10.02.26
22-ц/812/423/26
Справа №490/6182/25
Провадження № 22-ц/812/423/26
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
10 лютого 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Крамаренко Т.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шолох Л.М., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості
У липні 2025 року Комунальне підприємство «Миколаївкомунтранс» (далі - КП «Миколаївкомунтранс», Підприємство) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що позивач є офіційним виконавцем послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення) на території, зокрема Центрального району м. Миколаєва та надає послуги за адресою: АДРЕСА_1 .
29 грудня 2021 року Типовий індивідуальний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами, що є публічним договором приєднання, був офіційно оприлюднений на сайті Миколаївської міської ради, який набрав чинності з 01 лютого 2022 року. Відповідно до публічної оферти до цього договору на територіях Інгульського, Заводського та Центрального районів м. Миколаєва нарахування плати за надання послуг здійснюється виходячи з кількості осіб, згідно з державною реєстрацією місця проживання у житловому приміщенні.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва станом на 01 лютого 2022 року встановлено, що кількість осіб, які зареєстровані за вказаною адресою складає 4, а саме; ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , також зареєстрована неповнолітня особа - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є споживачами послуг з управління (поводження) побутовими відходами (вивезення). Право на пільги жодна з вищезазначених осіб не має.
Відповідачі фактично приєдналися до Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами з 01 лютого 2022 року, відповідно до пунктів 18, 19 якого споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Таким чином, споживачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 несуть солідарну відповідальність з оплати за послугу та плати за абонентське обслуговування в строк, передбачений Типовим індивідуальним договором про надання послуг з поводження з побутовими відходами, Типовим індивідуальним договором про надання послуг з управління побутовими відходами. В порушення вимог нормативно-правових актів, Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, Типового індивідуальний договір про надання послуг з управління з побутовими відходами відповідачі жодного разу не здійснювали оплату за надані послуги, у зв'язку з чим за період з 01 лютого 2022 року по 31 травня 2025 року сформувалась заборгованість у розмірі 9 130 грн 28 коп.
Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку вищевказану заборгованість, а також в рівних частинах судовий збір у розмірі 3028 грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2025 року позов задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Миколаївкомунтранс» заборгованість за надані послуги з управління побутовими відходами в розмірі 9 130,28 грн.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Миколаївкомунтранс» судовий збір у розмірі 1 009,34 грн з кожного.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі є споживачами послуг з управління побутовими відходами за адресою: АДРЕСА_1 та враховуючи неналежне виконання ними зобов'язань щодо сплати за надані послуги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягали задоволенню в повному обсязі.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що договір з позивачем на вивезення побутових відходів відповідачі не укладали. КП «Миколаївкомунтранс» послуги по вивезенню побутових відходів їм не надавав.
З 02 лютого 2022 року апелянт має укладений та діючий договір №888/9 на вивезення побутових відходів з ПП « Евако» та регулярно сплачує за послуги за цим договором.
З 02 лютого 2022 року по теперішній час вивіз побутових відходів за адресою АДРЕСА_1 здійснюється ПП «Евако» кожного четверга.
Договір по вивезенню побутових відходів реалізується таким порядком: мешканці домогосподарств кожного четверга виносять побутові відходи за брами свого подвір'я, а машина ПП «Евако» їздить по вулиці на забирає виставлений мусор. Оплата за послуги проводилася мешканцями на користь ПП «Евако» весь час з моменту укладення договору п о теперішній час, як в готівковій так й безготівковій формі. Про здійснення оплати ОСОБА_1 за вивезення побутових відходів ПП «Евако» свідчить довідка про відсутність заборгованості.
Крім того, розрахунок заборгованості виписаний КП «Миколаївкомунтранс» виключно на адресу будинку виходячи з кількості мешканців (3 осіб), що свідчить про відсутність договірних відносин між фізичною особою (володільцем домогосподарства) споживачем та виконавцем. При цьому фактична кількість осіб що проживають у вказаному домоволодінні становить 4 особи.
Цивільним законодавством України встановлено загальний строк позовної давності три роки при цьому КП «Миколаївкомунтранс» в позовній вимозі виставляє заборгованість нараховану з лютого 2022 року тобто поза межами строку позовної давності. Крім того факт не надання позивачем послуг з вивезення твердих побутових відходів підтверджується свідченнями сусідів ОСОБА_7 прож. АДРЕСА_2 та ОСОБА_8 , прож. АДРЕСА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Миколаївкомутранс» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва відповідачі по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.18).
За вказаною адресою було оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким за період з 01 лютого 2022 року по 31травня 2025 року рахується заборгованість у сумі 9 130,28 грн, яка складається за фактично надану комунальну послугу з управління (поводження) побутовими відходами та абонентської плати( а.с.16-17).
Виходячи з викладеного вище, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів уважає, що рішення районного суду підлягає залишенню без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.
Відповідно до пункту 9.8 Правил благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в місті Миколаєві, затверджених рішенням Миколаївської міської ради №12/21 від 19 квітня 2007 року, зі змінами та доповненнями, на території міста Миколаєва впроваджено дві схеми збирання та вивезення відходів: контейнерний збір та ручне завантаження.
Згідно з Графіком вивозу побутових відходів по приватному сектору Центрального району, що здійснюється за безконтейнерною схемою, який розміщений на офіційному веб-сайті Миколаївської міської ради та погоджений з департаментом житлово- і затверджений КП комунального господарства Миколаївської міської ради «Миколаївкомунтранс», надання послуги з управління (поводження) побутовими відходами (вивезення) з території місцезнаходження одноквартирного будинку з присадибною ділянкою за відсутності одного або двох з видів благоустрою (каналізації та/або опалення), який розташований по АДРЕСА_1 , здійснюється щопонеділка.
За результатами проведеного на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1173 від 16 листопада 2011 року «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 318) конкурсу з визначення виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів та оцінювання на предмет відповідності кваліфікаційним вимогам конкурсної документації КП «Миколаївкомунтранс» пройшло конкурсний відбір та згідно наказу Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради «Про визначення виконавців послуг з вивезення побутових відходів на території м. Миколаєва» від 15 червня 2021 року № 171 (далі - Наказ Департаменту ЖКГ ММР № 171 від 15.06.2021) визначено виконавцем послуг із вивезення побутових відходів на території, зокрема, Центрального району міста Миколаєва на десять років.
23 червня 2021 року КП «Миколаївкомунтранс» уклало з Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради договір № 339 на надання послуг з вивезення побутових відходів на території Центрального району міста Миколаєва.
Відповідно до пункту 11 вище вказаного договору, договір набуває чинності тільки після затвердження відповідного тарифу на поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів) для переможця проведеного у 2021 році конкурсу.
Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради здійснив публікування на своєму офіційному веб-сайті рішення конкурсної комісії щодо визначення переможця конкурсу на території, зокрема, Центрального району м. Миколаєва.
22 грудня 2021 року Виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення № 1307 «Про встановлення тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами (вивезення), яким підприємствам-виконавцям послуг з вивезення побутових відходів, зокрема, КП «Миколаївкомунтранс», встановлено тариф на послуги з поводження з побутовими відходами (вивезення). Це рішення введене в дію з 01 лютого 2022 року.
Враховуючи викладене, договір № 339 від 23 червня 2021 року набув чинності з 01 лютого 2022 року, з дня набрання чинності відповідного тарифу на поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів) для виконавця послуг КП «Миколаївкомунтранс», відтак цей договір діє з 01 лютого 2022 року по 01 лютого 2032 року.
Таким чином, на підставі вищевикладеного КП «Миколаївкомунтранс» є виконавцем послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення) на території міста Миколаєва.
Між сторонами у справі, яка переглядається, виникли правовідносини з вивезення побутових відходів, які регулюються законами України «Про відходи» від 05 березня 1998 року, який втратив чинність 09 липня 2023 року, «Про управління відходами», який набрав чинності 09 липня 2023 року, «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з поводження з побутовими відходами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070, які втратили чинність 15 серпня 2023 року, Правилами надання послуги з управління побутовими відходами та типових договорів про надання послуги з управління побутовими відходами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2023 року № 835, які набрали чинність 15 серпня 2023 року.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов'язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 2 статті 7, частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
В силу частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до положень частин 2-4 статті 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів.
Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами.
Частиною 2 статті 31 Закону України «Про управління відходами» передбачено, що утворювачі побутових відходів зобов'язані, зокрема, укладати договори з виконавцем послуги з управління побутовими відходами.
Згідно із статтею 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Частиною 3 статті 156 ЖК України передбачено, що повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з управління побутовими відходами є адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб'єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів.
Згідно статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний в тому числі оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про відходи» передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані вносити в установленому порядку плату за послуги з поводження з побутовими відходами.
Відповідно до положень частини 2 статті 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами. Аналогічні обов'язок вносити у встановленому порядку плату за послугу з управління побутовими відходами покладений частиною 2 статті 31 Закону України «Про управління відходами» на утворювачів побутових відходів.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на вивіз побутових відходів, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати відповідної послуги.
Типовий індивідуальний договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами, що є публічним договором приєднання, був офіційно оприлюднений на сайті Миколаївської міської ради за посиланням https://mkrada.gov.ua/content/kp-mikolaivkomuntrans.html, набрав чинності 01 лютого 2022 року.
Згідно із пунктом 3 Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до договору), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги тощо або мовчання. Відповідно до Публічної оферти до Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами на територіях Центрального, Інгульського та Заводського районів міста Миколаєва нарахування плати за надання послуги з поводження з побутовими відходами (управління побутовими відходами) здійснюється виходячи з кількості осіб, згідно з державною реєстрацією місця проживання у житловому приміщенні.
За такого з урахуванням викладених фактичних обставин справи та правових норм суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач як виконавець послуги з поводження з побутовими відходами (вивезення) в м. Миколаєві має право на отримання оплати витрат за фактично надані послуги з відповідачів як утворювачів побутових відходів, які вважаються такими, що приєдналися до Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами за фактом приєднання споживача до умов договору.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до вказаної правової норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
Щодо відсутності між сторонами договору на управління побутовими відходами.
З урахуванням наведених вище приписів закону, які регулюють правовідносини з надання житлово-комунальних послуг, апеляційний суд доходить висновку, що незважаючи на те, що між позивачем та власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , або уповноваженою власником особою, не був підписаний договір про вивіз побутових відходів (з управління побутовими відходами), таке не звільняє зареєстрованих разом з власником у житловому приміщенні осіб від сплати вартості наданих позивачем послуг, оскільки власник будинку вважається таким, що уклав публічний договір приєднання про надання відповідної комунальної послуги, оскільки відсутні докази, що протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник вчинив дії щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. Тому посилання в апеляційній скарзі на неукладання договору з позивачем щодо надання відповідних послуг не приймається колегією суддів.
Щодо аргументу про виконання іншим підприємством послуг з вивезення побутових відходів за адресою АДРЕСА_1 , колегія суддів виходить з того, що саме КП «Миколаївкомунтранс» на території міста Миколаєва, як вже було зазначено у цій постанові, пройшовши конкурсну процедуру, 23 червня 2021 року КП «Миколаївкомунтранс» уклало з Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради договір № 339 на надання послуг з вивезення побутових відходів на території Центрального району міста Миколаєва, який набув чинності з 01 лютого 2022 року, а тому є єдиним належним виконавцем послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення) на території міста Миколаєва. Тому укладання договору про вивезення побутових відходив з іншими особами, які не є законним надавачем цих послуг, не має правового значення для вирішення цього спору.
Посилання відповідача на наявність невиконання позивачем обов'язків із вивезення побутових відходів колегія суддів відхиляє, оскільки доказів такого (актів, складених у відповідності до чинного законодавства, претензій, звернень тощо) не надано, тому це є припущенням, яке не підтверджено жодним доказом, тоді як доказування в силу частини 6 статті81 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо доводів апеляційної скарги про застосування позовної давності.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що позивач просить стягнути заборгованість нараховану з лютого 2022 року, тобто поза межами строку позовної давності.
Щодо вказаних доводів колегія суддів зазначає, що згідно із приписами статей 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Однак, згідно з п. 12 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 року № 211 карантин було встановлено з 12.03.2020 та який в подальшому безперервно продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів до 30.06.2023.
Отже, строк позовної давності у зв'язку з дією карантину було призупинено з 02.04.2020 по 30.06.2023 року.
Крім того, на підставі Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450), у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" пункт 19 викладено в такій редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Законом України № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено. Вказаний закон набрав чинності 04.09.2025 року, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
Отже, зважаючи на викладене, загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, був призупинений у період з 02.04.2020 до 03.09.2025.
Відтак, переглядаючи обставини цієї справи, колегія суддів зазначає, що облік строку позовної давності розпочався з 01 лютого 2022 року. Такий строк, з урахування його продовження та зупинення у зв'язку з дією карантинну та введення воєнного стану, позивачем, при подачі позовної заяви 31 липня 2025 року, пропущений не був.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89, 367, 368 ЦПК України, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесено, зокрема, й витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, 3 статті 133 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1, пункт 3 частини 2 статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для розподілу судового збору, сплаченого представником ОСОБА_1 - адвокатом Орловським М.А. за подання апеляційної скарги, відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником Орловським Михайлом Андрійовичем, залишити без задоволення, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Т.В. Крамаренко
Повний текст постанови складено 10 лютого 2026 року.