справа №362/1200/25 Головуючий у суді І інстанції: Марчук О.Л.
провадження №22-ц/824/5318/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
09 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
У лютому 2025 року позивачка звернулась до суду із позовною заявою в обґрунтування вимог якої зазначила, що за рішенням суду з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання їх спільної дитини. Проте відповідач ухиляється від обов'язку сплачувати аліменти. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 2901 від 23.01.2025 року виданого Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) всього станом на 22.01.2025 року згідно матеріалів виконавчого документа до примусового виконання становить 210 580,95 грн.
Посилаючись на те, що відповідач не сплачує аліменти та має відповідну заборгованість, на підставі статті 196 СК України позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь пеню по аліментах в сумі 47 580 гривень 65 копійок.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 34 048 грн 65 коп..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держави Україна у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 1 211 грн 20 коп..
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2021 року № 362/5191/20 розірвано шлюб між сторонами та стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 06 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
В подальшому, 20.02.2023 року рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 362/3454/22 позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18.09.2023 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/6931/23 заяву ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області про усиновлення задоволено. Оголошено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усиновлювачем малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внесено до актового запису № 147 від 22 березня 2018 року відповідні зміни.
Відповідач зазначає, що у зв'язку з усиновленням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 іншим чоловіком, обов'язки відповідача з утримання дитини припинилися з моменту набрання чинності рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/6931/23.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2023 року по справі № 357/6931/23, оголошено громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усиновлювачем малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та із актового запису № 147 від 22 березня 2018 року про народження дитини, виключено відомості про ОСОБА_1 як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У зв'язку з цим, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у даній справі, з моменту здійснення усиновлення, саме у ОСОБА_4 в силу закону виник обов'язок утримувати дитину, а особисті та майнові права і обов'язки між дитиною і ОСОБА_1 припинені, у тому числі в частині обов'язку утримувати дитину до її повноліття.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня набрання законної сили рішення суду про усиновлення дитини іншим чоловіком.
Враховуючи, що рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2023 року по справі № 357/6931/23, набрало законної сили 30 жовтня 2023 року, тому суд першої інстанції вважав, що саме до цієї дати слід стягнути з відповідача неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів.
При цьому суд першої інстанції врахував, що у виданій судом копії рішення суду невірно відмічено дату набрання рішенням законної сили (19.10.2023 року), оскільки за приписами статей 124, 273 і 354 ЦПК України, вказане рішення суду набрало законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в наступний робочий день яким є 30 жовтня 2023 року.
Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача розміру пені за період часу з жовтня 2020 року по 29 жовтня 2023 року, коли у нього існували аліментні зобов'язання стосовно дитини.
Позивач з рішенням суду погодилась та не оскаржувала його.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 225 СК України усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
За змістом частини другої статті 231 СК України якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини.
Згідно із частиною першою статті 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.
З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням (частина третя статті 232 СК України).
Частинами четвертою, п'ятою статті 232 СК України визначено, що усиновлення надає усиновлювачу права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Щодо тлумачення положень абзацу другого частини першої статті 232 СК України в контексті збереження прав та обов'язків з дитиною одним із батьків за походженням, Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 року у справі № 522/5039/21 вказав на те, що їх треба розуміти таким чином, що законодавець передбачив можливість дитині, яка усиновлена однією особою, зберегти правовий зв'язок із батьком або матір'ю за походженням, які не позбавлені батьківських прав та надали згоду на усиновлення.
При цьому, таке збереження правового зв'язку можливо лише у спосіб, який виключає ситуацію в якій у дитини, з юридичної точки зору, будуть одночасно наявні дві матері або два батька.
Тобто, у разі, якщо дитина усиновлена чоловіком, збереження прав та обов'язків між дитиною та її батьком за походженням (біологічним батьком) виключене, однак можливе збереження прав та обов'язків між матір'ю та дитиною.
Відповідно, якщо усиновлювачем є жінка, збереження прав та обов'язків між дитиною та її матір'ю за походженням (біологічною матір'ю) виключається, але можуть бути збережені права та обов'язки між батьком та дитиною.
Сімейне законодавство України не передбачає обов'язку батька за походженням, чия дитина усиновлена іншим чоловіком, утримувати таку дитину до досягнення нею повноліття.
Встановлено, що заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2021 року у справі № 362/5191/20 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрований 11 серпня 2017 року у виконавчому комітеті Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області, актовий запис №9 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 06 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання судових витрат (а.с. 15-21).
16.06.2021 року Васильківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист № 2/362/896/21 (а.с. 22-23).
09.08.2021 року державним виконавцем Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 2/362/869/21, яким постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.10.2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 26-27).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 2901 від 23.01.2025 року виданого Білоцерківським ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) всього станом на 22.01.2025 року згідно матеріалів виконавчого провадження заборгованість по сплаті аліментів з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання становить 210 580,95 грн (а.с. 24-25).
ОСОБА_1 не підтвердив належними та допустимими доказами відсутність існування у нього заборгованості зі сплати аліментів та її погашення частинами протягом певного часу. Вказаний розрахунок у встановленому законом порядку відповідач не оскаржував.
20.02.2023 року заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 362/3454/22 батька - ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також з матеріалів справи встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2023 року по справі № 357/6931/23, оголошено громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усиновлювачем малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та із актового запису № 147 від 22 березня 2018 року про народження дитини, виключено відомості про ОСОБА_1 як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 120-122).
В позовній заяві позивачкою наведено розрахунок пені за заборгованість по сплаті аліментів за період з 06.10.2020 року по 31.12.2024 року та становить 47 580,65 грн.
Таким чином, в силу приписів ст. 225 СК України, після усиновлення дитини, а саме з дня набрання законної сили рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023 року по справі №357/6931/23, тобто, з 30.09.2025 року, особисті та майнові права і обов'язки між ОСОБА_1 та сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 припинені, у тому числі, в частині обов'язку ОСОБА_1 утримувати дитину до його повноліття.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачка ОСОБА_2 , як одержувач аліментів на малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідності до ч.1 ст.196 СК України, має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів. За встановлених обставин, неустойка (пеня) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів на утримання дітей за кожен день прострочення, підлягає стягненню за період з жовтня 2020 року по 29 жовтня 2023 року в загальному розмірі 34 048 гривень 65 копійок.
Доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку з усиновленням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 іншим чоловіком, обов'язки відповідача з утримання дитини припинилися з моменту набрання чинності рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/6931/23, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, оскільки відповідач ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати аліментів саме з часу набрання законної сили рішення суду, із яким пов'язані підстави звільнення його від сплати аліментів (з моменту набрання рішення суду про усиновлення), при цьому у відповідача залишився обов'язок щодо сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, а суд апеляційної інстанції не може погіршувати становище відповідача розглядаючи його апеляційну скаргу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ч. 1 ст. 196, ст.ст. 197, 225, 232 СК України та вірно врахував до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 31.08.2022 року у справі № 522/5039/21.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «09» лютого 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
Є.В. Болотов