Номер провадження: 22-ц/813/319/26
Справа № 499/1026/23
Головуючий у першій інстанції Кравчук О.О.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
10.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку суброгації, -
У жовтні 2024 року представник Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі по тексту ПрАТ «Страхова група «ТАС») - Миц Ірина Володимирівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 37 448,57 грн матеріальної шкоди в порядку суброгації та судові витрати в розмірі 2 684 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 10.10.2020 року в місті Одеса на вулиці Генуезькій, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого транспортного засобу Audi RS2, державний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідача - ОСОБА_1 .
Постановою Приморського районного суду міста Одеси постановою від 13.11.2020 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.
В результаті ДТП було пошкоджено ТЗ Audi RS2, державний номер НОМЕР_1 .
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ Audi RS2, державний номер НОМЕР_1 , було проведено огляд, про що складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) та отримано рахунок, відповідно до якого вартість ремонту пошкодженого ТЗ становить 112 594, 38 грн.
Позивачем, на підставі зібраних документів та заяви власника про виплату складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт на суму 112 594,38 грн, з якої 12 131,25 грн, яку було виплачено в якості страхового відшкодування.
Позивач зазначає, що його фактичні витрати становить 112 594,38 грн.
Представник власника ТЗ Audi RS2, державний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про настання події та виплатою страхового відшкодування.
Вартість матеріального збитку становить 112 594,38 грн, яку позивач виплатив власнику ТЗ Audi RS2.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП згідно поліса № AP160899 була застрахована в ПрАТ «УПСК», тому позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку суброгації, проте ПрАТ «УПСК» частково відшкодував сплачену суму - 75 145,81 грн, тому залишок шкоди, підлягає стягненню з відповідача в сумі 37 448,57 грн.
Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року у задоволені позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ПрАТ «Страхова група «ТАС» - Миц І.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Іванівського районного суду Одеської області від 08.02.2024 року повністю, ухвалити нове, яким позов задовольнити; стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 37 448,57 грн матеріальної шкоди в порядку суброгації, посилаючись на те, що рішення прийняте без належного з'ясування і встановлення фактичних обставин, що мають значення у справі, неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до ст. 29 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством.
Представником відповідача разом з відзивом подано докази про те, що страховик відповідача сплатило страхове відшкодування з урахуванням зносу, але сторона відповідача вказувала про неправильне застосування коефіцієнту зносу його страховою компанією, хоча жодних доказів щодо неправильного його розрахунку не надано.
ПрАТ «УПСК» на адвокатський запит представника позивача роз'яснило, що було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, оскільки Audi RS2, державний номер НОМЕР_1 мав пошкодження до ДТП, відповідно до п. 7.39 Методики.
Також, зазначено, що ПрАТ «Страхова група «ТАС» не зобов'язане доводити обґрунтованість розміру страхового відшкодування, виплаченого страховиком винної особи. Крім того, ПрАТ «Страхова група «ТАС» не є стороною договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому не має право порушувати питання щодо дотримання ПрАТ «УПСК» умов вказаного договору укладеного з відповідачем.
Суд першої інстанції не застосував норми закону, які підлягали застосуванню, а саме: положення статті 108 Закону України «Про страхування» та ст. 1191, ЦК України, а також всі норми Методики.
Відзив на апеляційну скаргу або пояснення (заперечення) не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що в страховика відповідача не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування в межах встановленого ліміту та не заявляв претензій про виплату страховиком відповідача страхового відшкодування у меншому розмірі ніж передбачено лімітом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 01.04.2020 року між ПрАТ «СГ «ТАС» та ТОВ «НовікЬ» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-00700816, предметом якого є страхування транспортного засобу Audi RS2, державний номер НОМЕР_1 (а. с. 21).
13.11.2020 року постановою Приморського районного суду м. Одеси визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн на користь держави (а. с. 8).
Вказаною постановою суду підтверджується, що 10.10.2020 року в м. Одеса на вулиці Генуезькій, відбулася ДТП за участі застрахованого транспортного засобу Audi RS2, державний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (відповідач), у результаті зазначеної ДТП було пошкоджено ТЗ Audi RS2, державний номер НОМЕР_1 .
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ Audi RS2, державний номер НОМЕР_1 , 14.10.2020 року було проведено огляд (а. с. 25).
Враховуючи наявність Договору страхування, власник пошкодженого автомобіля ТЗ Audi RS2, державний номер НОМЕР_1 , звернувся до позивача з заявою про настання події (а. с. 18).
Згідно розрахунку страхового відшкодування та страхового акту № 24365/21/920 від 23.10.2020 року вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля Audi RS2, державний номер НОМЕР_1 , становить 112 594,38 грн, з якої 112 594,38 грн - сума, що належить до виплати (а. с. 13-14).
Позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 112 594, 38 грн (платіжна інструкція від 26.10.2020 року №133424) (а. с. 22).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «УПСК» за полісом № АР/160899 (а. с. 76).
ПАТ «УПСК» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 75 145,81 грн (платіжне доручення № 17436 від 13.08.2021 року) (а. с. 23).
27.10.2021 року позивач направив відповідачу досудову вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром нанесеної шкоди і виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 37 448,57 грн (а. с. 61).
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
У преамбулі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Натомість відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
З матеріалів справи вбачається, що позивач, який є страховиком потерпілої особи, виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі, в сумі 112 594,38 грн.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
За змістом договору добровільного страхування наземного транспорту від 01.04.2020 року «Єврокаско 5 зірок», укладеного між позивачем та ТОВ «НовікЬ», при пошкодженні транспортного засобу, внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається без урахування зносу.
Відповідно страхового акту № 24365/21/920 від 23.10.2020 року, розрахунку страхового відшкодування зроблений розрахунок суми страхового відшкодування - 112 594,38 грн, що підлягає виплаті, які сплачені позивачем, що підтверджується платіжної інструкцією від 26.10.2020 року №133424.
Тобто, позивачем доведено, що він на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту № FO-00700816 від 01.04.2020 року та на підставі статті 25 Закону України «Про страхування», виплатив страхувальнику страхове відшкодування, отже у нього виникло право у розмірі виплаченого страхового відшкодування пред'явити вимоги до винної особи в ДТП.
Суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем не доведено, що в страховика відповідача не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодуванні в межах встановленого ліміту - 130 000 грн
ПрАТ «УПСК» під час розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортному засобу потерпілої особи, взявши до уваги вартість відновленого ремонту пошкодженого ТЗ, визначену АТ «СТ «ТАС» без врахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, керуючись приписами Закону та Методик, розрахував коефіцієнт фізичного зносу ТЗ.
Коефіцієнт фізичного зносу ТЗ Audi RS2, державний номер НОМЕР_1 склав 0,3755.
При цьому відповідно до інформації, яка міститься в системі Аudatex, транспортний засіб Audi RS2, державний номер НОМЕР_1 , , мав пошкодження до ДТП, які вплинули зокрема на ринкову вартість досліджуваного КТЗ та розрахунок коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу за формулою, вказаному у розрахунку (а. с. 125).
Згідно з частиною першою статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, страховик відповідача відшкодував позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У зв'язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні у межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.
Отже, за змістом статті 993 ЦК України у системному зв'язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 464/1937/16-ц (провадження № 61-4756св18) та від 03 грудня 2020 року у справі № 352/1384/18 (провадження № 61-19013св19).
Таким чином, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі статті 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи (чи її страховика) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.
При цьому якщо потерпілий (чи його страховик) звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
За змістом частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика відповідача, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18).
Враховуючи, що вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений на користь позивача розмір страхового відшкодування, ПрАТ «СГ «ТАС» має право вимагати стягнення з відповідача - ОСОБА_1 різниці між вартістю відновлювального ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим ПрАТ «УПСК», що становить 37 448,57 грн.
Таким чином, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПрАТ «СГ «ТАС» виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 112 594,38 грн, частину шкоди в розмірі 75 145,81 покрито ПАТ «УПСК», різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 37 448,57 грн = 112 594,38 грн - 75 145,81 грн.
Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-691цс15 розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Аналогічні по суті висновки викладено, зокрема й в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 497/470/2021.
Тобто, якщо особа, яка завдала шкоди, буде вважати, що страховик порушив умови договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та здійснив потерпілому, в нашому випадку страховику потерпілого, страхову виплату не в повному обсязі, то він не позбавлений можливості це оспорити.
Проте на час розгляду справи відповідач розмір здійсненої ПАТ «УПСК» страхової виплати 75 145,81 грн страховику потерпілого ПрАТ «СГ «ТАС», що виконав свій обов'язок перед потерпілим за договором добровільного майнового страхування - не оскаржив та рішення суду з цього приводу, яким би підтверджувалась виплата страхового відшкодування у меншому розмірі ніж підлягало виплаті у відповідності до закону, відсутнє.
При таких обставинах у суду першої інстанції не було підстав для відмови у позові.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частини тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, то з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СГ «ТАС» підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 6 710 грн (2 684 грн - за подання позовної заяви та 4 026 грн - за подання апеляційної скарги).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - задовольнити.
Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року, по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку суброгації - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243) 37 448,57 грн (тридцять сім тисяч чотириста сорок вісім гривень 57 копійок) матеріальної шкоди в порядку суброгації.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243) понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 6 710 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова