Справа №:755/20881/25
Провадження №: 2-о/755/690/25
"03" лютого 2026 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Савлук Т.В.,
секретаря судових засідань - Лазоренко Н.В.,
учасники цивільного процесу:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - адвокат Гордієнко Ю.П.,
представник заінтересованої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Десята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин,
ОСОБА_1 , діючи через представника - адвоката Гордієнка Ю.П., звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва в порядку окремого провадження із заявою про підтвердження факту наявності родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 жовтня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Десята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року задоволено клопотання представника заявника - адвоката Гордієнка Ю.П. про витребування письмових доказів.
Витребувано з Десятої Київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи: номер у Спадковому реєстрі 74355484, номер у нотаріуса 430/2025, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року задоволено клопотання представника заявника - адвоката Гордієнка Ю.П. про допит свідків у режимі відеоконференції.
Доручено Пирятинському районному суді Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції в приміщенні цього ж суду та участь ОСОБА_3 , ОСОБА_5 для допиту в якості свідків у судовому засіданні.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гордієнко Ю.П. у судовому засіданні просили заяву про встановлення факту родинних відносин задовольнити, додаткового пояснили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який був рідним братом заявника. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, у тому числі, на квартиру АДРЕСА_1 . 18 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини до Десятої київської державної нотаріальної контори. 18 липня 2025 року була заведена спадкова справа № 430/2025, однак свідоцтво про право на спадщину за законом нотаріусом не видано з огляду на відсутність доказів родинних стосунків ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_2 .
Представник заінтересованої особи Десятої київської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила ухвалити рішення згідно з нормами чинного законодавства.
Вислухавши заявника та його представника - адвоката Гордієнка Ю.П., дослідивши матеріали цивільної справи, надавши належну оцінку обставинам наведеним заявником та меті звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, суд дійшов наступних висновків.
Порядок розгляду справ про встановлення юридичних фактів врегульовано статтями 315-319 Цивільного процесуального кодексу України.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій; 2) для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення; 3) встановлення факту не має бути пов'язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду; 5) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України у порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, серед іншого, родинних відносин між фізичними особами.
В судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Родинними стосунками (у праві) є кровний зв'язок між людьми (або кровне споріднення), з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків.
Як роз'яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - Полтавська область, Пирятинський район, село Харківці.
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - Полтавська область, Пирятинський район, село Харківці.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26 березня 1996 року ОСОБА_2 був власником квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - Україна, місто Київ, що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 23 лютого 2025 року, актовий запис № 3072.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). (ст. 1216 Цивільного кодексу України)
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 Цивільного кодексу України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 Цивільного кодексу України). Згідно з чч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Виходячи з положень статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 1.2. Розділу І Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Пунктом 3 Розділу ІІ Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, передбачено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
18 липня 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17 вересня 2025 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Гаєвською О.О. винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не надано документів, які б підтверджували факт родинних відносин між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 .
При розгляді даної заяви заявник зобов'язаний довести перед судом на час відкриття провадження обставини щодо кола спадкоємців, чи існує спір про право на спадкове майно, чи впливає встановлення цього факту на спадкові права та обов'язки інших осіб та обставини, які мають значення для справи.
Як роз'яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Родинні відносини можуть підтверджуватися будь-якими документами, які містять необхідні відомості.
До заяви про встановлення факту родинних відносин, у якій зазначається мета, для якої заявник просить встановити цей факт, повинні додаватися докази, які підтверджують наявність даного юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, по господарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів РАЦСу про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; покази свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого з заявником (сусіди, куми, друзі, інші родичі і т.д.).
Для доведення факту наявності родинних стосунків між ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_2 заявником долучено особисті документи родичів за походженням, а саме копії наступних документів: свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 , свідоцтво про укладення шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Виходячи зі змісту п. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. (ст.90 Цивільного процесуального кодексу України)
Для доведення обставин у справі щодо наявності факту родинних стосунків між ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_2 представником заявника подано клопотання про виклик у судове засідання свідків - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які у судовому засіданні пояснили, що заявник ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 були рідними братом та сестрою, вони постійно спілкувалися і зберігали нормальні відносини. ОСОБА_2 був особою з інвалідністю І групи, який потребував сторонньої допомоги та догляду. Рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради депутатів трудящих м. Києва заявника ОСОБА_1 призначено піклувальником ОСОБА_2 . Свідкам достовірно відомо, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , сумніву стосовно їх родинних відносин у них ніколи не виникало, ці обставини вони підтвердили у судовому засіданні під присягою.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним братом заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявність родинних стосунків між ними підтверджується долученими до справи документами та показами свідків, які беззаперечно свідчать про встановлення родинних стосунків між родичами за походженням.
Встановлення даного факту має для заявника ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки остання, як спадкоємець за законом, має намір прийняти спадщину щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Десята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 247, 263-265, 293, 315, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Десята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, - задовольнити.
Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.