Житомирський апеляційний суд
Справа №296/2110/25 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.
Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.
20 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 296/2110/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д. М.,
У лютому 2025 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 02.08.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75999426 в електронній формі, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1.99% в день.
На підставі договору факторингу від 31 березня 2023 року ТОВ « Фінпром Маркет» набуло право вимоги до відповідача за вказаним договором позики.
Вказав, що первісний кредитор свої зобов'язання виконав, зокрема, передав відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000, 00 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків за цим договором виникла заборгованість в сумі 50 820,00 грн.
Таким чином, просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 07.10.2023 року в розмірі 50 820,00 грн., з яких: 15 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту, 35 820,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №75999426 від 02.08.2021 в сумі 50 820,00 грн., з яких: 15 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 35 820,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі або обмежити суму стягнення розміром тіла кредиту (15 000 грн).
Зокрема, зазначає, що 18.04.2025 року подавав клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з тим, що є військовослужбовцем, перебуває у зоні активних бойових дій та мав поранення. Проте суд не задовольнив клопотання, розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист.
Зауважує, що вказаний договір укладений 02.08.2021 року, строк надання позики був погоджений на 30 днів. Останній день виконання зобов'язання - 02.09.2021 року. Позов подано у 2025 році, після спливу строку позовної давності. Суд не застосував наслідки спливу позовної давності, що є істотним порушенням.
Окрім того, зазначає, що перебуває на військовій службі з 12.02.2023 року, має статус учасника бойових дій та отримав два поранення. Посилається на ч. 15 ст. 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якою на період військової служби забороняється нарахування штрафних санкцій, пені та відсотків.
Відсоткова ставка 1,99% на день становить понад 700% річних, що є несправедливим та таким, що порушує принцип добросовісності (ст. 3, 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 233 ЦК України, такі умови можуть визнаватися кабальними. Верховний Суд у постановах (наприклад, у справі №127/16356/16-ц від 04.09.2019) зазначав, що суди мають право визнавати несправедливими подібні положення договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» загальна сума, що підлягає стягненню, не може перевищувати подвійний розмір отриманого кредиту.
Верховний Суд підтверджує цю позицію (наприклад, постанова від 13.01.2021 у справі №127/33824/19).
Оскільки тіло кредиту становить 15 000 грн, максимально допустима сума до стягнення - 30 000 грн. Натомість суд стягнув 56 269.21 грн, що є грубим порушенням закону.
Стверджує, що судом безпідставно покладено на нього обов'язок зі сплати судового збору, оскільки як військовослужбовець відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільняється від сплати судового збору у всіх судових інстанціях.
На підставі незаконного рішення було відкрито виконавче провадження № 78871131 та накладено арешт на його зарплатну картку, на яку надходять виключно виплати від військової частини.
Крім того, вказує, що не мав можливості своєчасно ознайомитися з матеріалами справи та належним чином спростувати позовні вимоги, оскільки перебуває на військовій службі, у зоні проведення активних бойових дій. Суд був про це належним чином повідомлений, проте не врахував зазначені обставини та розглянув справу без його участі, що порушує його право на справедливий суд.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «Фінпром Маркет» вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зокрема, зазначає, що відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, які підтверджують проходження військової служби в період з 03.08.2021 року по 30.11.2021 року (період нарахування процентів за договором позики № 75999426). Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи з дати отримання та повернення коштів, на залишок позики (пункт 4 цього договору). Отримавши суму 15 000,00 грн. позики від ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», ОСОБА_1 допустив неналежне виконання договору позики протягом 30 днів, тому проценти розраховано за базовою процентною ставкою 1.99%, замість 0,80% (програма лояльності) в порядку, передбаченими Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦПК України, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як ним заявлено позовні вимоги у лютому 2025 року про стягнення з заборгованості за договором позики, а договір позики укладено 02.08.2021 року. Таким чином, строк позовної давності не пропущений, а відтак відсутні підстави для звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 02.08.2021 року укладено договір позики №75999426, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як позикодавець надав, а ОСОБА_1 - позичальник, отримав грошові кошти шляхом переведення їх на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до змісту договору сторони погодили суму кредиту в розмірі 15 000,00 грн., строк користування коштами - 30 днів, з процентною ставкою (базовою) - 1,99% в день.
Згідно із п. 6.5 Правил про надання грошових коштів у позику передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» був укладений договір факторингу №2112 від 21.12.2021 року, згідно з яким ТОВ «Фінансова компанія управління активами» отримало права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
В подальшому, права грошової вимоги до боржників за договорами, зокрема, до відповідача, отримало ТОВ «Фінпром Маркет», що підтверджується договором факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет».
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року відповідач є боржником за договором позики №75999426, загальна сума заборгованості становить - 50 820,00, з них: 15 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом, 35 820,00 грн. - заборгованість за процентами.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі №14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року у справі №14-318цс18 міститься правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Відповідно до статті 214 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частини 1 статті 215 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1,2 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями ч. 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
У справі встановлено, що відповідно до пункту 2 договору позики № 75999426 від 2 серпня 2021 року сума позики складає 15000,00 грн. Строк позики становить 30 днів, до 1 вересня 2021 року. Базова процентна ставка становить 1,99 % на день.
Для підписання договору позики ОСОБА_1 був використаний електронний підпис одноразовим ідентифікатором «VeSWbFNn69», що узгоджується з вимогами Закону України «Про електронну комерцію», й вказує на те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали договір позики.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 15000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідно до листа ТОВ «ФК «Фінексперс» про перерахування коштів.
Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконував умови договору та не повернув позику у встановлений договором строк.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення на користь позивача заборгованості за основною сумою позики у розмірі 15000 грн.
Що стосується стягнення заборгованості за відсотками слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 5.2 договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Дійсно, розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила надання грошових коштів у позику були надані відповідачеві при укладенні договору.
Суду не надано доказів того, що відповідач був ознайомлений та погодився саме із такою редакцією цих Прави, яка була долучена до позовної заяви.
Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору позики й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації договору позики.
До того ж, позивачем не надано доказів звернення відповідача до позикодавця за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений договором, чи законом.
Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за договором тільки у межах строку його дії.
Отже, відсотки за договором позики №75999426 від 2 серпня 2021 року мають бути обчислені лише за період, встановлений у цьому договорі, тобто 30 днів ( з 2 серпня 2021 року по 1 вересня 2021 року) за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,80 % за день.
Таким чином, розмір нарахованих за вказаний вище період відсотків становить 3600, 00 грн.( 15000 грн. х 0,80 % х 30 дн.).
За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики №75999426 від 2 серпня 2021 року у розмірі 15000,00 грн, проте дійшов помилкового висновку в частині визначення розміру відсотків за договором позики, оскільки вказані відсотки є обґрунтованими лише за період з 2 серпня 2021 року по 1 вересня 2021 року та підлягають стягненню у розмірі 3600,00 грн.
Отже, у зв'язку зі зміною розміру відсотків змінюється загальна сума заборгованості і підлягає до стягнення 18600,00 грн. (15000,00 грн - позика та 3600,00 грн - відсотки за користування позикою).
Таким чином, рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення,- про часткове задоволення позову.
Щодо посилання відповідача на застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У ч. 1 ст. 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Тобто строки, передбачені статтею 257 ЦК України (загальна позовна давність) продовжено на строк дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З даним позовом ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося 26 лютого 2025 року.
При цьому, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.
Законом України №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року виключено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, враховуючи факт продовження загального строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п. 12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п. 19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки за вимогою про стягнення заборгованості продовжено.
Вказані обставини свідчать про те, що позов подано у межах строку позовної давності.
Оскільки за подання позовної заяви ТОВ «Фінпром Маркет» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а позовні вимоги задоволено частково ( на 36,60 %), тому понесені судові витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду першої інстанції підлягають стягненню з відповідача у розмірі 886,60 грн. ( 2422,40 грн. х 36,60 %), та витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 1281 грн. (3500 грн. х 36,60 %).
Крім того, відповідно до підпункту в) пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмірі 3633,60 грн, тому з позивача ТОВ «Фінпром Маркет» на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2303,70 грн., пропорціно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено ( 3633,60 грн. х 63,40 %).
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №75999426 від 2 серпня 2021 в сумі 18600,00 грн., з яких: 15 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом, 3600,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 886 грн. 60 коп. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1281 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 2330 грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді: