Справа №295/2274/26
Категорія 38
2/295/2498/26
(про повернення позовної заяви)
"11" лютого 2026 р. м. Житомир
Суддя Богунського районного суду міста Житомира Єригіна І.М., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю « Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договороми,
10.02.2026 року до Богунського районного суду міста Житомира надійшли матеріали вказаного позову, де позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №09636-06/2025 від 04.06.2025 року, кредитним договором №2346720 від 02.06.2025 року, кредитним договором №71845593 від 02.06.2025 року, що були укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп»», Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником яких є ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», у загальному розмірі 133 222,56 грн.
Дослідивши матеріали поданої позовної заяви, суддя дійшов наступного висновку.
Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов'язок, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
Як убачається із змісту позовної заяви, предмет спору становлять вимоги, відповідно до яких позивач ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами, які укладені із Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп»», Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником яких є позивач.
Статтею 188 ЦПК України визначено підстави та порядок об'єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Тобто, об'єднані в одне провадження можуть бути декілька позовних вимог, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших (похідні вимоги).
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються пов'язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.
Метою об'єднання позовних вимог є можливість досягти процесуальної економії, ефективного використання процесуальних засобів для відновлення порушеного права, а також, унеможливлення ухвалення інших рішень за однакових обставин.
Отже, порушенням правила об'єднання позовних вимог є об'єднання непов'язаних між собою вимог.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
З наведеного слідує, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами та водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав та водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20.
Підставами виникнення спірних правовідносин сторін у цій справі є три окремі кредитні договори, кожен із яких породжує різні взаємні права та обов'язки, що обумовлено відмінністю в умовах договорів, а саме: суми кредиту, розміру відсотків за користування кредитними коштами, а також строків їх повернення.
Позивачем фактично об'єднано три позовні вимоги, які не пов'язані між собою підставою їх виникнення та поданими доказами за різними, самостійними, не пов'язаними між собою кредитними договорами в одну позовну вимогу із загальною сумою, що свідчить про відсутність ознаки однорідності спірних правовідносин та підстав їх виникнення.
Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).
Отже, вимоги про стягнення шкоди у визначеному позивачем розмірі за кожним окремим кредитним договором є самостійними вимогами, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення однієї з них не залежить задоволення інших.
Критерії пов'язаності договорів щодо одного позичальника між собою не є достатніми для застосування правил об'єднання позовів у розумінні статті 188 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений в постановах Верховного Суду Касаційного господарського суду від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 та від 25.07.2019 у справі №916/2733/18.
Об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду.
Частини 3 та 4 ст. 44 ЦПК України визначають, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Отже, пред'явивши вимоги про стягнення заборгованості по різним кредитним договорам, позивач порушив правила об'єднання позовних вимог, визначені статті 188 ЦПК України, оскільки такі позовні вимоги не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, такі вимоги не є основними та похідними, вимоги заявлені з різних підстав. За поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню окремі спори з різним предметом спору щодо стягнення заборгованості за різними кредитними договорами, указані вимоги не є однорідними і такими, які нерозривно пов'язані між собою.
Відтак заявлені вимоги не можуть бути об'єднані в одне провадження та спільний їх розгляд є неможливим. Під час розгляду справи суд має надати оцінку умовам кожного з укладених договорів та правовій природі кожного з них, а також встановити обставини щодо виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, обставин укладення договорів, дотримання їх умов сторонами, а також правомірність заявлених до стягнення сум, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов'язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач. При цьому, судом не встановлено наявності підстав для застосування положень статті 188 ЦПК України щодо роз'єднання позовних вимог.
Позивач з власної ініціативи об'єднав позовні вимоги без дотримання правил об'єднання позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Частиною шостою статті 188 ЦПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті може роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.
Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі роз'єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.
Оскільки позивачем було порушено правила об'єднання позовних вимог та сплачено судовий збір, виходячи із загальної суми позову, а після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується, то в цьому випадку застосування судом положень ч. 6 ст.188 ЦПК України і роз'єднання позовних вимог не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства та призведе до безпідставного зменшення судових витрат.
Відповідно до частини 7 статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
З огляду на те, що позивачем було порушено правила об'єднання основних позовних вимог, за відсутності підстав для застосування положень статті 188 ЦПК України про роз'єднання позовних вимог на стадії відкриття провадження у справі, а також, задля недопущення штучного створення підстав для залишення позовних заяв без руху щодо їх форми, змісту, оплати судового збору та виконання інших вимог ст. 175, 177 ЦПК України, суд дійшов висновку про повернення заяви позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 20, 44, 185, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договороми - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Суддя І.М. Єригіна