Єдиний унікальний номер справи 183/759/26
Провадження № 1-кс/183/143/26
05 лютого 2026 року м. Самар Дніпропетровської області
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданніклопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей немає, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця на посаді командира взводу протитанкових керованих ракет, у військовому званні «капітан» військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
Слідчим відділом Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 12 липня 2024 року № 62024170020005239.
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області в межах кримінального провадження від 12 липня 2024 року № 62024170020005239 подане клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Зборівського відділу Бережанської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_7 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
В обґрунтування заявленого клопотання стороною обвинувачення зазначено, що встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої громадянину ОСОБА_5 підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення, попередньо кваліфікованого за ч. 5 ст. 407 КК України. Так, досудовим розслідуванням установлено, що капітан ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, на посаді командира взводу протитанкових керованих ракет військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 03 квітня 2024 року самовільно залишив місце розташування підрозділу в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок із захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби та продовжував ухилятися до 02 лютого 2026 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місця знаходження, а саме на території м. Самар Дніпропетровської області.
Ураховуючи особу підозрюваного, сторона обвинувачення вважає наявними ризики, визначені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку сторони обвинувачення, свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено у вигляді позбавлення волі стром від п'яти до десяти років, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 , з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 не має офіційного джерела доходу що може сприяти нез'явленню ОСОБА_5 за викликом слідчого, прокурора та суду.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 у подальшому може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідків за провадженням, оскільки останні проходять військову службу в одному підрозділі з підозрюваним, інших свідків за провадженням. При цьому, враховуючи, що на разі під час здійснення досудового розслідування не допитані та не встановлені інші особи, тобто свідки, яким можуть бути відомі обставини та відомості вчинення ОСОБА_5 зазначеного кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_5 може впливати на даних осіб для зміни їх показів з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено у вигляді позбавлені волі стром від п'яти до десяти років, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність, тобто вчиняти інші кримінальні правопорушення.
З урахуванням наявності вказаних ризиків, ураховуючи вчинення злочину в умовах воєнного стану, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання вказаним ризикам можливо лише застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть достатньою мірою обмежити свободу його пересування.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Під час судового розгляду прокурор заявлене клопотання підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним слідчим у клопотанні письмово, просив клопотання задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, заперечуючи проти обставин кримінального правопорушення, зазначених у клопотанні, або застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Пояснив, що з 03 квітня 2024 року він перебував за місцем розташування підрозділу в районі населеного пункту с. Нове Мажарове Харківської області, також зазначив, що у нього є свідоцтво, яким приватний нотаріус посвідчив, що ОСОБА_5 07 серпня 2025 року перебував у м. Харків, що, на його думку, спростовує посилання сторони обвинувачення, що він самовільно залишив місце розташування підрозділу.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, підтримавши думку підозрюваного, зазначила, що останній не визнає підозру, вважала, що ризики не доведені.
Заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з такого.
12 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024170020005239 внесено відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
02 лютого 2026 року о 17 год. 10 хв. громадянина ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 03 лютого 2026 року громадянину ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні № 62024170020005239.
Вирішуючи клопотання по суті, слідчий суддя виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам визначеним положенням цієї статті.
Статтею 178 КПК України визначено обов'язок суду, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінити в сукупності всі обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та особу підозрюваного.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Ураховуючи зібрані органом досудового слідства докази, в їх сукупності, та встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає обґрунтованою повідомлену ОСОБА_5 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що попередньо кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 5 ст. 407 КК України.
Надане підозрюваним для огляду під час судового розгляду свідоцтво про те, що 07 серпня 2025 року о 15 год 40 хв він знаходився у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , не спростовують обставин інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, попередньо кваліфікованого органом досудового розслідування за ч. 5 ст. 407 КК України, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу.
При розгляді доказів, наданих стороною обвинувачення в обґрунтування клопотання, зазначених вище, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому слідчий суддя вважає, що існують всі підстави вважати підозру обґрунтованою.
Стосовно ризиків, визначених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя погоджується з позицією сторони обвинувачення щодо імовірності їх виникнення, з огляду на особу підозрюваного, який характеризується посередньо, не має офіційного джерела доходу, а також те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Усе зазначене свідчить, що підозрюваний, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання, а також матиме реальну можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, а отже застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою є недоцільним і неможливим на цій стадії в силу процесуального закону.
У той же час в судовому засіданні не доведений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею ураховані положення законодавства щодо неможливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Також, слідчий суддя ураховує вагомість наданих в обґрунтування клопотання доказів, вік та стан здоров'я підозрюваного, які не вказують на неможливість застосування запобіжного заходу, про який просить сторона обвинувачення, те, що дії, які інкримінуються підозрюваному, мають виняткову суспільну небезпечність, оскільки відбулися в період триваючої збройної агресії Російської Федерації, особливо, в бойовій обстановці. Зазначене є беззаперечною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України, покладає на слідчого суддю обов'язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та положення абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України про те, що слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує майновий стан підозрюваного, те що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, яким визначено межі розміру застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину. Слідчий суддя враховує також і дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, ризики, встановлені під час розгляду клопотання, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, які задіяні до відбиття збройної агресії Російської Федерації станом на час розгляду клопотання, внаслідок чого приходить до висновку, що з огляду на характер інкримінованого правопорушення та те, що підозрюваний вчинив злочин в період воєнного стану, внаслідок чого визначає заставу у розмірі восьмидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі внесення підозрюваним застави, слідчий суддя вважає, що на підозрюваного повинні бути покладені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, відповідно до встановлених ризиків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 182, 194 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженепрокурором Зборівського відділу Бережанської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (кримінальне провадження від 12 липня 2024 року №62024170020005239) - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01 квітня 2026 року включно.
Визначити заставу у вигляді 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, які можуть бути внесені підозрюваним або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному слідчим суддею розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному слідчим суддею розмірі, підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) прибувати за кожною вимогою до слідчого, який здійснює кримінальне провадження, прокурора та суду;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де перебуватиме підозрюваний.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи, де перебуватиме підозрюваний, негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , прокурорів, якими здійснюється процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні та слідчого суддю Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 .
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі якщо він будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено о 15 год 30 хв 10 лютого 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1