Дата документу 11.02.2026Справа № 554/13189/25
Провадження № 1-кп/554/186/2026
11 лютого 2026 року місто Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 62025170010001188 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Саки, Автономної республіки Крим, Україна, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта професійно-технічна, одружений, військовослужбовець ЗСУ, раніше не судимий;
у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
ОСОБА_4 призваний на військову службу за мобілізацією 16.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.04.2025 року за №110 солдата ОСОБА_4 , курсанта 5 навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки, переведено до 1 навчального взводу зв'язку 12 навчальної роти зв'язку, для подальшого проходження у військовій частині НОМЕР_1 .
09.05.2025 о 21 год 15 хв., в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, п.п.1, 2 ст.1, п.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, самовільно залишив місце служби, а саме розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , час проводив на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов'язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь.
23.07.2025 ОСОБА_4 з'явився до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м.Полтава за адресою м.Полтава, вул.Гоголя, буд 25, в зв'язку з чим кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_4 умисно самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану тривалістю понад три доби, тобто вчинив злочин, передбачений ч.5 ст.407 КК України.
Під час судового розгляду обвинувачений заявив про часткове визнання вини, тому судом було ухвалено здійснювати судовий розгляд із дослідженням всіх доказів сторони обвинувачення та захисту.
В подальшому, обвинувачений заявив, що він визнає вину в повному обсязі, підтверджує всі фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті.
У зв'язку з цим захисником заявлено клопотання про зміну обсягу дослідження доказів та про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а тому необхідно обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого. Обвинувачений погодився з думкою захисника. Прокурор не заперечував проти запропонованого захисником обсягу дослідження доказів.
Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд змінив обсяг дослідження доказів та відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.
Суд роз'яснив, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.
Сторони кримінального провадження проти такого рішення суду не заперечували. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого.
В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро кається. Бажає продовжити проходження військової служби в Збройних Силах України. Показав, що з січня 2025 року мобілізований для проходження служби в ЗСУ. Служив у ВЧ НОМЕР_1 . 09 травня 2025 року у зв'язку із незадовільним станом здоров'я вирішив покинути ВЧ, для чого викликав таксі та поїхав до м.Полтава. Проживав в себе вдома. Потім викликав поліцію та повідомив, що перебуває у СЗЧ.
Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно за ч.5 ст.407 КК України.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Таким чином, відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, беручи до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має бажання продовжити службу в ЗСУ, обставину, що пом'якшує покарання, думку прокурора, обвинуваченого, захисника, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.5 ст.407 КК України, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази, процесуальні витрати відсутні.
23 липня 2025 року обвинуваченого затримано в залі суду на виконання ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу.
Таким чином, необхідно зарахувати обвинуваченому у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення.
З метою виконання вироку необхідно залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі вищенаведеного, керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили залишити без змін.
Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, тобто з 23 липня 2025 року по день набрання вироком суду законної сили.
Відповідно до ст.532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Полтави.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому, в порядку, визначеному ст.376 КПК України.
Суддя ОСОБА_1