Справа №367/8118/21Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2320/2026
29 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
представника потерпілих ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021110000000609, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2025 року,
Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди кожному по 350 000 грн.
Також ухвалено стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 72 000 грн. та в рахунок відшкодування витрат на поховання 23 471 грн.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 17 вересня 2021 року близько 21 год., керуючи автомобілем марки «OpelAstra», на перехресті нерівнозначних доріг вулиці Вокзальна та вулиці Енергетиків в місті Буча Київської області, та рухаючись по другорядній дорозі по вулиці Енергетиків в напрямку головної дороги вулиці Вокзальна, допустив порушення пунктів 2.3 б), д), 10.1, 16.11 та вимоги дорожнього знаку 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху, не надав переваги у русі мотоциклу «Yamaha YBR 125» під керуванням ОСОБА_12 , який рухався по головній дорозі по вулиці Вокзальна, в напрямку залізничного вокзалу, внаслідок чого відбулося зіткнення зазначених транспортних засобів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.
В поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом в достатній мірі не враховано, що внаслідок порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху настала смерть потерпілого, що є невідворотними наслідками.
Як стверджує прокурор, судом при призначенні покарання не враховано позицію потерпілої, яка повідомила, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого вона втратила чоловіка, на її утриманні залишилось двоє дітей. Також потерпіла вказувала, що впродовж чотирьох років після дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений не приніс їй свої вибачення та не вживав заходів по відшкодуванню завданих їй збитків.
Наведені обставини свідчать про те, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає засадам статей 50, 65 КК України, та є м'яким.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
В решті вирок суду просить залишити без змін.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, застосувати ст.75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. Також просить зменшити суму коштів, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілих на відшкодування моральної шкоди.
Як вважає захисник, судом належним чином не мотивовано неможливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
В обґрунтування підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням просить врахувати, що обвинувачений раніше не судимий, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, добровільно, в межах наявних можливостей, частково відшкодував потерпілій стороні завдану шкоду. Зазначені обставини вважає такими, що пом'якшують покарання, та є достатніми для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Звертає увагу на стан здоров'я обвинуваченого, який має діагноз змішаного тривожно-депресивного розладу, у зв'язку із чим неодноразово проходив лікування в спеціалізованих закладах та досі потребує психіатричної допомоги та періодичного лікування.
Апелянт просить врахувати, що діяльність обвинуваченого пов'язана із використанням автомобіля для роботи, оскільки ОСОБА_7 працює в службі таксі та має потребу в наявності права керування транспортними засобами, а тому позбавлення його права керувати транспортними засобами поставить його та його сім'ю в скрутне матеріальне становище.
Просить врахувати, що з огляду на скрутне матеріальне становище обвинуваченого, який є пенсіонером, він не в змозі здійснити відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі, визначеному судом першої інстанції.
Потребує врахуванню і та обставина, що на момент дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_12 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду змінити, призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, без позбавленням права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 50 000 грн., кожному.
В решті вирок суду просить залишити без змін.
Представником потерпілих подані заперечення на апеляційну скаргу захисника, в яких він просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення. Також просить апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити, вирок суду скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Заслухавши суддю - доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги та в заперечення на апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, прокурора, потерпілу та її представника, які підтримали подану апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України учасниками судового провадження не оскаржуються та не оспорюються, а тому, у відповідності до положень ст.404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевіряються.
Призначаючи ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, суд першої інстанції, діючи у відповідності до положень ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є особою похилого віку, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, частково відшкодував потерпілій стороні завдану шкоду.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, судом визнано активне сприяння розкриттю злочину; обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Судом враховано, що протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_7 призвели до тяжких непоправних наслідків у вигляді смерті людини, оскільки відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя, здоров'я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.
Судом першої інстанції також враховано характер та конкретні обставини вчиненого, в тому числі і факт перебування потерпілого ОСОБА_12 на момент ДТП за кермом мотоцикла в стані алкогольного сп'яніння, однак вказана обставина не є причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Як встановлено висновком експерта №КСЕ-19/111-21/47095 від 20.10.2021, складеним за наслідками проведення комплексної судової інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи, на який послався суд в обґрунтування обвинувального вироку, в даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій мотоцикла марки «Yamaha», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_12 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем марки «OpelAstra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України.
Колегія суддів погоджується з призначеним ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, яке відповідає межам санкції частини 2 статті 286 КК України, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Разом з цим колегія суддів не вбачає законних підстав для застосування положень ст.75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, як про це просить захисник у поданій апеляційній скарзі.
Статтею 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Колегією суддів також враховується позиція потерпілої ОСОБА_9 , яка в суді апеляційної інстанції повідомила, що категорично заперечує проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки обвинувачений протягом чотирьох років жодного разу не звертався до неї, не просив пробачення, завдані збитки відшкодував частково в невеликому розмірі, не намагався будь-яким чином надати допомогу, зважаючи на те, що загинув її чоловік та на її утриманні залишились двоє дітей 2005 та 2006 року народження.
За наведених обставин колегія суддів не вбачає законних підстав для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням.
Суд апеляційної інстанції також не вбачає законних підстав для призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання в межах санкції частини 2 статті 286 КК України, як про це просить у поданій апеляційній скарзі прокурор, оскільки з урахуванням всіх обставин справи, даних про особу обвинуваченого, наявності обставин, що пом'якшують покарання та відсутності обставин, які обтяжують покарання, судом обґрунтовано та на законних підставах призначено ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки, тобто в мінімальних межах санкції даної статті, з його реальним відбуванням, яке в даному випадку є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Крім цього колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив цивільний позов у даному провадженні в частині відшкодування потерпілим завданої моральної шкоди.
Як вбачається із матеріалів провадження, потерпіла ОСОБА_9 , діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , подала цивільний позов у кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_7 та Страхової компанії ТДВ СК «Альфа-Гарант», в якому просила стягнути з ОСОБА_7 на користь неповнолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шкоду, заподіяну смертю його батька ОСОБА_12 у розмірі 2500 грн., щомісячно починаючи з 17 вересня 2021 року до досягнення дитиною повноліття, а саме 87500 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_7 на користь неповнолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шкоду, заподіяну смертю її батька ОСОБА_12 у розмірі 2500 грн., щомісячно, починаючи з 17 вересня 2021 року до досягнення дитиною повноліття, а саме 40 000 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 та її неповнолітніх дітей - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 240 000 гривень, по 413 333 гривні на кожного; стягнути з Страхової компанії ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_9 - 390 000 грн. страхового відшкодування у вигляді одноразової виплати, а саме 260 000 грн. як відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого усім утриманцям, моральної шкоди дружині та дітям, а також 130 000 грн., як витрати на поховання, повного відновлення пошкодженого мотоцикла і спорудження надгробного пам'ятника.
Вироком суду ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди кожному по 350 000 грн. Також ухвалено стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 72 000 грн.
Захисником оскаржується цивільний позов лише в частині необґрунтованого стягнення з обвинуваченого на користь потерпілих моральної шкоди в сумі 350 000 грн. кожному.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частини першої та другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 25.05.2001 та 27.02.2009), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Із поданого цивільного позову потерпілої вбачається, що останній, в результаті протиправних дій обвинуваченого, завдано значних моральних втрат внаслідок смерті її чоловіка та залишення на її утриманні двох дітей.
На переконання колегії суддів, вирішуючи цивільний позов потерпілої, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове його задоволення та стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди кожному по 350 000 грн.
Оцінивши апеляційні доводи сторони захисту, колегія суддів не вбачає законних підстав у зменшенні суми, яка підлягає стягненню на відшкодування завданої потерпілим моральної шкоди.
Оскільки вирок суду, ухвалений щодо ОСОБА_7 , є законним, обґрунтованим та вмотивованим, колегія суддів залишає його без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4