Справа № 750/1224/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/63/26
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
10 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
підозрюваного ОСОБА_6
його захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відеоконференцій із захисниками та з прокурором з використанням їх власних технічних засобів, апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2026 року,
Цією ухвалою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Менського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, депутата Березнянської селищної ради Чернігівської області, одруженого, який має на утриманні п'ятьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 березня 2026 року включно, з визначенням застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 492 200 гривень та покладенням обов'язків, передбачених ч. 4 ст. 195 КПК України.
Задовольняючи клопотання в частині обрання запобіжного заходу слідчий суддя вказав на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що з урахуванням тяжкості можливого покарання в співставленні з характеризуючими даними та процесуальною поведінкою підозрюваного, дають підстави вважати, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. При цьому, слідчим суддею визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якої здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_10 просить ухвалу слідчого судді про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати, постановити нову, якою обрати щодо його підзахисного більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. У разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вважає, що слідчий суддя лише послався на доведеність слідчим та прокурором наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначив, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Незаконно впливати на свідків, з метою зміни їх показів на свою користь, вчинити інше кримінальне правопорушення, знищити докази, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про небажання слідчого суддів враховувати фактичні обставини справи.
Звертає увагу на обставини справи, які не врахував слідчий суддя та які полягають у тому, що після повідомлення про підозру 30 січня 2026 року ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій, та навіть відсутня інформація у суду про намагання останнього вчинити будь-які дії, які могли б бути трактовані, як перешкоджання проведенню досудового розслідування, відсутня інформація та не надано доказів того, що підозрюваний намагався чинити тиск на свідків та уникнути від розгляду кримінального провадження та в подальшому від суду.
Більш того, бажаючи довести своє відношення до кримінального правопорушення, ОСОБА_6 03 лютого 2026 року надав викривальні показання, що є підтвердженням його співпраці з органами досудового розслідування.
В ухвалі суду відсутній будь-який аналіз та обґрунтування наявності вказаних у клопотанні ризиків, тільки зазначено про те, що для запобігання даним ризикам необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Натомість, для застосування певного виду запобіжного заходу судом повинен був проведений аналіз всіх ризиків, визначений ч. 1 ст. 177 КПК України та перерахованих в ухвалі,з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного законодавства, зокрема практики ЄСПЛ, яка відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України застосовується у кримінальному процесуальному законодавстві України.
Вважає, що для виконання обов'язків під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_6 буде достатньо більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому, належить врахувати вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, якими визначено, що тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом» і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення діє презумпція на користь звільнення.
Також, при розгляді апеляційної скарги необхідно врахувати і те, що ОСОБА_6 є батьком п'ятьох дітей, а їх родина офіційно визнана багатодітною.
Адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати, постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити частково, застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби.
Вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невиконанням слідчим суддею вимог статті 194 КПК України, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, ігнорування практики ЄСПЛ.
Крім того, вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, якою визначені вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.
Просить суд апеляційної інстанції звернути особливу увагу на те, що ОСОБА_6 не переслідував корисливих мотивів з метою незаконного збагачення та не здійснював пособництво у викраденні військовими військового майна. Так, ОСОБА_6 має у користуванні близько 40 га. земель сільськогосподарського призначення, вирощує на ній для власних потреб сільськогосподарську продукцію, має три трактори для обробки землі та дві вантажні машини, які потрібно заправляти дизельним паливом.
Отже, ОСОБА_6 мав намір придбати дизельне пальне не для продажу, а для використання у власних потребах.
Відповідно до ч 5 ст. 27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховувати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
Таким чином, захисник переконаний у тому, що ОСОБА_6 безпідставно підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет існування ризиків, передбачених п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона захисту вважає, що слідчий суддя прийшов до неправильного висновку про їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Слідчим суддею зовсім не враховано ту обставину, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, на його утримані перебувають п'ять неповнолітніх дітей, він сам займається сільськогосподарською діяльністю.
Вважає неправильними висновки слідчого судді про те, що наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі зможе знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для кримінального провадження, оскільки таких доказів не існує.
Безпідставними є й висновки суду про те, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі зможе незаконно впливати на свідків, оскільки вчинив дане кримінальне правопорушення спільно з військовими службовими особами ВЧ НОМЕР_1 , оскільки таких осіб підозрюваний особисто не знає, в будь-яких відносинах з ними не перебуває.
Висновок суду про доведеність ризику того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки вчинене ним діяння має триваючий та систематичний характер, спростовується тим, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбачений п. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410 КК України, оскільки він безпідставно підозрюється у вчиненні цього злочину.
На думку сторони захисту, з урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшла неправильного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Захисник вважає, що таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу суперечить статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушують принцип поваги до особистої свободи.
Запобіжний захід у виді домашнього решту у нічний період доби буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 ..
Сторона захисту переконана, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необґрунтоване, оскільки відсутні ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідача, захисників та підозрюваного, які підтримали подані апеляційні скарги в частині необгрунтованості підозри та вважали що до ОСОБА_6 цілком можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, якого буде достатньо для того, щоб гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, прокурора, який заперечував проти доводів сторони захисту, звернув увагу на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , обставини його вчинення та предмет злочинного посягання, кількість епізодів купівлі дизельного палива та його об"єму, особу підозрюваного та наявність обґрунтованих ризиків його можливої неналежної процесуальної поведінки, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні скарги захисників залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчими П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 травня 2025 року за № 62025000000000463, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що начальник служби забезпечення ПММ відділу тилового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 старший лейтенант ОСОБА_11 , спільно зі старшим техніком служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 майстер-сержантом ОСОБА_12 , завідувачем складу групи зберігання відділення матеріального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 , зловживаючи службовим становищем налагодили схему привласнення паливно-мастильних матеріалів, які зберігаються на складах ІНФОРМАЦІЯ_2 та використовуються для потреб оборони, зокрема відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
Під час документування даного кримінального провадження встановлено, що вищевказані особи реалізовують привласнені паливно-мастильні матеріали, які зберігаються на складах НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, депутату Березнянської селищної ради Чернігівської області ОСОБА_6 за готівкові грошові кошти, які в подальшому розподіляються між всіма фігурантами даного кримінального провадження.
29 січня 2026 року о 16 год. 40 хв. ОСОБА_6 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
30 січня 2026 року ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 410 КК України, тобто у пособництві викрадення іншого військового майна, вчиненого військовою службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення. На початковій стадії досудового розслідування кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення, як помилково вважає сторона захисту. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
Право сторони захисту на оскарження законності оголошення підозри, її обґрунтованості, вмотивованості врученого повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, дотримання чи порушення порядку його вручення, тощо законодавцем закріплено в пункті 16 ч. 3 ст. 42 та пункті 10 частини 1 статті 303 КК України.
У даному конкретному провадженні слідчим суддею докази оцінюються лише з огляду на те, що вони підтверджують ймовірність того, що підозрюваним можливо вчинене кримінальне правопорушення. Встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, визначення ролі підозрюваного у його вчиненні та вирішення питання про можливість його вчинення саме ОСОБА_6 , а також надання оцінки доказам на предмет їх належності чи допустимості, є наступними етапами досудового розслідування та судового розгляду, які виходять за межі повноважень слідчого судді.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, як помилково вважає сторона захисту, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
З матеріалів судового провадження вбачається, що в рамках проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке, у разі визнання його винуватим, йому загрожує покарання до 15 років позбавлення волі, отже, обґрунтованим є ризик того, що відчуваючи страх та невідворотність можливого покарання, підозрюваний може змінити місце проживання з метою ухилення від органу досудового слідства, тим більше, що підозрюваний є багатодітним батьком, а отже має законні підстави для залишення межі країни, що є додатковою обставиною, яка може сприяти ОСОБА_6 в ухиленні від органу досудового розслідування та суду.
Твердження захисника ОСОБА_10 про те, що з дня оголошення про підозру ОСОБА_6 не вчиняв жодних дій на перешкоджання досудовому розслідуванню, або ж дій які б підтверджували хоча б один із заявлених стороною обвинувачення ризиків, не приймається до уваги, як недоречне, адже ОСОБА_6 був затриманий за день до вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому не мав можливості на вказані стороною захисту дії.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, дійсно обумовлений тим, що на даний час досудовим розслідуванням здійснюються слідчі дії для виявлення доказів на доведення обставин вчинення кримінального правопорушення та осіб, які можуть бути причетні до його вчинення, а підозрюваний, перебуваючи на волі може вчинити дії на приховування доказів, їх знищення чи спотворення з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик незаконно впливати на свідків обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення спільно з військовослужбовцями начальницького складу військової частини НОМЕР_1 , тому використовуючи своє становище в суспільстві (депутат місцевої ради) може здійснювати вплив на свідків безпосередньо або за домовленістю з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, які в свою чергу мають вплив на підлеглих їм військовослужбовців.
Твердження захисника ОСОБА_7 про те, що підозрюваний ОСОБА_6 не знайомий з військовослужбовцями, які можуть бути причетні до вчинення інкримінованого йому злочину, не приймаються до уваги, адже суперечать твердженням іншого захисника, який у своїй апеляційній скарзі вказував на те, що після оголошення про підозру ОСОБА_6 пішов на співпрацю з органом досудового розслідування та надав викривальні показання щодо інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення.
Суперечлива позиція сторони захисту є додатковою обставиною, яка вказує на можливість підозрюваного здійснювати тиск на свідків та інших учасників кримінального провадження з метою зміни ними своїх показань на його користь задля уникнення кримінальної відповідальності.
Більш того, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Саме той факт, що суд сприймає виключно ті показання свідків, які сприймає безпосередньо під час судового розгляду, вказують на тривалість заявленого ризику, адже підозрюваний, розуміючи серйозність обвинувачення та тяжкість можливого покарання, усвідомлюючи важливість показань свідків, може здійснити на них вплив безпосередньо перед їх допитом в судовому засіданні, що вказує на обґрунтованість заявленого ризику та спростовує твердження сторони захисту про відсутність такої необхідності у підозрюваного.
Ризик продовжити вчинення кримінального правопорушення обумовлений характером кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , оскільки будучи депутатом місцевої ради, маючи високий соціальний статус, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, яке полягає у викраденні військового майна (палива) в умовах воєнного стану, яке підозрюваний мав намір використовувати у власних цілях, як про це вказує захисник, з метою оброблення земельних ділянок,які перебувають у його власності (40 га).
Безпідставними є доводи обох апелянтів в тій частині, що слідчим суддею не були враховані дані про особу підозрюваного, наведені стороною захисту, оскільки це суперечить мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.
Зокрема, слідчим суддею, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характер вчиненого протиправного діяння та спосіб вчинення - викрадення військового майна, що вчинено в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, в тому числі й з військовими службовими особами, врахував дані про особу підозрюваного, його вік, матеріальне становище, та інші дані про його особу (соціальний статус, наявність дружини та п'ятьох дітей на утриманні - тобто міцність соціальних зв'язків), ризики, які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому висновок слідчим суддею зроблено в результаті аналізу сукупності даних про обставини вчинення кримінального правопорушення, відомостей про особу підозрюваного, а також оцінки доводів не лише сторони обвинувачення, а й сторони захисту.
Наявність у ОСОБА_6 сталих соціальних зв'язків, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, статус багатодітної родини, відомості про наявність у власності сільськогосподарської техніки, а тим більше наявність у підозрюваного посвідчення тракториста-машиніста, не свідчать про можливість запобігання встановленим та доведеним ризикам і не знижують високу ймовірність вчинення відповідних дій.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду не було встановлено достатніх підстав вважати, що інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі буде здатний забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 на даному етапі досудового розслідування. Не наведено таких даних і стороною захисту.
Колегія суддів не може погодитись з доводами сторони захисту (адвоката ОСОБА_10 ) про необхідність визначення ОСОБА_6 розміру застави в мінімальному, визначеному законодавцем, через їх безпідставність та необґрунтованість.
Так, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України, передбачено, що розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово висловлювалася думка про те, що розмір застави повинен встановлюватися головною мірою з урахуванням особи підсудного, належної йому власності, його стосунків з поручителями, іншими словами - з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (Неймайстер проти Австрії, рішення від 27.06.1968 р.; Гафа проти Мальти, рішення від 22.05.2018).
При цьому, 13 січня 2022 року Європейський Суд ухвалив рішення в справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), у якому зазначив, що застава має на меті передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді про наявність обґрунтованих ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, відомостей про особу підозрюваного, який будучи депутатом місцевої ради, маючи міцні соціальні зв'язки, займаючись фермерською діяльністю та маючи значну кількість техніки для її здійснення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного із викраденням пального, яке є власністю військової частини, тобто мало б використовуватись для забезпечення обороноздатності нашої країни з метою здійснення відсічі збройній агресії російської федерації. Натомість, підставою для викрадення пального стала корислива мета, шляхом організації схеми викрадення цього пального, за участі військовослужбовців військової частини та цивільної особи, кожен з яких переслідував свою мету.
На даному етапі досудового розслідування, колегія суддів погоджується з рішенням слідчої судді про те, що розмір застави в межах визначених законодавцем 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде співмірним та пропорційним щодо конкретної особи, необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження. Визначений слідчим суддею розмір застави здатен досягти цієї мети та зможе запобігти підтвердженим ризикам та об'єктивно встановленим у кримінальному провадженні даним щодо кримінально карної діяльності ОСОБА_6 ..
Можливість урахування майнового стану, розміру шкоди або доходу передбачена пунктами 7, 11 ч. 1 ст. 178 КПК України, де закріплено обставини, що враховуються при обранні будь-якого запобіжного заходу. Ці критерії мають враховуватися у разі встановлення ризиків кримінального провадження і в сукупності з усіма іншими обставинами кримінального провадження.
За вище вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що саме такий розмір застави зможе запобігти тим встановленим у кримінальному провадженні ризикам, відповідатиме особі підозрюваного та встановленим у провадженні обставинам вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 ..
Колегія суддів вважає, що з огляду на майновий стан підозрюваного та його статус у суспільстві такий розмір застави буде помірним для підозрюваного та достатнім для запобігання ризикам і забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вказані стороною захисту обставини та відомості про особу підозрюваного не виправдовують можливі наслідки для суспільства та окремих його громадян у разі звільнення ОСОБА_6 під заставу в тій сумі, яку пропонує захисник, оскільки запропонований ним розмір застави не буде дієвим та не зможе утримати підозрюваного від не процесуальної поведінки, не забезпечить дотримання ним покладених на нього обов'язків у разі звільнення, оскільки втрата цієї суми не буде суттєвою для нього та його родини.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисників адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17