г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/200/26
Номер провадження 1-кп/213/148/26
Іменем України
10 лютого 2026 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041610000434, за звинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу, громадянка України, освіта професійно-технічна, не заміжня, не працює, пенсіонер, має на утриманні малолітнього ОСОБА_6 , зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення виконкому Інгулецького районної у місті ради № 362 від 15.11.2023 є опікуном малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно вимог Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини, яка ратифікована Україною 21 лютого 1990 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, ст. 51 Конституції України, ст.ст.11,12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.150, 180 Сімейного Кодексу України, зобов'язана виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, поважати гідність, готувати її до самостійного життя та праці, утримувати дитину до досягнення повноліття, нести відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Однак, ігноруючи вказані вимоги, розуміючи суспільно небезпечність таких дій, ОСОБА_4 злісно ухилялась від виконання своїх опікунських обов'язків, в результаті чого постановою Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.08.2025 її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.184 КУпАП. Крім того, 29.07.2025 та 17.11.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але в межах періоду здійснення ОСОБА_4 опікунських обов'язків, мали місце факти залишення нею малолітнього ОСОБА_6 , без нагляду дорослих за місцем проживання, про що повідомили мешканці сусідніх квартир, які звернули увагу на тривале перебування дитини вдома самостійно, без забезпечення належного догляду та контролю з боку опікуна.
В подальшому, ОСОБА_4 маючи можливість виправити ситуацію, не зробила належних висновків та свідомо продовжила злісно нехтувати своїми опікунськими обов'язками щодо піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний розвиток та розуміючи суть покладених на неї вимог щодо забезпечення виховання дитини, а саме: не створила належні та безпечні умови для проживання; фактично не піклувалася про фізичний стан та здоров'я, що призвело до настання тяжких наслідків.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 18 листопада 2025 року близько о 17 год. 00 хв, залишила малолітнього онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без належного нагляду, не вживши жодних заходів для забезпечення його безпеки, через малолітній вік дитини та очевидну небезпеку перебування його без нагляду в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому ОСОБА_4 , усвідомлюючи всі можливі ризики для життя та здоров'я малолітнього онука, повинна була передбачити небезпеку для його життя та здоров'я, однак не залучила інших повнолітніх осіб для нагляду, не усунула наявні джерела підвищеної небезпеки у житлі, через малолітній вік дитини та очевидну небезпеку залишення його без належного нагляду, після чого самовільно залишила місце проживання. Унаслідок відсутності нагляду з боку дорослих, цього ж дня малолітній ОСОБА_6 , перебуваючи сам у квартирі, вийшов на балкон, де, з огляду на малолітній вік та відсутність навичок самозбереження, встав на тумбу, та не втримавши рівновагу випав з вікна третього поверху, в результаті падіння малолітній ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, у вигляді забійної рани та садна обличчя, травматичних вивихів та травматичного видалення зубів, закритого перелому нижньої щелепи зі зміщенням, закритого перелому правої стегнової кістки зі зміщенням, закритого перелому кісток лівого передпліччя.
Таким чином, внаслідок злісного невиконання ОСОБА_4 своїх опікунських обов'язків по догляду за малолітньою дитиною, а саме бездіяльності, в тому числі залишення її без будь-якого нагляду, легковажності та байдужості до її долі, настали тяжкі наслідки у вигляді отримання малолітнім ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби, які перебувають у прямому причинному зв'язку із залишенням дитини без нагляду.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 166 КК України, за ознаками злісного невиконання обов'язків щодо догляду за дитиною, над якою встановлено опіку.
13.01.2026р. між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області, з одного боку та обвинуваченоюм з іншого боку, за участю захисника, зі згоди потерпілого, в приміщенні прокуратури укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, обвинувачена зобов'язалась визнати вину в суді; та сторони погодились на призначення покарання за ст. 166 КК України у вигляді позбавлення волі на 2 роки та звільнення з іспитовим строком.
Обвинуваченій було роз'яснено, що в разі невиконання ним угоди про визнання винуватості прокурор у відповідності до ст. 476 КПК України має право впродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Також було роз'яснено, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Розглянувши в підготовчому засіданні угоду між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості, вислухавши з приводу цього пояснення обвинуваченої, думку прокурора, захисника, заяву представника потерпілого про затвердження угоди, перевіривши укладену угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам діючого кримінального процесуального законодавства, роз'яснивши сторонам наслідки її затвердження, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості може бути затверджена та обвинуваченій призначене узгоджене покарання.
Відповідно до положень п. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
При укладенні угоди враховані обставини, зазначені у ст. 470 КПК України, а саме, особу обвинуваченої, яка має освіту професійно-технічну, не заміжня, має на утриманні малолітню особу, не працює, пенсіонер, раніше не судима, характеризується добре, інвалідності не має, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває. Враховуючи ступінь сприяння обвинуваченою у проведенні кримінального провадження щодо нього, характер і тяжкість обвинувачення, обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття; обставини що обтяжують покарання: вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Як вбачається з пояснень обвинуваченої та міркувань прокурора, захисника, заяви представника потерпілого,- змісту угоди про визнання винуватості, вона укладена на добровільних засадах, ця угода не суперечить вимогам КПК України та інтересам суспільства, не порушує прав, свобод та інтересів сторін або інших осіб, відсутні відомості, що вона укладена через застосування насильства, примусу, погроз; у матеріалах провадження зафіксовані фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, що дають об'єктивні підстави для визнання нею винуватості у його скоєнні.
Суд вважає правильною правову кваліфікацію дій обвинуваченої за ст. 166 КК України, за ознаками злісного невиконання обов'язків щодо догляду за дитиною, над якою встановлено опіку. Даний злочин є нетяжким.
Таким чином, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості та призначення узгодженого між ними покарання за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 475 КПК України.
Запобіжний захід не обирати. Цивільні позови не заявлялись. Витрати на залучення експерта відсутні. Речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 314,374, 375, 395, 472, 474, 475 КПК України,
Затвердити угоду про визнання винуватості від 13.01.2026 року укладену між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області, з одного боку та обвинуваченим, за участю захисника, з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Визнати ОСОБА_4 винною за ст. 166 КК України і призначити узгоджену між сторонами міру покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі п.1,2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 : - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід не обирати.
Диски залишити в матеріалах справи.
Матеріали кримінального провадження досудового розслідування залишити в матеріалах даного кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копія вироку після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Роз'яснити право на звернення з клопотанням про помилування та право на ознайомлення з Журналом судового засідання та подачі на нього своїх зауважень.
Суддя ОСОБА_1