Справа № 753/8370/24 Головуючий у 1 інстанції: Кулик С.В.
Провадження № 22-ц/824/4764/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.
05 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,
секретар Тіткова І.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Бланар Віталіни Миколаївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року, ухвалене в м. Києві в складі судді Кулик С.В., в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство Оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні,-
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: Міністерство Оборони України, Військова частина НОМЕР_1 . Зазначала, що з 2003 року вона почала проживати разом з ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . 12 квітня 2006 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. До сина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вона ставилась як до рідного, він називав її мамою. У 2012 році вона отримала другу групу інвалідності. ОСОБА_2 11 липня 2023 року уклав договір дарування, за умовами якого подарував їй на своєму сину ОСОБА_3 кожному по 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_2 помер. Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 02 липня 2022 року її пасинок ОСОБА_3 був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 . З вересня 2022 року по лютий 2024 року він отримував грошові кошти у сумі від 7229,45 грн. до 126989,39 грн., а всього виплачений дохід склав 1239308,29 грн. Своїх дітей вона не має. Перебувала на постійному утриманні ОСОБА_3 . Заявниця ОСОБА_1 просила встановити факт перебування її на утриманні пасинка ОСОБА_3 , який зник безвісти 14 грудня 2023 року в Україні на території Донецької області.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 . Посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю. Факт утримання ОСОБА_1 її пасинком ОСОБА_3 доведений показами свідків та письмовими доказами - виписками з банківських рахунків про переказ грошових коштів на її ім'я. ОСОБА_3 був мобілізований на військову службу в липні 2022 року та зник безвісті в грудні 2023 року, тобто перебував на військовій службі 16 місяців, за ці місяці на рахунок ОСОБА_1 він здійснив 19 переказів. В матеріалах справи міститься виписка з карткового рахунку на ім'я ОСОБА_1 про переказ від ОСОБА_3 25 серпня 2022 року -25 000 грн.,16 вересня 2022 року - 25 000 грн.,21 вересня 2022 року - 25 000 грн.,22 вересня 2022 року - 25 000 грн.,14 жовтня 2022 року - 20 000 грн., 30 жовтня 2022 року - 25 000 грн., 30 жовтня 2022 року - 25 000 грн., 31 жовтня 2022 року - 20 000 грн., 19 листопада 2022 року - 25 000 грн., 19 листопада 2022 року - 25 000 грн., 21 грудня 2022 року - 25 000 грн.,22 грудня 2022 року - 20 000 грн.,30 грудня 2022 року - 20 000 грн.,13 липня 2023 року - 20 000 грн., 12 серпня 2023 року - 7 000 грн.,13 серпня 2022 року - 3 000 грн.,01 грудня 2023 року - 25 000 грн., 01 грудня 2023 року - 25 000 грн.,01 грудня 2023 року - 25000 грн. Апелянт вважає безпідставними посилання суду, що здійснені ОСОБА_3 грошові перекази були адресовані на лікування його онкохворого батька ОСОБА_3 . Діагноз батьку ОСОБА_3 був встановлений в червні 2023 року, а в липні 2023 року батько ОСОБА_3 уже помер. ОСОБА_1 була на повному утриманні її пасинка ОСОБА_3 , його допомога як годувальника була постійним і основним джерелом її існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу і що ОСОБА_3 взяв на себе обов'язок щодо утримання ОСОБА_1 як члена сім'ї. Свідками підтверджено постійну і систематичну допомогу ОСОБА_1 у вигляді купівлі продуктів харчування, купівлі ліків, оплату комунальних послуг.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник Міністерства оборони України просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання представник військової частини НОМЕР_1 не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заявниця ОСОБА_1 з 12 квітня 2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 12 квітня 2006 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва (а.с. 5 ОСОБА_1 є мачухою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 20 червня 1990 року, виданого відділом РАЦС Харківського району м. Києва, батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 і ОСОБА_4 (а.с. 3).
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва станом на 03 січня 2014 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 зареєстровані в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 - з 14 серпня 1990 року, а ОСОБА_1 - з 17 березня 2009 року (а.с. 6).
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 від 26 червня 2012 року ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 групи, загальне захворювання (а.с. 8). Згідно довідки про доходи виданої ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Сума пенсії за період з 01 січня 2023 року по 29 лютого 2024 року складає 56534,28 грн.
Відповідно до договору дарування квартири від 11 липня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н.В., ОСОБА_1 подарував ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 13 липня 2023 року Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ (а.с. 10).
Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_1 № 2894 від 11 червня 2023 року ОСОБА_3 02 липня 2022 року був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 на період дії воєнного стану та з метою забезпечення охорони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань. З 05 серпня 2022 року він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (а.с. 11).
Згідно довідки про грошовий дохід виданої на ім'я ОСОБА_3 вбачається, що він дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та його заробіток за вересень 2022 року по лютий 2024 року склав 1239308,20 грн. (а.с. 12).
25 грудня 2023 року на адресу ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло сповіщення, що ОСОБА_3 зник безвісти 14 грудня 2023 року в населеному пункті Мар'їнка Донецької області, захищаючи суверенітет та незалежності України (а.с. 16).
28 грудня 2023 року Дарницьким УП ГУНП у м. Києві було внесено до ЄРДР за № 12023100020005144 відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом зникнення безвісті військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 (а.с. 17).
Відповідно до листа Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві №1505/32.2-80 від 01 жовтня 2024 року за наявними архівним фондом актовий запис про шлюб ОСОБА_3 та актовий запис про народження дітей відсутній.
З виписки по рахунку АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_3 здійснював перекази грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 25 серпня 2022 року було перераховано грошові кошти у розмірі 25000,00 грн., 16 вересня 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 21 вересня 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 22 вересня 2025 року у розмірі 20000,00 грн., 14 жовтня 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 30 жовтня 2022 року у розмірі 20000,00 грн., 30 жовтня 2022 року 25000,00 грн., 31 жовтня 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 19 листопада 2022 року у розмірі 20000,00 грн., 19 листопада 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 21 грудня 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 21 грудня 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 22 грудня 2022 року у розмірі 20000,00 грн., 22 грудня 2022 року у розмірі 250000,00 грн., 30 грудня 2022 року у розмірі 20000,00 грн., 14 березня 2023 року у розмірі 4000,00 грн., 13 липня 2023 року у розмірі 20000,00 грн., 12 серпня 2023 року розмірі 7000,00 грн., 13 серпня 2023 року у розмірі 3000,00 грн., 01 грудня 2023 року у розмірі 25000,00 грн., 01 грудня 2023 року у розмірі 25000,00 грн., 01 грудня 2023 року у розмірі 25000,00 грн. (а.с .13-14)
ОСОБА_1 порушила питання про встановлення факту перебування її на утриманні пасинка ОСОБА_3 , який зник безвісти 14 грудня 2023 року в Україні на території Донецької області.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про встановлення факту її перебування на утриманні свого пасинка ОСОБА_3 , який зник безвісти 14 грудня 2023 року в Україні на території Донецької області, ОСОБА_1 зазначила, що встановлення даного факту необхідне їй для отримання грошового забезпечення та інших виплат за безвісти зниклого пасинка.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 1,2 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Питання виплати грошового забезпечення військовослужбовців регламентоване ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 1486-VIII від 06 вересня 2016 року, яка була чинною на момент зникненняОСОБА_3 безвісті, було визначено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
08 жовтня 2024 року було прийнято Закон України № 3995-IX, який набрав чинності 20 січня 2025 року та введений у дію 01 лютого 2025 року, яким було змінено положення п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зазначено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення зниклих безвісти військовослужбовців визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, до якого також вносилися зміни постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2025 р. № 449.
Відповідно до п. 3 Порядку виплата грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця здійснюється на підставі заяви заінтересованої особи, поданої на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації), до якої заявник має надати певний пакет документів.
Заявниця ОСОБА_1 не надала суду першої інстанції доказів звернення із заявою про виплату їй грошового забезпечення у визначеному Законом порядку та необхідності встановлення судом факту перебування на утриманні пасинка ОСОБА_3 , який зник безвісти 14 грудня 2023 року, для реалізації нею своїх прав.
На підтвердження факту перебування на утриманні пасинка ОСОБА_3 , який зник безвісти 14 грудня 2023 року в Україні на території Донецької області, ОСОБА_1 надала докази призначення та виплату їй пенсії, розміру виплат ОСОБА_3 , довідку ЖБК «Локомотив-8» № 15/150/24 від 15 січня 2024 року, а також виписку з рахунку АТ «ПУМБ». За клопотанням заявниці суд допитав свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва станом на 03 січня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровані разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки ЖБК «Локомотив-8» № 15/150/24 від 15 січня 2024 року, ОСОБА_1 впродовж 20 років мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та піклувалась про малолітнього ОСОБА_3 , з 2003 року як мати, перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_2 .
Разом з тим, вказані довідки, так само, як і покази свідків, не є належним та достатніми доказами проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю та перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 . Крім того, ЖБК «Локомотив-8» не наділене повноваженнями на встановлення відповідних фактів, а тому, суд критично ставиться до достовірності обставин, зазначених у виданій ЖБК довідці.
Відповідно до виписки по рахунку АТ «ПУМБ» ОСОБА_3 здійснював перекази грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 25 серпня 2022 року було перераховано грошові кошти у розмірі 25000,00 грн., 16 вересня 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 21 вересня 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 22 вересня 2025 року у розмірі 20000,00 грн., 14 жовтня 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 30 жовтня 2022 року у розмірі 20000,00 грн., 30 жовтня 2022 року 25000,00 грн., 31 жовтня 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 19 листопада 2022 року у розмірі 20000,00 грн., 19 листопада 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 21 грудня 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 21 грудня 2022 року у розмірі 25000,00 грн., 22 грудня 2022 року у розмірі 20000,00 грн., 22 грудня 2022 року у розмірі 250000,00 грн., 30 грудня 2022 року у розмірі 20000,00 грн., 14 березня 2023 року у розмірі 4000,00 грн., 13 липня 2023 року у розмірі 20000,00 грн., 12 серпня 2023 року розмірі 7000,00 грн., 13 серпня 2023 року у розмірі 3000,00 грн., 01 грудня 2023 року у розмірі 25000,00 грн., 01 грудня 2023 року у розмірі 25000,00 грн., 01 грудня 2023 року у розмірі 25000,00 грн.
Факт переказу ОСОБА_3 коштів ОСОБА_1 не свідчить, що цільовим їх призначенням є утримання ОСОБА_1 . Жодного призначення коштів при перерахуванні вказано не було. Суми перерахувань, які є досить значними, ставлять під сумніви доводи заявниці ОСОБА_1 що вони були призначені на її утримання пасинком. Матеріали справи не містять доказів переказу ОСОБА_3 на рахунок ОСОБА_1 коштів до мобілізації.
Судом встановлено, з 2012 року ОСОБА_1 перебуває на пенсійному забезпеченні та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи. Після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 . Чайці призначена пенсія по втраті годувальника. Розмір отриманої ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника за період з січня 2023 року по лютий 2024 року склав 56 534,28 грн. Також матеріали справи містять відомості про отримання заявницею соціальних виплат та грошових переказів від інших фізичних осіб. Суд враховує, що після смерті чоловіка ОСОБА_2 заявниця ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України з приводу отримання пенсії її покійного чоловіка як годувальника. Така пенсія їй була призначена.
За висновком суду надані заявницею докази та покази свідків доводять лише факт переказу ОСОБА_3 коштів та надання заявниці допомоги, але не доводять постійний, систематичний та єдиний характер утримання ОСОБА_3 заявниці.
В суді апеляційної інстанції представниця ОСОБА_1 не змогла дати відповідь на питання який щомісячний розмір утримання заявниці ОСОБА_3 був до мобілізації. Представник ОСОБА_1 не заперечувала, що до травня 2021 року ОСОБА_3 не мав офіційних джерел існування. Доводи представника ОСОБА_1 , що ОСОБА_3 здійснював грошові перекази виключно для утримання своєї мачухи, яка перебувала у шлюбі з його батьком, колегія суддів вважає неспроможними.
Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту її перебування на утриманні свого пасинка ОСОБА_3 , який зник безвісти 14 грудня 2023 року в Україні на території Донецької області.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції.
Суд першої інстанції надав належну оцінку наведеним ОСОБА_1 доводам та наданим нею доказам.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Бланар Віталіни Миколаївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Кафідова О.В.
Оніщук М.І.