Справа №:755/7034/23
Провадження №: 1-кп/755/59/26
"03" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника- адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023100040001732, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 11 травня 2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 13.04.2000 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 206 КК України (в редакції 1960 року) до 1 року позбавлення волі з відстрочкою виконання покарання 1 рік;
- 17.11.2000 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 81, 43 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 18.07.2007 Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 393, ст. 198, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі, 26.04.2013 звільнений по відбуттю строку покарання;
- 23.11.2021 Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України до 10 років позбавлення волі, 24.12.2021 звільнений з «Харківського слідчого ізолятора» по відбуттю строку покарання;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
установив:
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12023100040001732, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 11 травня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У межах кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін якого було продовжено до 12.02.2026 року включно.
Вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Прокурором в судовому засіданні було подано письмове клопотання щодо продовження обвинуваченому, застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що на даний час встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки усвідомлює тяжкість можливого покарання, з огляду на те, що неодноразово судимий; обвинувачений, перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілого з метою зміни показів або створення собі алібі, про що свідчить характер та спосіб вчинених ним протиправних дій відносно потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність, враховуючи те, що має не зняті та не погашені судимості за вчинення корисливих тяжких злочинів, ніде офіційно не працює та не має постійного джерела доходів, що може спонукати його до вчинення нових злочинів.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні внесене клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні, з підстав, викладених в них.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання, просив врахувати, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, та застосувати домашній арешт в нічний час доби. Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.
Заслухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 178, 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; оцінити, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень Глави 18 КПК, яка визначає порядок вирішення наведеного вище питання, під час вирішення зазначеного вище питання на стадії досудового розслідування встановленню підлягає низка чинників: чи є підозра обґрунтованою; чи є достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
В той же час, Главою 28 КПК визначено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом.
Таким чином, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
Так, в ході обговорення питання доцільності продовження строків дії застосовуваного до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено наступне.
Так, в ході обговорення питання доцільності продовження строків дії застосовуваного до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 є раніше неодноразово судимою особою, неодружений, непрацевлаштований, має зареєстроване місце проживання в м. Києві.
Оцінюючи ризики, що наявні у кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приймає до уваги, що з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення останній може переховуватись від суду, адже обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а тому існує реальний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. У контексті цього ризику судом враховується і те, що обвинувачений наразі непрацевлаштований, не має стабільних та офіційних доходів, що може спонукати його до продовження неправомірної діяльності.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Встановлені судом у кримінальному провадженні ризики є наявними, обґрунтованими та такими, що можуть справдитись з великим ступенем вірогідності.
Втім, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Radonjic and Romic v. Serbia» (заява № 43674/16, рішення від 04.04.2023) згідно з усталеною практикою Суду, презумпція статті 5 є такою, що трактується на користь звільнення. Як встановлено у справі «Neumeister v. Austria» (27 червня 1968 р. §4), друга частина статті 5 § 3 не дає судовим органам вибору між притягненням обвинуваченого до суду протягом розумного строку або тимчасово звільнити його до судового розгляду. До моменту засудження він повинен вважатися невинним, і мета положення, яке розглядається, полягає в тому, щоб вимагати його тимчасового звільнення після того, як його тривале тримання під вартою перебуває бути розумним (див. «Bykov v. Russia», № 4378/02, § 61, «Buzadji», §89).
Як встановлено з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України 20.01.2025 року, та ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого неодноразово продовжувався.
З огляду на встановлені в судовому засіданні дані про особу ОСОБА_5 , який має постійне місце проживання, тривалість перебування обвинуваченого під вартою, а також те, що місце перебування потерпілого та свідків не встановлене, ухвали суду не виконуються, заявлені ризики, які приймалися судом до уваги під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому та продовження строку дії такого запобіжного заходу на даний час втратили свою значущість, суд дійшов висновку про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, із забороною залишати своє місце проживання з 22 години до 06 години наступного дня, який, на думку суду, з урахуванням всіх обставин справи, буде достатнім запобіжним заходом, що забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та спроможний запобігти спробам переховуватися від суду.
Крім того, суд вважає за необхідне в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого відповідні обов'язки, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Керуючись ст.ст. 331, 376 КПК України, суд,-
постановив:
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому в період часу з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. наступної доби залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги, а також необхідності прибути до укриття чи бомбосховища.
Звільнити негайно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та зобов'язати невідкладно прибути до місця свого проживання.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконання покладених на нього обов'язків.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК, визначити до 03 квітня 2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали для виконання передати до органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого.
Ухвала судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_6