Справа № 750/18119/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/246/26
Категорія - - ч.2 ст.190 КК України Доповідач ОСОБА_2
09 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12024270340003067 за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2025 року,
Цим вироком:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка м. Кілія Одеської області, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заміжня, має на утриманні сина неповнолітню дитину, освіта професійно-технічна, працює ФОП, раніше судима:
- 03.10.2024 Залізничним районним судом міста Львова за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 51000 грн,
- 22.11.2024 Богунським районним судом міста Житомира за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; на підставі ст.75 КК України, звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
- 10.12.2024 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 42500 грн;
- 30.05.2025 Франківським районним судом міста Львова за ч.3 ст.190, ч.4 ст.70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України, звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджена за ч.2 ст.190 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарання, призначеного за вироком Франківського районного суду м. Львова від 30.05.2025, та покарання за цим вироком, остаточно ОСОБА_8 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили, не обирався.
Стягнуто з ОСОБА_8 користь держави 4775,40 грн процесуальних витрат. Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що 16.09.2024 близько 09 год. 13 хв., ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, вступила у попередню змову з невстановленою слідством особою, відомості щодо якої виділені в окреме провадження, та яка здійснила дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_11 , в ході якої представилась донькою ОСОБА_11 та повідомила, що її збив автомобіль, тому їй потрібна операція, яка коштує 60000 грн, а також одяг та засоби особистої гігієни.
Надалі, 16.09.2024 близько 10:00 год, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно, прибула за адресою: АДРЕСА_2 , де отримала від ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 3300 євро, грошовий еквівалент яких станом на 16.09.2024 відповідно до інформації Національного банку України становить 151126,47 грн, чим заподіяла потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Не погоджуючись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченої та кваліфікацію її дій, просив скасувати вирок суду першої інстанції та призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Вирок Франківського районного суду м. Львова від 30.05.2025 - виконувати самостійно. В обґрунтування скарги послався на м'якість призначеного ОСОБА_8 покарання. Зазначив, що місцевий суд не в достатній мірі врахував, що остання неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, що свідчить про її небажання стати на шлях виправлення. Також місцевий суд належним чином не мотивував звільнення обвинуваченої від відбування призначеного покарання, на підставі ст.75 КК України.
Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обвинувачену ОСОБА_8 та її захисника, котрі просили залишити вирок місцевого суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, та кваліфікація її дій в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються.
Доводи апелянта про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, є непереконливими, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Так, відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого.
За змістом ст.65 КК України, при призначенні покарання, суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Призначене ОСОБА_8 покарання за вчинене нею кримінальне правопорушення зазначеним вище вимогам відповідає, воно є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання, місцевий суд, разом зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, врахував також дані про особу обвинуваченої та всі інші обставини, які впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.
Зокрема, суд урахував, що ОСОБА_8 раніше судима, визнала вину у скоєному; її сімейний та матеріальний стан, перебування на її утриманні неповнолітньої дитини, наявність постійного місця проживання та працевлаштування, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
При цьому, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_8 , було визнано - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування завданої шкоди.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_8 було визнано - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Отже, беручи до уваги конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, її ставлення до вчиненого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_8 ; місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість призначення їй покарання за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі, з урахуванням вимог ч.4 ст.70 КК України, при призначенні остаточного покарання, та зі звільненням її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, на підставі ст.75 КК України, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки її перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.
Крім того, під час апеляційного розгляду цього кримінального провадження стороною захисту були надані копії квитанцій, які підтверджують часткову сплату обвинуваченою ОСОБА_8 грошових коштів у рахунок відшкодування потерпілій ОСОБА_11 завданої їй матеріальної шкоди.
Також захисником було надано письмову розписку від потерпілої ОСОБА_11 , яка зазначила, що у випадку повного погашення обвинуваченою завданих збитків, вона не буде мати до неї будь-яких претензій матеріального характеру.
Тому, призначене обвинуваченій ОСОБА_8 покарання, визначене судом першої інстанції, з урахуванням обставин, які бралися ним до уваги при його призначенні, не становить «особистого надмірного тягаря для особи», адже воно відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
Відтак, всі обставини, на які посилається апелянт, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання враховані, тому доводи прокурора про м'якість призначеного покарання не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Порушень місцевим судом під час розгляду кримінального провадження вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4