Справа № 522/9102/25
Провадження № 2/522/3599/26
09 лютого 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Чорнухи Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Бойко К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Рубікон» про визнання недійсним договору, стягнення моральної шкоди,-
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Рубікон» про визнання недійсним договору, стягнення моральної шкоди, у якій позивач просить визнати недійсним договір про надання правничої допомоги № 06/02/25/02 від 06.02.2025, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Рубікон»; стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 гривень в порядку реституції та 3000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що 05.02.2025 позивач звернувся до сектору «Одеське бюро правничої допомоги № 1» Одеського відділу надання безоплатної правничої допомоги з приводу надання безоплатної правничої допомоги з питання пенсійного забезпечення. Наступного дня позивачу зателефонували та запропонували з'явитись з приводу отримання правничої допомоги. В цей же день позивач прибув з вказаною адресою в офісне приміщення, де йому запропонували укласти договір. Позивач, у зв'язку з тим, що йому терміново требу було справити природну потребу, підписав договір не читаючи, заплатив аванс у сумі 3000,00 гривень, і лише через годину прочитав зміст договору. Вважає, що відносно нього було вчинено шахрайство, оскільки у договорі не зрозуміло з якого саме правового питання надається правова допомога і оскільки договір було укладено не з організацією по наданню безоплатної правової допомоги, а з відповідачем. Відповідач відмовився повернути позивачу сплачені за договором грошові кошти.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справи передана на розгляд судді Чорнусі Ю.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2025 відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 30.07.2025.
У підготовче засідання 30.07.2025 сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 30.07.2025 до Приморського районного суду м. Одеси від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання. 28.07.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Підготовче засідання відкладене на 24.09.2025.
У підготовче засідання 24.09.2025 з'явився позивач. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Підготовче засідання відкладене на 27.11.2025.
У підготовче засідання 27.11.2025 з'явився позивач та його представник адвокат Зайцев М.П. Відповідач у підготовче засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У підготовчому засіданні сторона позивача не заперечувала проти закриття підготовчого провадження.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2025 закрите підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Рубікон» про визнання недійсним договору, стягнення моральної шкоди. Справа призначена до розгляду по суті на 28.01.2026.
У судове засідання 28.01.2026 з'явився позивач та його представник адвокат Зайцев М.П. Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, неодноразово у судові засідання не з'являвся, причини неявки суду не повідомляв, правом на подання відзиву не скористався, суд дійшов висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 28.01.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 09.02.2026.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 2015 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.вартість наданих посл
Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Суд встановив, що 06.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Рубікон» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) уклали договір про надання правничої допомоги № 06/02/25/02, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався надати правничу допомогу (далі - послуги), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити послуги.
Характер та види послуг, що надаються відповідно до цього договору: консультація, ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз життєвої ситуації, підбір нормативно-правових актів аналіз судової практики в аналогічних справах, формування правової позиції, складання звернення до органів державної влади, підприємства, установи, організації будь-якої форми власності (п. 1.2. договору).
Відповідно до пункту 2.1.2 договору виконавець зобов'язується після внесення замовником передплати вартості послуг відповідно до п.п. 3.1 та 3.2 цього договору, приступити до надання послуг, зазначених в п. 1.2. цього договору у повному обсязі, своєчасно і якісно, керуючись чинним законодавством України, а також іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3.1. договору визначено, що вартість надання послуг, зазначених в п. 1.2 цього договору становить 4990 гривень.
Замовник сплачує кошти за вищевказані послуги в наступний термін 06.02.2025 - 3000 гривень, 16-20.02.2025 - 1990 гривень (п. 3.2. договору).
У вартість надання послуг, передбачених п. 3.1. цього договору не входять затрати, пов'язані та необхідні для надання послуг: державне мито, судовий збір, транспорті затрати та затрати на відрядження, послуги нотаріуса, затрати на відправлення поштової кореспонденції, отримання висновків спеціалістів та отримання експертиз, інші витрати, які можуть виникнути при виконанні цього договору.
Пунктом 3.6. договору визначено, що зобов'язання замовника по оплаті послуг вважаються виконаними в момент надходження грошових коштів у розмірі, зазначеному у розділі 3 цього договору, на банківський рахунок виконавця.
Замовник має право відмовитися від виконання зобов'язань за цим договором за умови оплати виконавцю фактично понесених витрат, пов'язаних виконанням договору (п. 3.7. договору).
Відповідно до 4.1 договору цей договір набирає законну силу з моменту підписання сторонами.
За змістом п. 4.2. договору цей договір може бути розірваний, як замовником так і виконавцем у випадку передбаченому цим договором та діючим законодавством України.
Згідно п. 5.2. договору сума сплаченого згідно п. 3.1. цього договору, у разі відмови замовника від даного договору та/або порушення ним своїх зобов'язань поверненню не підлягає.
Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера № 06/02/25/02 від 06.02.2025 ОСОБА_1 сплатив відповідачу 3000,00 гривень 06.02.2025.
06.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Рубікон» із заявою про розірвання договору про надання правничої допомоги № 06/02/25/02.
Листом вих. № 0602 від 03.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Рубікон» повідомило позивача про те, що його вимоги відповідач вважає безпідставними і такими, що не підлягають виконанню.
06.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Рубікон» із заявою про надання вартості послуг згідно з прейскурантом цін за консультацію 06.02.2025.
Листом вих. № 0603 від 06.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Рубікон» повідомило позивача про те, що за затвердженим прейскурантом цін на послуги, що надаються, вартість послуг складає від 4900 гривень. Також повідомлено про порушення позивачем пунктів 2.2.1, 2.2.2, 2.2.5, 2.2.7, 2.2.8.
Докази розірвання договору про надання правничої допомоги № 06/02/25/02 та повернення відповідачем позивачу сплачених за договором коштів у сумі 3000,00 гривень у матеріалах справи відсутні.
Позивач та представник позивача ані у позовній заяві, ані у судовому засіданні не зазначили конкретну правову підставу для визнання договору недійсним. Під час судового засідання позивач повідомив, що він помилково вважав, що укладає договір про надання безоплатної правничої допомоги, однак фактично щодо нього було вчинено шахрайство, оскільки він думав, що йому телефонували саме з центру надання безоплатної правничої допомоги; він не встигав прочитати договір перед підписанням, тому що йому потрібно було справити природну потребу. Після підписання договору та його прочитання, позивач зрозумів, що на нього покладеного багато обов'язків, а обов'язки відповідача не конкретизовані.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, які за своїм змістом є доводами про укладення договору з відповідачем під впливом помилки або під впливом обману, а також довдам про дію обставин, внаслідок яких позивач не міг прочитати договір до його підписання, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК (а 435-15 )), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Пунктом 20 Пленуму № 9 встановлено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним (постанова Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18.
Верховний Суд у постанові від 24.01.2023 у справі № 731/43/21 зазначив, що відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним (див. постанову Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16).
Стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України. Подібні висновки викладені у поставах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 753/10863/16-ц (провадження № 61-34575св18, від 20 січня 2021 року у справі № 522/24005/17 (провадження № 5213св20).
У судовому засіданні позивач пояснив, що 05.02.2025 він звернувся до «Одеського бюро правничої допомоги № 1» Одеського відділу надання безоплатної правничої допомоги. На наступний день - 06.02.2025, йому зателефонували і запропонували підійти з документами для отримання правової допомоги. Позивач приїхав за названою адресою, надав юристу документи, які стосуються предмету звернення за правовою допомогою, йому повідомили, що для надання правової допомоги необхідно укласти договір, а вартість правової допомоги становить 4900 гривень. Позивач, підписав договір не читаючи, тому що поспішав справити природну потребу, сплатив 3000,00 гривень, повідомив, що решту коштів доплатить пізніше, та пішов. Орієнтовно через годину, прочитавши договір, позивач зрозумів, що у договорі не чітко сформульований предмет надання правової допомоги, та на нього договром покладено багато обов'язків, тому повернувся за місцезнаходженням відповідача для розірвання договору.
На запитання суду позивач повідомив, що працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Рубікон» не повідомляли, що являються представниками центру надання безоплатної правничої допомоги, взяли у нього документи, необхідні для надання правничої допомоги і повідомили, що вартість правничої допомоги становить 4990 гривень до укладення договору. Тобто доводи позивача щодо введення його в оману спростовуються його ж поясненнями.
Позивач не надав суду доказів введення його в оману щодо сторони та природи оспорюваного правочину, зокрема, що відповідач є юридичною особою, яка надає безоплатну правничу допомогу, а правочин є безоплатним. Навпаки, з пояснень позивача вбачається, що він був повідомлений про ціну договору та навіть сплатив 3000,00 гривень після підписання договору.
У матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем умисних дій, спрямованих на введення позивача в оману з метою укладення договору № 06/02/25/02 від 06.02.2025. З наданих позивачем у судовому засіданні пояснень вбачається, що він не звертався до правоохоронних органів з приводу вчинення відповідачем шахрайських дій.
Таким чином, зазначені позивачем обставини не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.
За поясненнями позивача, питання, з якого він звернувся за правничою допомогою, стосувалось пенсійних виплат та не було терміновим. Врегулювання цього питання не потребувало вжиття термінових заходів, однак, позивач хотів скоріше звернутись за захистом своїх прав до суду, щоб отримувати більші виплати.
Обставина підписання договору позивачем без ознайомлення з його змістом внаслідок виникнення у позивача необхідності справити природні потреби також не може бути врахована судом як підстава для визнання договору недійсним, оскільки укладення цього договору не було пов'язане з вжиттям негайних заходів захисту прав позивача і не існувало об'єктивних обставин, які вимагали терміного підписання договору. У матеріалах справи відсутні докази інсування обставин, які перешкоджали позивачу підписати договір після ознайомлення з його змістом.
З викладеного вбачається, що укладення договору без належного ознайомлення з його змістом було здійснено позивачем внаслідок його власного недбальства, що свідчить про відсутність підстав для визнання недійним договору № 06/02/25/02 від 06.02.2025.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Оскільки суд не встановив підстав для визнання договору недійсним, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для стягнення судового збору з відповідача.
Керуючись ст. ст.2,4,5,76-81,89,141,223,258,259,263-265,268,273,352,354-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Рубікон» про визнання недійсним договору, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Юлія ЧОРНУХА