Номер провадження: 22-ц/813/2919/26
Справа № 523/4321/24
Головуючий у першій інстанції Середа І. В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
06.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Комлевої О.С.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Швидка Марина Григорівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання довіреностей недійсними, -
13 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Швидка М.Г., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., про визнання недійсними: довіреності від 16.07.2012 за №314 на ім'я ОСОБА_5 , від 24.09.2012 за №423 на ім'я ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , від 08.10.2013 за №607 на ім'я ОСОБА_7 і ОСОБА_3 , від 11.04.2014 за №178 на ім'я ОСОБА_4 , надані ОСОБА_8 на підставі передоручення за довіреністю від 10.06.2012 в інтересах ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Швидкою Мариною Григорівною: довіреності від 14.07.2015 за №1182 на ім'я ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , наданої ОСОБА_8 , та від 08.02.2016 за №124 на ім'я ОСОБА_4 , наданої ОСОБА_10 , які видані на підставі передоручення за довіреністю від 06.06.2015 в інтересах ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського округу Савченко Світланою Володимирівною.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2025 року та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 26 травня 2025 року визначено склад суду, а саме: головуючий суддя Драгомерецький М.М., судді учасники колегії: Громік Р.Д., Комлева О.С..
30 січня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. в обґрунтування якої вказано, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2025 року. Зазначено, що 26 травня 2025 року відбувся авторозподіл даної справи, однак лише 27 червня 2025 року було відкрито апеляційне провадження. Також зазначено, що станом на момент подання даної заяви про відвід справа не призначена до судового розгляду. При цьому, у справі №1527/3743/12 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2025 року, подану 05 травня 2025 року по якій було відкрито апеляційне провадження 14 травня 2025 року та 15 листопада 2025 року було розглянуто і прийнято рішення. Ці факти свідчить не тільки про порушення процесуального закону, а й про вибіркове відношення суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. до строків розгляду справ та за їх результатом, відносно поданих заявницею апеляційних скарг по різним справам. Також зазначено, що під час розгляду справи №1527/3743/12, судове засідання по якій відбулось 05 листопада 2025 року, незважаючи на клопотання ОСОБА_11 про відкладення справи з причини захворювання, судді прийняли рішення за її відсутності, без врахування її права на прийняття участі в засіданні. Заявниця вважає, що поведінка суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. в даному випадку характеризує їх відношення до неї, вкотре як незаконна відмова в доступі до правосуддя й вибірковість в розгляді справ за участю ОСОБА_1 .. Окрім того зазначено, що судді Драгомерецький М.М., Громік Р.Д. приймали участь у розгляді цивільних справ, учасниками яких були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , таких як: №523/5884/16-ц, №523/10173/16-ц, №523/4780/21, по яким вони приймали судові рішення та після чого деякі рішення, скасовувались, а по іншим справам досі йдуть судові розгляди. Якщо б судові рішення прийняти за їх участю були б законні, то ОСОБА_1 не мала б підстав їх оспорювати та подавати інші позови.
Перевіривши доводи заяви про відвід та вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що заява про відвід суддів є необґрунтованою, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і являється частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Частина 7 пункт 1 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Однією із гарантій права учасника справи на незалежний, безсторонній і справедливий суд є право на відвід судді (колегії суддів). Проте, право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ'єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ'єктивного суду.
Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 40 ЦПК України встановлений порядок вирішення заявленого відводу, згідної якої питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.
Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див.: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п. 49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п. 66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п. 136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п. 103,107).
Крім того апеляційний суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об'єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Дослідивши заяву про відвід, встановлено, що доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до незгоди заявниці із процесуальними рішеннями суддів під час апеляційного перегляду цивільних справ №1527/3743/12, №523/5884/16-ц, №523/10173/16-ц та №523/4780/21, стороною яких вона є, та вставленими, в рамках даних справ, обставинами.
Однак, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Подібна позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 №46, у п. 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі, не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.
Прийняття процесуальних рішень суддями, в тому числі таких як відмова в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи під час розгляду цивільної справи не може свідчити про зацікавленість суддів, оскільки є реалізацією суддями своїх процесуальних повноважень, що передбачені нормами процесуального законодавства України та направлені на здійснення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи. Окрім того, заявниця за результатом розгляду справи не позбавлена можливості оскаржити судові рішення, що прийняті апеляційним судом, у суді касаційної інстанції.
Твердження ОСОБА_1 в заяві про відвід суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. про те, що судді упереджено до неї ставляться, незаконно відмовляють в доступі до правосуддя носять характер непідтверджених звинувачень, що не знайшли свого об'єктивного обґрунтування та розумного пояснення, що могли б бути добросовісно сприйняті та оцінені судом.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що суддями порушується процесуальний закон щодо строків розгляду справи, й про вибіркове відношення суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. до строків розгляду справ та за їх результатом, відносно поданих заявницею апеляційних скарг по різним справам, колегія суддів зазначає, що недостатня кількість суддів в Одеському апеляційному суді, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, створює надмірне навантаження та виключає можливість призначення справ в найкоротші строки. Справи призначаються до розгляду з урахуванням не тільки вимог процесуального законодавства України, а й складності справи, фактичного навантаження судових справ на суддю-доповідача.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з того, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше (справа «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006).
До заяви про відвід не додано жодного належного та допустимого доказу, на підставі якого можна було б зробити висновок про нібито упередженість суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. при розгляді даної цивільної справи.
Колегія суддів також не встановила обставин, які б об'єктивно свідчили про те, що судді затягують чи безпідставно зволікають з розглядом цієї справи.
Таким чином, розглянувши заяву про відвід суддів, з точки зору національного закону, а саме ст. 36 ЦПК України, та в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суду, колегія суддів не вбачає об'єктивного та суб'єктивного критерію, а саме наявності будь-якого правомірного сумніву в безсторонності суддів, а доводи заявниці не свідчать про існування обставин, які викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. та не можуть бути підставою для відводу.
Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 40 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,-
Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. - визнати необґрунтованою.
Цивільну справу №523/4321/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Швидка Марина Григорівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлана Володимирівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання довіреностей недійсними, передати до канцелярії Одеського апеляційного суду для визначення судді, у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку, для вирішення питання про відвід.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 06 лютого 2026 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
О.С. Комлева