Справа № 396/2808/25
Провадження № 1-кп/396/98/26
11.02.2026 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоукраїнка кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12025121080000268 від 14.08.2025 року за обвинуваченням,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Новоукраїнка, Кіровоградської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючий без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня-спеціальна не одружений, не працюючий, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, осіб похилого віку на утримані не має, військовозобов'язаного, в силу ст. 89 КК України, вважається таким, що не має судимості,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 315 КК України,
В провадженні Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 315 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернулася до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , в обґрунтування якого посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, а саме: ризику переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Прокурор у клопотанні зазначає що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для забезпечення реалізації покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання зазначеним ризикам.
На підставі викладеного, прокурор просить запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 заперечили проти вказаного клопотання, прохали обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту чи інший, більш м"який запобіжний захід. Обвинувачений надав довідки про наявність хвороб у його матері ОСОБА_6 , необхідності її амбулаторного лікування та його участі у програмі замісної підтримувальної терапії осіб з опіоїдною залежністю при КНП "Новоукраїнська ЦРЛ". Крім того, обвинувачений зазначив, що в разі застосування домашнього арету, він буде виконувати покладені на нього обов"язки.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та на які посилається в клопотанні прокурор не змінилися, суд вважає, що хоча обвинувачений і має трьох неповнолітніх дітей, місце реєстрації та проживання, але інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з тяжкості кримінальних правопорушень, у яких ОСОБА_5 обвинувачується, ОСОБА_5 не працював на момент взяття під варту, і не перебуваючи під вартою, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, що можуть підлягати допиту судом, продовжити свою злочинну діяльність, вчинити нове умисне кримінальне правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості. Він не є неповнолітнім або інвалідом, або особою похилого віку, тобто, він може утримуватися під вартою.
Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вказані ризики, на які посилався суд при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та посилається прокурор у клопотанні, продовжують існувати та не зменшилися.
Сама по собі наявність у обвинуваченого трьох неповнолітніх дітей, місця реєстрації та проживання, обіцянки обвинуваченого не порушувати режим домашнього арешту, та, як на думку захисника, тривале тримання під вартою, не спростовує необхідність продовження тримання під вартою та не є підставою відмови прокурору в заявленому клопотанні, або заміні тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід. Крім цього, наявність 3 неповнолітніх дітей не свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків у повному розумінні цього, оскільки у ст. 178 КПК України, крім такої обставини, як міцні соціальні зв'язки, також вказано окремо наявність родини, утриманців, тобто це повинні бути інші соціальні зв'язки в суспільному житті: робота, навчання, участь у суспільному житті колектива.
Суд вважає, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого - з метою переховування, незаконного впливу на свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність фактів спроб, передбачених ст. 177 КПК України, зумовлені в першу чергу дієвістю обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Щодо клопотання обвинуваченого та його захисника про зменшення розміру застави суд зазначає наступне.
Раніше судом обвинуваченому ОСОБА_5 вже було ухвалою суду від 29.12.2025 року зменшено розмір застави з 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто до 121120 гривень. І на цей час суд не вбачає теж підстав для зменшення розміру застави виходячи зі слідуючого.
За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб прибрати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд вважає, що на цей час майновий стан обвинуваченого не погіршився порівняно зі станом на 29.12.2025 року, оскільки відповідних доказів скрутного майнового стану обвинуваченого, які б свідчили про неможливість внесення визначеного судом розміру застави, строною захисту не подано, тому суд доходить висновку про неможливість задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника ОСОБА_4 стосовно зменшення застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 315 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 315 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 12 квітня 2026 року включно.
У клопотанні обвинуваченого ОСОБА_5 , підтриманого його захисником ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та зменшення розміру застави відмовити.
Залишити суму застави у 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 121120 гривень, визначену ухвалою від 29.12.2025 року Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.
Копію ухвали суду вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з часу її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1