11 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 638/3741/25
провадження № 22-ц/818/751/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
за участю секретаря - Муренченко С.А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2025 року в складі судді Малахової О.В.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за договором оренди.
Позовна заява мотивована тим, що 10 січня 2020 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» укладено договір оренди приміщення, відповідно до умов якого фізична особа-підприємець ОСОБА_2 передала в тимчасове користування банку приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 132,5 кв. м.
Відповідно до п. 2.2 вказаного договору розмір орендної плати за перший місяць користування приміщенням складав 13 912,50 грн та в подальшому підлягав щомісячній індексації.
10 січня 2020 року сторонами був підписаний акт приймання-передачі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 132,5 кв. м.
15 липня 2020 року між сторонами була укладена додаткова угода, відповідно до якої розмір орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , був збільшений до 186,9 кв.м. Також зміни були внесені в розмір орендної плати яка стала складати 19 624,50 грн за перший місяць орендної плати з подальшою індексацією щомісяця.
15 жовтня 2020 року між сторонами була укладена додаткова угода № 2, відповідно до умов якої розмір орендної плати за користування приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , був збільшений до 22 568,17 грн.
Зазначив, що в порушення вищевказаних вимог відповідач не сплатив орендну плату за користування орендованим приміщенням за період жовтень 2022 рік - 20 квітня 2023 року. ФОП ОСОБА_2 неодноразово зверталася на адресу відповідача з листами, в яких вимагала сплатити існуючу заборгованість. Проте, відповідач відмовлявся сплатити існуючу заборгованість, мотивуючи свою відмову неможливістю використання орендованого приміщення в спірний період з незалежних від нього причин.
Однак, відповідачем не надано жодного та належного доказу даної обставини. Більш того, ключи від орендованого приміщення були направлені на адресу ФОП ОСОБА_2 лише 20 квітня 2023 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 12 квітня 2024 року посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 2223 власником спірного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 став ОСОБА_1 .
Вказав, що 22 квітня 2024 року він надіслав на адресу відповідача лист, в якому повідомив, що він є спадкоємцем ОСОБА_2 та просив сплатити заборгованість з оренди. При цьому в листі була допущена технічна помилка вказана сума боргу в розмірі 181 670,51 грн, про те це не вплинуло на суть самого листа, окрім того у будь-якому разі відповідач відмовився сплачувати заборгованість.
Просив стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в розмірі 150 454,46 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2025 року у позові відмовлено частково, стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в розмірі 85006,77 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1368,66 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просило рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог до АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача. ОСОБА_1 просив рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, стягнути з банку сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги.
Апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» мотивована тим, що в даному випадку, неможливість використання орендованого приміщення була фактичною та безпосередньо спричинена воєнними обставинами. У період часу з 25.02.2022 до 20.09.2022 м. Ізюм Харківської обл. знаходився під тимчасовою окупацією військ рф. Майно, що знаходилось у відділенні, було частково пошкоджено або викрадено. Листом № Е.18.0.0.0./4-220422/6982 від 22.04.2022 ФОП ОСОБА_2 повідомлено про призупинення господарської діяльності банком, у зв'язку з небезпечною ситуацією та неможливістю користування орендованим приміщенням в своїй господарській діяльності. В зв'язку з чим, орендодавця було проінформовано, що банк є звільненим від сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна б/н від 10-01-2020 року на період дії воєнного стану. Листом №E.18.0.0.0/4-230104/20102 від 04.01.2023 враховуючі зауваження до стану приміщення, орендодавця було повідомлено, що банк проводить ремонтні роботи для передачі приміщення в належному стані. Листом №E.18.0.0.0/4-230420/354 вiд 20.04.2023 банком надано інформацію щодо проведення ремонту приміщення та додатково зазначено, що за пошкодження пов'язані з бойовими діями банк відповідальності не несе. Разом з цим, орендодавцю було направлено акт приймання-передачі з протоколом розбіжностей від 23.01.2023 та ключі від приміщення. З боку орендаря умов договору оренди приміщення від 10 січня 2020 року порушено не було. Банк від виконання зобов'язань не ухилявся і своєчасно повідомляв орендодавця про обставини і підстави неможливості використання ним орендованого приміщення, що зокрема підтверджується і актом приймання-передачі від 23.01.2023. Строк дії договору оренди приміщення від 10 січня 2020 року скінчився 30.11.2022, а повернення предмету оренди відбувалось у порядку передбаченому п. 5.4 договору, у зв'язку з висуванням з боку орендодавця додаткових вимог до орендаря. Отже, правовідносини що склалися між сторонами у період поза строком дії договору не є безпосередньо орендою, та пов'язані з приведенням спірного приміщення у відповідний стан. Висновок суду про те, що договір оренди приміщення припинив свою дію за домовленістю сторін лише 23.01.2023 не відповідає обставинам справи.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що дійсно акт приймання-передачі було підписано сторонами договору 23 січня 2023 року, проте фактичного повернення орендованого приміщення не відбулося. Цей факт визнається відповідачем, ключі від спірного приміщення були направлені на адресу орендодавця поштою лише 20 квітня 2023 року. Тобто незважаючи на підписання відповідного акту приймання-передачі, відповідач продовжив користуватись спірним приміщенням та повернув ключі лише 20 квітня 2023 року. В той же час ОСОБА_2 була позбавлена можливості користуватись власним приміщенням в зв'язку з тим, що його займав відповідач і у неї не було вільного доступу до приміщення.
Зі змісту апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що банк оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим в іншій частині рішення суду не переглядається.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» необхідно задовольнити.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.01.2020 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» укладено договір оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 132,5 кв.м, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п.2.1. приміщення передається орендодавцем і приймається в оренду орендарем на умовах сплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем.
Орендна плата за поточний місяць підлягає сплаті до 15 числа поточного місяця, із розрахунку 105 за 1 кв.м (без ПДВ), всього 13912,50 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди (п. 2.2. договору).
Відповідно до пунктів 3.2.2 цього договору орендодавець зобов'язується ліквідувати наслідки аварій, пошкоджень, інших недоліків приміщення, що можуть бути виявлені в процесі його експлуатації та трапились не з вини орендаря за свій рахунок і своїми силами. У разі неможливості або ухилення орендодавцем самостійно і за власний рахунок ліквідувати вищевказані наслідки, орендар має право самостійно ліквідувати ці наслідки, при цьому розмір витрат на ліквідацію наслідків зараховуються в рахунок оплати орендних платежів, що оформлюється відповідною додатковою угодою про таке.
Згідно з пунктом 7.1 договору до форс-мажорних обставин належать: обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру такі, як війна, будь-які військові дії, теракти, антитерористичні операції, пожежа, повінь, землетрус; заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, що виникли після укладення цього договору та які сторони не могли передбачити або запобігти їм вжитими заходами, якщо ці обставини вплинули на виконання ними своїх зобов'язань за даним договором.
У разі виникнення зазначених у п.7.1 договору обставин сторони протягом п'яти календарних днів письмово повідомляють одна одну про наявність цих обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього договору (пункт 7.2 договору).
Відповідно до п.7.3 договору, якщо форс-мажорні обставини тривають понад 1 (одного) місяця, то сторони можуть прийняти рішення про зміну строків виконання умов цього договору або про його припинення, про що укладається додаткова угода.
Відповідно до п.8.1 договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє по 30 листопада 2022 року. У разі, якщо не пізніше 2 місяці до закінчення дії договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладенні договору (а.с.13-15).
Приміщення передано орендодавцем орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі від 10.01.2020 (а.с.16).
15.07.2020 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої розмір орендованого приміщення збільшено до 186,9 кв.м, розмір орендної плати становить 19624,50 грн за перший місяць орендної плати з подальшою індексацією щомісяця (а.с.17).
15.10.2020 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» укладено додаткову угоду №2 до договору, відповідно до умов якої розмір орендної плати за користування приміщенням збільшено до 22568,17 грн (а.с.19).
Листом № Е.18.0.0.0./4-220422/6982 від 22.04.2022 Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» повідомлено ФОП ОСОБА_2 про призупинення господарської діяльності банком, у зв'язку з небезпечною ситуацією (військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та продовжено відповідно до Указу Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 30 діб тобто до 25.04.2022) та неможливістю користування орендованим приміщенням в своїй господарській діяльності. В зв'язку з чим, орендодавця було проінформовано, що банк є звільненим від сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна б/н від 10-01-2020 року на період дії воєнного стану. Також вказано про те, що для підтримки життєзабезпечення будівлі банк і надалі буде компенсувати витрати на спожиті комунальні послуги та експлуатаційні витрати (а.с.77).
Листом №E.18.0.0.0/4-230104/20102 від 04.01.2023 Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» враховуючі зауваження до стану приміщення повідомлено ФОП ОСОБА_2 , що банк проводить ремонтні роботи для передачі приміщення в належному стані (а.с.81).
23.01.2023 ФОП ОСОБА_2 та Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» склали акт про таке: відповідно до договору оренди нерухомого майна від 10.01.2020 та додаткової угоди до нього від 15.07.2020 орендар передає, а орендодавець приймає після закінчення терміну оренди об'єкт оренди, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 186,9 кв м. Разом з підписанням цього акту орендар передав орендодавцю всі необхідні ключі. В даному акті також зазначено відповідні пошкодження даного приміщення (а.с.73).
Листом вiд 02.03.2023 №E.18.0.0.0/4-230302/432 орендодавця повідомлено про обставини, які унеможливлювали використання банком орендованого приміщення у спірний період і з метою належного розірвання договору, було запропоновано укласти додаткову угоду та акт повернення (а.с.24,86).
Листом №E.18.0.0.0/4-230420/354 вiд 20.04.2023 банком надано інформацію щодо проведення ремонту приміщення та додатково зазначено, що за пошкодження пов'язані з бойовими діями Банк відповідальності не несе. Разом з цим, орендодавцю було направлено акт приймання-передачі з протоколом розбіжностей від 23.01.2023 та ключі від приміщення (а.с.26,89).
01.02.2023, 02 та 14.03.2023 ФОП ОСОБА_2 направлено на адресу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» лист з вимогою про сплату орендної плати з жовтня 2022 року (а.с.20-22).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 12.04.2024, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 2223, власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с.12).
Позивач вважає, що відповідач не сплатив орендну плату за період жовтень 2022 року по 20 квітня 2023 року, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 150 454,46 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Так, відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (пункт 1 частини першої статті 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 суд дійшов висновку, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.
На погляд Верховного Суду, підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату є об'єктивна неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №910/8651/22 від 28.06.2023, №911/1064/21 від 08.11.2023, №910/14244/20 від 12.04.2023, №910/13704/21 від 15.03.2023, №910/8040/20 від 08.07.2021.
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» зазначало, що м. Ізюм перебувало під тимчасовою окупацією, а майно, що знаходилось у відділенні, було частково пошкоджено або викрадено.
Так, статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
В зв'язку із запровадження на території України Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов'язань, або ж виконання договірних зобов'язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до переліку населених пунктів територіальних громад Харківської області, які перебували в тимчасовій окупації м. Ізюм Харківської області, де розташований об'єкт оренди у період з 01.04.2022 по 08.09.2022 перебувало у тимчасовій окупації, а з 11.09.2022 є територіє можливих бойових дій.
Є загальновідомою та не потребує доказування, що м. Ізюм Харківської області, 01.04.2022 по 08.09.2022 перебувало у тимчасовій окупації російської федерації. Ця обставина не заперечувалась сторонами.
Матеріали справи свідчать про те, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке орендувало Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» було пошкоджено та було неможливе для користування, зокрема, вибиті скло на вікнах, облаштоване в приміщенні автономне газове опалення пошкоджене, батареї відсутні, стеля частково зруйнована або пошкоджена та ін., відсутнє також майно, що перебувало у приміщенні.
В акті від 23.01.2023 Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ФОП ОСОБА_2 зазначили, що вищезазначені пошкодження та відсутність майна виникли під час знаходження міста Ізюм під окупацією збройними силами рф в результаті незаконних дій військовослужбовців рф.
При цьому у відповідності до умов договору оренди приміщення від 10.01.2020, зокрема п.3.2.2, орендодавець не здійснила ліквідацію наслідків пошкоджень за свій рахунок.
Таким чином підстави вважати, що орендар мав можливість використовувати спірне приміщення за призначенням у спірний період відсутні.
З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, у зв'язку з чим будь-які зобов'язання щодо сплати орендної плати відсутні.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з'ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2906,88 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2025 року в частині задоволених вимог - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 85006,77 грн - залишити без задоволення.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді Ю.М. Мальований
О.В. Маміна