Справа № 183/11614/25
№ 1-кп/183/2521/25
11 лютого 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12025042350001329 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період,солдат резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.125 КК України,-
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №210 (по стройовій частині) військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_5 17 липня 2025 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначений на посаду розвідник - навідник 1 групи спеціальної розвідки роти спеціальної розвідки розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 3635 (з основної діяльності) «Про результати проведення службового розслідування» від 03 серпня 2025 року солдат ОСОБА_5 23 липня 2025 року самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу в умовах воєнного стану.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 292 (по стройовій частині) від 06 жовтня 2025 року солдат ОСОБА_5 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , для подальшого проходження служби зарахований з 05 жовтня 2025 року до тимчасово прибулого особового складу та на котлове забезпечення з 07 жовтня 2025 року, на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний, зокрема, додержуватися Конституції України та інших законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків, бути дисциплінованим, зразком високої культури, скромності й витримки.
Проте в порушення вимог зазначених вимог законодавства солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальний проступок проти особистих прав і свобод людини і громадянина - незаконне проникнення до іншого володіння особи за наступних обставин.
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в порушення вимог ст. 30 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, близько 09.00 години 08 жовтня 2025 року, діючи з прямим умислом, незаконно, без дозволу та відома власника домоволодіння (земельної ділянки), переліз через паркан домоволодіння за адресою: будинок АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_6 , та почав проводити час на території вказаного іншого домоволодіння на власний розсуд.
Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_2 №210 (по стройовій частині) військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_5 17 липня 2025 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначений на посаду розвідник - навідник 1 групи спеціальної розвідки роти спеціальної розвідки розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 3635 (з основної діяльності) «Про результати проведення службового розслідування» від 03 серпня 2025 року солдат ОСОБА_5 23 липня 2025 року самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу в умовах воєнного стану.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 292 (по стройовій частині) від 06 жовтня 2025 року солдат ОСОБА_5 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , для подальшого проходження служби зарахований з 05 жовтня 2025 року до тимчасово прибулого особового складу та на котлове забезпечення з 07 жовтня 2025 року, на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний, зокрема, додержуватися Конституції України та інших законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків, бути дисциплінованим, зразком високої культури, скромності й витримки.
Проте в порушення вимог зазначених вимог законодавства солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальний проступок проти життя та здоров'я особи - умисне легке тілесне ушкодження за наступних обставин.
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в порушення вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, близько 09.00 години 08 жовтня 2025 року, незаконно перебуваючи на території домоволодіння за адресою: будинок АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, схопив своїми руками громадянку ОСОБА_7 за шию та почав душити, після чого повалив її на землю та правою рукою наніс їй не менше двох ударів по її лівій руці і обличчю, чим спричинив останній легкі тілесні ушкодження у виді синців на підборідді та лівій кисті.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні. У скоєному щиро кається.
Крім повного визнання своєї вини, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.125 КК України, підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні:
- показами потерпілого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні показав, що ОСОБА_5 він не знає. 08.10.2025 року він перебував на роботі, йому подзвонила працівниця магазину ОСОБА_8 та спитала, чи може він приїхати з роботи. На запитання, що трапилось ОСОБА_8 сказала, що до них у двір заліз незнайомий чоловік та побив його матір. Він приїхав одразу, побачив свою матір біля магазину, яка сиділа на лавочці, у неї були синці. Він запитав, де він? ОСОБА_9 сказала, що він у дворі. Зайшовши у двір, побачив ОСОБА_5 та спитав, що він тут робить? Той сказав, що прийшов помити голову. Після чого, він викликав швидку медичну допомогу та поліцію, які приїхали і затримали ОСОБА_5 , надівши тому кайданники. Вказав, що запаху алкоголю він не чув, чоловік був спокійний, неагресивний. Це все відбувалося за адресою в АДРЕСА_2 , де вони разом проживають з матір'ю. Також вказав, що у ОСОБА_5 голова була в крові. Просив покарати на розсуд суду;
- показами свідка ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні показала, що 08.10.2025 року о 9:00 годині вона перебувала на роботі в магазині, в АДРЕСА_2 . В цей час вона почула крики, побачила, як біжить баба ОСОБА_11 і кричить допоможіть. Баба ОСОБА_11 розказала їй, що до них у двір заліз незнайомий чоловік, і її душив. Після чого, вона викликала поліцію та швидку допомогу. Також зазначила, що на бабі ОСОБА_12 була кров, але вона сказала, що кров не її. Також вона зателефонувала дядьку ОСОБА_13 . Обвинувачений в цей час знаходився у дворі у баби ОСОБА_12 , він був весь в крові, голова в крові та був без верхнього одягу, був голий по пояс;
- показами свідка ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні показала, що 08.10.2025 року близько 9:30 години їй подзвонив її батько і розповів, що на їхньому подвір'ї незнайома людина спричинила тілесні ушкодження її бабусі ОСОБА_7 . Про події знає від свого батька. Вона приїхала близько десятої години і побачила бабусю з синцями на обличчі і шиї, вона була налякана. На подвір'ї вже були військові і поліція, обвинувачений на момент її приїзду перебував у дворі бабусі. Вона запитала, навіщо він переліз через паркан, він сказав, щоб помити голову. Також зазначила, що він був наполовину голий в штанах, у нього був неадекватний стан, але що саме з ним відбувалось вона не знає;
Також вина обвинуваченого доводиться письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду:
по епізоду за ч.1 ст.162 КК України:
- фактичними даними, які містяться в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, або таке, що готується від 10.10.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_6 просить органи поліції притягнути до відповідальності невідому особу, яка 08.10.2025 року приблизно о 09.00 годині проникла на територію його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ;
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12025047350000224 від 11.10.2025 року, відповідно до якого 08.10.2025 року невідома особа незаконно проникла до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . ЖЄО 46024;
- фактичними даними, які містяться в протоколі огляду від 24.10.2025 року, разом з фототаблицею до нього, відповідно до якого об'єктом огляду є ділянка місцевості, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Вхід до вищевказаної ділянки здійснюється через металеву хвіртку. На вказаній ділянці, розташований одноповерховий житловий будинок, споруда господарського призначення, сарай. Також вся територія вищевказаної ділянки огороджена парканом різного типу, а саме маються металеві ворота та хвіртка, дерев'яний штахетний паркан з бетонних плоских плит. Вільного доступу до території домоволодіння за вказаною адресою немає;
- фактичними даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.10.2025 року, за участю потерпілого ОСОБА_6 , який впізнав чоловіка під № 3, на якому зображений ОСОБА_5 , як чоловіка, який з 08.10.2025 року проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ;
-фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 24.10.2025 року, разом з відеозаписом до нього, за участю потерпілої ОСОБА_7 , в ході якого остання розповіла, як 08.10.2025 о 09.00 годині за адресою: АДРЕСА_2 , незнайомий чоловік переліз через паркан та наніс їй тілесні ушкодження,
-по епізоду за ч.1 ст.125 КК України:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12025042350001329 від 11.10.2025 року, відповідно до якого 08.10.2025 року невідома особа, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_7 ЖЄО 46021;
- висновком експерта № 370 від 08.10.2025 року, відповідно до якого, тілесні ушкодження у виді синців на підборідді, лівій кісті, у своїй сукупності та кожен окремо відносяться до легкого ступеню тяжкості (згідно пункту 2. 3. 5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року), виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та за давністю утворення можуть відповідати даті події вказаної потерпілою (08.10.2025 року);
- фактичними даними, які містяться в протоколі огляду від 24.10.2025 року, разом з фототаблицею до нього, відповідно до якого об'єктом огляду є ділянка місцевості, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Вхід до вищевказаної ділянки здійснюється через металеву хвіртку. На вказаній ділянці, розташований одноповерховий житловий будинок, споруда господарського призначення, сарай. Також вся територія вищевказаної ділянки огороджена парканом різного типу, а саме маються металеві ворота та хвіртка, дерев'яний штахетний паркан з бетонних плоских плит. Вільного доступу до території домоволодіння за вказаною адресою немає;
-фактичними даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.10.2025 року, за участю свідка ОСОБА_14 , яка впізнала чоловіка під № 3, на якому зображений ОСОБА_5 , як чоловіка, який з 08.10.2025 року проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 ;
-висновком експерта № 392/Е від 18.10.2025 року, відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи у потерпілої виявлені тілесні ушкодження у виді синців на підборідді, лівій кісті.
Тілесні ушкодження у виді синців на підборідді, лівій кісті, у своїй сукупності та кожний окремо, відносяться до легкого ступеню тяжкості (згідно п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р.), виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, та за давністю утворення, можуть відповідати даті події вказаній у постанові та потерпілою (08.10.2025 року), що підтверджується кольором синців / багряно - синюшного кольору, з нечіткими контурами.
Враховуючи характер та локалізацію знайдених тілесних ушкоджень, вважаю, що потерпілій було заподіяно, не менше, двох травматичних дій;
-фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 17.10.2025 року, разом з відеозаписом до нього, за участю потерпілої ОСОБА_7 , в ході якого остання розповіла, як 08.10.2025 о 09.00 годині за адресою: АДРЕСА_2 незнайомий чоловік переліз через паркан та наніс їй тілесні ушкодження;
-висновком експерта № 396/Е від 20.10.2025 року, відповідно до якого виявлені при проведенні судово-медичної експертизи у потерпілої тілесні ушкодження у виді синців на підборідді та лівій кісті, могли утворитися при механізмі вказаному потерпілою під час проведення слідчого експерименту від 17.10.2025 р. за її участі, тобто виникли від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути рука людини зжата у кулак;
-фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 24.10.2025 року, разом з відеозаписом та фотознімками до нього, за участю потерпілої ОСОБА_7 , в ході якого остання розповіла, що вона 08.10.2025 о 09.00 годині знаходилася в себе вдома за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час вона почула шум та коли озирнулася, то побачила, як у двір через паркан переліз та проник раніше невідомий чоловік, у якого вона запитала ти хто, що тобі потрібно, на що він відповів, що він дід мороз та приніс подарунки. Вона подивилась на нього та нічого не зрозуміла. Далі він без будь-яких слів підійшов до неї та двома руками схватив її за шию і почав душити. Від болю вона впала на спину на землю, та лежачи на спині чоловік продовжував душити обома руками за шию та на ніс удар по лівій руці і обличчю біля підборіддя;
-фактичними даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.10.2025 року, за участю свідка ОСОБА_10 , яка впізнала чоловіка під № 4, на якому зображений ОСОБА_5 , як чоловіка, який з 08.10.2025 року проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 ;
- висновком судово-психіатричного експерта № 453-К від 29.10.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_5 у період інкримінованого йому діяння будь-який психічний розлад не виявляв і в теперішній час не виявляє. Іспитований у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Отже, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, дослідивши докази в межах пред'явленої підозри, не виходячи за межі пред'явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у:
-незаконному проникненні до іншого володіння особи по епізоду за ч.1 ст.162 КК України;
-умисному легкому тілесному ушкодженні по епізоду за ч.1 ст.125 КК України,
доведена у повному обсязі і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства зач.1 ст.162, ч.1 ст.125 КК України, відповідно.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Однак, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності.
Крім того, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, якийє особою раніше не судимою, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується посередньо, потерпілий на призначенні суворого покарання не наполягав.
Тому, з урахуванням тяжкості вчинених ОСОБА_5 проступків, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді обмеження волі на певний строк, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, та штрафу, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді обмеженням волі на вказаний вище строк з випробуванням та штрафу буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не застосовувався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєних кримінальних проступків, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.162, ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;
- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, 00 копійок.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом повного складання призначених покарань, остаточнопризначити ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки та штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, 00 копійок.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання у виді обмеження волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу - виконувати самостійно.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1