79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" лютого 2026 р. Справа №921/466/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Панова І.Ю.,
Суддів Зварич О.В.,
Кравчук Н.М.,
Секретар судового засідання Фарина Х.І.
за участю представників сторін:
від АТ "Банк Форвард": Бондаренко М.Г.;
від боржника: не з'явився;
арбітражний керуючий: Хомич Р.В.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерне товариство "Банк Форвард" вих.№ 1032/02 від 10.11.2025 (вх. №01-05/3290/25 від 11.11.2025),
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" б/н від 01.12.2025 (вх. №01-05/3552/25 від 02.12.2025)
та матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" б/н від 08.12.2025 (вх. №01-05/3643/25 від 09.12.2025)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2025
у справі № 921/466/22 (суддя Боровець Я.Я.)
за заявою боржника ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Короткий зміст заяви арбітражного керуючого та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
08.10.2025 арбітражний керуючий Хомич Роман Володимирович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою/клопотанням про пропорційне стягнення частини винагороди арбітражного керуючого з кредиторів (вх. №7116 від 09.10.2025).
В обґрунтування заяви арбітражний керуючий Хомич Р.В. зазначив, що заявлена до стягнення з кредиторів сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого в розмірі 120748,04 грн, нарахована ним за виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі №921/466/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за період, наступний після оплаченого боржником в порядку авансування винагороди періоду виконання повноважень у даній справі. Враховуючи, що джерела виплати грошової винагороди арбітражного керуючого за вказаний період (понад 3 проавансовані боржником місяці виконання повноважень) не були визначені, фонд авансування винагороди арбітражного керуючого кредиторами не створювався, арбітражний керуючий Хомич Р.В. просив покласти на кредиторів обов'язок сплати відповідної основної грошової винагороди арбітражного керуючого.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2025 клопотання арбітражного керуючого Хомича Р.В. задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" на користь арбітражного керуючого Хомича Р.В. частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі №921/466/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 72 798,99 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства "Акцент - Банк" на користь арбітражного керуючого Хомича Р.В. частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі №921/466/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 13 704,90 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь арбітражного керуючого Хомича Р.В. частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі №921/466/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 15 250,48 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Форвард" на користь арбітражного керуючого Хомича Р.В. частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі №921/466/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 18 993,67 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Акціонерне товариство "Банк Форвард" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2025 у справі №921/466/22, в частині стягнення з Акціонерного товариства "Банк Форвард" на користь арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича, частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі №921/466/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 18 993,67 грн. та ухвалити нове рішення яким відмовити в стягненні з Акціонерного товариства "Банк Форвард" на користь арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича, частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі №921/466/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 18 993,67 грн.
На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що на підставі рішення Правління НБУ від 07.03.2023 №90-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «БАНК ФОРВАРД» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.03.2023 №276 «Про початок процедури ліквідації АТ «БАНК ФОРВАРД» та делегування повноважень ліквідатора банку, розпочата процедура ліквідації АТ «БАНК ФОРВАРД».
Також апелянт зазначає, що скористався своїм правом передбаченим ст.ст. 512, 514, 516 ЦК України та відступив право вимоги за кредитними договорами №300002770 від 09.09.2021, №200319927 від 15.01.2021, укладеними між ОСОБА_1 та АТ «БАНК ФОРВАРД», на підставі Договору про відступлення прав вимоги від 25.07.2024. Банк відступив право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
На думку скаржника, вказана інформація є загальнодоступною. З огляду на викладене, банк не є кредитором ОСОБА_1 .
Крім того, скаржник вважає, що Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено обов'язку кредиторів сплачувати арбітражному керуючому винагороду у справах про неплатоспроможність фізичних осіб.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025 справу №921/466/22 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Кравчук Н.М.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Форвард" вих.№ 1032/02 від 10.11.2025 (вх. №01-05/3290/25 від 11.11.2025) залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків та надання суду доказів сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерне товариство "Банк Форвард" вих.№ 1032/02 від 10.11.2025 (вх. №01-05/3290/25 від 11.11.2025) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2025 у справі № 921/466/22.
Ухвалою суду від 05.12.2025 призначено розгляд справи на 03.02.2026.
02.12.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Акцент-Банк". В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 04 листопада 2025 року в частині щодо стягнення винагороди з АТ “А-Банк» на користь арбітражного керуючого Хомич Р.В. Відмовити арбітражному керуючому в стягненні неоплачених сум грошової винагороди з АТ А-Банк.
Апелянт наголосив, що ст. 30 КУзПБ не передбачає стягнення винагороди арбітражного керуючого з конкурсного кредитора.
На думку скаржника, арбітражний керуючий повинен отримувати заробітну плату за активні дії, а не період часу, протягом якого триває процедура банкрутства.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" б/н від 01.12.2025 (вх. №01-05/3552/25 від 02.12.2025) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2025 у справі № 921/466/22. Призначено розгляд справи на 03.02.2026. Вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Акцент-Банк" та Акціонерного товариства "Банк Форвард" в одному апеляційному провадженні.
09.12.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк". В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 04 листопада 2025 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Хомича Р.В. відмовити.
На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що боржниця має три земельні ділянки, продовжує працювати та отримувати статки, а тому може оплатити послуги арбітражного керуючого.
Апелянт вважає, що боржник, звертаючись до суду із заявою про неплатоспроможність, повинен мати майно-гроші для оплати послуг керуючого реструктуризацією.
Крім того, скаржник зазначив, що покладення тягаря оплати послуг арбітражного керуючого на кредиторів є несправедливим.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" б/н від 08.12.2025 (вх. №01-05/3643/25 від 09.12.2025) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2025 у справі № 921/466/22. Призначено розгляд справи на 03.02.2026. Вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Акцент-Банк", Акціонерного товариства "Банк Форвард" та Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" в одному апеляційному провадженні.
26.01.2026 до апеляційного суду від арбітражного керуючого Хомич Р.В. надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому він просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
02.02.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від АТ «Перший український міжнародний банк» про розгляд справи за відсутності представника банку.
Також 02.02.2026 на адресу апеляційного суду надійшли пояснення від АТ «ПУМБ», в яких банк просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2025 у справі №921/466/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Хомича Р.В. про пропорційне стягнення частини винагороди арбітражного керуючого з кредиторів. Банк вважає, що боржниця може оплатити послуги арбітражного керуючого.
Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.02.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
27.09.2022 фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.10.2022 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.11.2022 відкрито провадження у справі №921/466/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Хомич Р.В.
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 17.11.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2023 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у справі №921/466/22 відносно фізичної особи ОСОБА_1 , а саме:
- Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" в розмірі 361 441,19 грн, з яких підлягають внесенню: 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 356 479,19 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства "Акцент - Банк " в розмірі 68 026,80 грн, з яких підлягають внесенню: 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 63 064,80 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" в розмірі 75710,15 грн, з яких підлягають внесенню: 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 70 748,15 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства "Банк Форвард" в розмірі 94 289,82 грн, з яких підлягають внесенню: 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 89 327,82 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.11.2023 затверджено план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , в редакції від 25 вересня 2023 року, схвалений зборами кредиторів (протокол №3 від 20.10.2023) та боржником.
Як уже було зазначено вище, 08.10.2025 арбітражний керуючий Хомич Роман Володимирович звернувся до суду з заявою/клопотанням про пропорційне стягнення частини винагороди арбітражного керуючого з кредиторів (вх. № 7116 від 09.10.2025).
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Відповідно до частини 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Тобто, надання послуг арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо КУзПБ встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого, а також її черговості.
Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що арбітражний керуючий Хомич Р.В. виконував повноваження керуючого реструктуризацією у справі 921/466/22 з 16.11.2022 (ухвала Господарського суду Тернопільської області від 16.11.2022 у справі №921/466/22).
Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) визначено положеннями статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частинами 2, 5 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення). Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.
Таким чином, Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Наведені приписи свідчать, що Кодексом визначено декілька джерел отримання арбітражним керуючим грошової винагороди під час виконання своїх повноважень у процедурі банкрутства.
Однією з передбачених форм дієвої участі кредиторів у справі про банкрутство є реалізація ними правомочностей на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, відтак нестворення такого фонду, за об'єктивної відсутності інших джерел відшкодування витрат арбітражного керуючого, зокрема зі сплати судового збору за заявами про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо може вплинути на ефективність здійснення ліквідаційної процедури, що матиме відповідні наслідки і для кредиторів боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718/2011.
У постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 09.07.2020 у справі №15/55/2011/5003, від 30.01.2019 у справі №910/32824/15, від 26.02.2020 у справі №11/Б-921/1448/2013 викладено правовий висновок, згідно з яким у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
При цьому, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство (неплатоспроможність), правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 3/67-Б та від 26.02.2019 у справі № 12/23-Б.
Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника. (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 902/626/20).
Таким чином, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог, господарський суд вправі застосувати такий принцип пропорційності до розподілу між кредиторами витрат, пов'язаних з проведенням погашення боргів боржника, зокрема, витрат на оплату праці арбітражного керуючого.
Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов'язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі №916/1503/17.
Джерела виплати решти суми основної грошової винагороди арбітражного керуючого Хомича Р.В. за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі №921/466/22, за період з 16.02.2023 по 16.11.2023 (тобто понад 3 місяці виконання повноважень), в розмірі 120 748,04 грн на час винесення оскаржуваної ухвали невизначені/відсутні, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого зборами кредиторів не створено.
У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного суду від 16.04.2019 у справі № 914/2458/16, № 05/5026/1809/2012 від 16.01.2018).
Відповідно до статті 43 Конституції України використання примусової праці забороняється; кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно частини 2 статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю.
Відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суперечить ст. 43 Конституції України.
Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.
Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 918/454/18.
Крім того, постановою Верховного Суду від 22.08.2023 у справі № 903/160/22, надано правову оцінку можливості, законності та підставності стягнення суми основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника фізичної особи, за результатами процедури реструктуризації, зокрема: " відмова від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов'язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи".
Доводи скаржника про необхідність стягнення несплаченого розміру винагороди арбітражного керуючого з боржника суперечать зазначеній правовій позиції Верховного Суду, у зв'язку з чим підлягають відхиленню.
Слід зазначити, що підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг арбітражного керуючого має відповідати положенням не лише Кодексу України з процедур банкрутства, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень закону про банкрутство, втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.
Відсутність авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати, як примушування до безоплатної праці в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів та суперечить статті 43 Конституції України.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що арбітражним керуючим Хомичем Р.В. дотримано обов'язок щодо здійснення всієї повноти дій, що передбачені Кодексом України з процедур банкрутства.
Відсутність у боржника будь-якого майна, за рахунок реалізації якого можливе погашення грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією, не створення кредиторами боржника відповідного грошового фонду, не позбавляє арбітражного керуючого права на заробітну плату та не звільняє кредиторів від обов'язку сплатити керуючому реструктуризації грошову винагороду за виконання роботи.
Згідно плану реструктуризації боргів боржника у редакції від 25.09.2023, який погоджений боржником, схвалений зборами кредиторів (протокол №3 від 20.10.2023), а також згідно реєстру вимог кредиторів визначено, що загальна сума грошових вимог/процесуальних витрат у справі №921/466/22 (100%) становить 599 467,96 грн, з яких:
АТ "ТАСКОМБАНК" (60,29%): 361 441,19 грн,
АТ "Акцент - Банк" (11,35%): 68 026,80 грн,
АТ "ПУМБ" (12,63%): 75 710,15 грн,
АТ " Банк Форвард" (15,73%): 94 289,82 грн.
З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано та вірно визначено суми, які підлягають стягненню з кредиторів, як частина основної грошової винагороди арбітражного керуючого наступним чином: загальна сума невиплаченої основної винагороди - 120 748,04 грн (100%), з яких:
АТ "ТАСКОМБАНК" (60,29%): 72 798,99 грн,
АТ "Акцент - Банк" (11,35%): 13 704,90 грн,
АТ "ПУМБ" (12,63%): 15 250,48 грн,
АТ " Банк Форвард" (15,73%): 18 993,67 грн.
Скаржники не наводять жодних заперечень щодо правильності сум стягнених з банків, а заперечують сам факт пропорційного стягнення з них коштів на оплату послуг арбітражного керуючого Хомича Р.В.
Разом з тим, враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим та правомірним покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого Хомича Р.В. за виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на кредиторів пропорційно сумам визнаних вимог, оскільки вказане положення закріплене законодавством як одне із джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого.
При цьому, відмова від здійснення оплати послуг арбітражного керуючого за відсутності майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату послуг арбітражному керуючому можна розцінювати як відмову в можливості отримання гарантованої Законом та Кодексом оплати послуг і тим самим примушення його виконувати повноваження за відсутності оплати праці, що суперечить статті 43 Конституції України та статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вищевикладене, спростовано твердження скаржників про відсутність обов'язку кредиторів сплачувати арбітражному керуючому винагороду у справах про неплатоспроможність фізичних осіб.
Щодо тверджень скаржника - АТ "Банк Форвард" про те, що банк вже не є кредитором ОСОБА_1 , то в матеріалах справи про неплатоспроможність відсутні заяви про заміну кредитора - АТ "Банк Форвард" правонаступником, а тому відхиляються апеляційним судом за безпідставністю.
Також відхиляються колегією суддів твердження АТ «БАНК ФОРВАРД» про неврахування судом першої інстанції того, що розпочата процедура ліквідації банку, оскільки в даному випадку банк як кредитор боржника не ліквідований, а тому має права та обов'язки згідно чинного законодавства у процедурі банкрутства.
Щодо твердження скаржника - Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про те, що боржниця має земельні ділянки, продовжує працювати та отримувати статки, а тому може оплатити послуги арбітражного керуючого, то колегія суддів відхиляє його, оскільки за умовами плану реструктуризації боргів кошти мають бути спрямовані на його виконання та задоволення вимог кредиторів, більше того умовами схваленого зборами кредиторів/затвердженого судом плану реструктуризації боргів не передбачено процедур і процесів пов'язаних із продажем майна/активів боржника.
Щодо покликання АТ "Перший український міжнародний банк" про несправедливість покладення тягаря оплати послуг арбітражного керуючого на кредиторів, то апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.
Щодо тверджень про необхідність оплати праці арбітражного керуючого Хомича лише за активні дії, то колегія суддів зазначає наступне.
Повнота та належність виконання арбітражним керуючим Хомичем Р.В. відповідних повноважень у межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 є підтверджена ухвалами господарського суду Тернопільської області, зокрема від 16 листопада 2023 року щодо затвердження плану реструктуризації боргів. До суду не надходили та не розглядалися скарги щодо дій/бездіяльності арбітражного керуючого, відповідних ухвал не приймалося, від виконання повноважень Хомича Р.В. не було ні відсторонено, ні такі повноваження не припинялись достроково. Апеляційним судом встановлено, що арбітражний керуючий Хомич Р.В. готував процесуальні документи, організовував збори кредиторів, розробляв проект плану реструктуризації боргів, виконував судові доручення/вказівки зобов'язального характеру, готував звіти про обсяг проведений дій/повноважень, здійснював підготовку до судових засідань, приймав у них участь, формував по справі звітну документацію до центрального органу з питань банкрутства (п.5 ч.2 ст.12 КУзПБ) та виконувати інші обов'язки, які покладені на керуючого реструктуризацією боргів.
Бездіяльність чи неправомірні дії/рішення арбітражного керуючого Хомича Р.В. у межах судового контролю справи встановлені/виявлені не були. З огляду на це презюмується, що свої повноваження, як керуючий реструктуризацією боргів/керуючий реалізацією майна виконував належним чином.
Крім того, відповідно до абз.5 ч.2 ст.30 КУзПБ право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що клопотання арбітражного керуючого Хомича Р.В. (вх. №7116 від 09.10.2025) слід задовольнити та керуючись принципом пропорційності суми витрат кожного із кредиторів на оплату грошової винагороди арбітражного керуючого розміру визнаних їх кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність, стягнути грошову винагороду за рахунок коштів кредиторів - АТ "Таскомбанк", АТ "Акцент-Банк"; АТ "ПУМБ" та АТ "Банк Форвард".
Арґументи, наведені в апеляційних скаргах, не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом першої інстанції під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відхиляючи доводи скаржників, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі “Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі “Шевельов проти України»).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу, прийшла до висновку, що з врахуванням фактичних матеріалів справи, вона прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг та скасування оскаржуваної ухвали не вбачає.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" б/н від 08.12.2025 (вх. №01-05/3643/25 від 09.12.2025), Акціонерного товариства "Банк Форвард" вих.№ 1032/02 від 10.11.2025 (вх. №01-05/3290/25 від 11.11.2025), Акціонерного товариства "Акцент-Банк" б/н від 01.12.2025 (вх. №01-05/3552/25 від 02.12.2025) - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2025 у справі №921/466/22 в частині стягнення з Акціонерного товариства "Акцент - Банк" 13 704,90 грн, з Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" 15 250,48 грн та з Акціонерного товариства "Банк Форвард" 18 993,67 грн на користь Хомича Романа Володимировича частини основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі №921/466/22 - залишити без змін.
3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 11.02.2026.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Зварич О.В.,
Кравчук Н.М.