Справа № 750/9620/25 Головуючий у 1 інстанції Рощина Т. С.
Провадження № 33/4823/124/26
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
10 лютого 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Полянської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Полянської К.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ст.36 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 06 липня 2025 року, о 21 год. 50 хв., у місті Чернігів, по вул. Шевченка, 216, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Також, 06 липня 2025 року, о 22 год. 45 хв., у м. Чернігів, по вул. Кривоноса, 41, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2025 року, справи про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП: єдиний унікальний №750/9620/25 (провадження №3/750/3154/25) та єдиний унікальний №748/2331/25 (провадження №3/750/4335/25), об'єднано в одне провадження та присвоїти унікальний №750/9620/25 (провадження №3/750/3154/25).
Не погодившись із рішенням суду, захисник Полянська К.В. подала в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просила постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження в справі у зв'язку з відсутністю у діях її підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що поліцейські не повідомили водію підставу для зупинки транспортного засобу, що є порушенням ч.3 ст.35 Закону України «Про національну поліцію». Зазначає, що під час зупинки посвідчення водія у ОСОБА_1 не було вилучено, а його лише попросили надати інформацію стосовно права на керування автомобілем з мобільного застосунку «Дія», що ставить під сумнів законність та правомірність дій поліцейських стосовно ОСОБА_1 . Апелянт вказує, що процедура проходження огляду ОСОБА_1 була порушена, оскільки останній не мав будь-яких ознак алкогольного сп'яніння, які б давали підстави для проходження такого огляду. Також, поліцейські не пропонували водію пройти огляд в найближчому медичному закладі, що суперечить положенням ст.266 КУпАП. Вказує, що у момент першого огляду поліцейські самі визнали, що прилад «Драгер» перебував у несправному стані, про що свідчить надане з бодікамер відео. Лише повторний аналіз тим самим приладом показав 0,51 проміле, що викликає сумнів щодо достовірності отриманих результатів. Звертає увагу, що під час повторної зупинки 06 липня 2025 року о 22 год. 45 хв. та повторного огляду результат огляду ОСОБА_1 становив 0,22 проміле алкоголю, що є нормою з допустимою похибкою. Посилається на те, що відеозапис не є безперервним та не відображає усіх обставин даної події.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як слідує з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 складені протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №383505 від 06.07.2025, серії ЕПР1 № 383585 від 06.07.2025, згідно яких він 06 липня 2025 року, о 21 год. 50 хв., у місті Чернігів, по вул. Шевченка, 216, керував транспортним засобом Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Також, 06 липня 2025 року, о 22 год. 45 хв., у м. Чернігів, по вул. Кривоноса, 41, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Викладені у даних протоколах факти ОСОБА_1 власноручно підтвердив своїм підписом та в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення особисто написав «згоден» (а.с.5, 28).
Отже, протоколи про адміністративні правопорушення є документами, що офіційно засвідчують факт учинення неправомірних дій, і є одними із джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння 06 липня 2025 року, о 21 год. 50 хв., підтверджується інформацією з роздруківки приладу Alcotest Drager 7510 ARLM 0398; результат продування водієм зазначеного спеціального технічного приладу становить 0,51 проміле, з яким останній погодився та поставив свій підпис (а.с.7).
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що 06 липня 2025 року, о 21 год. 50 хв., ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху. Під час перевірки документів та спілкування з водієм у поліцейських виникла підозра про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, про що йому було озвучено.
Потім йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», водій погодився. З першої спроби ОСОБА_1 не зміг правильно продути прилад, після чого поліцейський роз'яснив як правильно необхідно продувати прилад Драгер. Після другого продуття ОСОБА_1 пройшов огляд із позитивним результатом - 0,51 проміле. Будь-яких зауважень з приводу проведеного огляду на стан сп'яніння та отриманого результату огляду ОСОБА_1 не висловлював. Далі поліцейські роз'яснили водію його права та обов'язки, склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, відсторонили водія від подальшого руху за кермом транспортного засобу.
Крім того, з протоколу серії ЕПР1 №383585 від 06.07.2025 за ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що ОСОБА_1 , 06 липня 2025 року, о 22 год. 45 хв., керуючи автомобілем, також порушив пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Обставини, викладені в протоколі, підтверджуються інформацією з роздруківки приладу Alcotest Drager 7510 ARLM 0316, результат продування ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 0,22 проміле, з яким останній погодився та поставив свій підпис (а.с.30).
Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, працівниками поліції 06 липня 2025 року, о 22 год. 45 хв, був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху. Під час перевірки документів та спілкування з водієм, виникли підозри про перебування останнього у стані алкогольного. Поліцейські озвучили ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна шкіряного покриву, та запропонували пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, водій погодився. Результат тесту виявився позитивним - 0,22 проміле. Зауважень з приводу проведеного огляду на стан сп'яніння та отриманого результату огляду ОСОБА_1 не висловлював. Після цього поліцейський роз'яснив водію права та обов'язки та склав адміністративний протокол відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП, який потім оголосив останньому.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Посилання захисника на те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно яких у останнього були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, які встановлені працівником поліції у відповідності до Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Доводи апелянта з приводу того, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у лікарні, не ґрунтуються на Законі, так як дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, вищенаведений пункт 6 розділу І даної Інструкції передбачає альтернативний порядок проведення огляду на стан сп'яніння, або на місці зупинки, або у закладі охорони здоров'я.
Враховуючи, що ОСОБА_1 погодився з результатами проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, про що свідчить його підпис у акті огляду, у працівників поліції були відсутні підстави для проведення повторного тестування або доставлення водія до закладу охорони здоров'я (а.с.6, 29).
Твердження апелянта про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, так як відеофіксація не здійснювалась безперервно, є непереконливими, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному повноважною на те особою.
Крім того, на відеозаписі чітко зафіксовано проходження ОСОБА_1 відповідного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.
Доводи апелянта про те, що результат огляду в 0,22 проміле не може свідчити про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий показник є в межах похибки приладу та не тягне за собою наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є слушним, оскільки відповідно частини 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 % проміле алкоголю в крові.
Таким чином, ОСОБА_1 керував автомобілем 06 липня 2025 року та цього ж дня двічі проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу Драгер на місці зупинки, о 21 год. 50 хв - результат 0,51 проміле, після чого повторно був зупинений та о 22 год. 45 хв. ним було пройдено огляд на місці зупинки, де зафіксовано результат 0,22 проміле. А тому, апеляційний суд вважає, що у даному конкретному випадку не може застосовуватися технічна похибка, оскільки логічним є те, що з плином часу рівень алкоголю в крові зменшувався. Показник алкоголю 0,22 проміле у ОСОБА_1 відповідає межам, за що настає відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Сама по собі можливість теоретичної похибки, під час експлуатації приладу Alcotest Drager 7510, не є підставою для скасування судового рішення за встановлених обставин.
Відповідно до роздруківки із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу прилад 7510 ARLM 0316 пройшов калібрування 20.05.2025, в межах передбаченого законодавством терміну, а тому показники застосованого спеціального технічного засобу є допустимими доказами.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , будучи відстороненим від керування транспортними засобами у зв'язку з порушенням ним вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, сів за кермо автомобіля та повторно був зупинений працівниками поліції. ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, у зв'язку з виявленими ознаками сп'яніння, пройшов огляд на стан сп'яніння у відповідності до закону, та у нього встановлено стан алкогольного сп'яніння. При цьому, ОСОБА_1 не висловлював не згоду з результатом пройденого тесту.
Крім того, свою незгоду з результатами тестів на вміст алкоголю ОСОБА_1 висловив тільки в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, оскільки у протоколах про адміністративне правопорушення та актах огляду на стан алкогольного сп'яніння він погоджувався з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням приладів Драгер, про що засвідчив своїм підписом у вказаних документах.
Посилання апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби.
Зупинка транспортного засобу відповідала вимогам ст.35 Закону України «Про національну поліцію» та була обумовлена порушенням водієм Правил дорожнього руху, про що ОСОБА_1 було проінформовано працівниками поліції.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33, ст.36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Полянської К.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний