Справа № 754/21000/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1598/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
14 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрювана ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 наухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні № 12015100030000409 від 05.02.2025,-
Старший слідчий СВ Деснянського УПГУНП в м. Києві ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Просив застосувати підозрюваній ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СВ Деснянського УПГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12025100030000409 від 05.02.2025 року, в рамках якого 16.12.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Слідчий вказував, що існують ризики, передбачені п.п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що оскільки кримінальне правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_8 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 (трьох) до 6 (шести) років, підозрювана усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину, розуміючи невідворотність покарання за його вчинення, перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. При цьому слідчий зазначає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2025 року клопотання слідчого - задоволено частково.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покладено на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, який здійснює досудове розслідування, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; не спілкуватися зі свідками у цьому кримінальному провадженні, за винятком участі у процесуальних діях у присутності слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
Обов'язки покладено на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 18.02.2026 року включно.
Задовольняючи частково клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що в наданих суду матеріалах справи наявні вагомі докази про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, враховуючи дані про особу підозрюваної, яка має визначене місце проживання, має на утриманні малолітню дитину, ОСОБА_10 , 2017 року народження, офіційно працевлаштована, вважаю, що достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_8 та виконання нею процесуальних обов'язків, а також для забезпечення запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, буде достатнім застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , 19.12.2025 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно підозрюваної і така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, ч.1 ст.177 КПК України.
12.01.2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла повторна апеляційна скарга прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 .
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , 22.12.2025 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволення клопотання.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що слідчим суддею проігноровано вимоги ст.178 КПК України, а саме: покладений обов'язок «не відлучатися із с. Білгородка» є завідомо невиконуваним та кальним, оскільки підозрювана ОСОБА_8 працює поза межами с. Білогородка.
В резолютивній частині судового рішення слідчий суддя поклав на ОСОБА_8 обов'язок: «не спілкуватись зі свідками у цьому кримінальному провадженні», при цьому в тексті ухвали відсутній перелік конкретних осіб, спілкування з якими заборонено, ні в клопотанні слідчого, ні в ухвалі суду не ідентифіковано коло свідків. Таке формулювання обов'язку є юридично не коректним та створює для підозрюваної стан правової невизначеності.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги сторони захисту та підримав свою апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги, не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів судового провадження вбачається, що у провадженні СВ Деснянського УПГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12025100030000409 від 05.02.2025 року, в рамках якого 16.12.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Слідчий вказував, що 16.12.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності, а саме: висновками судової товарознавчої експертизи та судової економічної експертизи, згідно яких, підтверджено збитки, завдані внаслідок укладання додаткових договорів на постачання електричної енергії.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею в цілому дотримані.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту перевірялись при розгляді клопотання. При цьому була допитана підозрювана, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, характеризуючи дані про особу підозрюваної, в їх сукупності.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у домашнього арешту, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Як правильно вказав в ухвалі слідчий суддя, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, повністю підтверджується зібраною у кримінальному провадженні сукупністю доказів.
Слідчий суддя зазначив, що прокурор не довів обставини, передбачені п. 3 частини п. 1 ст. 194 КПК України, а саме недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, та слідчий суддя дійшов вірного висновку про необхідність застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваній, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме - особисте зобов'язання.
Прокурор зазначив, що враховуючи встановлені ризики, більш м'який запобіжний захід, ніж домашній арешт, не дасть можливості здійснити дієвий контроль за девіантною поведінкою підозрюваної та забезпечити виконання покладених судом обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків, оскільки підозрюваній інкримінується вчинення тяжкого кримінального правопорушення. Крім того, вказав, що КПК щодо ризиків передбачає чітке поняття їх наявності чи відсутності, а не їх оцінку на предмет «ймовірності» чи «інтенсивності».
Сторона захисту заперечила проти заявлених доводів прокурора, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання разом із покладеними обов'язками забезпечить належну процесуальну поведінку.
За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що слідчий суддя при визначенні виду запобіжного заходу не врахував всіх обставин кримінального провадження та відповідно прийшов до помилкового висновку щодо здатності особистого зобов'язання запобігти установленим ризикам.
Так, суд апеляційної інстанції враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК (ч. 1 ст. 177 КПК).
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваної, колегія суддів враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для обмеження прав.
Сама лише тяжкість інкримінованого обвинувачення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від правосуддя, однак не може бути достатньою підставою для обмеження прав особи і не має пріоритетної сили перед позитивними даними про особу підозрюваної.
Так, ні в самому клопотанні, ні прокурором в судовому засіданні не було наведено індивідуальних та вагомих підстав для підтвердження необхідності застосування домашнього арешту в нічний час доби.
ЄСПЛ наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями).
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, прийшов до вірного висновку про доцільність застосування відносно підозрюваноїОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, слідчому судді належало з'ясувати чи тримання підозрюваного під вартою є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що і було зроблено слідчим суддею, з обґрунтуванням прийнятого рішення.
З урахуванням положення ч. 6 ст. 132 КПК України колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника. Так як захисником до апеляційної скарги надано копію лише трудової книжки та наказу про призначення на посаду ОСОБА_8 , але захисником не доведено, що підозрювана не може виконувати свої повноваження дистанційно.
Колегія суддів вважає, що захисником не доведено і те що покладення на підозрювану побов'язку не відлучатися з населеного пункту в якому вона проживає буде нести надмірний тягар для неї та/або не відповідає потребам досудового розслідування.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про не визначення конкретного кола осіб які є свідками, то слідчий суддя з достатньою чіткістю визначив для підозрюваної умову, яких вона має дотримуватися під час спілкування зі свідками, іншими підозрюваними та з будь-якими особами, які не є його захисниками, або слідчими, детективами, прокурорами, слідчими суддями, судом. Така умова полягає в забороні спілкування з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру.
Беручи до уваги чіткість та доступність сформульованого слідчим суддею процесуального обов'язку, а також освітній та професійний рівень підозрюваної ОСОБА_8 , те, що її захист здійснюють професійні захисники, слідчий суддя доходить висновку, що підозрюванана має розуміти коло осіб, про яких йде мова в зазначеній вище ухвалі слідчого судді, а також ті обмеження, які покладаються на неї слідчим суддею, під час спілкування з відповідним колом осіб.
Необхідність застосування відповідного обов'язку обумовлена як існуванням ризику впливу підозрюваної на свідків у кримінальному провадженні так і наявністю ризику перешкоджання підозрюваною кримінальному провадженню іншим чином, про який слідчий суддя зазначить нижче у цій ухвалі. Водночас, з огляду на встановлені слідчим суддею обставини щодо наявності у підозрюваної широкого кола зв'язків з використанням яких остання може здійснювати прямий чи опосередкований вплив на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважає, що не зазначення вичерпного переліку осіб, щодо спілкування з якими для підозрюваної встановлюються певні обмеження, є об'єктивно виправданим.
Колегія суддів бере до уваги, що під час дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, органом досудового розслідування не встановлено порушення підозрюваною покладених на неї оскаржуваною ухвалою обов'язків.
Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор та захисник просять скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора та захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою застосовано відносно ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - без змін.
Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 та прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4