Справа № 755/1282/26
№ 1-кп/755/746/26
"03" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026000000000066 від 19.01.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджанської Республіки, азербайджанця, громадянина України, із середньою освітою, працюючого ФОП, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026000000000066 від 19.01.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.09.2025 року ОСОБА_5 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.
Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , яке у судовому засіданні підтримав, зазначивши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати, обвинувачений може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити вчинення правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, тому, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Зокрема, у разі задоволення клопотання, прохав залишити розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.12.2025 року та покласти відповідні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Захисник ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання, оскільки наведені у ньому ризики не підтверджені письмовими доказами, тобто, ризики відсутні. Щодо ризику переховування, то такий ризик прокурор обґрунтовує тяжкістю можливого покарання, однак, це не є достатньою підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то під час досудового розслідування обвинувачений йому сприяв, раніше не судимий. Крім того, прохав долучити до матеріалів кримінального провадження характеризуючі його підзахисного матеріали, зазначивши, що обвинувачений перебував на військовій службі, до якої мобілізувався за власним бажанням, вступив до лав ЗСУ та є учасником бойових дій, має грамоти, одружений, має постійне місце проживання, є громадянином України та, відповідно до протоколів допиту, його підзахисний вину визнає. Зокрема, визначений обвинуваченому розмір застави є неспівмірним із тяжкістю кримінального правопорушення та матеріальним станом останнього, тому, прохав відмовити у задоволенні клопотання та обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю з покладенням відповідних обов'язків або зменшити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши заявлене клопотання, суд приходить до наступного.
Так, згідно зі ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 висунуто обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.
Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу, суд вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому, відсутні.
Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до семи років, а тому, знаючи про можливу міру покарання, може переховуватись від суду та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню. Таким чином, зазначене свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
У той же час, слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 п. 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Отже, дослідивши матеріали клопотання та наявні документи, суд, з урахуванням характеру інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, доведених ризиків, вважає, що застава в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на дату розгляду клопотання становить 1 664 000 грн., здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків та його процесуальну поведінку.
Відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; прибувати до суду із встановленою періодичністю; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Обов'язки, передбачені ч. ч. 5, 6 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Крім того, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до обвинуваченого та накладає відповідні зобов'язання не тільки на обвинуваченого, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за обвинуваченого (заставодавця). Так, застава забезпечує виконання обвинуваченим обов'язків, покладених на нього як процесуальним законом, так і обов'язків, покладених судом, що передбачені пунктами 1-9 частини 5статті 194 КПК, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Застава як вид запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків з умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК). При цьому, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Тобто, застава забезпечує дієвість кримінального провадження, що обумовлюється забезпеченням виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Зі змісту ст. ст. 194, 199 КПК України слідує те, що під час розгляду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених, суд має перевірити існування ризиків, які були заявлені прокурором, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України та чи є обставини, що обґрунтовують необхідність покладення таких обов'язків.
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено судом, заявлені в клопотанні ризики не зменшилися та існують на даний час, оскільки наявні у матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 315, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком не більше двох місяців, тобто до 03 квітня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 1 664 000 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; прибувати до суду із встановленою періодичністю; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя