Справа № 168/1215/25
Провадження № 2/168/98/26
10 лютого 2026 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Малюти А.В.,
секретаря судового засідання -Сулеви Н.С.,
розглянувши в смт. Стара Вижівка в залі суду у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник позивачів Філончук Наталія Володимирівна, до Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок в порядку спадкування,
учасники справи не з"явилися,
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати за ними в порядку спадкування право на завершення приватизації по 1/3 частки за кожною на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,12 га, та її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Що залишилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги обґрунтували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік та батько позивачів. При житті спадкодавцю передано безкоштовно у приватну власність та користування земельні ділянки. Проте, при житті спадкодавець не завершив процедуру оформлення права власності на земельні ділянки. Тому адвокат просив суд визнати за позивачами по 1/3 частки за кожним в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації на земельні ділянки.
Відповідач Старовижівська селищна рада Ковельського району Волинської області відзиву на позов не подав.
Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивачів - адвокат Філончук Н.В. подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності. Позов підтримала та просила його задовольнити.
Від Старовижівської селищної ради до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності їхнього представника. Проти задоволення позову не заперечили.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 09.00 год. 10 лютого 2026 року. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд у порядку загального позовного провадження. Запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву. Витребувано від приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Бабич Н.Г. спадкову справу (належним чином завірені копії документів), заведену після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач подав до суду заяву про визнання позовних вимог. Дана обставини, в силу вимог статті 206 ЦПК України, серед інших, є підставою для задоволення позову, оскільки визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Відповідно до частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому частиною 2 статті 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фактичні обставини встановлені Судом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько та чоловік позивачів ОСОБА_4 . Що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17 квітня 2024 року, свідоцтвами про народження позивачів серії НОМЕР_2 від 11 червня 2013 року, серії НОМЕР_3 від 11 червня 2013 року, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 29 серпня 1993 року.
ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . На момент його смерті в будинку також були зареєстровані позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли його дружина ОСОБА_1 та діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом постійного проживання із спадкодавцем, як спадкоємці за законом першої черги. Про що подали заяви нотаріусу.
10 вересня 2024 року приватним нотаріусом Бабич Н.Г. було заведено спадкову справу № 133/2024 після смерті ОСОБА_4 .
Рішенням сесії Старовижівської селищної ради від 25 вересня 1997 року № 90 «Про передачу у приватну власність і користування земельних ділянок» передано ОСОБА_4 безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,12 га.
При житті спадкодавець ОСОБА_4 не завершив процедуру оформлення права власності на земельну ділянку, яка надавались рішенням сесії Старовижівської селищної ради від 25 вересня 1997 року. Документи, що підтверджують право власності не отримав.
Доказів про існування інших спадкоємців за заповітом, за законом, чи таких, що мають право на обов'язкову частку, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 судом не встановлено.
Із свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна від 15 листопада 2004 року, виданого Старовижівською селищною радою вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 .
Приватним нотаріусом Бабич Н.Г. видано позивачам свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .
Оцінка Суду
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не прийнялися внаслідок його смерті.
Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавця ОСОБА_5 відкрилась спадщина на майно та майнові права, що належали спадкодавцю на день смерті.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини він не заявив про відмову від неї.
Згідно з статтею 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.
ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України.
Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: - цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; - свідоцтвом про право на спадщину.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: - ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; - виготовлення технічної документації на земельні ділянки; - визначення меж земельної ділянки в натурі; - погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; - одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; - реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина 3 статті 116 ЗК України).
Як встановлено в судовому засіданні, спадкодавець за життя не завершив приватизацію зазначених вище земельних ділянок та не отримав правовстановлюючі документи на землю. Що унеможливлює спадкування позивачами земельних ділянок.
Із урахуванням зазначених вище вимог, суд вважає, що позивачі є спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 . У визначений строк позивачі звернулися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини. У зв'язку із подання цієї заяви нотаріальною контрою відповідно до законодавства України було заведено спадкову справу. Однак свідоцтво про право на спадщину за законом не було видано в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно у спадкодавця.
Враховуючи те, що на спадкове майно, окрім позивачів, інших спадкоємців немає, що підтверджуються копією спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , суд вважає за доцільним задовольнити позов.
Що узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду (Постанова від 20 березня 2019 року, справа № 350/67/15-ц, провадження № 14-652цс18).
Суд, давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивачів в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи клопотання позивачів, витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачами.
Керуючись статтями 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України,
на підставі статтей 1268-1262, 1266, 1268 ЦК України,
пункту 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України,
суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник позивачів Філончук Наталія Володимирівна, до Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок в порядку спадкування- задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації по 1/3 частки за кожним, земельної ділянки та здійснення реєстрації права власності площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення ухвалене і надруковане, перебуваючи в нарадчій кімнаті, 10 лютого 2026 року в єдиному екземплярі.
Ім'я (найменування) сторін :
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 19.12.1995 року Старовижівським РВ УМВС України у Волинській області.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ;
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ;
Представник позивачів: ОСОБА_6 , НОМЕР_9 ; адреса: АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1055 від 02.11.2018 року.
Відповідач: Старовижівська селищна рада Ковельського району Волинської області, юридична адреса: смт Стара Вижівка пл.Миру,3, Ковельський район, Волинська область. Код ЄДРПОУ 04333224.
Суддя А.В.Малюта