Справа № 509/4707/25
10 лютого 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4 та її представника адвоката ОСОБА_5 (поза межами приміщення суду)
захисника ОСОБА_6 (поза межами приміщення суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.-щі Овідіополь, в режимі відео-конференції матеріали кримінального провадження № 12025162160000616 від 10.07.2025 р. за обвинуваченням ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також, цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до Касира про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 18.12.2025 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_8 був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном до 15.02.2026 р. з альтернативою внесення застави у розмірі 20-ти прожиткових мінімумів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно розглянути до закінчення строку дії попередньої ухвали (ст. 199 КПК України), так як ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу (ч. 1 ст. 203 КПК України).
Прокурор у судовому засіданні, просив суд продовжити обвинуваченому Касиру міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном 60 календарних днів, враховуючи, що останній обвинувачується у скоєнні повторного умисного корисного тяжкого злочину, вчиненого у мовах воєнного стану, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція за який передбачає позбавлення волі строком від 5-ти до 8-ми років, раніше був неодноразово судимий до реальних строків позбавлення волі скоєння подібних умисних повторних тяжких корисних злочинів, передбачених ст.ст. 185,186 КК України, звільнившись з місць позбавлення волі, знову повторно скоїв аналогічні умисні тяжкі корисні злочини, як в даному провадженні, так і інший злочин за ч. 4 ст. 185 КК України, обвинувальний акт стосовно якого перебуває у провадженні Хаджибейського райсуду м. Одеси, беручи до уваги відсутність у нього офіційної роботи, засобів існування і доходів, можливість скоєння обвинуваченим інших повторних умисних тяжких корисних злочинів, а тому, передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вказаного вище умисного тяжкого корисного тяжкого злочину, може переховуватися від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на свідків і потерпілу, з чим погодилися потерпіла, її представник, і проти чого заперечував обвинувачений та його захисник, вважаючи недоведеними прокурором ризики та обставини, передбачені ст.ст. 177,178 КПК України, а тому просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні повторного умисного корисного тяжкого злочину, вчиненого у мовах воєнного стану, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція за який передбачає позбавлення волі строком від 5-ти до 8-ми років, беручи до уваги його особу, попередні численні судимості за вироками різних райсудів м. Одеси, а також м. Черкаси до реальних строків позбавлення волі скоєння подібних умисних повторних тяжких корисних злочинів, передбачених ст.ст. 185,186 КК України, а відповідно, системність і регулярність вчинення обвинуваченим умисних корисних злочинів, направлених на незаконне заволодіння майном громадян, завдяки яким існує Касир, відсутність у нього офіційної роботи, засобів існування і доходів, міцних соціальних зв?язків, можливість скоєння обвинуваченим інших умисних корисних злочинів, а тому, передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вказаного вище умисного повторного корисного тяжкого злочину, може переховуватися від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а тому з урахуванням наявності ризиків, зазначених ст. 177 КПК України і у відповідності до порядку, передбаченого ст.ст. 178,183 КПК України, враховуючи суспільний інтерес, суд вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого Касира міру запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки скасування або зміна цього запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості скоєного ним умисного корисного тяжкого злочину, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Вищенаведені обставини, на думку суду, в достатній мірі підтверджують існування ризиків можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого Касира під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст. 331 КПК, а обвинувачений або його захисник не позбавлені можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання його під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Беручи до уваги фактичні обставини даного кримінального провадження, суд вважає, що обвинуваченому Касиру слід визначити відповідний розмір застави у розмірі 20-ти прожиткових мінімумів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн., яка була визначена попередніми ухвалами як слідчого судді на стадії досудового розслідування, так і суду, та яка на думку суду буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого у випадку її внесення.
Керуючись ст.ст. 177,178,182,183,331 КПК України, суд, -
1. Клопотання прокурора - задовольнити ;
2. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 10 квітня 2026 року ;
3. Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим Касиром обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 60560 грн.
Роз'яснити обвинуваченому Касиру, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області та у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого Касира наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися без дозволу суду з населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає;
- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів
мобільного телефону.
4. Роз'яснити обвинуваченому Касиру, що відповідно до ч.ч. 8,10,11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомленим не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки - застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1