Справа № 359/12657/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3732/2026
28 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на заочне рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Хасанової В.В.,-
встановив:
У листопаді 2024 року ТОВ «Бізнес позика» звернулось до суду із названим позовом.
ТОВ «Бізнес позика» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 130 290 грн 88 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем укладено кредитний договір № 490121-КС-001.
ТОВ «Бізнес позика» зазначало, що відповідачем порушені умови вказаного кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 130 290 грн 88 коп., яка складається: із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 30 000 грн 00 коп., заборгованості по прострочених відсотках у розмірі 95 790 грн 88 коп., комісії у розмірі 4 500 грн 00 коп.
Заочним рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2025 року названий позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 490121-КС-001 від 16 лютого 2024 року в загальному розмірі 107 790 грн 88 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 004 грн 05 коп.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Бізнес позика» просить заочне рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 490121-КС-001 від 16 лютого 2024 року в загальному розмірі 107 790 грн 88 коп.
Суд першої інстанції вважав доведеним укладення між сторонами кредитного договору та невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання.
Враховуючи вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що 16 лютого 2024 року між сторонами укладено договір № 490121-КС-001 про надання кредиту. Розмір кредиту - 30 000 грн 00 коп., стандартна ставка - 2, 0 % фіксована, знижена процентна ставка - 1, 15013259 % фіксована, комісія за надання кредиту - 4 500 грн 00 коп., орієнтовна загальна вартість кредиту - 78 000 грн 00 коп., денна процентна ставка - 0, 95%.
Згідно п. 3.1. договору кредитодавець зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит у сумі, вказаній у п. 2.1. договору, шляхом безготівкового переказу коштів на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена у розділі 8 договору.
Підписуючи кредитний договір, ОСОБА_1 зазначила номер електронного платіжного засобу - НОМЕР_2 .
ТОВ «Бізнес Позика» виконало взяте на себе зобов'язання та здійснило перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.
Обґрунтовуючи поданий позов, ТОВ «Бізнес Позика» зазначило, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, заборгованість не погасила.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 130 290 грн 88 коп., яка складається: із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 30 000 грн 00 коп., заборгованості по прострочених відсотках у розмірі 95 790 грн 88 коп., комісії у розмірі 4 500 грн 00 коп.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» надало копію: розрахунку заборгованості; довідки про стан заборгованості; паспорту споживчого кредиту; договору № 490121-КС-001 від 16 лютого 2024 року про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма); пропозиції (оферти) укласти договір від 16 лютого 2024 року; прийняття (акцепт) пропозиції укласти договір; анкети клієнта.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбуваєтьсяв інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови,передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Встановлено, що кредитний договір № 490121-КС-001 від 16 лютого 2024 року підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквенних символів, вказано номер телефону, паспортні дані та електронну пошту ОСОБА_1 .
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитором та відповідачем не було б укладено.
Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надано.
Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відтак, підписання відповідачем кредитного договору № 490121-КС-001 від 16 лютого 2024 року підтверджено належними та допустимими доказами.
Зміст кредитного договору свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків, в договорі вказано номер електронного платіжного засобу позичальника, на який здійснено перерахування коштів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність наявності кредитних правовідносин між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 .
Так, ст. 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов'язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (ч. 4 для платника, ч. 5 для отримувача, а також ч. 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.
Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.
Кредитор ТОВ «Бізнес Позика» є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.
Надана позивачем інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» № 676/11 від 15 листопада 2024 року містить інформацію про перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_2 , вказану відповідачем в кредитному договорі, що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений кредитний договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу. Кредитний договір укладено 16 лютого 2024 року о 14 год 34 хв., а грошові кошти перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 16 лютого 2024 року о 14 год 35 хв.
Враховуючи, що платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, відтак, вказана інформаційна довідка є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію про перерахування на банківський рахунок № НОМЕР_2 - 30 000 грн 00 коп.
Відтак, колегія суддів вважає доведеним факт отримання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 30 000 грн 00 коп. за договором № 490121-КС-001 від 16 лютого 2024 року, проте останньою не виконано взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договором, кошти не повернуто.
Так, застосований кредитором підхід при складанні розрахунку заборгованості нарахування відсотків за користування кредитом не суперечить нормам матеріального права та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Розрахунок, наданий позивачем, відповідачем не спростований.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, судом першої інстанції взято до уваги вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та зазначено про порушення позивачем обмеження максимальної ставки відсотків по кредиту.
Колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими з огляду на наступне.
За ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, за яким: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2, 5 %; - протягом наступних 120 днів - 1, 5 %».
Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року включно) - протягом наступних 120 днів - 1, 5 % (з 23 квітня 2024 року включно до 20 серпня 2024 року включно) - з 21 серпня 2024 року включно та надалі - 1 %.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, кредитний договір між сторонами укладено16 лютого 2024 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та поняття «процентна ставку(ки) в день» не є тотожними.
За ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Так, денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону України«Про споживче кредитування»: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
За ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються:
- доходи кредитодавця у вигляді процентів;
- комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;
- інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:
1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит;
2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Враховуючи вищевикладене, денна процентна ставка за укладеним кредитним договором № 490121-КС-001 від 16 лютого 2024 року становить: (48 000 грн 00 коп./30 000 грн 00 коп.) / 169 днів х 100 % = 0, 95 %.
Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що під час нарахування відсотків за користування кредитними коштами ТОВ «Бізнес позика» порушено вимоги Закону України «Про споживче кредитування»щодо максимального розміру денної процентної ставки є помилковим.
Колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 130 290 грн 88 коп., яка складається: із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 30 000 грн 00 коп., заборгованості по прострочених відсотках у розмірі 95 790 грн 88 коп., комісії у розмірі 4 500 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду від 29 вересня 2025 року ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» задовольнити.
Заочне рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення суду.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 490121-КС-001 від 16 лютого 2024 року у розмірі 130 290 грн 88 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 09 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко