Справа № 753/19378/21 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/748/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
11 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 та представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року, яким:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
Як слідує з оскаржуваного вироку суду, ОСОБА_9 26 червня 2021 року, приблизно о 17 год. 40 хв., керуючи засобом підвищеної небезпеки, а саме: технічно справним автомобілем марки «BMW 316», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в світлу пору доби, по сухій, чистій, горизонтальній прямій в плані ділянці паркувальної площадки вул. Здолбунівська, 7Г, та під'їжджаючи до відділення «Нова пошта» № 38, зупинився, де в подальшому після конфлікту із ОСОБА_7 , не переконавшись, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, розпочав рух зі зміною напрямку руху ліворуч, чим грубо порушив водій ОСОБА_9 пункт 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), внаслідок чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_7 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та був госпіталізований для надання медичної допомоги.
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 залишено без розгляду. Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні за проведення судово-медичної експертизи у розмірі 1 796,90 грн. та судової автотехнічної експертизи у розмірі 1 372,96 грн., віднесено на рахунок держави. Вирішено питання речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Дарницького районного суду міста Києва через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 59 500 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що вирок суду першої інстанції є незаконним і необгрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК України через невідповідність висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Сторона обвинувачення вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки, відповідно до висновку експерта від 30.08.2021 судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111- 21/40546-ІТ - з технічної точки зору, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія автомобіля «BMW 316» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_9 , вимогам пункту 10,1 Правил дорожнього руху України. Водночас, судом не наведено підстав для залишення поза увагою вказаного висновку при винесенні вироку.
Крім цього, твердження суду про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, оскільки відсутні підстави вважати, що водій авто рушив з місця навмисно, щоб потерпілий впав, свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, через неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, оскільки злочин, передбачений ст. 286 КК України, є необережним злочином. Дані твердження не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки ні стороною захисту, ні стороною обвинувачення не піддавався сумніву факт отримання тілесних ушкоджень потерпілим внаслідок падіння після контакту з автомобілем.
Крім цього, встановлення факту порушення ПДР не відноситься до компетенції судово-медичного експерта, а відноситься виключно до компетенції інженерно-транспортної експертизи, висновок якої долучено до матеріалів кримінального провадження.
Суд першої інстанції хибно прийшов до висновку, що потерпілий впав, втративши рівновагу, оскільки при перегляді відеозапису, з показань свідків, потерпілого та обвинуваченого встановлено, що потерпілий впав саме від контактування з автомобілем, отримавши тілесні ушкодження.
Звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги доводи сторони захисту, не взявши до уваги переконливі доводи сторони обвинувачення.
Окрім цього, в матеріалах судової справи виявлено відсутність аудіозаписів судових засідань за 05.10.2021, 23.11.2021, 18.01.2022, 13.09.2022, (не відтворюються) хоча, відповідно до журналу судових засідань, проводилось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В свою чергу, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Дарницького районного суду міста Києва та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки, цивільний позов потерпілого задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_9 процесуальні витрати та витрати на правову допомогу, які будуть заявлені потерпілою стороною.
В обґрунтування апеляційної скарги представник потерпілого зазначає, що оскаржуваний вирок є таким, що ухвалений з порушенням вимог ст. 370 КПК України, є несправедливим, незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, оскільки мали місце:
- невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам даного кримінального провадження, що безпосередньо вплинуло на рішення суду першої інстанції;
- неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
- істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення;
- судом першої інстанції були необґрунтовано залишені поза увагою клопотання потерпілої сторони.
Так, зокрема, суд надав очевидно невірну оцінку висновкам експертів та не врахував їх зміст при ухваленні вироку.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити,
пояснення представника потерпілого ОСОБА_8 , який підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити,
пояснення потерпілого ОСОБА_7 , який підтримав позицію свого представника,
пояснення захисника ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 , який підтримав позицію свого захисника,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При цьому обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Як вбачається з вироку Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року, визнаючи ОСОБА_9 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та виправдавши останнього за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, суд послався на такі досліджені в судовому засіданні докази.
Так, обвинувачений ОСОБА_9 вину у висунутому обвинуваченні заперечив та показав суду, що того дня він приїхав на паркінг Нової пошти, впевнився, що немає людей і автомобілей, після чого почав їздити по колу. Під час одного з кругів він побачив, що чоловік дивиться в його сторону та щось показує, нащо він відкрив вікно і під'їхав, але тоді він побачив, що чоловік з сумкою на перевіс біжить до нього і почав наносити йому удари. Він тоді поспішав залишити місце пригоди, й він бачив, що чоловік впав і сам піднявся, тому він не зупинявся.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додав, що він усвідомлював небезпеку, він відпрацьовував навики, навики водіння у нього були, й коли хтось виходив з Нової пошти, то він зупинявся. Потерпілий тоді крикнув йому, щоб він під'їхав до нього, він так і зробив. Наїхати не намагався, небезпеки для потерпілого не усвідомлював, бо бачив як останній самостійно підвівся. Одразу як йому подали сигнал, він зупинився, потім він хвилювався за своє життя, бо чоловік готовий був його переслідувати, біг за машиною. Тоді вважав, що інцидент вичерпаний, тому не вважає себе винним у цій ситуації. Він шкодує, що робив дріфт у громадському місці, щодо наслідків теж шкодує. Дозволену шкидкість на тому місці він не перевищував, бо машина дуже стара, вона не могла розвивати швидкість. Потерпілий тоді бив його сумкою і він думає, що його сумка просто тоді залетіла у вікно. Дружину потерпілого він не бачив, вона стояла за парканом. У той момент, коли потерпілий почав подавати йому знаки, то він одразу зупинився дріфтувати, але автомобіль повністю не зупинив, лише бачив, що до нього біжить потерпілий з сумкою на перевіс, який був налаштований на бійку. У той момент, коли він до нього під'їжджав, то за цю парковку готовий був вибачитись, але потерпілий одразу його образив, тому він залишив це місце. Він не пам'ятає як відповів на зауваження потерпілого, але ніколи не висловлюється нецензурною лайкою у бік людей першим. Потерпілий піднявся однозначно самостійно, без сторонньої допомоги, наїзду на нього не було. Потерпілий тоді біг за автомобілем, щоб продовжувати його бити. Потерпілий міг отримати травму внаслідок того, що спіткнувся і впав й під власною вагою міг зламати руку. Наїзду на потерпілого не було, він цього не бачив і не відчував, й він тоді був у стресовому стані. Конфлікт був, його били і сумка потерпілого залетіла йому по обличчю, через що він почав закривати скло і думає, що тоді сумка могла застрягти, але він цього не бачив, не зупинявся й на потерпілого не наїзжав. Потерпілий сам йому показав куди під'їхати, що він і зробив, а він у відповідь почав на нього бігти. На потерпілого наїзду автомобілем не було.
Потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що 26 червня минулого року 2021, приблизно о 17 годині, він гуляв з дружиною і з дитиною, якій було тоді 2 тижня від народження. Вони були в магазині, потім зайшли у відділення Нової пошти на вулиці Дніпровська набережна. У той час, коли дружина зайшла на Нову пошту забирати посилку, то він залишився з дитиною, розпочався дощ і він накрив дитину куполом коляски. Через 5 хвилин як дружина зайшла у відділення Нової пошти, то на паркувальний майданчик заїхав автомобіль «BMW», він зупинився, а потім розпочав їздити по колу й набирати швидкість, потім гальмував, щоб машину крутило по колу, хоча там було обмеження швидкості 10 км/год. Також були серйозні звукові ефекти, від чого здригнулась його дитина. Він намагався привернути увагу водія на коляску, яку не міг кинути, тому він йому рухами показував, що дитина спить й показував на коляску. Хлопець зробив 5-7 таких кругів і він зрозумів, що той приїхав на майданчик лише задля отримання задоволення від такої їзди. Це чули і бачили не лише він, а й інші люди, була камера відеоспостереження, є й один безпосередній свідок події, ОСОБА_12 , який давав показання поліції. Тоді, коли дружина вийшла з Нової пошти, то спитала, що сталося, але дії того хлопця привели його у збуджений стан, тому він їй сказав, щоб вона почекала, поки він сходить до водія. Хлопець тоді рухався йому назустріч, підходячи до нього, він його ледь не збив, і він вважає, що можливо це було зроблено навмисно. У той момент водій відкрив вікно і він йому зробив зауваження, на що хлопець відповів у грубій формі з нецензурною лайкою. Він тоді був у стресовому стані, потім якимось чином його сумка потрапила до водія, він її тримав і натиснув на газ, тоді його перекинуло і його протягнуло по майданчику. Потім водій натиснув на газ і вліво повернув кермо, щоб його збити. Надалі водій зник з місця події, прибігли люди з АЗС, питали чи все гаразд, він одразу не відчув, у нього тоді неприродньо була зігнута рука. Безпосередній свідок цієї події спитав чи потрібна допомога й відвіз тоді його до лікарні, де оглянули, зробили знімок, встановили подвійний перелом, наклали гіпс, дали знеболювальне. Цей же свідок через годину привіз його на місце події, там була його дружина, його адвокат, дружина викликала поліцію. Поліція надалі по камерам знайшла цей автомобіль і водія, який його збив. Він діяв з мотивів інстикту самозбереження і як батько, словесну перепалку дослівно передати не може, розуміє, що так не мало бути. Шкодує, що тоді він був на тому місці, бо після події замість того, щоб допомагати дружині, став її обузою. Пролежав на лікарняному 3 місяці, були проблеми на роботі, рука ще досі не функціонує як треба, не може навантажувати руку, поніс матеріальні витрати від того, що лікувався. Окрім цього, через день після накладення гіпсу рекомендували зробити МРТ і виявили також розрив зв'язок, зробили подвійну операцію, щоб правильно зрослись кістки, лікувався у державному закладі. Матеріальні витрати поніс також через те, що був на лікарняному і не працював. Окрім цього, також винаймав адвоката, щоб захистити свої права. Йому не хотілось би, щоб такі вчинки хтось робив, на жаль, там часто таке відбувається, особливо вночі. Йому дуже не сподобалась поведінка ОСОБА_9 та його лайка, якби останній вибачився, до нього питань не було б. Може і він десь не так говорив, але у цілому так не мало бути, тому хотів би, щоб і суд, і прокурор прийняли його сторону і позбавили ОСОБА_9 права керування, оскільки така людина є небезпечною для інших людей, тому просить суд максимально покарати обвинуваченого, наскільки це є можливим.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додав, що тоді у ОСОБА_9 була інша зачіска, ніж зараз, але він його тоді збив, побачив його на землі й одразу на швидкості зник. Він жодного разу нічого йому не пропонував. У день події між ними тоді була нетривала перепалка, водій зупинився, але далі ледь його не збив. Він підходив до автомобіля зі сторони водія, зрозуміло, що він звертався до водія. Втім, як в салоні автомобіля опинилася його сумка він пояснити не може.
Свідок ОСОБА_13 суду показала, що вона у день події з чоловіком пішли на Нову пошту отримати посилку, вони були з новонародженою дитиною, якій виповнилось тоді 2 тижні. У той момент, коли вона заходила і була всередні приміщення, то чула як автомобіль, дріфтував, порушуючи швидкість, і його заносило. Її чоловік скрещував руки, щоб водій цього не робив і тоді вона вийшла з відділення Нової пошти. У той час, коли вони проходили, то її чоловік зупинився, щоб водію щось сказати. Окрім того, що її чоловік захищав їхню дитину, так вони ще і живуть під ці звуки. Їі чоловік підійшов до того хлопця і сказав на кшталт «що ти робиш, тиж бачиш дитину». Тоді, коли її чоловік торкнувся рукою до того хлопця, то останній схопив його за сумку і почав тягати, чоловік катався в одну і другу сторону, й впав на асфальт. Після чого той хлопець просто поїхав, а вона дуже кричала, її чоловік був у шоковому стані, підійшов до неї й вона побачила його руку в синцях. Таких кругів той хлопець десь 5-7 дав, й однозначно порушив ПДР і швидкість там є обмежуюча, були сліди гальмування від заносу.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додала, що одразу до неї підбіг інший чоловік, який був свідком цієї події, та почав її заспокоювати, а її чоловіка відвіз до лікарні. Цей свідок все бачив, бо він тоді пив каву на заправці, а це відбувалось поруч.
Подію спостерігала збоку від себе, бачила ліву сторону автомобіля, вона була тоді у шоковому стані та їй здалося, що водій закрив вікно, але тримався за вікно однозначно. Вона не пам'ятає, щоб були якісь дії стосовно водія. Її чоловік показував водію, щоб той вийшов поговорити, а водій йому грубив. Її чоловік все спокійно пояснював водію, нахилявся до вікна. Водій виглядав неохайно. Сумка у її чоловіка висіла на плечі тоді.
Свідок ОСОБА_14 суду показав, що подія відбулась поблизу із заправкою і відділенням Нової пошти, на парковці, де був дріфт автомобіля, ще тоді був дощ. Він тоді почув якісь крики у бік водія автомобіля, це був чоловік, який намагався зробити водію зауваження. Після кількох таких спроб цей чоловік побіг до автомобіля і водія.
Відповідаючи на питання учасників судового розгляду додав, що обвинувачений вчиняв дріфт на автомобілі, а потерпілий зробив йому зауваження. Він бачив, що між ними була сутичка, але не чув про що вони говорили. Той момент, коли сумка потерпілого потрапила до автомобіля, то він не бачив, але не було того, щоб обвинувачений намагався наїхати на потерпілого. Обвинувачений діяв ризиковано, тоді був дощ, але це було біля заправки, тому які ж від цього могли бути наслідки. Потерпілий опинився на землі через те, що він зачепився, а автомобіль рухався, він впав, але наїзда автомобілем на потерпілого не було.
Крім того, судом досліджено письмові докази, а саме:
- рапорт працівника поліції, в якому викладені обставини події зі слів ОСОБА_13 , яка викликала поліцію на місце події через те, що між її чоловіком та водієм автомобіля «BMW» стався конфлікт, оскільки останній здійснював небезпечні маневри автомобілем. Надалі водій автомобіля після зауваження, під час закривання вікна зачепив нагрудну сумку її чоловіка, у зв'язку з чим він впав на землю під час різкого руху автомобіля. Водій залишив місце події;
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.06.2021, складеного за участі двох понятих та потерпілого, що є горизонтальною ділянкою, сухе й чисте асфальтобетонне покриття на паркувальному майданчику, й зафіксований слід бокового юзу довжиною 20 метрів;
- схема дорожньо-транспортної пригоди, на якій позначені слід юзу;
- протокол перегляду відеозапису від 15.07.2021;
- висновок експерта від 15.09.2021 № 042-1120-2021 (із довідкою щодо вартості її проведення), з підсумків якого вбачається, що виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження відносяться за ступенем тяжкості до середнього ступеня, що утворилися від дії тупого/тупих предмету/предметів, можливо у строк, вказаний у постанові, тобто 26.06.2021. Водночас вбачається, що не було надано відповідь на питання «Чи могли виникнути виявлені ушкодження внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди?», оскільки це є можливим за умови проведення комплексної (судово-медичної та автотехнічної) експертизи з обов'язковим аналізом одягу та взуття (у незмінному стані), у якому ОСОБА_7 був одягнений під час події;
- висновок експерта від 30.08.2021 № СЕ-19/111-21/40546-ІТ, з якого вбачається, що в діях водія ОСОБА_9 вбачається невідповідність дій вимогам п. 10.1 ПДР. Вирішення питання стосовно перебування дій пішохода ОСОБА_7 у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП може бути вирішено судом самостійно;
- протокол від 15.07.2021 про визнання речовим доказом відеозапису дорожньо-транспортної пригоди, що міститься на оптичному носії, як і сам оптичний носій, наданий суду;
- зберігальна розписка щодо отримання ОСОБА_9 на відповідальне зберігання автомобіля марки «BMW 316», державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- постанова від 09.07.2021 про визнання автомобіля ОСОБА_9 речовим доказом;
- дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, не перебуває під наглядом лікарів нарколога чи психіатра, характеризується виключно позитивно.
Дослідивши вище вказані докази, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, у діях ОСОБА_9 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки за наслідками проведеного судового розгляду не знайшло свого підтвердження наявність такого елементу складу злочину, як об'єктивної сторони, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, як і не встановлено відповідно причинного зв'язку із наслідками саме від порушень вимог ПДР, що призвело до заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Так, під час апеляційного розгляду прокурором було заявлено клопотання про повторне дослідження доказів.
Заслухавши думку прокурора та представника потерпілого, які підтримали клопотання та просили його задовольнити, пояснення захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, колегія суддів ухвалила задовольнити клопотання та повторно дослідити докази у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні від 17.09.2024 колегією суддів досліджено:
- CD-диск з відеозаписом події (а.с. 101);
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.01.2021 (а.с. 103-108);
- висновок експерта № СЕ-19/111-21/40546-ІТ від 30.08.2021 (а.с. 126-133);
- протокол перегляду відеозапису від 15.07.2021 (а.с. 109-110);
- прослухано звукозаписи судових засідань від 19.05.2022, в частині допиту свідка ОСОБА_13 та від 26.05.2022, в частині допиту потерпілого ОСОБА_7 .
В судовому засіданні від 11.11.2025 колегіє суддів досліджено звукозапис судового засідання від 30.06.2022, в частині допиту свідка ОСОБА_14 .
Так, відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе такі елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, включає такі обов'язкові ознаки як: діяння, обстановку, наслідки та причинний зв'язок між діянням і наслідками.
При цьому, порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог ПДР або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом, при цьому, необхідно встановити причинний зв'язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і наслідками, що настали. Причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху та наслідками, які настали.
Аналіз норми ст. 286 КК України свідчить, що цей злочин належить до злочинів з так званим матеріальним складом. А тому ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1, 2, 3 цієї статті, і отже, перебувають з ними у причинному зв'язку. Якщо такого зв'язку немає, водій не може нести кримінальну відповідальність за ті наслідки, що настали.
У висунутому обвинуваченні ОСОБА_9 інкриміновано порушення останнім як водієм пункту 10.1 ПДР, що, як стверджує сторона обвинувачення, знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, а саме у вигляді отримання пішоходом ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, а також інкриміновано ОСОБА_9 те, що він не переконавшись, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, розпочав рух зі зміною напрямку руху ліворуч, чим грубо порушив пункт 10.1 ПДР, внаслідок чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_7 .
Разом з тим, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також, має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.
Дослідивши наявні в матеріалах провадження докази, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наїзду автомобілем під керуванням ОСОБА_9 на потерпілого ОСОБА_7 не мало місця.
Так, потерпілий ОСОБА_7 вказав, що йому невідомо яким чином його сумка потрапила до водія, який натиснув на газ, і тоді його перекинуло й протягнуло по майданчику. Заперечив обставину наїзду безпосередній свідок події, який був допитаний судом першої інстанції за клопотанням потерпілого та його представника - ОСОБА_14 . Про наїзд не стверджувала й свідок сторони обвинувачення ОСОБА_13 . Категорично заперечував обставину наїзду на потерпілого й сам обвинувачений ОСОБА_9 .
В свою чергу, жоден із письмових доказів, які містяться в матеріалах провадження не свідчить про наведену інкриміновану обвинуваченому обставину.
На противагу доводам апеляційного прохання, не свідчить про наїзд й досліджений у судовому засіданні відеозапис з камер відеоспостереження, що міститься на CD-диску з відеозаписом події (а.с. 101), який, зокрема, було досліджено під час апеляційного розгляду провадження. Обставину наїзду не вказував й орган досудового розслідування під час перегляду відеозапису, на підтвердження чого слугує протокол його перегляду від 15.07.2021.
Відтак, на підтвердження висновків суду першої інстанції колегія суддів констатує, що потерпілий ОСОБА_7 не був пішоходом у загальному розумінні як учасник дорожнього руху, а фактично самостійно кинувся на автомобіль, що рухався задля, як він стверджував зауваження, але яке розпочав бійкою, бо його завела поведінка обвинуваченого ОСОБА_9 . У ході цієї бійки сумка ОСОБА_7 , якою він наносив удари по голові обвинуваченого ОСОБА_9 потрапила у салон, оскільки у цей же час обвинувачений закривав вікно, намагаючись уникнути ударів й не зупиняючи автомобіль до повної зупинки рушив з місця. Наїзд не відбувся, але потерпілий ОСОБА_7 втратив рівновагу й падав на землю, через те, що сумка опинилась затиснутою вікном, яке закривав обвинувачений ОСОБА_9 .
Як слушно звернуто увагу судом першої інстанції, під час дорожнього руху, такі її учасники як водій та пішохід, між собою взаємодіють на умовах взаємного дотримання встановлених правил безпеки дорожнього руху.
Підсумовуючи викладене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_9 об'єктивної сторони у висунутому йому обвинуваченні щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України.
Відсутність об'єктивної сторони, а саме порушення обвинуваченим вимог Правил дорожнього руху, так і відсутність наїзду на потерпілого, вказують на відсутність причинного зв'язку між тими наслідками, що настали, й діями, які інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_9
Надані стороною обвинувачення докази, в своїй сукупності, не доводять поза розумним сумнівом, що ОСОБА_9 було порушено вимоги п. 10.1 ПДР та знаходяться у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26 червня 2021 року, що в свою чергу виключає в його діях склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, через неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, оскільки злочин, передбачений ст. 286 КК України, є необережним злочином, не заслуговують на увагу, оскільки мотивуючи оскаржуване рішення судом зазначено, що транспортний засіб може виступати і засобом спричинення тілесних ушкоджень, як умисно, так і з необережності, коли це не пов'язано із порушенням правил безпеки дорожнього руху.
Щодо доводів апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою висновок експерта від 30.08.2021 судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111- 21/40546-ІТ, то колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а відповідно до положень ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження.
Крім того, як слідує зі змісту вказана висновку експерта, вирішення питання стосовно перебування дій пішохода ОСОБА_7 у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП може бути вирішено судом самостійно.
Доводи прокурора про те, що в матеріалах судової справи виявлено відсутність аудіозаписів судових засідань за 05.10.2021, 23.11.2021, 18.01.2022, 13.09.2022, (не відтворюються) хоча, відповідно до журналу судових засідань, проводилось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, є хибними та спростовуються матеріалами провадження.
Інші доводи, наведені в апеляційних скарга прокурора та представника потерпілого є необгрунтованими та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Згідно ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності особи тлумачаться на користь такої особи.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
На підставі наведеного, колегія суддів, вважаючи вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, не вбачає підстав для його скасування, а відтак апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 та представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4