Справа № 172/1679/25
Провадження 2/172/712/25
Іменем України
11.02.2026 Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До суду надійшов вищевказаний позов. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що банк запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. 20.01.2020 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг з метою отримання цих послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 90000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання та не повернув банку заборгованість за кредитним договором в сумі 182716,85 грн., яка складається: із загального залишку заборгованості за тілом кредиту - 182716,85 грн. У зв'язку з вказаним позивач просить стягнути з відповідача вказану вище заборгованість, а також витрати зі сплати судового збору.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку позовного провадження, у його відсутність, не заперечує проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
У зв'язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
20.01.2020 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг з метою отримання цих послуг. Анкета-заява містить лише загальні відомості про клієнта та є підтвердженням бажання клієнта отримати кредит. При цьому належних, достатніх та достовірних доказів передання відповідачу грошових коштів та користування ними суду не надано.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал банк", Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
При цьому до позовної заяви додано роздруківку Умов і правил обслуговування в АТ "Універсал банк" при наданні банківських послуг, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту. Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву оскільки вони не містять підпису відповідача. Відсутні також і докази того, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви взагалі містили умови щодо надання кредитних коштів, сплати відсотків, пені тощо саме у зазначеному в цих документах розмірах і способі нарахування, оскільки ці докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови і правила обслуговування в АТ "Універсал банк" при наданні банківських послуг, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту. У зв'язку з викладеним Умови і правила обслуговування в АТ "Універсал банк" при наданні банківських послуг, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, які долучені позивачем до справи, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Зазначену правову позицію сформовано Верховним Судом України у постанові від 11.03.15 за результатами розгляду справи № 6-16цс15.
Також під час розгляду цієї цивільної справи суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, де зазначено, що Умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви, якщо вони не містять підпису позичальника.
Щодо необхідності застосування вказаної правової позиції в аналогічних із справою, що розглядається, правовідносинах та суб'єктному складі учасників процесу, дійшов у своєму висновку Верховний Суд від 18.05.2022 року й у справі № 697/302/20. Верховний Суд наголосив на тому, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У позовній заяві позивач просить стягнути 182716,85 грн. як заборгованість за тілом кредиту. При цьому, згідно з довідкою, яка міститься в матеріалах справи, 20.01.2020 року ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» відкрито поточний рахунок у вигляді платіжної картки у гривні і на нього встановлений 20.01.2020 року розмір кредитного ліміту - 2500,00 грн., який у подальшому збільшувався, останнього разу кредитний ліміт був збільшений до 90000,00 грн. (22.11.2023 року).
За визначенням заборгованість за кредитним (грошовим) зобов'язанням складається з основної суми боргу (тіло кредиту), процентів, неустойки та витрат кредитора, пов'язаних з одержанням виконання (ст. 534 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто за таким договором встановлюється плата за користування грошовими коштами у вигляді процентів, які фізично отримані боржником і він отримав та використав можливість їх витратити на власні потреби. Таким чином зарахування нарахованих, але не сплачених процентів до суми основного боргу суперечить вимогам законодавства, так як боржник фактично не отримує суму нарахованих процентів, а лише має місце збільшення боргу без будь-якого руху коштів.
Окрім цього, суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20 та інших.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Також будь-яких доказів видачі кредитних коштів до матеріалів позову позивачем надано не було.
Інших доказів на підтвердження існування заборгованості, зокрема, виписки за картковим рахунком відповідача, відкритим в АТ «Універсал банк», банком надано не було, а тому позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості належним чином перевірити видачу банком відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення відповідачем грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки АТ «Універсал Банк» не надало належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження та обґрунтування заявлених ним позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові витрати у справі слід покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 207, 526, 626, 627, 628, 1054 ЦК України, -
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.Г. Битяк