Справа № 11-cc/824/1943/2026 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 759/28054/25
28 січня 2026 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку «EasyCon», апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
представника - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 28.11.2025 року задоволено клопотання заступника керівника відділу детективів Підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві ОСОБА_9 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно (забороною відчуження, розпорядження, виростання) підозрюваного ОСОБА_6 , а саме на грошові кошти розміщені на банківських рахунках:
НОМЕР_1 , відкритий в AT «СЕНС БАНК» (МФО 300346);
НОМЕР_2 , відкритий в AT «СЕНС БАНК» (МФО 300346);
НОМЕР_3 , відкритий в AT «Державний ощадний банк України» (МФО 300465);
НОМЕР_4 , відкритий в AT «КОМІНБАНК» (МФО 322540), шляхом зупинення видаткових операцій з коштами на рахунках, які надійшли на зазначені рахунки та вже заходяться на них, а також які надходитимуть в подальшому, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету.
Зобов'язано службових осіб банківських установ AT «СЕНС БАНК» (МФО 300346), AT «Державний ощадний банк України» (МФО 300465), AT «КОМІНБАНК» (МФО 322540), негайно надати відомості щодо залишку коштів на банківських рахунках ОСОБА_6 , станом на час надання ухвали для виконання на електронну пошту Київської міської прокуратури: office@kyiv.gp.gov.ua.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 28.11.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваної ухвали ознайомився 06.01.2026 року, подана апеляційна скарга 08.01.2026 року.
Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.
Стороною обвинувачення не було надано жодного документу або іншого доказу, який би надавав слідчому судді дійти висновку, що ОСОБА_6 умисно вчинив або вчиняв дії, спрямовані на ухилення від сплати податків.
Кошти, які обліковуються на відповідних рахунках, використовувалися ОСОБА_6 для забезпечення поточних потреб та сплати комунальних платежів, а також для забезпечення догляду батьків дружини, які є людьми похилого віку та потребують стороннього догляду.
Крім того, органом досудового розслідування не встановлено, що майно на яке накладено арешт є предметом кримінального правопорушення чи отримано незаконним шляхом, або ОСОБА_6 беззаперечно причетний до протиправних дій.
ОСОБА_6 проживаючи в Республіці Австрія, у встановлений діючим КПК України порядку, не отримував жодного процесуального документу в тому числі повідомлення про підозру.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Детективами Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025102400000089 від 14.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
21.11.2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
21.11.2025 року заступник керівника відділу детективів Підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві ОСОБА_9 за погодженням з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 звернувся з клопотанням до Святошинського районного суду міста Києва про накладення арешту на майно (забороною відчуження, розпорядження, виростання) підозрюваного ОСОБА_6 , а саме на грошові кошти розміщені на банківських рахунках:
НОМЕР_1 , відкритий в AT «СЕНС БАНК» (МФО 300346);
НОМЕР_2 , відкритий в AT «СЕНС БАНК» (МФО 300346);
НОМЕР_3 , відкритий в AT «Державний ощадний банк України» (МФО 300465);
НОМЕР_4 , відкритий в AT «КОМІНБАНК» (МФО 322540), шляхом зупинення видаткових операцій з коштами на рахунках, які надійшли на зазначені рахунки та вже заходяться на них, а також які надходитимуть в подальшому, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету.
Зобов'язати службових осіб банківських установ AT «СЕНС БАНК» (МФО 300346), AT «Державний ощадний банк України» (МФО 300465), AT «КОМІНБАНК» (МФО 322540), негайно надати відомості щодо залишку коштів на банківських рахунках ОСОБА_6 , станом на час надання ухвали для виконання на електронну пошту Київської міської прокуратури: office@kyiv.gp.gov.ua.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 28.11.2025 року задоволено клопотання заступника керівника відділу детективів Підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві ОСОБА_9 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно (забороною відчуження, розпорядження, виростання) підозрюваного ОСОБА_6 , а саме на грошові кошти розміщені на банківських рахунках:
НОМЕР_1 , відкритий в AT «СЕНС БАНК» (МФО 300346);
НОМЕР_2 , відкритий в AT «СЕНС БАНК» (МФО 300346);
НОМЕР_3 , відкритий в AT «Державний ощадний банк України» (МФО 300465);
НОМЕР_4 , відкритий в AT «КОМІНБАНК» (МФО 322540), шляхом зупинення видаткових операцій з коштами на рахунках, які надійшли на зазначені рахунки та вже заходяться на них, а також які надходитимуть в подальшому, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету.
Зобов'язано службових осіб банківських установ AT «СЕНС БАНК» (МФО 300346), AT «Державний ощадний банк України» (МФО 300465), AT «КОМІНБАНК» (МФО 322540), негайно надати відомості щодо залишку коштів на банківських рахунках ОСОБА_6 , станом на час надання ухвали для виконання на електронну пошту Київської міської прокуратури: office@kyiv.gp.gov.ua.
З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбачає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою, щодо якої такий захід застосовується, кримінального правопорушення, а у випадку застосування такого запобіжного заходу відносно юридичної особи, то застосування арешту майна з даних підстав вважатиметься законним, якщо відносно вказаної юридичної особи здійснюється кримінальне провадження.
Задовольняючи клопотання заступника керівника відділу детективів про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025102400000089 від 14.11.2025 року, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання та з'ясувавши обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна прийшов до висновку про наявність передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_6 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
При цьому, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що вищевказане майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає критеріям п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Так, зі змісту ст. 170 КПК України вбачається, що однією з обов'язкових умов для задоволення клопотання про накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання є наявність обґрунтованої підозри за статтею, санкція якої передбачає конфіскацію майна як виду покарання.
Згідно клопотання про арешт майна та матеріалів, наданих стороною обвинувачення на його обґрунтування вбачається, що ця обов'язкова умова органом досудового розслідування та слідчим суддею дотримана.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на вищевказане майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого заступник керівника відділу детективів звернувся із клопотанням.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, зокрема, ч. 3 ст. 212 КК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку про накладення арешту на майно підозрюваного, з метою забезпечення у майбутньому виконання рішення суду в частині конфіскації майна.
З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріали провадження, додані до клопотання, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя накладаючи арешт на майно ОСОБА_6 , діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності, оскільки незастосування арешту на вищевказане майно може призвести до подальшого незаконного його відчуження та у подальшому унеможливить виконання рішення суду в частині забезпечення виконання рішення суду щодо конфіскації майна, у зв'язку з чим, посилання апелянта на незаконність ухвали слідчого судді слід визнати безпідставними.
Також, щодо висновку слідчого судді про необхідність накладення арешту з метою відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), то колегія суддів погоджується з цим і зазначає, що в ч. 6 ст. 170 КПК України визначено, що арешт із такою метою може бути накладений на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
За таких обставин доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання заступника керівника відділу детективів Підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві ОСОБА_9 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно (забороною відчуження, розпорядження, виростання) підозрюваного ОСОБА_6 , а саме на грошові кошти розміщені на банківських рахунках:
НОМЕР_1 , відкритий в AT «СЕНС БАНК» (МФО 300346);
НОМЕР_2 , відкритий в AT «СЕНС БАНК» (МФО 300346);
НОМЕР_3 , відкритий в AT «Державний ощадний банк України» (МФО 300465);
НОМЕР_4 , відкритий в AT «КОМІНБАНК» (МФО 322540), шляхом зупинення видаткових операцій з коштами на рахунках, які надійшли на зазначені рахунки та вже заходяться на них, а також які надходитимуть в подальшому, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету.
Зобов'язано службових осіб банківських установ AT «СЕНС БАНК» (МФО 300346), AT «Державний ощадний банк України» (МФО 300465), AT «КОМІНБАНК» (МФО 322540), негайно надати відомості щодо залишку коштів на банківських рахунках ОСОБА_6 , станом на час надання ухвали для виконання на електронну пошту Київської міської прокуратури: office@kyiv.gp.gov.ua, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3