Справа №759/24764/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1249/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
15 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
власника майна ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна, подане в кримінальному провадженні №12025000000000977 внесеного до ЄРДР 04.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 3 ст. 307 КК України та накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, яке було вилучене 17.10.2025 під час проведення обшуку автомобіля марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: мобільний телефон «Iphone 13» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_10 ; коврик з переднього пасажирського сидіння з залишками речовини білого кольору; банківську картку № НОМЕР_5 ; автомобіль марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 та ключі до нього.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року.
В поданій апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року в частині накладення арешту на автомобіль марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 та ключі до нього. Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту в частині, що стосується автомобіля марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 та скасувати арешт зазначеного транспортного засобу та ключів до нього.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повернути автомобіль та ключі до нього законному власнику - ОСОБА_6 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що у даній справі слідчий суддя не встановив реального власника транспортного засобу, не надав ОСОБА_6 процесуального статусу «власника майна», не повідомив її про розгляд клопотання прокурора та не забезпечив їй можливість висловити свою позицію щодо арешту належного їй автомобіля.
Ці порушення є істотними, оскільки призвели до постановлення судового рішення без участі особи, чиї права безпосередньо обмежуються, та до втручання в право приватної власності без дотримання передбаченої законом процедури.
Також апелянт зазначає, що в ухвалі слідчого судді відсутній аналіз того, які саме сліди злочину містить автомобіль як окремий об'єкт, які саме процесуальні дії потребують збереження саме автомобіля (а не наприклад, вилученого коврика чи інших предметів), або чому неможливо досягти мети кримінального провадження менш обтяжливими заходами (фотографування, огляд, експертне дослідження, відібрання окремих елементів тощо).
У даному випадку арешт накладено на майно особи, яка не є підозрюваною/обвинуваченою, а є добросовісним власником, не причетним до кримінального правопорушення. Відсутнє мотивоване обґрунтування необхідності арешту саме транспортного засобу. Наявні істотні процесуальні порушення, щодо не встановлення та не залучення належного власника, неправильне зазначення власника в тексті ухвали.
Отже, арешт автомобіля накладено необґрунтовано, а його подальше утримання під арештом є недоречним та невиправданим.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, про те, що 21.10.2025 була постановлена ухвала про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_6 вона дізналася лише з листа Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.2025 № 01/1327/2025, який отримала 27 жовтня 2025 року у відповідь на адвокатський запит (вх. №76643 від 24.10.2025) та клопотання (вх. №76097 від 22.10.2025. №76440 від 23.10.2025) про участь у розгляді клопотання про арешт вилученого під час обшуку 17.10.2025 майна.
Після фактичного отримання інформації про існування ухвали та залучення адвоката потрібен був певний час для ознайомлення з матеріалами, підготовки та оформлення апеляційної скарги, у зв'язку з чим формально строк, передбачений ст. 395 КПК України, було пропущено з причин, що не залежали від ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна та її представника, в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останні підтримали з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіСвятошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року, які викладені в клопотанні представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, щоГоловним слідчим управлінням Національної поліції України (м. Київ, бул. Миколи Руденка, 22-А) здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025000000000977 від 04.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 307 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 20.10.2025 прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого суддіСвятошинського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, в рамках кримінального провадження №12025000000000977 внесеного до ЄРДР 04.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 3 ст. 307 КК України, згідно переліку зазначеного в даному клопотанні.
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначено, що в ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що на території України діє група осіб, які умисно та з корисливих мотивів, займаються незаконним виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням з метою збуту, а також незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин в особливо великих розмірах.
Так, 17.10.2025 в період часу з 19 год. 33 хв. по 19 год. 55 хв., в порядку ч. 3 ст. 233 КПК, проведено обшук автомобіля марки «CHEVROLET BOLTEV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 , що знаходився за адресою: місто Київ, вул. Саксаганського, 113а, в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон «Iphone 12 mini» IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_11 ;
- мобільний телефон «Iphone 13» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_10 ;
- коврик з переднього пасажирського сидіння з залишками речовини білого кольору;
- банківську картку № НОМЕР_5 ;
- автомобіль марки «CHEVROLET BOLTEV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 та ключі до нього.
Вказані речі визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Вказаний автомобіль належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.10.2025 року у справі №759/24766/25 клопотання слідчого задоволено. Визнано законним проведення обшуку 17.10.2025 у період часу з 19 год. 33 хв. по 19 год. 55 хв. у відповідності до положень ч. 3 ст. 233 КПК України.
У органу досудового розслідування є достатньо даних вважати, що перелічені вище речі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, вилучені предмети та інші речі містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту.
21.10.2025 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, яке було вилучене 17.10.2025 під час проведення обшуку автомобіля марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: мобільний телефон «Iphone 13» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_10 ; коврик з переднього пасажирського сидіння з залишками речовини білого кольору; банківську картку № НОМЕР_5 ; автомобіль марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 та ключі до нього.
Оскільки дана ухвала оскаржена, тільки в частині накладення арешту на автомобіль марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 та ключі до нього, тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах вимог поданої апеляційної скарги, а щодо іншого майна, на яке накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно колегією суддів не вирішується.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за № 12025000000000977 від 04.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 307 КК України та накладаючи арешт на автомобіль марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 та ключі до нього, слідчий суддя встановив, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, а тому приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя прийшов до висновку, що наявні достатні підстави для арешту майна, про яке йдеться в клопотанні.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 12025000000000977 від 04.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 307 КК України та відношення до них автомобіля марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 , а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доводи апеляційної скарги, що арештований транспортний засіб не відповідають ознакам, передбачених ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_12 від 17.10.2025 вказаний автомобіль марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 та ключі до нього визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025000000000977 від 04.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 307 КК України, у зв'язку із тим, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.
Твердження апелянта, що слідчий суддя не вірно встановив власника транспортного засобу, також не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з того, що відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу -автомобіля марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 , /а.с.37/, яка долучена до клопотання про арешт майна на його обґрунтування, містяться відомості про те, що власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, під час апеляційного розгляду встановлено, з наданої апелянтом копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 , що власником є ОСОБА_6 . При цьому такої інформації в слідчого судді під час розгляду вказаного клопотання, як вбачається з матеріалів справи не було, а тому слідчий суддя у відповідності до положень ч. 1 ст. 172 КПК України був позбавлений повідомити ОСОБА_6 про розгляд вказаного клопотання. З урахуванням таких розбіжностей, щодо власника майна транспортного засобу, колегія суддів вважає, що орган досудового розслідування має перевірити вказані обставини та встановити дійсного власника майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
При цьому, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянтів.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити представнику ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року, в частині задоволення клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна в кримінальному провадженні №12025000000000977 внесеного до ЄРДР 04.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 3 ст. 307 КК України та накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, яке було вилучене 17.10.2025 під час проведення обшуку автомобіля марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на автомобіль марки «CHEVROLET BOLT EV» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_2 та ключі до нього, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4