Номер провадження: 11-кп/819/297/26
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
10 лютого 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора: ОСОБА_6
захисників:
адвоката - ОСОБА_7 ,
адвоката - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 січня 2026 року в кримінальному провадженні № 42023230000000055 від 07 лютого 2023 року стосовно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Олександрія Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Олександрія Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше несудимого,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 191 , ч. 3 ст. 28-ч.1 ст. 366 КК України, -
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22 січня 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою:
- обвинуваченого ОСОБА_9 на 60 днів до 22 березня 2026 року включно з визначеним ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 року розміром застави.
- обвинуваченого ОСОБА_10 на 60 днів до 22 березня 2026 року включно з визначеним ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 року розміром застави.
Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_10 , просить скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 січня 2026 року та застосувати стосовно ОСОБА_10 інший запобіжний захід, що не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник послався на порушення ст.5 Європейської конвенції з прав людини внаслідок тривалого судового провадження з травня 2025 року та утримання обвинуваченого під вартою.
Зазначає, що судовий розгляд обмежується вирішенням питання про продовження запобіжного заходу обвинувачених. При цьому не надає належної оцінки доводам сторони захисту щодо можливості продовження запобіжного заходу, зокрема про належну процесуальну поведінку обвинуваченого, міцності його соціальних зв'язків. Судові рішення про продовження запобіжного заходу ґрунтуються на твердженні про тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та припущеннях щодо існування ризиків.
Звертає увагу, що наступне судове засідання у справі призначене на 18 березня 2026 року.
Вказує, що незважаючи на кваліфікацію діянь обвинуваченого ОСОБА_10 за ст.191 КК України, він не займав будь-яких посад в органах влади, місцевого самоврядування та не використовував свої повноваження під час вчинення інкримінованих діянь.
На думку захисника в даному випадку не може йти мова про вчинення корупційного злочину, оскільки кошти підприємствам перераховувались на законних підставах.
Також не відповідають матеріалам провадження висновки суду щодо заподіяння злочином збитків на суму понад 20 мільйонів гривень.
Захисник зазначив, що ОСОБА_10 , не є розпорядником бюджетних коштів, не займав та не займає посади в органах державної влади чи місцевого самоврядування, а отже і не має можливості впливати на хід розгляду справи, свідків, спотворити чи знищити документи тощо.
Про розслідування зазначеного кримінального провадження ОСОБА_10 знав ще з 2023 року, а отже, якби мав намір уникнути слідства та суду, міг скористатися такою можливістю. Зазначене спростовує твердження сторони обвинувачення про існування ризику переховування.
Також всі документи, що пов'язані з предметом доказування стороною обвинувачення вилучено, майно (товари, що були предметом поставки) також перебувають під контролем держави, а отже твердження сторони обвинувачення про можливість знищити такі документи, інші докази є безпідставними.
Звертає увагу, що ОСОБА_10 має сімейні зв'язки, постійне місце роботи, характеризується позитивно, неодноразово обирався депутатом місцевих рад, раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Також ОСОБА_10 одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, доглядає за батьком похилого віку, 1954 року народження.
На думку захисника наявність у обвинуваченого усталених соціальних зв'язків свідчить про можливість зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 січня 2026 року скасувати та за наявності підстав для застосування запобіжного заходу обрати відносно ОСОБА_9 інший запобіжний захід, що не пов'язаний з триманням під вартою або зменшити розмір застави до 200 000 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначив, що обвинувачений ОСОБА_9 з урахуванням ухвали від 22 січня 2026 року тримається під вартою більше року. Натомість судовий розгляд триває більш ніж пів року і за цей час судом вирішувалися лише питання щодо продовження запобіжного заходу, що не відповідає критерію розумності строків.
Звертає увагу, що попри кваліфікацію дій ОСОБА_9 за ст.191 КК України, він не займав будь-яких посад в органах влади, місцевого самоврядування та не використовував свої повноваження під час вчинення інкримінованих діянь. В даному випадку мова йде про неналежне виконання цивільно-правових обов'язків.
Крім того, висновки суду щодо заподіяння збитків більш ніж на 20 мільйонів гривень не відповідають матеріалам провадження.
Також судом безпідставно залишено без змін визначений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 05 лютого 2025 року розмір застави, незважаючи на тривалість розгляду справи та зміну стадій кримінального провадження, відсутність реальних ризиків, зміну матеріального становища та стану здоров'я обвинуваченого.
Так, 05.02.2025 на початкових етапах досудового розслідування ОСОБА_9 було визначено заставу у розмірі 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 542 000 гривень, що у 5 разів перевищує максимальний граничний розмір застави, передбачений для даної категорії ч.5 ст.182 КПК України.
Водночас, незважаючи на зміну стадій кримінального провадження та відсутність доказів неналежної процесуальної поведінки чи вчинення інших кримінальних правопорушень, суд першої інстанції жодного разу не переглянув розмір застави.
Зазначає, що перебування обвинуваченого під вартою майже рік свідчить про непомірність вказаної застави ОСОБА_9 .
Перебуваючи під вартою ОСОБА_9 не мав можливості здійснювати будь-яку роботу чи діяльність для отримання доходу, його дохід за 2024 рік склав 97 662 гривні, протягом 2025 року не мав доходів, а його майно та активи перебувають під арештом, що підтверджує непомірність визначеної застави.
Захисник зазначив, що ОСОБА_9 не є розпорядником бюджетних коштів, не займав та не займає посади в органах державної влади чи місцевого самоврядування, а отже і не має можливості впливати на хід розгляду справи, свідків, спотворити чи знищити документи тощо.
Про розслідування зазначеного кримінального провадження ОСОБА_9 знав ще з 2023 року, однак не вчинив жодних дій для переховування від слідства та суду, що спростовує твердження сторони обвинувачення про існування ризику переховування.
Також всі документи, що пов'язані з предметом доказування стороною обвинувачення вилучено, майно (товари, що були предметом поставки) також перебувають під контролем держави, а отже твердження сторони обвинувачення про можливість знищити такі документи, інші докази є безпідставними.
Звертає увагу, що ОСОБА_9 має сімейні зв'язки, постійне місце роботи, характеризується позитивно, неодноразово обирався депутатом місцевих рад, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Позиції учасників.
Адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_9 підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг.
Обвинувачений ОСОБА_10 належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду. Заяв, клопотань про забезпечення його участі в апеляційному розгляді на адресу суду не надходило.
Прокурор заперечила проти задоволення апеляційних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які надійшли із суду першої інстанції та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви Суду.
Згідно з ч.1 ст.401 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати чи доведено стороною обвинувачення обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Таким чином, суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу на стадії судового провадження, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м'який запобіжний захід запобігти цим ризикам.
Окрім цього суд має врахувати у сукупності також інші відомості, зокрема про тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, а також соціальні зв'язки, відомості, що характеризують особу обвинуваченого.
Лише за результатами аналізу всіх перелічених факторів суд може прийти до висновку щодо необхідності продовження стосовно обвинуваченого раніше обраного запобіжного заходу чи щодо недоцільності цього.
На переконання суду апеляційної інстанції, попри доводи апеляційних скарг захисників, суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог законодавства.
Так, матеріали провадження свідчать, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження №42023230000000055 від 07 лютого 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 - ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 - ч.1 ст.366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2025 року у даному кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.03.2025 року із визначенням застави у розмірі 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 542 000 грн.
Надалі строк дії вказаного запобіжного заходу із визначеним розміром застави стосовно ОСОБА_9 продовжувався ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2025 року та слідчого судді Ленінського районного суду м.Миколєва від 08 квітня 2025 року.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 лютого 2025 року стосовно підозрюваного ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.03.2025 року із визначенням застави у розмірі двохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_10 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11.04.2025 р. Зменшено розмір застави до 100 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 302800 грн.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2025 року стосовно підозрюваного ОСОБА_10 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою 06.06.2025 року включно із визначеною заставою у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 302800 грн.
Надалі, в ході судового провадження, дію вказаних запобіжних заходів стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжено ухвалами Херсонського міського суду Херсонської області від 19 травня 2025 року, 03 липня 2025 року, 12 серпня 2025 року, 07 жовтня 2025 року, 04 грудня 2025 року
В ході судового розгляду 20 січня 2026 року, до закінчення строку дії попередньої ухвали, прокурор звернувся з клопотанням про продовження стосовно обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з раніше визначеним розміром застави.
Необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 прокурор у клопотанні обґрунтував тим, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, при цьому продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 прокурор обґрунтував тим, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, продовженням існуванням ризиків, передбачених п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливістю запобігти цим ризикам більш м'яким запобіжним заходом.
Згідно ч.1, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
З огляду на положення ст.177, 183, 199, КПК України, суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м'який запобіжний захід запобігти цим ризикам.
Застосування (продовження) запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22 січня 2026 року під час судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_9 вказаним обвинуваченим продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22 березня 2026 року включно з визначеним ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 року розміром застави.
Таке рішення суд мотивував тим, що на цій стадії судового розгляду кримінального провадження продовжують існувати ризики, передбачені п.1,3 ч.1ст.177 КПК України, зазначені ризики не зменшилися і більш м'який запобіжний захід не здатен запобігти цим ризикам.
Як видно із ухвали, до такого висновку суд першої інстанції прийшов на підставі аналізу відомостей про тяжкість інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, відомостей про особу кожного з обвинувачених, зокрема про їх вік та стан здоров'я.
Так, при розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_10 суд взяв до уваги тяжкість покарання, яке може бути застосоване у разі доведення його винуватості; репутацію обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває; вік обвинуваченого та стан здоров'я.
При вирішенні клопотання стосовно ОСОБА_9 суд також врахував тяжкість покарання, яке може бути застосоване у разі доведення винуватості; репутацію обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, а також вік та стан здоров'я.
В контексті існування ризику переховування обвинувачених від органів досудового розслідування та суду суд зважив як на тяжкість інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, так і відомості про особу кожного з обвинувачених.
На обґрунтування висновку про продовження існування ризику незаконного впливу на свідків суд взяв до уваги те, що судовий розгляд перебуває на початковій стадії у зв'язку із чим докази ще не досліджені, а також обізнаність обвинувачених з анкетними даними свідків у поєднанні із положенням ст. 95 КПК України щодо безпосереднього допиту свідків у судовому засіданні.
Доводи апеляційних скарг про недоведеність продовження існування ризиків на переконання суду є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
За положеннями ст. 178 КПК України тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується враховується у сукупності з іншими обставинами та відомостями, що передбачені ст. 178 КПК України .
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував, не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у разі визнання винуватим у скоєнні інкримінованих злочинів, а і сукупність даних про особу кожного з обвинувачених, передбачених ст. 178 КПК України, що і стало підставою для висновку про продовження існування ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та прийняття рішення про необхідність продовження стосовно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того суд навів мотиви, з яких він дійшов висновку про неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу та навів мотиви, з яких відхилив доводи про наявність підстав для зменшення розміру застави.
Доводи апеляційних скарг захисників про наявність у обвинувачених соціальних зв'язків, місця роботи, позитивної характеристики, репутації обвинувачених фактично були враховані при визначенні існування ризиків, передбачених п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та при визначенні розміру застави при застосуванні запобіжного заходу.
Сукупність цих відомостей, як вбачається зі змісту ухвали про застосування до обвинувачених запобіжного заходу існували на час застосування запобіжного заходу і на даний час не змінилися. Таким чином матеріали провадження не містять відомостей про те, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинуваченого ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_9 сталися істотні зміни, які не були враховані судом і які б давали підстави для висновку про зменшення чи нівелювання існуючих ризиків на день постановлення оскарженої ухвали.
Посилання захисників на невідповідність висновків суду щодо розміру заподіяних збитків інкримінованим злочином, а також щодо відсутності того, що обвинувачені не є розпорядниками бюджетних коштів, не займали та не займають посади в органах державної влади чи місцевого самоврядування апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки аналіз формулювання обвинувачення не належить до компетенції апеляційного суду на стадії перегляду ухвали про продовження запобіжного заходу.
Питання доведеності чи недоведеності винуватості на підставі оцінки доказів з точки зору їх достатності, допустимості для доведення винуватості обвинуваченої особи, питання доведеності обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, в тому числі і розміру заподіяної злочином шкоди вирішується судом на стадії судового розгляду відповідно до положень ст.368 КПК України.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_8 щодо непомірності визначеної ОСОБА_9 застави, то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до приписів ч. 3, 4 ст. 183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується саме при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З матеріалів провадження вбачається, що питання щодо визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу стосовно ОСОБА_9 вирішувалося ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 05.02.2025 року і зазначений розмір застави не змінювався при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу.
Вбачається, що розмір застави при її застосуванні визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Вказана ухвала слідчого судді не є предметом апеляційного розгляду, а тому Херсонський апеляційний суд не має процесуальних повноважень надавати оцінку судовим рішенням , якими визначено розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Питання визначення розміру застави судом 22 січня 2026 року не вирішувалося. Судом продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання із раніше визначеним на стадії застосування запобіжного заходу, як альтернативного запобіжного заходу, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
З огляду на подальше існування ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, відсутність відомостей, які б реально свідчили про їх зменшення чи відсутність, підстав для зменшення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу на даній стадії судового провадження, апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на тяжкість інкримінованих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 злочинів, враховуючи сукупність відомостей про особу обвинувачених, початкову стадію судового розгляду кримінального провадження, обґрунтованими є висновки суду, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, вони не зменшилися, і що запобіжний захід у виді тримання під вартою із альтернативним запобіжним заходом у виді застави, розмір якої визначений ОСОБА_10 та ОСОБА_9 при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є необхідним для запобігання передбаченим п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України ризикам та достатнім для забезпечення дієвості кримінального провадження на початковій стадії судового провадження, і більш м'який запобіжний захід, всупереч доводам апеляційної скарги, не зможе запобігти існуючим ризикам.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції з підстав та доводів зазначених в апеляційних скаргах адвоката ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , скасуванню не підлягає, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування оскаржуваної ухвали суду під час апеляційного розгляду не встановлено.
Водночас, суд апеляційної інстанції враховуючи доводи захисників, зауважує що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебуває на розгляді суду першої інстанції досить тривалий час, зокрема, з квітня 2025 року, протягом якого обвинувачені утримується під вартою, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Частина 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Апеляційний суд, зважаючи на очевидну складність зазначеного кримінального провадження, разом із тим вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність вжиття дієвих заходів на дотримання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення розумних строків розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422-1, 376 ч. 2 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 січня 2026 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 - без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4