Справа №592/19323/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/131/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
04 лютого 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 грудня 2025, якою обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
До Ковпаківського районного суду м. Суми звернулася заступник начальника ВРЗ СП ЖЗО СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 з клопотанням про застосування у кримінальному провадженні № 12025200480003048 від 30.11.2025 відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
02 грудня 2025 року ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми вказане клопотання слідчого задоволено та відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
З таким рішенням слідчого судді не погодилася захисник ОСОБА_6 та подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 грудня 2025 року скасувати.
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначила, що наведені у клопотанні слідчого ризики є недоведеними, висновки слідчого судді про настання смерті потерпілого в результаті протиправних дій її підзахисного, виклад фактичних обставин вчиненого правопорушення суперечать матеріалам клопотання, повідомленій ОСОБА_7 підозрі. Окрім цього зазначає, що в рамках даного кримінального провадження не проведено жодної судово-медичної експертизи, яка б визначила ступінь тяжкості заподіяних потерпілому ушкоджень. Вказані обставини, на думку захисника, свідчать про грубе порушення слідчим суддею положень кримінального процесуального закону, наслідком якого є незаконність оскаржуваної ухвали, порушення принципу змагальності, доступу до правосуддя. Звертає увагу і на те, що слідчий суддя, визнавши доведеним наявність лише одного ризику, не розглянув можливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, не врахував і незадовільний стан його здоров'я, наявність міцних соціальних зв'язків.
Одночасно захисник ОСОБА_6 просила поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки повний текст ухвали отримала 10 грудня 2025 року та 12 грудня 2025 через Електронний суд подала апеляційну скаргу.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явились, від прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 (на час подання апеляційної скарги) надійшли письмові заяви про розгляд кримінального провадження без їх участі. Захисник ОСОБА_10 також подав заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутність та відсутність підозрюваного ОСОБА_7 , а безпосередньо від ОСОБА_7 будь-яких клопотань, у тому числі й про забезпечення його участі в судовому засіданні, до суду апеляційної інстанції не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 395 КПК, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а згідно п. 3 ч. 2 цієї статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її проголошення, а пропущений із поважних причин процесуальний строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду (ч. 1 ст. 117 КПК).
Правило дотримання п'ятиденного строку на оскарження ухвал слідчого судді з дня їх проголошення, передбачене п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК, покликано надати потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, а ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду; рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Оскільки захисник ОСОБА_11 хоча і була присутня 02.12.2025 в судовому засіданні при проголошенні вступної та резолютивної частини ухвали слідчого судді, однак повний текст ухвали отримала лише 10.12.2025 та 12.12.2025 через Електронний суд подала апеляційну скаргу, тому строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025200480003048 від 30 листопада 2025 року.
30 листопада 2025 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, і в цей же день останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме в тому, що він 29 листопада 2025 року близько 22-30 год., перебуваючи за адресою: м. Суми, вул. Британська, 25, діючи з прямим умислом, за допомогою предмету, який має колото-ріжучі властивості, заподіяв потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді множинних колото-різаних поранень обличчя, тулуба та лівої верхньої кінцівки, проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки ліворуч з пошкодженням нижньої частки лівої легені. Лівобічний травматичний пневмоторакс.
В рамках вказаного провадження, до слідчого судді звернувся слідчий з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, яке вмотивовано обґрунтованістю повідомленої ОСОБА_7 підозри та наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, запобігти яким, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Здійснивши розгляд клопотання слідчого та задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а не обрання будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого ч. 1 ст. 176 КПК, та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, а саме наявність на той час у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_7 обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення, існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, а також відсутність об'єктивних обставин, які б вказували на можливість застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». «Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу» («Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88). Питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Має місце і заявлений у клопотанні слідчого ризик того, що ОСОБА_7 , в силу тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у вчинені кримінального правопорушення, в якому підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_7 може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому колегія суддів враховує те, що «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).
Враховує колегія суддів і те, що дане кримінальне провадження перебуває на початковій стадії досудового розслідування, а відтак ймовірність того, що підозрюваний може вдатися до спроб перешкоджання кримінальному провадженню існує і є вагомою.
Разом з цим, є вірними і мотиви ухваленого слідчим суддею суду першої інстанції рішення про недоведеність ризиків незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б об'єктивно свідчили про можливість вчинення підозрюваним яких-небудь відповідних реальних дій.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, а тому приходить до переконання, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить запобігання встановленому слідчим суддею ризику, що є виправданим та необхідним елементом з огляду на інші обставини і визначає потребу в триманні підозрюваного під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Колегія суддів, вирішуючи питання про ув'язнення ОСОБА_7 враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, тому вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою на теперішній час не може забезпечити повною мірою покладені на цей захід кримінальним процесуальним законом функції та запобігти установленим слідчим суддею ризикам, які у свою чергу є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в триманні підозрюваного під вартою.
Що стосується доводів захисника про те, що в рамках даного кримінального провадження не проведено жодної судово-медичної експертизи, яка б визначила ступінь тяжкості заподіяних потерпілому ушкоджень, що унеможливлює кваліфікацію дій ОСОБА_7 саме за ч. 1 ст. 121 КК України, то такі не є переконливими, оскільки слідчий суддя на даному етапі досудового розслідування правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення. Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах.
Будь-яких сумнів щодо обгрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри з наведених захисником підстав колегія суддів не убачає.
Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду і доводи захисника про невідповідність висновків слідчого судді матеріалам клопотання, повідомленій ОСОБА_7 підозрі, оскільки певні неточності щодо встановлених фактичних обставин справи були усунені ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.01.2026 в порядку ст. 379 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо не визначення ОСОБА_7 альтернативного заходу у виді застави, оскільки відповідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК запобіжний захід у виді застави може не встановлюватись у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненому із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, у зв'язку з чим приходить висновку про залишення рішення слідчого судді без змін, а поданої апеляційної скарги - без задоволення
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 грудня 2025 року, якою обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу, без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4