15 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2025року,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03.12.2025 задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, на 60 днів, тобто до 31.01.2026 включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, або визначити розмір застави в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник вказував про _____________________________________________________________________________
Справа № 755/15094/25Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1352/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
необґрунтованість підозри та відсутність доказів причетності ОСОБА_6 до епізодів 1-15 включно, а також в участі у злочинній організації.
Фактично підозрюваний зазначений слідством лише в одному епізоді, а тому відсутня ознака систематичності, про яку стверджує сторона обвинувачення.
Також апелянт зазначав про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Стороною обвинувачення не надано жодних доказів обґрунтованості ризиків.
Орган досудового розслідування обґрунтовує необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише тяжкістю інкримінованих злочинів.
Підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні вагітну дружину, має матір та сестру, вітчима, який служив у Збройних Силах України та на даний час зниклий безвісті.
Крім того, кваліфікація за ч. 2 ст. 307 КК України не виключає можливість визначення підозрюваному розміру застави.
Згідно положень ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначення розміру застави є правом слідчого судді, а не обов'язком.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100040003284 від 19.09.2024 за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_20 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно протоколу затримання від 14.08.2025, цього ж дня о 12 год. 30 хв. ОСОБА_6 було затримано в порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.
14.08.2025 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України; у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, в складі організованої злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України; та у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно, в складі організованої злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15.08.20285 щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 13.10.2025 включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07.10.2025 підозрюваному ОСОБА_21 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 05.12.2025 включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2025 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12024100040003284 від 19.09.2024 до 6 місяців.
01.12.2025 слідчий слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про продовженнястроку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 до 14.02.2026.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03.12.2025 задоволено клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, на 60 днів, тобто до 31.01.2026 включно, без визначення розміру застави.
З такими висновками колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованим їй кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого злочину є обґрунтованою.
У клопотанні слідчого наведені обґрунтовані доводи щодо наявності обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_6 під вартою та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер, наслідки та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим щодо ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, тяжкістю інкримінованих йому злочинів, даними про особу підозрюваного, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі захисника в інтересах підозрюваного доводи про необґрунтованість підозри та відсутність доказів причетності ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах, які містять достатні дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованих злочинів, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що органом досудового розслідування не надано жодних доказів обґрунтованості доказів на підтвердження наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування у кримінальному провадженні інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначених злочинів, та даних про особу підозрюваного.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про можливість визначення підозрюваному застави у даному кримінальному провадженні при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, у відповідності до змісту ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому, колегія суддів враховує визначену законодавцем дискрецію не визначати або визначати розмір застави під час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час застосування положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Враховуючи вищенаведені обставини у сукупності із конкретними обставинами кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, даними про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений та має на утриманні вагітну дружину, беручи до уваги вік та процесуальну поведінку підозрюваного, а також загальний строк утримання ОСОБА_6 під вартою у даному провадженні з 14.08.2025, колегія суддів дійшла висновку про можливість визначення підозрюваному застави у порядку ч. 3 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Ураховуючи вищенаведені дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, вік та стан здоров'я, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, водночас беручи до уваги тяжкість інкримінованих злочинів та його наслідки, колегія суддів приходить до висновку, що співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками буде розмір застави у виді 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328 грн.), що становить 998 400 гривень у національній грошовій одиниці, із покладенням на підозрюваного обов'язків, у разі внесення застави, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування такий запобіжний захід є достатнім стримуючим заходом для підозрюваного, здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку і виконання покладених на нього обов'язків.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_6 строк тримання під вартою строком до 31.01.2026, із визначенням застави у виді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень у національній грошовій одиниці, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави, строком на два місяці до 03.02.2026.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2025 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою у межах строку досудового розслідуваннякримінального провадження до 31 січня 2026 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи роботи; уникати спілкування із свідками та іншими учасниками у даному кримінальному провадженні; не відлучатися з населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 03 лютого 2026 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3