"11" лютого 2026 р. Справа № 363/7566/25
11 лютого 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП,-
До суду надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №533435 від 06.12.2025 року слідує, що 06.12.2025 року о 16 год. 00 хв. в с. Нові Петрівці по вул. Свято-Покровська, 222, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «RENAULT KANGOO», д/н НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 (дати дорогу), із-за чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Субару», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 10.2 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким є обов'язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» від 14.10.2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження. А відтак, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Відповідно до ст. 1 КУпАП України, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність,
права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Стаття 14 ЗУ "Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» - поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 1.3 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п. 10.2 ПДР України - виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Суд звертає увагу на те, що згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема і своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Таким чином, зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення,
зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції ст. 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складів зазначених правопорушень.
Так, зі змісту протоколу серії ЕПР1 за №533435 від 06.12.2025 року слідує, що 06.12.2025 року о 16 год. 00 хв. в с. Нові Петрівці по вул. Свято-Покровська, 222, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «RENAULT KANGOO», д/н НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 (дати дорогу), із-за чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Субару», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 10.2 ПДР України.
Зазначеним протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано обставини вчинення правопорушення, в ньому відображені необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості. Так, протокол оформлений компетентною уповноваженою особою в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, в протоколі викладено місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Зміст протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП вказує на факт роз'яснення його процесуальних прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що зроблена відмітка у протоколі. Вказаний протокол підписано особою, що його склала та самим ОСОБА_1 , у відповідній графі протоколу ОСОБА_1 власноруч зазначив, що згоден.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам, установленим ст. 256 КУпАП та Інструкції за №1376.
Також, обставини, викладені в цьому протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами, а саме:
Так, зі змісту письмових пояснень водія ОСОБА_1 , доданих до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він дійсно керував зазначеним в протоколі транспортним засобом, виїхав з другорядної дороги від магазину «Фора». Так, при виїзді на головну дорогу в транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 врізався автомобіль марки «Субару», який виконував обгін маршрутки, що зупинилась перед пішохідним переходом, щоб пропустити людей.
Письмовими поясненнями водія ОСОБА_3 підтверджується, що він 06.12.2025 року близько 16 год. 00 хв. керував зазначеним в протоколі автомобілем марки «Субару» та рухався по вул. Свято-Покровська в м. Вишгороді в напрямку с. Старі Петрівці в крайньому правому ряду зі швидкістю приблизно 40 км/час. В цей час, з правого боку, зі сторони магазину «Фора» виїжджав автомобіль марки «RENAULT KANGOO» та повертаючи праворуч вдарив його автомобіль.
ОСОБА_3 в судовому засіданні 11.02.2026 року зазначені пояснення підтримав та просив суд врахувати їх під час вирішення справи.
Крім того, вина ОСОБА_1 в порушенні ним п. 10.2 ПДР України підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №533435, що складений у його присутності та підписаний останнім, схемою місця ДТП від 06.12.2025 року, письмовими поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , копією посвідчення НОМЕР_3 , повідомленням інспектора САП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, витягом з ІПС МВС України «Армор».
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих,
чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Оцінивши досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що дії водія ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, вину останнього суд вважає доведеною.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, наслідки вчиненого ним правопорушення та ступінь його вини, відсутність обтяжуючих обставин вчинення правопорушення, суд вважає, що адміністративним стягненням, необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 , у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобіганню вчиненню ним нових правопорушень повинна бути міра відповідальності у виді штрафу в межах санкції статті, за якою він притягується до відповідальності.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 33, 40-1, 124, 283, 284 КУпАП, суд,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок на користь держави.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів.
Суддя Дьоміна О.П.