Справа №523/9401/25
Провадження №1-кс/523/1962/26
про відмову в задоволенні заяви про відвід слідчого судді
06 лютого 2026 року м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
заявника - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги у кримінальному провадженні №42024160000000001 на бездіяльність слідчого (справа №523/9401/25, провадження №1-кс/523/1754/26),
На розгляд судді Пересипського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за протоколом автоматизованого розподілу судових справ від 04.02.2026 року передано заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги у кримінальному провадженні №42024160000000001 на бездіяльність слідчого, що пов'язане з нерозглядом клопотання від 19.01.2026 року про долучення цивільного позову до зазначеного провадження (справа №523/9401/25, провадження №1-кс/523/1754/26).
Суддя ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про розгляд заяви про відвід, своїм правом на надання пояснень не скористався, внаслідок чого з метою дотримання розумності строків судового провадження, зокрема й у розгляді безпосередньо пов'язаних з цим відводом скарг заявника в порядку ст.ст.303, 306 КПК України, суддя вирішив здійснити розгляд заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді за відсутності вказаного судді.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 підтримав подану ним заву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 , яку просив задовольнити, а окрім викладеного в своїй заяві, посилався ще на ті обставини, що вказаний суддя в тексті постановлених 11.11.2025 та 25.11.2025 року ухвал, взагалі не вказав будь-яких відомостей щодо явки або неявки вказаного заявника в судові засідання, про які його всупереч вимогам КПК не повідомляли.
Заслухавши ОСОБА_3 , дослідивши письмову заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 та вивчивши матеріали судового провадження, суддя доходить наступного.
Згідно з ч.5 ст.80 КПК України, відвід має бути вмотивованим, а за ч.1 ст. 81 цього Кодексу, у разі заявлення відводу, зокрема, слідчому судді, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч.3 ст.35 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.75 означеного Кодексу регламентовано, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні якщо: він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого ч.3 ст.35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.
Відповідно до ст.76 означеного Кодексу, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участь у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, а суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.
В обґрунтування заявленого відводу судді заявник ОСОБА_3 посилається на незадоволення ним результатами попереднього розгляду слідчим суддею ОСОБА_4 його скарг та позбавлення його ефективного засобу юридичного захисту, оскільки постановленні вказаним слідчим суддею ухвали від 11.11.2025 та 25.11.2025 року не підлягали оскарженню, що на думку заявника викликає у нього сумніви у неупередженості цього судді при розгляді скарги заявника на бездіяльність слідчого (справа №523/9401/25, провадження №1-кс/523/1754/26).
За приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, при розгляді справ суди мають застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права, а як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення від 24 травня 1989 року у Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
У рішенні від 15 липня 2005 року у справі «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (п.31 Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01).
Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду конкретної справи.
Усталена практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пескадор проти Іспанії» (скарга № 62435/00, 17 березня 2003 року) дійшов висновку, що неприйнятність для розгляду і задоволення заяви про відвід судді має бути обумовлена, зокрема, і поданням її після початку розгляду справи судом. В іншому випадку така заява є, вочевидь, неприйнятною і має бути відхилена, оскільки такого зроблено не було.
Звичайні процесуальні недоліки (включаючи можливу суддівську помилку) самі по собі не є порушенням права на справедливий суд, а порушення такого права має місце, як вказує ЄСПЛ, у випадку, коли процесуальні порушення мають вирішальне значення для реалізації права на захист і заявник повинен довести важливість порушень (факти, що можуть вказувати на порушення).
Аналогічний підхід з оцінки безсторонності і неупередженості судді застосувала Велика Палата Верховного Суду (ухвала від 04.02.2020 року у справі №908/137/18).
Попри те, ОСОБА_3 у заяві про відвід слідчого судді ОСОБА_4 не зазначено яким чином наведені ним аргументи впливають на упередженість (небезсторонність) цього судді про розгляді конкретної скарги.
Відтак, при вирішенні заявленого ОСОБА_3 відводу слідчому судді ОСОБА_4 , суддя виходить з викладених вище вимог законодавства і судової практики та ураховує те, що доказів за об'єктивним критерієм оцінки упередженості вказаного судді заявником до суду не надано, а незадоволення заявника результатами попереднього судового розгляду його скарг за умови недоведеності упередженості судді не є належним обґрунтуванням розглядуваної заяви, відтак заявлений відвід слідчому судді не містить будь-яких передбачених ст.ст.75-76 КПК України підстав для його задоволення.
Разом із тим, суддя в аспекті ст.128 КПК України зауважує, що заявник ОСОБА_3 не позбавлений права подачі цивільного позову безпосередньо до суду в межах відповідного кримінального провадження до початку його розгляду по суті або ж до суду в порядку цивільного судочинства, незалежно від результатів розгляду органом досудового розслідування поданого заявником клопотання у кримінальному провадженні.
За наведених вимог законодавства та судової практики, виходячи з того, що встановлений кримінальним процесуальним законом перелік підстав для відводу судді є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, зважаючи на відсутність в теперішній час правових підстав для відводу слідчого судді ОСОБА_4 за доводами заяви ОСОБА_3 , суддя доходить висновку про необґрунтованість і безпідставність заявленого останнім відводу слідчому судді, а відтак означена заява про відвід судді підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст.35, 75-81, 128, 309, 369-372 КПК України, суддя
Заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги у кримінальному провадженні №42024160000000001 на бездіяльність слідчого (справа №523/9401/25, провадження №1-кс/523/1754/26), - залишити без задоволення.
Копію ухвали направити для відома судді ОСОБА_4 та заявнику ОСОБА_3 , а про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення й оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1