24 грудня 2025 року місто Київ
справа № 293/203/23
провадження № 22-ц/824/13696/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Богдановичем Марією Валентинівною,
на рішення Богуславського районного суду Київської області від 9 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Тітова М.Б., -
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила позбавити останнього батьківських прав щодо малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не спілкується з дітьми взагалі, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти.
Діти взагалі не знають батька, вони його не пам'ятають. Діти не мають до нього почуттів, оскільки за всі роки ні разу його не бачили.
Діти в спілкуванні ніколи про рідного батька не питають та не цікавляться і вважають за батька іншого чоловіка з яким проживають однією сім'єю. З другим чоловіком у дітей склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дітей, їх повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей.
На даний час після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну діти разом з матір'ю виїхали до Естонії.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 9 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Богданович М.В. подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Зокрема, зазначає, що відповідач не обґрунтував свої заперечення належними доказами. Підстави, на які посилається відповідач, не звільняють його від належного виконання своїх батьківських обов'язків, незалежно від того де знаходяться та фактично проживають діти.
Зі сторони позивачки в суді першої інстанції було надано безліч доказів, які підтверджують факт невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків ще до початку повномасштабного вторгнення, коли діти перебували в Україні.
Факт перебування дітей в іншій країні не звільняє батька від прояви уваги, цікавості та турботи про життя своїх дітей.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Богданович М.В. підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Шапошник Є.В., який приймав участь у засіданні в режимі відеоконференції, проти доводів апеляційної скарги заперечували, присили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання не з'явилась третя особа Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім'ї Миронівської міської ради, до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без їхньої участі.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 19.02.2018 органом 1833, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Черняхів Черняхівського району Житомирської області, Україна.
Згідно копії Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № НОМЕР_5 від 22 лютого 2018 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки-характеристики Іванівського старостинського округу № 5 Миронівської міської ради Обухівського району Київської області за № 15/05-22/12 від 9 лютого 2024 року до 1 грудня 2023 року ОСОБА_2 був зареєстрований в господарстві свого батька ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .
Сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, зареєстрованому 10 вересня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 1406, який між ними розірвано 2 жовтня 2017 року, що підтверджується копією рішення Черняхівського районного суду Житомирської області у справі № 293/920/17 від 2 жовтня 2017 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 24 квітня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Черняхівського РУЮ у Житомирській області, являються батьками дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 24 квітня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Черняхівського РУЮ у Житомирській області, являються батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах, виданого головним державним виконавцем Богуславського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевченком Р.М., та довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 3 травня 2023 року, вбачається, що станом на 1 вересня 2022 року, за рішення суду №293/21/17 яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти, ОСОБА_2 з 1 квітня 2022 року по 1 вересня 2022 року має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 12 022 грн.
Згідно довідки директора Черняхівської ЗДО №1 Лариси Огірчук № 23 від 7 грудня 2022 року, вихованка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідувала Черняхівський ЗДО № 1 з січня 2018 року по лютий 2022 року. Дитина спокійна, слухняна, за час перебування в садочку майже повністю опанувала навчальну програму. За період перебування дитини в садочку вихованням доньки займалася мама ОСОБА_1 . З батьком дитини працівники закладу не знайомі, батько жодного разу до закладу не приходив, по телефону про дитину не цікавився.
Як вбачається з характеристики учениці 2-А класу Черняхівського ліцею № 2 Черняхівської селищної ради від 25 листопада 2022 року, ОСОБА_6 навчається у ліцеї другий рік. На кінець першого класу навчальним матеріалом оволоділа на достатній рівень. Дівчинка вміє читати складами і цілими словами, правильно відповідає на поставлені запитання, розуміє прочитане. На уроках ОСОБА_6 уважна, працює зосереджено, виявляє самостійність у роботі. Мама приділяє належну увагу навчанню і вихованню своєї дочки. На даний час дитина знаходиться з мамою закордоном, навчається дистанційно.
Згідно листа директора КНП «ЦПМСД» № 685 від 26 грудня 2022 року, лікування та оформлення дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ДНЗ та школу з моменту їх народження та до 2022 року займалася мама ОСОБА_1 . Батько дітей ОСОБА_2 станом здоров'я дітей особисто та по телефону не цікавився.
Відповідно до копії довідки №2.1-11/2022/318-1 від 23 листопада 2022 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається в Ряпінській загальній гімназії в 2-му класі з 1 вересня 2022 року.
Згідно копії довідки муніципального управління Ряпіна № 372-2023/4 від 17.01.2023, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Також, як вбачається з копії довідки муніципального управління Ряпіна № 372-2023/5 від 17 січня 2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно копії договору оренди житлового приміщення №1 від 26 травня 2022 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уклали договір оренди чотирикімнатної квартири з меблями за адресою: АДРЕСА_3 .
Копією довідки муніципального управління Ряпіна № 372-2023/4 від 17 січня 2023 року, підтверджується, що ОСОБА_10 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Висновком Ряпінської волосної управи № 8-4/2023/138-2 від 28 лютого 2023 року, підтверджується факт, що ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_4 разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та її сестрою ОСОБА_13 . Квартира, де вони проживають, знаходиться у рядному будинку, в якому усього чотири квартири. У квартирі три великі спальні, кухня, та ванна кімната, туалетна кімната. До рядового будинку відноситься також садова земля. Квартира з сучасним ремонтом та усіма зручностями дітям забезпечена. У дітей є окрема кімната та усі необхідні для життя речі. Мати дітей ОСОБА_8 купила для сім'ї автомобіль, щоб мати можливість самостійно рухатися та ходити на роботу. ОСОБА_8 має постійну роботу та регулярний дохід. Усі члени сім'ї мають сімейного лікаря в Естонії. ОСОБА_3 відвідує 2А клас Ряпівської загальноосвітньої гімназії, а ОСОБА_4 - дитячий садок «Вікеркаар» («Веселка»). Сім'я не потребує сторонньої допомоги для підтримки проживання, тому що мати і тітка можуть забезпечити все необхідне.
В ході розгляду справи судом були дослідженні також наступні докази, які було надано під час розгляду справи.
Зокрема, згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 16 липня 2022 року, виданого Рокитнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_1 15 липня 2022 року уклала шлюб з ОСОБА_14 ..
Згідно копії заяви ОСОБА_2 , що адресована 27 квітня 2018 року до служби у справах дітей Черняхівської райдержадміністрації, ОСОБА_2 звернувся до служби з метою здійснення контролю та проведення обстеження умов проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та контролю над належним виконанням материнських обов'язків ОСОБА_8 та з'ясувати належне використання коштів (аліментів) на потреби дітей, їх матір'ю.
З листа начальника служби у справах дітей Черняхівської РДА Житомирської області Максимчук З.В., за № 268 від 18 травня 2018 року, вбачається, що 8 травня 2018 року спеціалісти служби у справах дітей райдержадміністрації обстежили умови проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживають за адресою: АДРЕСА_1 . На момент обстеження в будинку проводилися ремонтні роботи. Встановлено, що мати та її родина створили належні умови для повноцінного розвитку дітей. Продуктами харчування забезпечені. Дітям створено безпечні умови для проживання. Зазначені обставини також підтверджується копією акту обстеження умов проживання від 8 травня 2018 року.
Копією Розпорядження заступника голови Черняхівської РДА Людмили Заворотнюк за №91 від 3 травня 2019 року було надано батьку ОСОБА_2 право приймати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено порядок побачень на три місяці з травня 2019 року: після 20 числа кожного місяця у суботу та неділю з 9 години до 18 години, за попередньою домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_1 ..
Копією талону-повідомлення від 25 липня 2019 року підтверджується звернення відповідачем ОСОБА_2 до Черняхівського ВП, яке зареєстровано за № 2057.
Згідно копій квитанцій ПАТ «Укрпошта» та копій експрес накладних «Нова пошта», ОСОБА_2 здійснював переказ коштів та відправку поштових відправлень ОСОБА_1 .
З копії довідки ТОВ «Компанія «Сейм-93» від 3 травня 2018 року виданої ОСОБА_2 , вбачається, що він працює електромонтажником в товаристві за сумісництвом та з січня 2017 року отримує заробітною плату. З жовтня 2017 року здійснюються відрахування аліментів.
Копією довідки ТОВ «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» № 21/03-2 від 21.03.2019, підтверджується, що ОСОБА_2 з вересня 2018 року працює машиністом екскаватора, отримує заробітну плату, з якої здійснюється відрахування аліментів та заборгованості по аліментах.
З копії довідки ТОВ «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» № ЕТБ00000031 від 14.12.2022 та копії довідки за № ЕТБ00000030 від 14.12.2022 вбачається, що ОСОБА_2 з жовтня 2021 року працює машиністом екскаватора, отримує заробітну плату, з якої здійснюється відрахування аліментів.
Копією звіту про здійснені відрахування та виплати ТОВ «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» підтверджується здійснення відрахувань по аліментах з заробітної плати ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 293/21/17 від 14 липня 2017 року.
З копії постанови Черняхівського районного суду Житомирської області №293/454/17 від 15 травня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 було визнана винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді 30 (тридцяти) годин громадських робіт, стягнуто судовий збір.
Також, з копії постанови Черняхівського районного суду Житомирської області №293/689/17 від 2 серпня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 було визнана винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді 40 (сорока) годин громадських робіт, стягнуто судовий збір.
Згідно копію висновку психолога ОСОБА_16 від 17 квітня 2023 року, мама ОСОБА_8 звернулася до психолога, щоб оцінити адаптацію дітей до естонських умов і стосунки дітей з батьками, в тому числі з батьком який проживає в Україні. ОСОБА_3 навчаєтеся в 2-му класі Ряпінської загальноосвітньої школи і вже адаптувалася в школі. Відносини з батьком відсутні. Каже, що батька не пам'ятає, бо він не спілкується з нею і не вітає з днем народження. ОСОБА_3 хоче продовжити навчання в Естонії до кінця війни. Молодша дитина ОСОБА_4 нічого не говорить та починає плакати, коли мама питає про виїзд з Естонії. За словами мами діти пережили бомбардування, жили перед виїздом з України в притулку. За результатами розмови з дітьми встановлено, що у дітей немає з батьком стосунків.
Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області в своєму висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав № 90 від 25 липня 2024 року, вважає недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за відсутності достатньої та переконливої документальної бази, враховуючи інтереси дітей.
Окрім вказаних письмових доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, за клопотанням представника позивача заслухана думка малолітніх дітей, які надали наступні пояснення.
Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судовому засіданні дистанційно в присутності матері пояснила, що вона навчається в 1 класі в школі в Естонії, вчиться добре. На запитання відповіла, що батька востаннє бачила, коли їй виповнилося п'ять років і він з ними вже давно не проживає, по телефону розмовляли в березні місяці коли приїздили до України, посилки їм батько не направляє.
Малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні дистанційно в присутності матері пояснила, що вона востаннє бачила свого батька ОСОБА_2 , коли була в Україні. На запитання відповіла, що батько кошти та посилки їм не надсилав. Згодна щоб ОСОБА_2 позбавили батьківських прав відносно неї.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що малолітні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалий час проживають з матір'ю ОСОБА_1 в Естонії і їх емоційний контакт з батьком ОСОБА_2 у певній мірі було втрачено саме під впливом цих обставин. Однак, вочевидь діти потребують і батьківської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на їх розвиток. Разом з тим, під час розгляду справи доказів, які б свідчили про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між батьком та дітьми або шкідливість таких контактів для дітей не було здобуто.
Позивачка не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх батька по відношенню до дочок батьківських прав, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дітей. Відсутні також докази ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків в частині матеріального забезпечення дітей.
Крім того, судом не встановлено обставин, які б однозначно свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з дітьми, брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, які залишилися проживати з матір'ю.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16 (провадження № 61-29266св18), зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), вказано, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), зазначено, що під час вирішення судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вважала, що наявні обґрунтовані підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 оскільки після розлучення відповідач матеріальної або будь-якої іншої участі у вихованні дочок не бере, та свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню малолітніх дочок.
Як установлено судом, сторони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, зареєстрованому 10 вересня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 1406, який між ними розірвано 2 жовтня 2017 року, що підтверджується копією рішення Черняхівського районного суду Житомирської області у справі № 293/920/17 від 2 жовтня 2017 року.
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 16 липня 2022 року, виданого Рокитнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_1 15 липня 2022 року уклала шлюб з ОСОБА_14 .
Висновком Ряпінської волосної управи № 8-4/2023/138-2 від 28 лютого 2023 року, підтверджується факт, що позивачка разом з неповнолітніми дітьми та сестрою проживає у АДРЕСА_5 . ОСОБА_3 відвідує 2А клас Ряпівської загальноосвітньої гімназії, а ОСОБА_4 - дитячий садок «Вікеркаар» («Веселка»). Сім'я не потребує сторонньої допомоги для підтримки проживання, тому що мати і тітка можуть забезпечити все необхідне.
Отже, в ході судового розгляду справи встановлено, що після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України позивач з неповнолітніми дітьми виїхала до Республіки Естонія, де наразі і проживають.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відповідач не виконує своїх обов'язків як батько, як в період коли діти проживали в Україні, так і після переїзду до Естонії, на підтвердження чого позивачем було надано безліч доказів.
Однак, як правильно встановив у своєму рішенні суд першої інстанції, позивачем не доведено обставин, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх батька по відношенню до дочок батьківських прав, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дітей. Відсутні також докази ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків в частині матеріального забезпечення дітей.
Зокрема такі висновки суду підтверджуються копією заяви ОСОБА_2 від 27 квітня 2018 року до служби у справах дітей Черняхівської райдержадміністрації, з метою здійснення контролю та проведення обстеження умов проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та контролю над належним виконанням материнських обов'язків ОСОБА_8 та з'ясування належного використання коштів (аліментів) на потреби дітей, їх матір'ю, на підставі якого 15 травня 2018 року Службою у справах дітей Черняхівської РДА складено акт обстеження.
Також, копією розпорядження заступника голови Черняхівської РДА Людмили Заворотнюк за № 91 від 3 травня 2019 року було надано батьку ОСОБА_2 право приймати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено порядок побачень на три місяці з травня 2019 року: після 20 числа кожного місяця у суботу та неділю з 09 години до 18 години, за попередньою домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_1 .
Згідно копій квитанцій ПАТ «Укрпошта» та копій експрес накладних «Нова пошта», ОСОБА_2 , здійснював переказ коштів та відправку поштових відправлень ОСОБА_1 (том 1 а.с.71-73).
Рішенням суду № 293/21/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти.
Також встановлено, що відповідач працює електромонтажником у ТОВ «Компанія «Сейм-93» а сумісництвом та з січня 2017 року отримує заробітною плату. З жовтня 2017 року здійснюються відрахування аліментів, що підтверджується копією довідки від 3 травня 2018 року (т. 1, а.с.75).
З вересня 2018 року ОСОБА_2 працює машиністом екскаватора у ТОВ «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» отримує заробітну плату, з якої здійснюється відрахування аліментів та заборгованості по аліментах, що підтверджується довідкою від 21 березня 2019 року (том 1 а.с.76).
З копії довідки ТОВ «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» № ЕТБ00000031 від 14 грудня 2022 року та копії довідки за № ЕТБ00000030 від 14 грудня 2022 року також вбачається, що ОСОБА_2 з жовтня 2021 року працює машиністом екскаватора, отримує заробітну плату, з якої здійснюється відрахування аліментів (том 1, а.с.77, 78).
Копією звіту про здійснені відрахування та виплати ТОВ «ЕКСПРЕС ТЕХБУД» підтверджується здійснення відрахувань по аліментах з заробітної плати ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 293/21/17 від 14 липня 2017 року. (том 1, а.с.79).
Наведене спростовує доводи, викладені у позові та апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов'язків щодо їхніх неповнолітніх дочок.
Також суд звертає увагу, що у відзиві на позов сторона відповідача зазначила, що матір перешкоджає батьку у спілкуванні з дітьми. Очевидно, що такі твердження знайшли своє підтвердження у зверненні ОСОБА_2 до служби у справах дітей Черняхівської райдержадміністрації та у змісті розпорядження заступника голови Черняхівської РДА Людмили Заворотнюк за № 91 від 3 травня 2019 року про право батька ОСОБА_2 приймати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При вирішенні спорів про позбавлення батьківських прав, суди перш за все керуються інтересами дитини, а не їх батьків. Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
В судовому засіданні за клопотанням позивача були опитані діти. Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дистанційно в присутності матері на запитання відповіла, що батька востаннє бачила, коли їй виповнилося п'ять років і він з ними вже давно не проживає, по телефону розмовляли в березні місяці коли приїздили до України, посилки їм батько не направляє.
Малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні дистанційно в присутності матері пояснила, що вона востаннє бачила свого батька ОСОБА_2 , коли була в Україні. На запитання відповіла, що батько кошти та посилки їм не надсилав. Згодна щоб ОСОБА_2 позбавили батьківських прав відносно неї.
Враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, які могли виникнути під впливом зовнішніх факторів, яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Сама по собі озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, а тому при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, колегія суддів вважає, що неврахування судом першої інстанції думки малолітньої ОСОБА_6 , щодо позбавлення її батька батьківських прав є виправданим з огляду на її вік та нерозуміння в силу цього правових наслідків позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неї.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21).
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області в своєму висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав № 90 від 25 липня 2024 року, вважає недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за відсутності достатньої та переконливої документальної бази, враховуючи інтереси дітей (том 2, а.с.27-28).
Колегія суддів погоджується з такими висновками органу опіки та піклування та вважає його обґрунтованим за встановлених обставин.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено матеріали справи, сторони реалізували своє право доказування, що відповідає принципу рівності та змагальності, позивачем не надано обґрунтованих доказів того, чому відповідача слід позбавити батьківських прав відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яким чином задоволення позовних вимог позитивно вплине на матеріальний, духовний та психологічний стан неповнолітніх дітей. Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_2 вчиняє певні активні дії щодо участі у житті своїх неповнолітніх дітей, що підтверджується відповідними доказами та безпосередньою його участю у цій справі.
Оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, судами не встановлено, що поведінка відповідача охоплюється категорією «недобросовісний батько», а тому суд апеляційної інстанції також вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не є доцільним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Богдановичем Марією Валентинівною, залишити без задоволення.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 9 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 10 лютого 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус