03 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 646/9112/24
провадження № 22-ц/818/276/26,184/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Мальованого Ю.М.
сторони по справі:
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційні скарги Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2025 року та додаткове рішення того ж суду від 08 травня 2025 року та апеляційну скаргу Лисенко Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення того ж суду від 08 травня 2025 року у складі судді Шиховцової А.О.-
В серпні 2024 року АТ «ТАСКОМБАНК» ( надалі Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості станом на 12.08.2024 за заявою-договором №601/2449275-СК про надання кредиту від 04.04.2016 у загальному розмірі 123 682,32 грн, з яких 65450,79 грн - заборгованість за тілом кредиту, 58231,53 грн - заборгованість за відсотками, поклавши на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Позов було обґрунтовано тим, що 04.04.2016 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір №601/2449275-СК про надання кредиту на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (з можливістю встановлення кредитного ліміту). Відповідно до Заяви-договору №601/2449275-СК та Умов надання та обслуговування кредитної лінії позивач надав позичальнику грошові кошти на наступних умовах: сума максимального кредитного ліміту - 65 500, 00 грн; тип кредиту - кредитна лінія; строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк; процентна ставка за користування кредитним лімітом: за період з 04.04.2016 по 30.11.2017- 48,00 %; за період з 01.12.2017 по 31.01.2019- 39,60%; за період з 01.02.2019 по 31.12.2021- 43,20%. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що публічна пропозиція ПАТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, розміщені на сайті www.tascombank.com.ua, умови підключення до клієнт-банку«ТАС24», Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом з підписаною відповідачем Заявою-договором становлять договір банківського обслуговування, та є невід'ємними частинами. Також відповідач підтвердила факт ознайомлення, обізнаності та розуміння Публічної пропозиції ПАТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Правил обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифів Банку, просила відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів та виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку; надала свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку (погоджується відповідним рішенням Банку) згідно внутрішніх нормативних документів банку. Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений у договорі, що підтверджується випискою. Отже, позивач свої зобов'язання за кредитом та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі відповідно до умов договору. Разом з тим, відповідач умови кредитного договору припинила виконувати, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернула. Неодноразовими телефонними повідомленнями відповідача сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни. Своїх зобов'язань за договором ОСОБА_1 не виконала, в зв'язку з чим має перед позивачем непогашену заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 123 682,32 грн, з яких 65450,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 58231,53 грн. - заборгованість за відсотками.
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2025 року в задоволені позовних вимог АТ «Таскомбанк» було відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що на підтвердження наявної у відповідача заборгованості перед АТ «Таскомбанк», позивачем надано докази, з яких не вбачається факт перерахування на рахунок відповідача грошових коштів в розмірі 65 500 грн та складені позивачем розрахунки заборгованості. При цьому, надані позивачем розрахунок заборгованості та є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такі розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому такі самі по собі без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником вони не є підтвердженням наявності заборгованості. Таким чином, відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, зазначений в розрахунку, є правильним.
Додатковим рішенням суду від 08.05.2025 року стягнуто з Акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Додаткове рішення суду обґрунтоване тим, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Враховуючи вищенаведене, оцінивши характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витрачений адвокатом час, обсяг наданих послуг та значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 10 000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Акціонере товариство «Таскомбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, та стягнути з відповідачки витрати пов'язані зі сплати судового збору.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте необґрунтованим, прийнятим неповним з'ясуванням обставинам, та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. За ствердженнями суду першої інстанції позивачем не надано доказів на підтвердження видачі кредитних коштів відповідачу за договором, та наданий розрахунок заборгованості не містить відомостей, що дозволяли б суду першої інстанції встановити чи дійсно надавались кошти позичальнику. На підтвердження видачі коштів відповідачці та наявності в неї заборгованості за кредитним договором №601/2449275- СК від 12.08.2024 АТ «Таскомбанк» (надалі Банк) подало до суду виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 . Також відповідно до умов кредитного договору №601/2449275- СК від 12.08.2024 року позичальнику було встановлено кредитний ліміт в розмірі 65 500 грн, згідно відомостей , що були відображені у виписці по рахунку. Також апелянт наголошує у своїй апеляційній скарзі на те, що Відповідачка активно користувалась кредитними коштами на власні потреби та вносила кошти на погашення кредитної заборгованості та за відсотками за користування кредитних коштів.
Не погодившись з додатковим рішенням суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, просив рішення суду скасувати т ухвалити нове стягнувши з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд прийняв незаконне рішення, оскільки не уповноважений втручатися у розрахунки гонорару адвоката у разі неподання стороною у справі заперечень щодо не співмірності понесених іншою стороною витрат на правничу допомогу. Як правильно зазначено у додатковому рішенні Основ'янського районного суду м. Харкова від 08 травня 2025 року, згідно з акту виконаних робіт (наданих послуг) від 07.04.2025 року до договору №1 про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 12.11.2024 року та товарного чеку від 12.11.2024 року такі витрати становить 20 000 гривень. Так, звертаю увагу шановного суду, що ціна за договором є визначена у фіксованому розмірі та підлягає стягненню в визначеному договором розмірі. При цьому, для надання розуміння щодо обсягу наданої правничої допомоги в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 07.04.2025 року надано перелік видів правничої допомоги, яка була надана адвокатом з визначенням витраченого часу адвоката. Цим актом визначено час, витрачений адвокатом, який загалом становить 12 (дванадцять) годин. На день сплати гонорару, мінімальна заробітна плата дорівнювала 8000 грн, таким чином рекомендований мінімальний розмір гонорару адвоката за годину роботи дорівнює 2000 грн. Також цими рекомендаціями уточнено, що за годину роботи у цивільній юрисдикції за складання відзиву на позовну заяву рекомендований мінімальний розмір гонорару складає 4000 грн. Таким чином, мінімальний рекомендований розмір гонорару за надання правничої допомоги у цій справі дорівнює 26 000 грн, де 4000 - складання відзиву на позовну заяву, а також 11 годин роботи по 2000 грн дорівнює 22000 грн. З огляду на це, гонорар адвоката у розмірі 20 000 грн є значно нижчим за мінімальний рекомендований розмір. Отже розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим та таким, що підтверджується наданими доказами, відповідає рекомендаціям щодо мінімального розміру гонорару та критеріям визначеним в ЦПК України.
Не погодившись з додатковим рішенням суду АТ «Таскомбанк» також подало апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення суду що прийняте з порушенням норм процесуального права. Апелянт вважає що визначений судом розмір витрат не є співмірними зі складністю справи та не відповідає реальному обсягу виконаної адвокатом роботи.
19 вересня від ОСОБА_2 ,який діє в інетерсах ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк» на рішення суду в якому представник заперечує проти задоволення апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність фактів існування між сторонами у справі договірних відносин на зазначених у позові умовах та видачі відповідачці грошових коштів за кредитним договором №601/2449275 від 12.08.2024 року. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги АТ «Таскомбанк» підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 04.04.2016 року між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» було підписано особисто заяву про відкриття поточного рахунку, операціями за якими можуть здійснюватися із використанням електронних платіжних засобів(а.с.8).
Також до суду першої інстанції надані заява - анкета позичальника на отримання кредитного ліміту підписано особисто ОСОБА_1 від 01.04.2016 року. В даній анкеті зазначено наступне бажана сума кредитного ліміту становить - 15 000 грн (а.с.9) та заява - договір №601/2449275-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки ( з встановленням кредитного ліміту) Кредитна картка « Велика п'ятірка» (а.с.13), яку відповідачка підписала особисто у відділенні банку 04.04.2016 року.
В даній заяві не перечислено яку саме суму кредитних коштів отримала відповідачка, на який саме рахунок позивач надав кошти відповідачу, строк повернення коштів вказано лише в умовах надання та обслуговування кредитної лінії в строк 12 місяців. Мінімальний розмір кредитного ліміту становить 1000 грн, а максимальна сума кредитного ліміту становить 100 000 (13 зворот-14).
На адресу відповідачки було надіслано повідомлення - вимогу від 21.05.2024 року №1675963/70.22 про необхідність сплати заборгованості у розмірі 123 682 грн, що складається 65 450,76 - сума основного боргу, 58 231,53 - заборгованість за відсотками. (а.с.15).
З виписки по особовому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 активно користувалась наданими банком коштами на свої потреби (а.с.18-115).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За змістом статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме з договорів та інших правоичинів.
Відповідно до статті 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банка або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК Українипередбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056 - 1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Договірні правовідносини, що виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг регулюються Законом України від 12 травня1991року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першоїстатті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем заява про відкриття поточного рахунку та заява - договір № 601/2449275-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки ( з встановленням кредитного ліміту) Кредитна картка « Велика п'ятірка» (а.с.13) та Умови надання та обслуговування Кредитної лінії, хоча і підписані відповідачкою не місять істотних умов договору кредиту, атому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Проте, згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Тобто, навіть за відсутності факту дотримання сторонами письмової форми договору, головним для визначення правовідносин між сторонами є факт повного або часткового його виконання сторонами, наявність конклюдентних дій сторін, спрямованих на його укладення та виконання.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що виписки з особового рахунку клієнта банку (банківська виписка з розрахунку позичальника) є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рук коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції здійсненні протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій ( постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 381/1647/21 від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).
Даними виписки із банківського рахунку ОСОБА_1 підтверджується, що відповідач користувався карткою, отримуючи від Банка кредитні кошти та з власної ініціативи, частково здійснювала погашення заборгованості по кредитному договору. За період з 04.04.2016 по 21.06. 2024 загальна сума витрат по рахунку дорівнює 8617,99 грн 99 коп .
В супереч вимог ст.12, 81 ЦК України, відповідач доказів повернення Банку фактично отриманих грошових сум суду не надала, тому зазначений борг складає загальну заборгованість перед банком.
Отже, судом зроблено обґрунтований висновок про недоведеність узгодження між сторонами умов договору кредиту на які посилався Банк в позовній заяві, проте не повно встановлені обставини щодо фактичного користування відповідачкою грошовими коштами та їх розмір та зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення на користь Банку фактично отриманих і не повернутих грошових коштів у розмірі 8617,99 грн 99 коп.
Оскільки доводим апеляційної скарги АТ «Таскомбанк» знайшли своє часткове підтвердження, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення, про часткове задоволення позову.
Як встановлено судом та підтверджують матеріали справи додатковим рішенням суду від 08 травня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень 00 копійок.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат. Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником відповідача надані: договір про надання правничої допомоги та акт виконавчих робіт до договору №1 про надання правничої допомоги від 12 листопада 2024 року. В акті зазначено перелік наданих послуг адвокатом, та відповідно до п.3 гонорар визначено у фіксованому розмірі , що складає 20 000 грн.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
З огляду на предмет спору, те, що справа незначної складності, з урахуванням вимог розумності та справедливості, виваженості та реального обсягу робіт ( зазначені в п.1 - 3 акту виконаних адвокатом робіт послуги фактично є єдиною послугою, доказів виїзду представника відповідача на судові засідання матеріали справи не містять) судова колегія вважає, що наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та стягненню з Акціонерного товариства «Такскомбанк» підлягають понесені відповідачем витрати у розмірі 5000,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ «Такскомбанк» на додаткове рішення підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Відповідно до п. п. в п. 4 ч. 1ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги та апеляційна скарга Акціонерного товариства «Такскомбанк» задоволено частково на 6,97%, тому судовий збір в розмірі 485,41 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Такскомбанк».
Керуючись ст. ст.133,137,141,246,270 ЦПК України, та ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити частково.
Апеляційну Лисенка Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове.
Позовні Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість договором №601/2449275-СК в сумі 8617,99 ( вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн, 99 коп.
Додаткове рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 08 травня 2025 року змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції в розмірі 5000( п'яти тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції в розмірі 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн 41коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.М.Маміна
Ю.Мальований