Справа № 344/8568/23
Провадження № 1-кп/344/289/26
11 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальними актами про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, -
Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 за ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 18 грудня 2025 року продовжено щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 15 лютого 2026 року включно.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на строк 60 діб, що попередньо вручені обвинуваченим і захисникам. Підтримуючи подані клопотання, мотивував їх наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати більш м'який запобіжний захід - домашній арешт або визначити альтернативно до тримання під вартою розмір застави.
Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_6 вважав, що прокурором наведено лише абстрактні припущення, а не можливі ризики, передбачені ст.177 КПК України. Просив врахувати тривалість перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому визначити щодо обвинуваченого розмір застави.
Захисник ОСОБА_4 вважав, що прокурором не доведено ризиків, вказаних у клопотанні. Просив врахувати міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, тривалість його перебування під вартою. Просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити, змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав захисника ОСОБА_4 ..
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, у тому числі дані, що характеризують ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх вік, стан здоров'я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, відсутність місця роботи, міцність соціальних зв'язків (наявність на утриманні ОСОБА_7 малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), репутацію обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий (інше кримінальне провадження щодо нього за ч.3 ст.307 КК України на даний час розглядається Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області), та ОСОБА_7 , що раніше судимий вироком Дарницького районного суду м. Києва від 17.02.2022 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу, який сплачено, суд враховує, що кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_6 є тяжкими (ч.2 ст.307 КК України) та особливо тяжкими злочинами (ч.3 ст.307 КК України); інкриміновані ОСОБА_7 є особливо тяжкими злочинами (ч.3 ст.307 КК України) та нетяжким злочином (ч.2 ст.309 КК України). На даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, щодо переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінюючи існуючі обставини, суд виходить із принципу презумпції невинуватості, не вирішуючи наперед процесуальну перспективу пред'явленного обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленного обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
При обґрунтуванні наявності ризику переховування від суду, слід акцентувати увагу на позиції ЄСПЛ (зокрема, у справах «Летельє проти Франції», «Томазі проти Франції», «Мансур проти Туреччини» та ін.) в якій зазначено, що така ймовірність не може оцінюватися лише на основі покарання, яке загрожує даній особі, при цьому слід враховувати й інші релевантні обставини, які ж або можуть підтвердити ймовірність втечі або ж зробити її незначною.
Cуд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, згідно якої, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, суд враховує, що вказане кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України та ОСОБА_7 за ч.3 ст.307 КК України надійшло до Івано-Франківського міського суду під час розгляду Івано-Франківським міським судом іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ч.3 ст.307 КК України, також під час розгляду даного кримінального провадження до Івано-Франківського міського суду надійшло ще одне кримінальне провадження - з обвинувальним актом щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.309 КК України, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Під час розгляду клопотання прокурором доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно них існує значна ймовірність того, що обвинувачені порушуватимуть покладені на них процесуальні обов'язки.
Суд враховує, що запобіжний захід повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а тому у даному кримінальному провадженні є всі підстави для продовження строку тримання під вартою. Таке рішення є виправданим, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Що стосується твердження захисника ОСОБА_4 про наявність на утриманні у ОСОБА_7 малолітньої дитини ОСОБА_8 , матір якого ОСОБА_9 рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.12.2025 позбавлена батьківських прав, то суд звертає увагу, що вказаним рішенням опікуном малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено його бабусю ОСОБА_10 .
Обставини, що слугували підставою застосування щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено.
За таких обставин суд вважає, що запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у виді тримання під вартою слід продовжити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою продовжити до 11 квітня 2026 року включно.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжити до 11 квітня 2026 року включно.
Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_11