024 залишена Верховним Судом в силі, про що винесена постанова суду касаційної інстанції від 25.09.2024 у справі №916/5520/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 апеляційне провадження у даній справі було поновлено з 14.01.2026 та, з урахуванням ухвали суду від 10.11.2025 про виправлення описки, справу №916/5520/23 призначено до розгляду на 21.01.2026 о 14:00 год.
Крім того, оскільки суддя-член колегії Колоколов С.І. був звільнений у відставку та відрахований зі штату суду, розпорядженням керівника апарату суду від 27.10.2025 №456 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/5520/23.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 для розгляду справи №916/5520/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Ярош А.І.
Тому, вищезазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.10.2025 визначена судова колегія також прийняла справу №916/5520/23 до свого провадження.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.01.2026 задоволено заяву представника Державного підприємства “Гарантований покупець» - Акуленка Андрія Валерійовича про надання йому можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку “EasyCon». Вирішено здійснювати розгляд справи №916/5520/23 в режимі відеоконференції.
19.01.2026 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 916/5520/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №280/5808/23.
Відповідач посилається на те, що предметом розгляду справи є господарське зобов'язання, що виникло в період окупації Херсонської області, що, в свою чергу, є предметом регулювання Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
У заявах по суті спору Позивач зазначає про факт не можливості здійснення господарської діяльності на території тимчасово окупованих територіях Херсонської області.
ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" здійснює свою ліцензійну діяльність на території Херсонської області яка була окупована, а лівобережжя є досі окупованим та на якій проводяться активні боєві дії, а тому предмет позову стосується правовідносин, а саме здійснення господарської діяльності під час тимчасової окупації, а отже є предметом регулювання Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
При цьому, ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №280/5808/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №280/5808/23 для відступу від висновків, викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 (до закінчення перегляду якої зупинялося провадження у цій справі №916/5520/23) та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, щодо можливості поширення положень статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, що виникли на територіях, які були фактично окуповані, але щодо яких Кабінетом Міністрів України не приймалося окреме рішення про застосування обмежень.
Відповідач вказує, що Верховний Суд в ухвалі від 05.11.2025 у справі №280/5808/23 підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивував, зокрема, таким:
- у постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі №916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 не враховано, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях;
- при цьому рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";
-загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень; ця обставина також не була врахована у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, в якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.
Оскільки предметом розгляду справи є господарське зобов'язання, що виникло в період окупації Херсонської області, що є предметом регулювання Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у зв'язку з чим позивач у даній справі зазначає про факт не можливості здійснення господарської діяльності на території тимчасово окупованих територіях Херсонської області, ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" наполягає на тому, що позиція Верховного Суду у справі №280/5808/23 близька до правової позиції, викладеної Товариством у своїх поясненнях у справі №916/5520/23.
Враховуючи вказане, відповідач наголошує на тому, що з огляду на існування питання правильного застосування судом норм матеріального права в аспекті єдності судової практики та одностайності застосування органами судової влади положень вказаного Закону, апеляційне провадження у справі №916/5520/23 може бути зупинено до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду висновку щодо застосування норм статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", щодо можливості здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях.
Водночас, судове засідання, яке було призначено на 21.01.2026 не відбулось, у зв'язку з знеструмленням серверного обладнання через розгерметизацію системи опалення та здійснення ремонтних робіт з метою усунення вказаних наслідків, про що складено відповідну довідку судового засідання.
Ухвалою суду від 26.01.2026 учасників справи №916/5520/23 повідомлено про те, що її розгляд відбудеться 11.02.2026 о 14:15 год.
У судове засідання з'явились представник ДП “Гарантований покупець», а також представник ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО", який підтримав викладене вище клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №916/5520/23 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
Судова колегія залишила відкритим питання щодо вирішення клопотання ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" про зупинення.
Разом з цим, в ході судового розгляду справи №916/5520/23 судом апеляційної інстанції з'ясовано, що на розгляді Верховного Суду перебуває справа №916/5633/23 за позовом ДП «Гарантований покупець» до ТОВ «Фрі-Енерджи» про стягнення коштів переплати за придбану електричну енергію.
Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку у розрахункові місяці відповідач не здійснював фактичний відпуск електричної енергії і відповідні показники встановлені на рівні « 0».
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2025 вирішено передати справу №916/5633/23 на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2025 у справі №910/19641/23, щодо застосування ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 10.2 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, оскільки суд вважає, що можливість коригування даних комерційного обліку, зокрема, і шляхом визначення даних комерційного обліку на рівні « 0», існувала і до прийняття постанови НКРЕКП від 19.04.2024 №759, яка передбачила це у відповідних випадках.
Зокрема, судова колегія визнала слушними доводи позивача про те, що згідно із нормами чинного законодавства та умовами укладеного сторонами договору джерелом інформації стосовно фактичного відпуску електричної енергії продавцями за «зеленим» тарифом є дані комерційного обліку, надані адміністратором комерційного обліку, на підставі яких і здійснюються розрахунки між позивачем та відповідачем. Формування акта купівлі-продажу електричної енергії здійснюється гарантованим покупцем також на підставі отриманих від уповноваженої особи сертифікованих даних комерційного обліку, тому акти купівлі-продажу електричної енергії мають відповідати даним комерційного обліку, а не навпаки.
При цьому колегія суддів не погодилась з викладеним у постанові від 12.05.2025 у справі №910/19641/23 висновком Верховного Суду про те, що направлені гарантованим покупцем акти коригування фактично є анулюванням вже валідованих і сертифікованих даних, відображених у первинних актах купівлі-продажу, та зазначила, що можливість коригування обсягу фактично проданої та купленої електричної енергії на підставі отриманих оновлених сертифікованих даних комерційного обліку передбачена положеннями Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, і умовами укладеного сторонами договору.
Відтак, з метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення положень чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду вирішив передати справу №916/5633/23 за касаційною скаргою ТОВ «Фрі-Енерджи» на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду задля відступу від викладеного в постанові Верховного Суду від 12.05.2025 у справі №910/19641/23 висновку щодо застосування ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 10.2 Порядку №641, оскільки вважає, що можливість коригування даних комерційного обліку, зокрема, і шляхом визначення даних комерційного обліку на рівні « 0», існувала і до прийняття постанови НКРЕКП від 19.04.2024 №759, яка передбачила це у відповідних випадках.
Ухвалою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2025 прийнято справу №916/5633/23 до розгляду.
Ухвалою від 19.12.2025 розгляд справи відкладено на 20.02.2026.
У контексті наведеного судова колегія зазначає, що правило ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд повинен надати мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Пунктом 4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно з ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу, України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
За умовами п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").
Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що правовідносини у справі, що розглядається - №916/5520/23 та справі №916/5633/23 за сферою правового регулювання є подібними, а правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №916/5633/23 (зокрема, щодо застосування положень ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пункту 10.2 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641) може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у справі №916/5520/23 (стягнення надлишково сплачених позивачем коштів за придбану у розрахунковому періоді квітня-червня 2023 року електричну енергію з підстави того, що відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку у вказаних розрахункових місяцях відповідач не здійснював фактичний відпуск електричної енергії, а відповідні показники встановлені на рівні « 0»), з метою сприяння забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності; з огляду на те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Гарантований покупець» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 у справі №916/5520/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №916/5633/23.
Даний висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності зупинення провадження у справі до отримання правового висновку Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 10.2. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у низці ухвал останнього про зупинення касаційного провадження, зокрема, від 15.09.2025 у справі №908/3546/23, від 09.09.2025 у справі №910/11882/24 та від 20.10.2025 у справі №922/3736/24, однією зі сторін в яких також виступає Державне підприємство «Гарантований Покупець».
При цьому, апеляційний суд наголошує на тому, що зупинення провадження у даній справі, беручи до уваги існування об'єктивної необхідності у такому зупиненні внаслідок перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, жодним чином не порушує права учасників справи на її розгляд протягом розумного строку, натомість зумовлює зупинення перебігу процесуальних строків та сприяє дотриманню судом повноти і всебічності встановлення обставин справи з одночасним збереженням єдності судової практики, що спрямовано саме на дотримання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а не навпаки.
Керуючись ст. ст. 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Зупинити апеляційне провадження у справі №916/5520/23 до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/5633/23.
Зобов'язати учасників судового процесу повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.
Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк, встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 11.02.2026.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Н.С. Богацька
Суддя А.І. Ярош