ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/574/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників сторін:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР», м. Миколаїв- Лях Н.В., на підставі ордеру.
від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛЛЬМАНН СХIДНА ЄВРОПА ОУВЕРСIЗ», м. Одеса-Боярський В.С. на підставі ордеру.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР», м. Миколаїв
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 м. Миколаїв, суддя Коваль С.М., рішення складено та підписано 10.02.2025
у справі №915/574/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛЛЬМАНН СХIДНА ЄВРОПА ОУВЕРСIЗ», м. Одеса
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР», м. Миколаїв
про стягнення витрат у сумі 3 291 335 грн 11 коп., додатково понесених на зберігання майна при виконанні договору транспортного експедирування
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЕЛЛЬМАНН СХIДНА ЄВРОПА ОУВЕРСIЗ», м. Одеса звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР», м.Миколаїв про стягнення з останнього 3 291 335 грн 11 коп. витрат, понесених унаслідок додаткових витрат на зберігання майна при виконанні договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наявність у нього правових підстав для стягнення з відповідача додаткових витрат по зберіганню завантажених 24х40НС контейнерів на загальну суму 3 291 335 грн 11 коп. за договором транспортного експедирування №1304/20 від 13.04.2020, які фактично є додатковою послугою для відповідача за зберігання його майна, але які фактично не оплачені позивачу та є для останнього збитками, понесеними та сплаченими у зв'язку зі зберіганням контейнерів на терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» з 01.06.2022 по 02.10.2023.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР», м.Миколаїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛЛЬМАНН СХIДНА ЄВРОПА ОУВЕРСIЗ», м. Одеса 3 291 335 грн 11 коп. витрат, понесених за зберігання вантажу, а також 49 370 грн 03 коп. судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежно виконав свої грошові зобов'язання з оплати вартості додаткових витрат, пов'язаних з організацією перевезень контейнерів у загальній сумі 3 291 335 грн 11 коп., яка на даний час не погашена, а тому позовні вимоги про стягнення даної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню повістю.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР», м. Миколаїв з рішенням суду не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 у справі №915/574/24 скасувати повністю і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що позивач безпідставно посилався на скріншоти листів з електронної пошти та переписки у месенджері WhatsApp, яка, на його думку, свідчить про належне сповіщення відповідача про наявність форс-мажорних обставин з боку позивача та, як наслідок, обов'язок відповідача розпорядитись вантажем, переданим позивачу для надання послуг експедирування, оскільки така переписка не може вважатись офіційною з огляду на положення пункту 7.11 договору транспортного експедирування №1304/20 від 13.04.2020 та, відповідно, вважатись належним доказом. Адреси електронної пошти, за якими велось листування, та особи, що здійснювали таке листування, не визначені умовами договору як офіційні адреси та, відповідно, як офіційні представники, в листуванні.
За доводами скаржника, до моменту отримання листа за вих. №224/1122 від 14.11.2022 йому не було відомо про неможливість з боку позивача виконати в повному обсязі прийняті на себе зобов'язання з відвантаження вантажу за заявкою №9293 від 16.02.2022, тому, у зв'язку із порушенням обумовленої діючим законодавством процедури припинення/розірвання зобов'язань за договором експедирування з боку позивача, ризики додаткових витрат зі зберігання та демереджу до моменту належного повідомлення про це відповідача, повинна нести сторона, яка порушила умови договору, що призвело до додаткових витрат.
Крім того, скаржник зазначив, що місцевим господарським судом залишено без уваги і ті обставини, що в порушення пункту 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позивачем не додано до позовної заяви обґрунтованого розрахунку суми боргу.
31.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛЛЬМАНН СХIДНА ЄВРОПА ОУВЕРСIЗ», м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 у даній справі без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що доводи відповідача про те, що він лише 14.11.2022 був повідомлений про те, що позивач не виконав умови заявки №9293 від 16.02.2022, а у лінії MAERSK відсутня можливість здійснити перевезення вантажу, є необґрунтованими та спростовуються його діями та документами, що наявні у матеріалах справи. Так, у березні 2022 року та у жовтні 2022 року на території терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОРД» був здійснений огляд трьох контейнерів із 24, які знаходились на зберіганні, що підтверджується заявкою №9293-03 від 08.03.2022 та №9293 від 18.10.2022, актом наданих послуг №7127 від 17.10.2022, та здійсненою оплатою Товариства. Огляд контейнерів відбувався за участі директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» Сухорукова С.Б. з метою встановлення якості вантажу та можливості його реалізації, при цьому листом від 14.11.2022 позивач повторно офіційно повідомив відповідача, що контейнери знаходяться на терміналі і що необхідно визначитись з їх подальшою долею та оплатити заборгованість за договором. Разом з тим, вантаж, що належав відповідачу, до жовтня 2023 року знаходився на території Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» у контейнерах, які належали Товариству з обмеженою відповідальністю «МАЕRSK УКРАЇНА ЛТД», та відповідач не здійснив жодних дій щодо розпорядження ним з метою уникнення нарахування витрат за зберігання.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що всупереч п. 3.1., 2.4.3. договору та ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», матеріали справи не містять доказів погодження таких витрат із відповідачем, як замовником транспортно-експедиторських послуг за договором №1304/20 від 13.04.2020, а тому останні не можуть бути відшкодовані відповідачем. Повідомлення про факт можливого нарахування додаткових витрат та пропозицію вирішити питання про зміну логістичного маршруту за заявкою №9293 від 16.02.2022 було отримано відповідачем лише 14.11.2022, і як зазначає відповідач, він вже не міг на той момент погодитись з розміром ймовірних додаткових витрат, зазначених у листі. При цьому, посилання позивача на листи, надіслані електронною поштою, та переписку у месенджері WhatsApp, колегія суддів відхилила, оскільки така переписка не може вважатись офіційною з огляду на пункт 7.11. договору, адже адреси електронної пошти, за якими йшлося листування, не визначені умовами договору як офіційні адреси.
Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.07.2025 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛЛЬМАНН СХIДНА ЄВРОПА ОУВЕРСIЗ», м. Одеса задоволено частково; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі № 915/574/24 скасовано; справу № 915/574/24 направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Частково задовольняючи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛЛЬМАНН СХIДНА ЄВРОПА ОУВЕРСIЗ», м. Одеса, Верховний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.04.2025 у справі № 910/15170/23, у зв'язку з чим не дослідив наявні у справі докази на документальне підтвердження понесених витрат та факту понесення цих витрат експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06 серпня 2025 року поновлено апеляційне провадження у справі №915/574/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР», м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 у справі №915/574/24; призначено розгляд справи №915/574/24 на 07.10.2025 року.
Судове засідання, яке було призначене на 07.10.2025 року, не відбулося у зв'язку з тим, що суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Принцевська Н.М. відповідно до наказу в.о. голови суду від 02.09.2025 року №245-в перебувала у відпустці з 02.09.2025 по 10.10.2025, що унеможливлює розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 у справі №915/574/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 прийнято справу №915/574/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 до свого провадження у новому складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді: Богацька Н.С., Савицький Я.Ф.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 у справі №915/574/24 на 18.11.2025 року о 15:00 год.
Судове засідання 18.11.2025 року по справі №915/574/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 у справі №915/574/24, не відбулось, у зв'язку з тим, що суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Богацька Н.С., відповідно до наказу голови суду від 11.11.2025 року №316-в брала участь у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ з 17.11.2025 по 21.11.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 року призначено розгляд справи № 915/574/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 на 10.02.2026.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник позивача виклавши свою позицію по справі, заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР», м.Миколаїв не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 року у справі № 915/574/24 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕЛЛЬМАНН СХIДНА ЄВРОПА ОУВЕРСIЗ», як експедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР», як замовником, укладено договір транспортного експедирування №1304/20 (надалі - договір), за умовами якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг (транспортно-експедиційне обслуговування) щодо експортно-імпортних і транзитних вантажів, що прямують до/з України, територією України, країн СНД та країн інших держав (далі за текстом - послуги) (пункт 1.1. договору).
У пункті 1.2. договору визначено, що в рамках договору експедитор надає наступні послуги: забезпечує оптимальне транспортне обслуговування, організовує перевезення вантажів різними видами транспорту, в тому числі контейнерах по території України та іноземних держав; фрахтує національні, іноземні судна, залучає інші транспортні засоби і забезпечує їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення/отримання вантажів; веде облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; здійснює оформлення транспортної товарної документації та її розсилання за належністю; здійснює митно-брокерські послуги; здійснює розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; надає інші допоміжні та супутні перевезенню транспортно-експедиторські послуги, передбачені додатками до договору тощо.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що надання експедитором передбачених договором послуг здійснюється на підставі узгодженої сторонами письмової заявки замовника на перевезення вантажу (надалі - заявка/и), форма якої затверджена сторонами - додаток №1 до договору.
Заявка та/або її узгодження та/або заперечення на неї передаються з використанням всіх видів зв'язку, в тому числі, але на тільки, поштою, кур'єрською поштою, факсом чи електронною поштою (що зазначені у договорі), та мають також містити: посилання на договір, номер та дату замовлення, назви замовника та експедитора. Електронний цифровий підпис не використовується (пункт 1.4. договору).
Узгоджена сторонами заявка є невід'ємною частиною договору. Погодження заявки між сторонами відбувається попередньо шляхом надсилання один одному затвердженої сторонами копії за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або при прямій її передачі представникові сторони, що має юридичну силу оригіналу. По факту здійснення перевезення сторони надсилають належним чином оформлену та затверджену печаткою заявку разом із іншими документами, які стосуються кожного окремого перевезення, на паперовому носії (пункт 1.5. договору).
Замовник зобов'язується:
-не менше ніж за 4 робочі доби до початку перевезення надати експедитору заявку із зазначенням наступних даних: вид, найменування та код вантажу (за класифікатором ГНГ); загальні розміри, вага вантажу (нетто, брутто), вид упаковки, вага окремих місць та ін. (пункт 2.1.1. договору);
-пред'являти до перевезення вантаж в терміни та обсягах, що зазначені в узгоджених заявках, та належним чином оформлений повний пакет товаросупроводжувальних документів, необхідних для прийому-передачі вантажу, що забезпечить безперешкодний рух транспортного засобу за маршрутом перевезення (пункт 2.1.2. договору);
-своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умови його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором, а також документи, що стосуються вантажу, необхідні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Замовник відповідає за збитки, завдані експедитору у зв'язку з порушенням обов'язку щодо належного надання (у тому числі, але не тільки, в необхідному обсязі) документів та інформації (пункт 2.1.3. договору);
-своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг експедитора, відшкодування документально підтверджених витрат, понесених експедитором на користь замовника з метою виконання договору, а також відшкодовувати витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору, на оплату зборів (обов'язкових платежів), які зазнав експедитор, виконуючи надане йому замовником доручення. Останні витрати можуть бути включенні до розміру вартості послуг експедитора (пункт 2.1.9. договору);
-сплачувати експедиторові додаткові витрати, пов'язані із наданням послуг, які не могли бути передбачені перед початком виконання перевезення та перебували поза впливом експедитора (у тому числі, але не тільки, необхідність яких виникла в дорозі, додаткові витрати, які виникли в результаті оголошення цінності вантажу) в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку, якщо інше не передбачено в заявці (пункт 2.1.10. договору);
-нести відповідальність за простій вагонів/контейнерів, автомобілів, який відбувся з вини замовника, іншу відповідальність, пов'язану з неправильним або несвоєчасним оформленням перевізних та/або супровідних документів або неповного їх комплекту, проти вимог відповідних нормативних актів України або інших держав, через які буде слідувати вантаж, а також за неправильне навантаження або неналежний стан вагонів/контейнерів, автомобілів, які потягли за собою збори або штрафи у тому випадку, коли вагони/контейнери, автомобілі надаються не експедитором, а надані замовником самостійно. Не надавати до перевезення небезпечні вантажі (отрути, їдкі кислоти, вибухові, легкозаймисті, отруйні, радіоактивні речовини, медикаменти, що містять наркотичні та інфекційні речовини), крім випадків, коли заздалегідь обговорена відправка небезпечного вантажу і замовником здійснені усі необхідні узгодження з контролюючими органами (пункт 2.1.11 договору).
Замовник має право:
-визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту за погодженням з експедитором (пункт 2.2.1. договору);
-вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення/перевантаження вантажу (пункт 2.2.2. договору);
-давати вказівки експедитору, що не суперечать договору та/або заявці та наданим документам (пункт 2.2.3. договору);
-змінювати маршрут доставки вантажу і кінцевого вантажоодержувача, завчасно повідомивши про це експедитора, з відшкодуванням витрат у зв'язку зі зміною маршруту відповідно до договору та/або заявки (пункт 2.2.4. договору).
Експедитор зобов'язується:
-за дорученням замовника і за його рахунок організувати перевезення/перевантаження вантажу обраним експедитором або замовником транспортом і маршрутом та забезпечити оптимальне транспортно-експедиторське обслуговування вантажів (у тому числі, але не тільки, укласти від свого імені або від імені замовника договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу) (пункт 2.3.1. договору);
-повідомити замовника про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у замовника необхідну додаткову інформацію (пункт 2.3.2. договору);
-за необхідності відступати від вказівок замовника, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, з отриманням попередньої згоди замовника на такий відступ. У разі якщо не має можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано Експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши замовника про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим (пункт 2.3.5. договору);
-забезпечити виконання процедур по транзитному митному декларуванню вантажів (у тих країнах, де це передбачено) (пункт 2.3.7. договору);
Експедитор має право:
-для виконання доручень замовника укладати договори з перевізниками, агентами, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями, іншими контрагентами, які є резидентами або нерезидентами України (пункт 2.4.2.);
-отримати відшкодування в погоджених із замовником обсягах додаткових документально підтверджених витрат, які виникли в нього при виконанні договору в інтересах клієнта (пункт 2.4.3. договору);
-припинити виконання своїх обов'язків за договором і отримати оплату за фактично виконану роботу у випадку, якщо з вини замовника виникли обставини, що перешкоджають належному виконанню договору або якщо замовник змінює початкові умови договору або інструкції таким чином, що їх виконання стає неможливим (пункт 2.4.9. договору).
Порядок розрахунків і надання послуг врегульований у розділі 3 договору.
Так, відповідно до пункту 3.1. договору вартість послуг експедитора, вартість перевезення та додаткові витрати узгоджуються і затверджуються сторонами у заявках.
Якщо на території України або іншої держави, територією якої буде слідувати вантаж замовника, буде стягнуто штраф або збір, який виник з обслуговуванням перевезень вантажів, замовник компенсує експедитору суму таких платежів. На експедитора, в таких випадках, покладається обов'язок представити замовнику документи, що свідчать про факт, який став підставою для додаткових витрат (акти про простій, про відсутність необхідних супровідних документів тощо). Рахунки, що передані експедитором за допомогою факсимільного зв'язку чи іншими засобами електронного зв'язку, мають силу оригіналу до моменту отримання оригіналів та підлягають оплаті в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів (якщо іншій строк не встановлений сторонами в заявці на перевезення вантажу) з моменту отримання (пункт 3.2. договору).
Плата за договором здійснюється в гривнях України. У разі узгодження сторонами еквівалента суми в іноземній валюті, рахунки підлягають оплаті в національній грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату виставлення рахунку, якщо інше не встановлено сторонами в заявці (пункт 3.3. договору).
Факт виконання робіт/надання послуг підтверджується підписаним сторонами актом. В разі не підписання замовником акту або відсутності від замовника письмової мотивованої відмови, акт вважається підписаним протягом 10 (десяти) днів з моменту його направлення рекомендованим листом з повідомленням (кур'єрською службою) на адресу замовника, а послуги - прийнятими та наданими вчасно, якісно і в повному обсязі. Експедитор може відмовити замовнику, який не повернув акт, у прийнятті вантажу до експедирування або у видачі вантажу, що надійшов на ім'я замовника (пункт 3.4. договору).
У пункті 5.1. договору сторони передбачили, що вони не несуть відповідальності за повне чи часткове невиконання зобов'язань, якщо воно стало наслідком обставин поза впливом сторін (форс-мажорних обставин, обставин непереборної сили).
Настання, строк дії та припинення дії форс-мажорних обставин повинно бути документально підтверджено Торгово-промисловою палатою України або Торгово-промисловою палатою або іншого компетентного органу за місцем сторони, яка заявила про виникнення таких обставин (пункт 5.2. договору).
Сторона, яка потрапила під вплив форс-мажорних обставин, зобов'язана протягом 5 (п'яти) робочих днів сповістити про настання таких обставин іншу сторону та протягом 30-ти днів надати іншій стороні довідку про надання таких обставин. У разі якщо форс-мажорні обставини тривають більш 50 днів, кожна зі сторін має право припинити дію договору з обов'язковим письмовим попередженням іншої сторони та за умови відсутності неоплачених зобов'язань перед такою стороною договору (пункт 5.3. договору).
Сторона, яка не має документального підтвердження компетентного органу про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), втрачає право посилатися на них надалі і зобов'язана відшкодувати іншій стороні в повному обсязі всі збитки, понесені нею у зв'язку з невиконанням такою винною стороною своїх зобов'язань за цим договором (пункт 5.4. договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020. Якщо жодна із сторін за 30 днів до терміну закінчення договору не повідомить іншу сторону в письмовому вигляді про розірвання договору, термін його дії буде автоматично продовжений на наступний календарний рік (пункт 7.3. договору).
Відповідно до пункту 7.11. договору в межах договору офіційними та такими, що мають силу підписаних уповноваженою особою можуть визначатися документи, що направляються сторонами одна одній каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою: з боку експедитора - факс +38048 737 30 40, email: ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_3; ІНФОРМАЦІЯ_4; з боку замовника - email ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому, будь яке листування, обмін інформацією за договором каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою повинні мати посилання на номер та дату договору, назви замовника та експедитора. Електронний цифровий підпис не використовується.
На виконання умов договору сторонами було погоджено заявку №9293 від 16.02.2022 до договору №1304/20 від 13.04.2020 на перевезення вантажів в контейнерах /Shipping order for Contract Loads, згідно якої кількість та тип контейнерів - 24x40HC// ВSIU8060446; CAAU6104830;CIPU5040683, GESU5753763; MRKU2260680, MRKU4215422, MRKU4890890, MRKU5996145, MRKU6267087, MRSU3751911, MRSU4652894, MRSU4744753, MRSU5295092, MRSU6072811, MSKU0469204, MSKU0504650, MSKU1982145, MSKU8203078, PONU7241047, SEKU4597177, SUDU6709693, TCNU1450029, TCNU5264552, TLLU5046654; умови поставки - від м. Миколаїв до терміналу ДП «ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ»; назву і деталі вантажу (вага об'єм, кількість місць) - 936 місць G.W.: 600480 кг.
Замовником та відправником за заявкою вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР», отримувачем вантажу - OREKXIM TRADING LIMITED (REGISTRATION NO. C 57928; REGISTERED OFFICE: LEVEL 1, 89 TIGNE STREET SLIEMA, MALTA, SLM 3170 VAT No: MT 21085133).
Також у заявці визначено узгоджену ціну перевезення за вказаною заявкою у розмірі 560 464 грн 99 коп. за 24x40HC. Ставка включає: подання порожніх контейнерів під навантаження, доставку навантажених контейнерів в порт Південний, експортне транспортно-експедиційне обслуговування в порту Південний, митне оформлення вантажу.
У розділі «Примітки, особливі вимоги» зазначено, що: 1)додаткові витрати, такі як організація огляду вантажу, зберігання, демередж, детеншн, проходження рентгену, страхування і т.д. не включені в ставку і оплачуються «за фактом»; 2) у ставку включено вільний час знаходження автотранспорту: в порту - 24 години, на проходження митних формальностей та завантаження/розвантаження - 48 годин; 3)у випадку змін погоджених у заявці умов, сторони мають право вносити зміни шляхом складання нової заявки із вказанням номеру заявки, що анулюється.
До виконання договору були залучені треті особи, з якими укладені відповідні договори, а саме: договір транспортного експедирування №UA00050648 від 01.01.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЕRSK УКРАЇНА ЛТД» та договір №0415-3 від 10.04.2015 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ».
Позивачем відповідно до умов заявки №9293 від 16.02.2022 доставлено з м. Миколаїв до терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» вантаж у 24x40HC експортних контейнерах лінії MAERSK, який був запланований для відправлення на судовихід JULIUS-S рейс 209S, експортний букінг №216594544, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями товарно - транспортних накладних, навантажувальними ордерами та видатковими ордерами.
Однак, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для запровадження воєнного стану та відсутністю можливості заходу - виходу суден з портів України, порти Північно-Західного регіону Чорного моря (Южний, Одеса та Чорноморськ) були заблоковані та стали недопустимими для суднозаходів та здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій, внаслідок чого вантаж Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» не був відправлений до місця призначення та до жовтня 2023 року знаходився у контейнерах на території терміналу «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ».
03.10.2022 позивач своїм листом №9293-1 повідомив замовника про виконання умов договору та просив погасити існуючу заборгованість і наполягав на прийнятті рішення щодо долі вантажу 24x40HC по букінгу 216594544, оскільки нараховуються витрати по зберіганню даних контейнерів. Зазначений лист був направлений позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» (м. Миколаїв, а/с1052) 05.10.2025 року, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення №6504602397275.
Також, позивач 31.10.2022, 14.11.2022 року листом №9293-2, №224/1122 повторно повідомив відповідача про виконання умов договору та просив ліквідувати заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕЛЛЬМАНН СХІДНА ЄВРОПА ОУВЕРСІЗ» в сумі 1 242 349 грн 06 коп.
Вищезазначені листи направлені позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» (м. Миколаїв, а/с1052) 05.10.2022 року, 01.11.2022, 14.11.2022, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення.
Відповідач надав відповідь лише на лист позивача від 14.11.2022 №224/1122, в якому заперечував свою обізнаність щодо невідправлення вантажу по експортному букінгу, зазначав про порушення умов договору саме експедитором, залишив за собою право на вантаж та погодив нові тарифи на відправлення вантажу з території терміналу «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» до Південної Кореї (порт Gwangyang). Також, відповідач наполягає на тому, що саме з листа позивача за вих. №224/1122 від 14.11.2022 відповідачу стало офіційно відомо, що заявка №9293 від 16.02.2022 експортний букінг №216594544 (перевезення лінією MAERSK) ним до цього часу не виконана; товар на борт судна не завантажений та знаходиться на зберіганні терміналу «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ».
Також в матеріалах справи міститься заявка №923-3 від 07.09.2023 до договору №1304/20 від 13.04.2020 на перевезення вантажів в контейнерах /Shipping order for Contract Loads, згідно якої кількість та тип контейнерів - 24x40HC// ВSIU8060446; CAAU6104830; CIPU5040683, GESU5753763; MRKU2260680, MRKU4215422, MRKU4890890, MRKU5996145, MRKU6267087, MRSU3751911, MRSU4652894, MRSU4744753, MRSU5295092, MRSU6072811, MSKU0469204, MSKU0504650, MSKU1982145, MSKU8203078, PONU7241047, SEKU4597177, SUDU6709693, TCNU1450029, TCNU5264552, TLLU5046654; умови поставки - термінал ДП «ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» - м.Миколаїв, вул. Олега Ольжича, 111; назву і деталі вантажу (вага об'єм, кількість місць) - 936 місць G.W.: 600480 кг.
Замовником, відправником та одержувачем за заявкою вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР».
У заявці визначено узгоджену ціну перевезення за вказаною заявкою, а саме: загальна сума заявки: 100 грн за повний комплекс послуг для 24x40HC. Ставка включає: видачу - навантаження на автотранспорт 24x40HC завантажених контейнерів; прийом - зняття з автотранспорту 24x40HC порожніх контейнерів. Видача зазначених вище 24x40HC контейнерів, що знаходяться на території терміналу ДП «ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ», з території терміналу для подальшого перевезення автотранспортом замовника на склад замовника та повернення порожніх контейнерів відповідно до вказівок контейнерної лінії.
У розділі «Примітки, особливі вимоги» зазначено, що: 1)додаткові витрати, такі як організація огляду вантажу, зберігання, демередж, детеншн, проходження рентгену, страхування і т. д. не включені в ставку і оплачуються «за фактом»; 2)у ставку включено вільний час знаходження автотранспорту: в порту - 24 години, на проходження митних формальностей та завантаження/розвантаження - 48 годин; 3)у випадку змін погоджених у заявці умов, сторони мають право вносити зміни шляхом складання нової заявки із вказанням номеру заявки, що анулюється.
Позивач оплатив рахунок від 11.09.2023 №945 за надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» послуги за зберігання та видачу завантажених 24x40HC контейнерів у відповідності до зафіксованої у додатковій угоді від 11.09.2023 до договору від 10.04.2015 №04115-3 ставки за зберігання контейнерів, яка у подальшому з урахуванням перемовин Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛЛЬМАНН СХIДНА ЄВРОПА ОУВЕРСIЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» була відкоригована та зменшена і складає у загальні сумі 3 291 335 грн 11 коп., проте, відповідач відмовився від оплати коштів за додаткові послуги зберігання контейнерів.
Позивач 15.01.2024 звернувся з вимогою №7999 до відповідача про оплату витрат у сумі 3 291 335,11 грн (з урахуванням листів від 25.01.2024 та від 05.02.2024 відкоригована) за договором, яка залишена без задоволення.
За твердженням позивача заборгованість з оплати послуг за зберігання та видачу завантажених контейнерів у вказаній загальній сумі 3 291 335 грн 11 коп. відповідачем не погашена й досі, а тому є предметом даного спору.
Інших належних та допустимих доказів щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, матеріали справи не містять.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 291 335 грн 11 коп. витрат, понесених унаслідок додаткових витрат на зберігання майна при виконанні договору транспортного експедирування №1304/20 від 13.04.2020.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У цій справі правовідносини сторін виникли з договору транспортного експедирування №1304/20 від 13.04.2020, який є належною у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України і статей 173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (стаття 931 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку (частина перша статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).
Відповідно до приписів статей 525, 526, 615, 929 Цивільного кодексу України, статей 1, 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» двосторонній характер договору транспортного експедирування зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору експедитор бере на себе обов'язок за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, і водночас набуває права вимагати їх оплати, а замовник набуває право вимагати виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
У статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що обов'язок клієнта у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
У справі, що розглядається, спірним є питання компенсації додаткових витрат, понесених позивачем при виконанні договору транспортного експедирування №1304/20 від 13.04.2020, які є витратами, понесеними експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування, а саме, компенсації додаткових витрат за зберігання контейнерів на терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД TIC ПІВДЕННИЙ» з 01.06.2022 по 02.10.2023.
Як зазначалося вище, за договором транспортного експедирування сторони, користуючись свободою договору, можуть на власний розсуд визначити розмір плати експедитора за виконання або організацію виконання визначених договором послуг, а також передбачити надання додаткових послуг, необхідних для виконання такого договору, з погодженням порядку та умов їх оплати.
Визначений нормами статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» обов'язок клієнта (замовника) відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта (замовника) в цілях виконання договору транспортного експедирування, не залежить від чіткого погодження в договорі, що саме такі витрати (з конкретним визначенням за які саме послуги) як додаткові підлягають відшкодуванню окремо від плати експедитора. Необхідним для їх відшкодування експедитору, в силу цієї норми, є документальне підтвердження цих витрат та доведення факту понесення цих витрат експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору.
Зазначені законодавчі норми не містять чіткого визначення додаткових послуг експедитора, необхідних для виконання договору, та їх вичерпного переліку, а також додаткових витрат, які відшкодовуються окремо від плати експедитора, а тому визначити чи відповідні витрати є додатковими витратами, тобто витратами, які не включені в погоджену сторонами плату експедитора, можливо лише з урахуванням погоджених сторонами умов договору, в тому числі, але не виключно, щодо складової плати експедитора.
У постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 910/15170/23, предметом розгляду якої були подібні правовідносини, викладені такі висновки:
«Визначений нормами статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» обов'язок клієнта (замовника) відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта (замовника) в цілях виконання договору транспортного експедирування, не залежить від чіткого погодження в договорі, що саме такі витрати (з конкретним визначенням за які саме послуги) як додаткові підлягають відшкодуванню окремо від плати експедитора. Необхідним для їх відшкодування експедитору, в силу цієї норми, є документальне підтвердження цих витрат та доведення факту понесення цих витрат експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору.
Зазначені законодавчі норми не містять чіткого визначення додаткових послуг експедитора, необхідних для виконання договору, та їх вичерпного переліку, а також додаткових витрат, які відшкодовуються окремо від плати експедитора, а тому визначити чи відповідні витрати (у цьому випадку витрати за понаднормове використання вагонів, орендованих у іншої особи з метою надання відповідачу послуг за цим договором, як заявляє позивач) є додатковими витратами, тобто витратами, які не включені в погоджену сторонами плату експедитора (у цьому випадку в плату за користування рухомим складом, як вказує скаржник), можливо лише з урахуванням погоджених сторонами умов договору, в тому числі, але не виключно, щодо складової плати експедитора (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 910/13078/23)».
Так, як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.4.3. договору, укладеного сторонами належним чином, в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, передбачено право експедитора на отримання відшкодування в погоджених із замовником обсягах додаткових документально підтверджених витрат, які виникли у нього при виконанні договору в інтересах клієнта.
На виконання умов договору сторонами було погоджено заявку №9293 від 16.02.2022 до договору №1304/20 від 13.04.2020 на перевезення вантажів в контейнерах /Shipping order for Contract Loads.
У заявці визначено узгоджену ціну перевезення за вказаною заявкою у розмірі 560 464 грн 99 коп. за 24x40HC. Ставка включає: подання порожніх контейнерів під навантаження, доставку навантажених контейнерів в порт Південний, експортне транспортно-експедиційне обслуговування в порту Південний, митне оформлення вантажу.
У розділі «Примітки, особливі вимоги» зазначено, що: 1)додаткові витрати, такі як організація огляду вантажу, зберігання, демередж, детеншн, проходження рентгену, страхування і т. д. не включені в ставку і оплачуються «за фактом»; 2)у ставку включено вільний час знаходження автотранспорту: в порту - 24 години, на проходження митних формальностей та завантаження/розвантаження - 48 годин; 3)у випадку змін погоджених у заявці умов, сторони мають право вносити зміни шляхом складання нової заявки із вказанням номеру заявки, що анулюється.
Як вже зазначалося вище за текстом постанови, позивачем, відповідно до умов заявки №9293 від 16.02.2022, доставлено з м. Миколаїв до терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» вантаж у 24x40HC експортних контейнерах лінії MAERSK, який був запланований для відправлення на судовихід JULIUS-S рейс 209S, експортний букінг №216594544, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями товарно - транспортних накладних, навантажувальними ордерами та видатковими ордерами.
Однак, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для запровадження воєнного стану та відсутністю можливості заходу виходу суден з портів України, порти Північно-Західного регіону Чорного моря (Южний, Одеса та Чорноморськ) були заблоковані та стали недопустимими для суднозаходів та здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій, внаслідок чого вантаж Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» не був відправлений до місця призначення та до жовтня 2023 року знаходився у контейнерах на території терміналу «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ».
03.10.2022 позивач своїм листом №9293-1 повідомив замовника про виконання умов договору та просив погасити існуючу заборгованість і наполягав на прийнятті рішення щодо долі вантажу 24x40HC по букінгу 216594544, оскільки нараховуються витрати по зберіганню даних контейнерів. Зазначений лист був направлений позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» (м. Миколаїв, а/с1052) 05.10.2025 року, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення №6504602397275.
Також, позивач 31.10.2022, 14.11.2022 року листом №9293-2, №224/1122 повторно повідомив відповідача про виконання умов договору та просив ліквідувати заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕЛЛЬМАНН СХІДНА ЄВРОПА ОУВЕРСІЗ» в сумі 1 242 349 грн 06 коп.
Вищезазначені листи направлені позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» (м. Миколаїв, а/с1052) 05.10.2022 року, 01.11.2022, 14.11.2022 що підтверджується описом вкладення поштового відправлення.
Відповідач надав відповідь лише на лист позивача від 14.11.2022 №224/1122, в якому заперечував свою обізнаність щодо невідправлення вантажу по експортному букінгу, зазначав про порушення умов договору саме експедитором, залишив за собою право на вантаж та погодив нові тарифи на відправлення вантажу з території терміналу «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» до Південної Кореї (порт Gwangyang). Також, відповідач наполягає на тому, що саме з листа позивача за вих. №224/1122 від 14.11.2022 відповідачу стало офіційно відомо, що заявка №9293 від 16.02.2022 експортний букінг №216594544 (перевезення лінією MAERSK) ним до цього часу не виконана; товар на борт судна не завантажений та знаходиться на зберіганні терміналу «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ».
Так, з актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №1710 від 18 вересня 2023 року, №1712 від 20 вересня 2023 року, №1713 від 21 вересня 2023 року, №1714 від 22 вересня 2023 року, №1715 від 25 вересня 2023 року, №1716 від 26 вересня 2023 року, №1717 від 27 вересня 2023 року, №1722 від 28 вересня 2023 року, №1772 від 02 жовтня 2023 року, №1714 від 22 вересня 2023 року, №1783 від 04 жовтня 2023 року, №1779 від 03 жовтня 2023 року вбачається, що представник замовника Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЕЛЛЬМАН СХІДНА ЄВРОПА ОУВЕРСІЗ» з одного боку, і представник виконавця Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ», з іншого боку, склали цей акт проте, що на підставі договору №0415-3 від 10.04.2015 та рахунку на оплату покупцю №945 від 11 вересня 2023 року виконавцем були виконані наступні роботи, а саме, зберігання завантажених 40 фут контейнерів в загальній кількості 24 на суму 3 322 931 грн 84 коп.
Разом з тим, у зв'язку із знаходженням до жовтня 2023 контейнерів, вантажу 24x40HC по букінгу 216594544 на зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» у контейнерах, які належали Товариству з обмеженою відповідальністю «МАЕRSK УКРАЇНА ЛТД», із фактичною відсутністю доставки у пункт призначення шляхом морського сполучення, що створило несприятливі умови для господарської діяльності як позивача, так і третіх осіб, так як введено військовий стан в Україні та повідомлення про форс-мажорні обставини, позивач оплатив рахунок від 11.09.2023 №945 за надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» послуги за зберігання та видачу завантажених 24x40HC контейнерів на загальну суму 3 291 335 грн 11 коп. з урахуванням корегування зазначеної суми, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.09.2023 року.
У зв'язку із вищезазначеним колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи договір транспортного експедирування від 01.2021 № UA00050648; договір транспортного експедирування від 13.04.2020 № 1304/20; договір (експедитори) від 10.04.2015 № 0415-3; акт приймання-передачі від 05.10.2023; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №1710 від 18 вересня 2023 року, №1712 від 20 вересня 2023 року, №1713 від 21 вересня 2023 року, №1714 від 22 вересня 2023 року, №1715 від 25 вересня 2023 року, №1716 від 26 вересня 2023 року, №1717 від 27 вересня 2023 року, №1722 від 28 вересня 2023 року, №1772 від 02 жовтня 2023 року, №1714 від 22 вересня 2023 року, №1783 від 04 жовтня 2023 року, №1779 від 03 жовтня 2023 року; рахунок від 11.09.2023 № 945 та платіжна інструкція від 14.09.2023 року у своїй сукупності, виходячи з норм процесуального права, які викладені нижче, підтверджують факт надання додаткових послуг із зберігання контейнерів.
Таким чином, колегія суддів, виконуючи обов'язкові вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.07.2025 року у даній справі, і дослідивши вищезазначені докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» неналежно виконало свої грошові зобов'язання з оплати вартості додаткових витрат, пов'язаних з організацією перевезень контейнерів у загальній сумі 3 291 335 грн 11 коп.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.
Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
З огляду на викладене, у даній справі суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не доведено того факту, що судом першої інстанції для встановлення обставин, що мають суттєве значення, застосовані недопустимі докази у справі або зроблені їх невірна оцінка.
Надаючи оцінку всім доказам та доводам апелянта у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставини того, що є наявні підстави для стягнення з відповідача додаткових витрат по зберіганню завантажених 24х40НС контейнерів на загальну суму 3 291 335 грн 11 коп. за договором транспортного експедирування №1304/20 від 13.04.2020 є такими, що відповідають таким стандартам, і відповідачем у даному випадку ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами по справі не доведено наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи відповідача, що він лише 14.11.2022 року був повідомлений про те, що позивач не виконав умови заявки, а у лінії MAERSK відсутня можливість здійснити перевезення вантажу, є необґрунтованими та спростовуються документами які містяться в матеріалах справи. Так, в березні 2022 року та в жовтні 2022 року на території терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» був здійсненний огляд трьох контейнерів із 24 який відбувався за участі директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» та які знаходились на зберіганні, що підтверджується заявкою №9293-03 від 08.03.2022 року та №9293 від 18.10.2022 року, а також актом надання послуг №7127 від 17.10.2022. Тобто із зазначеного вбачається, що відповідач був обізнаний про знаходження контейнерів з належним йому вантажем на зберіганні на терміналі «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» та постійно піклувався якісним станом вантажу, для чого проводив його перевірку.
Посилання відповідача на те, що експедитор не погоджував із замовником обсяг додаткових витрат, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» не містить такої необхідної умови, а обґрунтування своїх доводів цієї позицією (що такі витрати повинні бути погоджені) ставить експедитора у становище, за умовами якого у випадку їх непогодження, яке може і не відбутись зі сторони замовника, він буде позбавлений можливості на їх відшкодування, що суперечить чинному законодавству.
Також, колегією суддів відхиляються посилання відповідача на те, що обставини початку понесення додаткових витрат стали відомі відповідачу лише 14.11.2022 та позбавили його права своєчасно здійснити можливі заходи та прийняти відповідні рішення щодо розпорядження вантажем з метою мінімізації витрат, оскільки сам відповідач визначає, що був обізнаний про знаходження контейнерів з належним йому вантажем на зберіганні на терміналі «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ», а тому не міг не знати, що товар зберігається там не безкоштовно, і такі витрати за умовами договору повинні бути відшкодовані.
Судом також відхиляються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР» про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ХЕЛЛЬМАНН СХІДНА ЄВРОПА ОУВЕРСІЗ» не узгоджено обсяг додаткових витрат, та не подано обґрунтованого розрахунку таких витрат, оскільки, як вбачається з листа №133/0523 від 10.05.2023 року, позивач повідомляв відповідача про необхідність сплатити борг за зберігання контейнерів згідно отриманої претензії від Товариства з обмеженою відповідальності «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ», яка була додана до листа з відповідним розрахунком вартості зберігання, з аналізу вказаного листа можна встановити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ» не здійснювало нарахування за зберігання до 01.06.2022 року, та наступні ставки становлять 10 днів - 6 дол. США, більше 10 днів - 14 дол. США, що відповідає умовам укладеного договору. До того ж, матеріали справи не містять доказів надання ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідачем свого контррозрахунку з наданням доказів на його обгрунтування.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи відповідача, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до незгоди з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим оскаржуване рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарги, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР», м.Миколаїв не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 року у справі №915/574/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДКОР», м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 року у справі №915/574/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2025 року у справі №915/574/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 10.02.2026 року.
Повний текст постанови складено 11.02.2026 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.С. Богацька
Я.Ф. Савицький