Справа № 296/10548/24
2/296/970/25
"20" серпня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
за участю секретаря судового засідання Пшегалінській К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» у листопаді 2024р. звернулось до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 104034605 від 01.04.2021р. у розмірі 39200,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 01.04.2021р. між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено кредитний договір № 104034605, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу грошові кошти у сумі 8000,00 грн., строком на 30 днів до 01.05.2021р., із можливою пролонгацією та сплатою процентів за користування кредитом.
Відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.
Згідно умов договору відступлення прав вимоги №04Т від 08.07.2021р. ТОВ «МІЛОАН» відступило, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.
В подальшому, 24.01.2022 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ укладено договір факторингу № 1/15 , у відповідності до умов якого та згідно додатку № 1 до договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 104034605 від 01.04.2021р.
Згідно додатку № 1 до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПІНГ ПОНГ» становить 39200,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн.; заборгованість за відсотками - 31200,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, представник ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» просить суд вимоги позовної заяви задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача у поданій заяві просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
На адресу суду 18.07.2025р. надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» про зміну назви позивача з ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» на ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».
Ухвалою суду 20.08.2025р. заяву ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» про зміну назви позивача задоволено, та змінено назву позивача на ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».
Відповідач в судове засідання не з'явився, судові повістки, направлені на його адресу, повернені відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення виходячи з наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.04.2021р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №104034605 (а.с. 46-54).
Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Пунктами 1.2, 1.3. договору передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн., кредит надається строком на 30 днів з 01.04.2021р.
Термін повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом - 01.05.2021 року (п.1.4. договору).
Пунктом 1.5.2 договору передбачено проценти за користування кредитом 7200,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Також сторони погодили стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом, яка становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).
Згідно п.1.7 договору тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п 2.1. договору про споживчий кредит кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Пунктом 3.3.2. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Цей кредитний договір укладався в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі системі товариства та допустимий, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1 договору).
З платіжного доручення №26406342 від 01.04.2021р. вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» на виконання умов договору №104034605 перерахувало на платіжну карту № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 кредитні кошти за договором у розмірі 8000,00 (а.с. 67).
З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2021р. ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за договором про споживчий кредит №104034605, що підверджується копією договору про відступлення права вимоги №04Т, а також витягом з додатку до договору (а.с. 31-39, 40-45).
У подальшому, 24.01.2022р. ТОВ «Діджи Фінанс» відступило ТОВ "Фінансова компанія "Пінг-Понг" права вимоги за договором про споживчий кредит №104034605 від 01.04.2021р., що стверджується копією договору факторингу №1/15 та витягом з додатку до договору (а.с. 57-61, 62-63).
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022р. вбачається, що за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 39200,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн.; заборгованість за відсотками - 31200,00 грн. (а.с. 21).
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та необхідність погашення заборгованості ТОВ «ФК «Пінг-Понг» повідомило ОСОБА_1 шляхом направлення на її адресу досудової вимоги за вих. № 104034605-АВ від 02.09.2024р. (а.с. 68).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1 частини першої статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи договір про споживчий кредит №104034605, анкета-заява на кредит № 104034605, платіжне доручення №26406342 від 01.04.2021р. свідчать про те, що сторонами по справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору та відповідачем отримано кредит в сумі 8000,00 грн. В свою чергу, ОСОБА_1 отримала та ознайомилась з інформацією про умови кредитування, зокрема, щодо: суми кредиту, відсоткової ставки, пролонгації строку дії договору; процентної ставки, яка нараховується з моменту пролонгації договору; розміру комісії за оформлення кредиту, що свідчить про досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних процентів та комісії.
Судом встановлено, що отримані за кредитним договором кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а тому враховуючи вимоги ч.1 ст.530 ЦК України, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та нарахованих відповідно до умов договору відсотків, що разом становить 15200,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту -8000,00 грн, заборгованість за відсотками - 7200,00 грн.
Разом з тим не підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення відсотків, нарахованих поза межами строку дії кредитного договору з 02.05.2021р. по 03.06.2021р., оскільки суду не надано доказів того, що кредитний договір було пролонговано відповідно до положень п.п. 2.2.1 та п.2.3 кредитного договору.
Так, згідно правових позицій Верховного Суду, висвітлених, зокрема, у справах №296/10217/15-ц від 07.07.2020 р., №912/1120/16 від 04.02.2020 р. №910/18943/20 від 27.07.2021 р. право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Враховуючи зазначене заявлені вимоги ТОВ Фінансова Компанія «Солвентіс» підлягають до часткового задоволення.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Див. рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).
З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» та адвокатом Білецьким Б.М. 07.08.2024р. укладено Договір №43657029 про надання правничої допомоги, а також додаткову угоду до договору від 30.09.2024 (а.с. 26-30, 64).
Відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом та детальним описом робіт загальна сума понесених витрат за надані послуги адвоката становить 6000,00 грн. (а.с. 15, 25).
За змістом частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Судом встановлено, що заяв про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у відсотковому співвідношенні до задоволених позовних вимог, що становить 2326,00 грн.
Разом з тим, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору 939,16 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд -
Керуючись ст.4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором №104034605 від 01.04.2021р. у розмірі 15200,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2326,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 939,16 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Корольовським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира в 30-денний строк з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя В. П. Маслак