Справа № 225/1970/18
Провадження № 1-кс/932/630/26
09 лютого 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні заяву судді ОСОБА_3 «про самовідвід» від розгляду кримінального провадження № 225/1970/18 (провадження № 1-кп/932/595/25), внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050220000384 від 20 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, -
В судовому провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050220000384 від 20 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309КК України.
04 лютого 2026 року суддею Шевечнківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_3 надано заяву про самовідвід від розгляду вказаного кримінального провадження, яку, головуючий у справі, обґрунтовує наступним.
Суддею ОСОБА_7 , як головуючим суддею, розглядалося кримінальне провадження №225/1970/18 (внесене до ЄРДР за № 12017050220000384 від 20 березня 2017 року) за обвинуваченням: ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309КК України.
Під час судового розгляду суду було надано угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_6 та прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_8 ..
Ухвалою суду від 09 січня 2026 року було виділено з вказаного кримінального провадження окреме кримінальне провадження матеріали щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України, з урахуванням вимог ч.8 ст. 469 КПК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12 січня 2026 року судді ОСОБА_3 для розгляду справи по суті було передане кримінальне провадження № 932/242/26 внесене до ЄРДР за № 12017050220000384 від 20 березня 2017 року в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст. 307 КК України.
Вироком від 12 січня 2026 року, суддею ОСОБА_3 , затверджено угоду про визнання винуватості, що укладена 19 грудня 2025 року між прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 ..
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України та призначене йому узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 ч. 4 ст. 70 КК України у вигляді 11 років і 3 мсяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить засудженому на праві власності.
Посилаючись на Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, практику ЄСПЛ та положення п.1 ст.6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, головуючий суддя ОСОБА_3 , вважає, що на підставі п.4 ч.1 ст.75 КК України він не може брати участь у подальшому розгляді кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050220000384 від 20 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, за наявності обставини, яка у оточуючих осіб може викликати сумнів у його неупередженості, як головуючого судді.
Учасники кримінального провадження про день та час розгляду заяви були повідомлені належним чином, заяв та/або клопотань про відкладення судового розгляду від них не надходило, тому їх неявка не перешкоджає вирішенню цього питання.
Дослідивши заяву судді ОСОБА_3 та всі необхідні для прийняття рішення матеріали, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.75КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до п.2.5Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення по справі, або в тому випадку коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд, які узгоджуються з ст.21КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
В рішенні у справі «Муча проти Словаччини» (скарга №63703/19) - ЄСПЛ було встановлено порушення частини 1?статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки суд, який схвалив угоди спільників про визнання винуватості, що заподіюють шкоду презумпції невинуватості основного обвинуваченого, є упередженим у процесі над ним.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (і) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (і) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Таким чином, враховуючи, Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, практику ЄСПЛ, положення п.1 ст.6(право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч.1 ст.21КПК України, приходжу до висновку, що суддею ОСОБА_3 сформульовано та висловлено свою правову позицію щодо обвинувачення та події, яка інкримінується, як ОСОБА_6 , та і ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яким висунуто пов'язане між собою обвинувачення. Вказана обставина свідчить про формування у судді думки про наявність події та складу кримінального правопорушення, що об'єктивно може позначитись на його безсторонності у разі повторного розгляду та свідчити про упередженість.
Участь головуючого судді ОСОБА_3 в розгляді кримінального провадження № 225/1970/18, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050220000384 від 20 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, після постановлення ним вироку на підставі угоди у виділеному кримінальному провадженні № 233/1221/22, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050220000384 від 12 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , яким останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України - протирічить Бангалорським принципам поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, практиці ЄСПЛ, положенням п.1 ст.6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ч.1 ст.21 КПК України, а рішення, які будуть прийняті в подальшому, як проміжні ухвали, так і рішення по суті справи, викликатимуть сумнів у оточуючих осіб, оскільки будуть ухвалені упередженим, а відповідно незаконним складом суду, а тому заява судді ОСОБА_3 про самовідвід, як головуючого у справі, підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.75,81,369,372 КПК України
Заяву судді ОСОБА_3 «про самовідвід» - задовольнити.
Відвести суддю ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050220000384 від 20 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309КК України (Справа №225/1970/18).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1