Справа № 382/728/24 Суддя в І-й інстанції Нарольський М.М.
Провадження № 33/824/281/2025 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В.
26 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисниці Вак О.В. розглянувши справу за апеляційною скаргою захисниці ОСОБА_1 - адвокатки Вак О.В. на постанову Яготинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2024 року, -
Постановою Яготинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2024 року на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що вона, 15.04.2024 року, в 00:40 год., в м. Яготин Київської області по вул. Шевченка, 86, керувала транспортним засобом «ВАЗ 21070», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах з порожнини рота, порушення координації рухів, не чітка мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager» та в медичному закладі, ОСОБА_1 відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі захисниці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокатки Вак О.В. вказано на незаконність постанови судді, через неповне дослідження матеріалів справи. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не доведено належними доказами, адже працівниками поліції не зупинявся транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , при цьому сам працівник поліції вказував на факт перебування автомобіля ОСОБА_1 у нерухомому стані, що підтверджено відеозаписом, а отже висновки про керування ОСОБА_1 транспортним засобом повністю спростовуються відеозаписом. Окрім цього, на думку апелянта, наявні в матеріалах справи пояснення свідків не можуть вважатися належними доказами, оскільки вказані свідки з'явилися пізніше і не могли засвідчити, як саме було зупинено транспортний засіб «ВАЗ 21070» номерний знак НОМЕР_1 , факт складання письмового направлення для проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння у медичному закладі та факт її відмови від цього, не зафіксовано на відеозапис, а відмова на місці нібито зупинки транспортного засобу від проходження такого огляду не є порушенням ПДР та не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Також, апелянтом звернуто увагу на виправлення, які містяться в протоколі складеному щодо ОСОБА_2 та зазначено, що такий протокол не може бути належним та допустимим доказом у справі. Тому, просила постанову скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та захисниці Вак О.В., які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили доводи цієї скарги і просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, поставленого у вину ОСОБА_1 проявляється у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння особою, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. Тобто керування транспортним засобом є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України,Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок 1103), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому Інструкція 1452/735). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Аналіз зазначених нормативних документів у поєднанні із положеннями ч.1 ст. 130 КУпАП дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підлягає доведенню сам факт керування особою транспортним засобом та наявність у цієї особи ознак алкогольного сп'яніння, перелік яких наведений у Інструкцією 1452/735, наявність пропозиції/вимоги пройти огляд на стан сп'яніння та відмова від проходження огляду на стан сп'яніння. Лише при наявності усіх зазначених обставин поліцейський може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП вчинене у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Аналіз зібраних у справі доказів дає підстави стверджувати те, що поліцейські при складанні протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП зазначених вимог закону у повній мірі не дотримались.
Так, матеріали справи не містять доказів, які би указували на те, що ОСОБА_1 дійсно у час та місці, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення керувала транспортним засобом маючи при цьому ознаки алкогольного сп'яніння. Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що поліцейські зупиняли транспортний засіб, яким керувала ОСОБА_1 , чи безпосередньо бачили факт керування нею транспортним засобом. Матеріали справи не містять даних про те, що поліцейські у інший спосіб виявили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом (камери відео спостереження, пояснення свідків тощо), зафіксувавши цей факт доказами, які би не викликали сумніву. Відповідно до наявного у матеріалах справи відеозапису поліцейські виявили автомобіль, який перебував у нерухомому стані із незаведеним двигуном у якому знаходилась ОСОБА_1 . Будь-якого руху автомобіля цим відеозаписом не зафіксовано. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 із самого початку фіксації поліцейськими правопорушення заперечувала факт керування транспортним засобом наводячи причину того, як автомобіль опинився у даному місці в указаний час та які будуть її подальші дії. Суд звертає увагу на те, що в подальшому ця обставина була підтверджена свідком ОСОБА_3 , допитаним у місцевому суді, який підтвердив те, що саме він керував автомобілем, а потім залишив його у зв'язку із комендантською годиною, забравши при цьому ключі від автомобіля. Окрім того цю обставину підтвердила свідок ОСОБА_4 , яка під час зазначених вище подій перебувала разом із ОСОБА_1 .
Тобто у справі не здобуто безспірних доказів того, що ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння дійсно керувала транспортним засобом. При цьому її посилання у ході спілкування із поліцейськими на під'їзд «тіко шо до ОСОБА_5 », те що вона «стала і стоїть», про цеглу та гранати, та на інші обставини, не можуть бути визнані доказом керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки ці посилання мають не визначений характер, не мають вказівок на час та місце вчинення таких дій, не дають підстави стверджувати про те, на момент їх вчинення ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп'яніння та що взагалі ці обставини мали місце. На думку апеляційного суду ці посилання ОСОБА_1 позбавлені будь-якого логічного змісту і є не послідовними та розцінюються апеляційним судом як особисті судження не зовсім тверезої людини, про що можливо зробити висновок оцінивши стан та поведінку ОСОБА_1 у даній обстановці. Сприйняття цих пояснень як визнання ОСОБА_1 факту керування нею транспортним засобом дає підстави стверджувати про наявність припущення про таке керування, що не може бути покладене в основу рішення про визнанні винуватості особи.
З метою з'ясування зазначених вище обставин, уточнення фактичних обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, усунення виявлених протиріч та сумнівів, до суду тричі (в судові засідання які були призначені на 28.08.2025 року, 29.09.2025 року та 23.10.2025 року) викликався поліцейський ОСОБА_6 , який склав протокол про адміністративне правопорушення. Не дивлячись на те, що орган Національної поліції України, у які проходить службу цей поліцейський, був своєчасно та у належний спосіб повідомлений про виклик до суду поліцейського, а також за наявності можливого застосування у ході розгляду справи положень ст. 62 Конституції України про що орган поліції був проінформований судом, поліцейський ОСОБА_6 до суду не з'явився, причин його неявки суду повідомлено не було. Виявлені у ході розгляду справи суперечності та сумніви усунуті не були, а тому вони витлумачені судом на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Наведене дає підстави стверджувати про те, що у ході провадження у цій справі не було доведено поза розумним сумнівом факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому її відмова від проходження огляду на стан сп'яніння не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Неврахування цих обставин призвело до ухвалення місцевим судом рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке не відповідає засадам законності обґрунтованості та вмотивованості. У зв'язку із цим постанова Яготинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисниці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокатки Вак А.В. задовольнити.
Постанову Яготинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку із відсутністю у її діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Ігнатюк О.В.